Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №904/2667/26 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №904/2667/26

Суддя: Мороз Валентин Федорович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2667/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 (суддя Манько Г.В.)

у справі № 904/2667/26

за позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ" (50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Ландау (теперішня назва - Балка Червона), будинок, 21-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 31550946) безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 у розмірі 2 878 671,56 грн. та судовий збір у розмірі 34 544,06 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ" (50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Ландау (теперішня назва - Балка Червона), будинок, 21-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 31550946) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33874388) 2 878 671 грн 56 коп., судовий збір 34 544 грн 06 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ" подано апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 по справі № 904/2667/26 в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 163 890,34 грн та ухвалити нове рішення в даній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1 163 890,34 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції, розглядаючи справу та перевіряючи правильність здійсненого Позивачем розрахунку, взагалі не надав оцінки правильності визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є безпосередньою складовою формули розрахунку суми безпідставно збережених коштів. Судом не було встановлено правомірність застосування Позивачем саме показника 124 108 690,95 грн., а отже, висновок суду про обґрунтованість заявленої до стягнення суми зроблено без належної перевірки всіх складових розрахунку, що має істотне значення для правильного вирішення спору. Методика нормативної грошової оцінки передбачає визначення вартості земель з урахуванням базових показників та подальшого застосування відповідних зональних і локальних коефіцієнтів. Водночас на думку Відповідача, при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 відповідні коефіцієнти були застосовані некоректно та без належного врахування фактичного стану території, її містобудівної ситуації та інших обставин, які безпосередньо впливають на реальну цінність земельної ділянки;

- за 2024 рік Відповідачем було самостійно задекларовано та фактично сплачено за користування земельною ділянкою 844589,17 грн., що підтверджується відповідними податковими деклараціями та платіжними документами, які додаються до апеляційної скарги. Станом на момент укладення Договору оренди у 2019 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 70 584 822,91 грн. Відповідач вважає, що при визначенні розміру плати за користування спірною земельною ділянкою за 2024 рік має застосовуватися нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка становила 70 584 822,91 грн станом на момент укладення Договору оренди у 2019 році, з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації та ставки плати за землю у розмірі 3 %. Саме такий підхід до визначення розміру плати за землю, на думку Відповідача, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, оскільки застосована Позивачем нормативна грошова оцінка у розмірі 124 108 690,95 грн є необґрунтовано завищеною. З урахуванням нормативної грошової оцінки у розмірі 70 584 822,91 грн, її індексації відповідними коефіцієнтами та застосування ставки 3 %, загальний розмір плати за землю за 2024 рік становить 2 559 370,39 грн. Водночас Відповідачем у 2024 році вже було задекларовано та фактично сплачено 844 589,17 грн. Таким чином, за наведеним Відповідачем обґрунтованим розрахунком, розмір коштів, який може бути заявлений до стягнення за спірний період, становить 1 714 781,22 грн (2 559 370,39 грн – 844 589,17 грн).

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

25.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

В судовому засіданні 05.11.2026 брав участь представник позивача. Відповідач (апелянт), будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини відсутності суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі апеляційної скарги відповідача, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Відповідач, як учасник судового процесу, не був позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету щодо участі в судовому процесі у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для його відкладення.

Натомість обставин неможливості вирішення спору судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 239944912110 обліковується виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Ні. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 11 946.72, Опис: А - будівля адміністративного корпусу (загальна площа 890,7 кв.м.), Б - будівля збуту та постачання (загальна площа 283 кв.м.), В - гаражі (загальна площа 60,4 кв.м.), Г - гаражі (загальна площа 114.9 кв.м.), Д- господарська будівля (загальна площа 8,7 кв.м.), Е - будівля складу відкритого типу (загальна площа 655,1 кв.м.), Е - фарбувальне відділення цеху металоконструкцій (загальна площа 1 567,1 кв.м.). Ж, Ж1, Ж2 - будівля транспортного цеху (загальна площа 686,5 кв.м.), 3,33,34,35 - будівля авто майстерні (загальна площа 373,7 кв.м.), 31 - будівля складу матеріалів (загальна площа 141,1 кв.м.), 36 - гараж (загальна площа 90,6 кв.м.), 32 - гараж (загальна площа 39,2 кв.м.), Л - будівля заготовчого відділення цеху металоконструкцій (загальна площа 1890,6 кв.м.), ЛІ - Адміністративно побутовий корпус цеху металоконструкцій (загальна площа 707,9 кв.м.), Л2 - будівля зварювального відділення (загальна площа 1 667,1 кв.м.), Н, Н2 - цех з переробки гумово-технічних виробів (загальна площа 2 005,72 кв.м.), НІ - прибудова (загальна площа 95,9 кв.м.), НЗ - прибудова (загальна площа 19,8 кв.м.), Н4 - будівля цеху енергоділянки (загальна площа 447 кв.м.), Н5 - будівля АПК цеху енерго ділянки (загальна площа 171,3 кв.м.),О - прохідна (загальна площа 30,4 кв.м.). Адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Ракітіна, будинок 31 д/1. Тип речового права: право власності. Дата, час державної реєстрації: 22.10.2020р. Документи, подані для державної реєстрації: Договір про поділ майна в натурі та припинення спільної часткової власності, серія та номер: ВРІ №068814, ВРТ №068815, реєстровий №266, виданий 15.02.2011, видавник: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Соболева Л.А.; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП101200819755, видавник: ВІДДІЛ 3 ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОГО АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ВИКОНКОМУ КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, Документ отримано з ЄРД. Власники: ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВАРІАНТ", код ЄДРПОУ: 31550946, країна реєстрації: Україна.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 91515512110 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022. Опис об`єкта: Площа (га): 3.9607, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 22.02.2013, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Ногіна, 31 д/1. Тип речового права: право власності. Дата, час державної реєстрації:18.06.2013 12:34:56. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3460519 від 26.06.2013 14:33:36, Плєтнєр Тетяна Володимирівна, Криворізьке міське управління юстиції, Дніпропетровська обл. Документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер: САЕ № 852707, виданий 01.07.2013, видавник: Реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 5508746. Розмір частки: 1. Власники: Орган державної влади, ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА М. КРИВОГО РОГУ В ОСОБІ КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, код ЄДРПОУ: 33874388, країна реєстрації: Україна. Додаткові відомості: Свідоцтво видане на підставі рішення Криворізької міської ради (XXXIII сесія VI скликання) № 193 8 від 24.04.2013р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ногіна, 31 д/1, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення комплексу".

Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 є сформованою.

Відповідач у період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки та не сплачуючи при цьому плату, що позбавило Криворізьку міську раду, як власника земельної ділянки, отримання від користування земельною ділянкою доходу у розмірі орендної плати та стало причиною виникнення спору між сторонами.

Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради 05.06.2025 направлено листа до ТОВ ІНВАРІАНТ в якому зазначалось про необхідність сплати коштів до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою, вимоги якого відповідачем не виконані.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Криворізька міська рада звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ" (50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Ландау (теперішня назва - Балка Червона), будинок, 21-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 31550946) безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 у розмірі 2 878 671,56 грн та судовий збір у розмірі 34 544,06 грн.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку землі», ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 10, 26, 59, 60 Закону України «Про місцева самоврядування» і обґрунтовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Позивач посилався на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою в наведений період, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Так, правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 922/4073/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, та застосовані Верховним Судом у постанові від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20.

За правовою позицією Верховного Суду для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташовано необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 16.08.2022 у справі № 922/2095/21).

Таким чином, встановлення саме вказаних вище обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна під реєстраційним номером 239944912110, а саме: виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 11 946,72 кв.м., на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022, розташованої на вул. Ногіна, 31 д/1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.

Проте суду не надано доказів укладення ТОВ «ІНВАРІАНТ» договору оренди землі.

Таким чином, судом встановлено, що Договір оренди землі між сторонами у період з 01.01.2024 до 31.12.2024 не укладався.

Відповідно до частини першої ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1 – 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20).

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Спірна земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 площею 3,9607 га за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 31 д/1, є сформованою з 22.02.2013.

Власником земельної ділянки є територіальна громада м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Відомості щодо вказаної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 91515512110.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2025 за № 421634317 за адресою: вул. Ракітіна, 31д/1 знаходиться виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею – 11 946,72 кв.м., власником якого є ТОВ «ІНВАРІАНТ».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, положення глави 15, ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави стверджувати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

Одночасно, у разі, коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Крім того, за змістом частини першої статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. А тому, у зв`язку з користуванням Відповідачем нерухомістю, розташованою за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Корнія Речмидила, 31д/1 презюмується користування усією спірною земельною ділянкою, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20.

Слід відзначити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З урахуванням викладеного, ТОВ «ІНВАРІАНТ» є фактичним користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Корнія Речмидила, 31д/1 у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області.

В порушення ст. 125 ЗК України, відповідач користувався спірною земельною ділянкою в період з 01.01.2024 до 31.12.2024 без документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, без укладання договору оренди та не сплачуючи при цьому плату, чим позбавив Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Звідси є підставною для стягнення сума неодержаного позивачем доходу за згаданий період по земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022.

За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Для цих цілей ПК України визначає, що платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Стаття 96 ЗК України також визначає імперативний обов`язок землекористувачів зі сплати земельного податку або орендної плати (пункт «в»), де:

- земельний податок - справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 ПК України);

- орендна плата - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII ст. 14 ПК України - орендна плата) (пп. 14.1.136).

Отже, єдино можливою назвою плати за землю для орендаря законодавець передбачив «орендну плату» (незалежно від правових підстав користування землею, зокрема, наявності договору) (п.287.1. статті 287 ПК України).

Відтак, розмір коштів, які підлягають стягненню розраховано на рівні орендної плати.

Згідно з пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За пунктом 286.2. статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.02.2026 ТОВ «ІНВАРІАНТ» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 податкові зобов`язання за 2024 рік визначав та сплачував у розмірі 844 589,17 грн.

Разом з тим, колегія суддів зважає на те, що базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України (надалі – ПК України) та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок – це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

При цьому ст. 12 Закону № 1378-IV регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 цього Закону).

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону № 1378-IV).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону № 1378-IV технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок державної та комунальної власності, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що проводиться для цілей оподаткування, нарахування та сплати інших обов`язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства, є публічною інформацією.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень, визначених законом, приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом ст. 23 Закону № 1378-IV технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації (крім випадків, визначених частиною третьою цієї статті).

Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу», яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону № 1378-IV витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Тобто результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, є Держгеокадастр (постанова Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»).

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розробляє нормативно-технічні документи, державні стандарти, норми і правила у сфері земельних відносин в установленому законодавством порядку; стандарти і технічні регламенти у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядки створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; нормативно-технічну документацію з питань геодезії, картографії, геоінформаційних систем.

Як передбачено підпунктом 55 пункту 4 Положення про Держгеокадастр, останній, відповідно до покладених на нього завдань видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Так, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

Звідси технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію.

Отже, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок про те, що відповідно до положень чинного законодавства не вбачається можливість зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (див. постанови від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 08.07.2021 у справі № 905/979/20).

За висновком Верховного Суду у постанові від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку

В свою чергу, згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20; постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20; постанові Верховного Суду від 01.03.2023 справі № 751/1543/19.

10.11.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 “Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок”, якою затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методика). Пунктом 4 постанови встановлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Як вже було зазначено, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу», яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Колегія суддів зауважує, що Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 07.09.2020 у справі № 922/3671/19, від 28.09.2020 у справі №922/4073/19, від 02.06.2021 у справі № 904/2269/19, від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20.

При цьому Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 7.19 постанови від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20; Верховного Суду у постановах від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 10.01.2024 у справі № 712/7879/22.

Варто наголосити, що у даному спірному випадку з затвердженням нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок, застосуванню підлягає Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.02.2023 №97-4-0.110,4-2721/301-23, в якому вартість нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2023 році становить 118 086 290,15 грн і є актуальною.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ "ІНВАРІАНТ" зазначає, що в основу Договору оренди земельної ділянки від 31.01.2019 №2019057, укладеного ним з Криворізькою міською радою, який діяв в період з 31.01.2019 по 07.09.2023 (прим. суду - період не охоплюється предметом спору), покладено Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2018 №97-4-0.22-1465/165-18, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 70584822,91 грн.

Проте Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2018 №97-4 0.22-1465/165-18 видано на підставі технічної документації затвердженої рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке діяло в місті Кривому Розі з 01.01.2016 по 31.12.2021, з урахуванням визначених нею показників.

Водночас з моменту набрання чинності рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втратило чинність.

Звідси посилання відповідача (апелянта) на те, що правильний розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки має становити 70 584 822,91 грн є помилковим, позаяк рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, на підставі якого надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2018 №97-4-0.22-1465/165-18, діяло в період з 01.01.2016 по 31.12.2021, що знаходиться поза межами спірного періоду.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що документація із землеустрою (землевпорядна документація) – це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Як встановлює стаття 26 Закону України «Про землеустрій» органи місцевого самоврядування є замовниками документації із землеустрою. Розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно зі статтею 28 цього ж Закону розробники документації із землеустрою за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією, несуть відповідальність, передбачену договором і законом. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок підлягає обов`язковій державній експертизі.

Тож технічна документація з нормативної грошової оцінки розробляється відповідними фахівцями, які мають відповідну класифікацію та несуть передбачену законодавством відповідальність за достовірність і обґрунтованість здійснених розрахунків. Орган місцевого самоврядування не здійснює розроблення такої документації та не уповноважений втручатися у діяльність її розробника чи змінювати її результати.

Стаття 35 Закону України «Про землеустрій» визначає, що позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

Як свідчать обставини справи, Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, яка затверджена рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, отримала позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 24 грудня 2020 року №6698-20, що стало підставою для прийняття Криворізькою міською радою рішення від 26.05.2021 №523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу».

Тому тези скаржника щодо некоректності застосування відповідних коефіцієнтів, які впливають на реальну цінність спірної земельної ділянки, є безпідставними та необґрунтованими належними доказами, які доводили б неправильне застосування чи неврахування при формуванні Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.02.2023 №97-4-0.110,4-2721/301-23 тих чи інших зональних і локальних коефіцієнтів.

Тут доцільно повторити, що Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

До того ж, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів).

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до делегованих повноважень, визначених законом, по земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 надано департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.02.2023 №97-4-0.110,4-2721/301-23, в якому застосовані значення коефіцієнтів локальних та зональних факторів знаходяться в межах значень, передбачених Технічною документацією з нормативної грошової оцінки м. Кривого Рогу, затвердженою рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523.

Таким чином, контррозрахунок відповідача, який згадується в апеляційній скарзі, здійснений з використанням Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2018 №97-4-0.22-1465/165-18, а відтак не може бути врахований для визначення розміру плати за користування спірною земельною ділянкою за 2024 рік.

Поряд з вказаним, Велика Палата Верховного Суду України у справі № 823/902/17 вказала, що у правовідносинах, пов`язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про НГО окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з НГО земель має здійснюватися адміністративним судом.

Апелянтом не надано доказів скасування чи оскарження рішення щодо визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022.

Натомість судом перевірено розрахунок, виконаний Позивачем, та встановлено, що він є арифметично правильним, здійснений з урахуванням усіх необхідних вихідних даних, а також з урахуванням задекларованих та сплачених ТОВ "ІНВАРІАНТ" коштів за користування спірною земельною ділянкою, відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.02.2026, інформація з якого збігається з поясненнями самого скаржника.

Колегією суддів також приймається до уваги, що Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.02.2023 №97-4-0.110,4-2721/301-23, вже застосовувався під час розгляду справи № 904/3598/24, в межах якої Господарським судом Дніпропетровської області рішенням від 21.11.2024, переглянутим та залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025, розглядався спір між тими ж самими сторонами та було, зокрема, вирішено стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 08.09.2023 по 31.12.2023 в розмірі 859736 грн 07 коп., який розраховано саме на підставі означеного вище Витягу. При цьому як вбачається зі змісту судових рішень, змістовних заперечень чи зауважень стосовно розміру НГО, визначеної у Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.02.2023 №97-4-0.110,4-2721/301-23, як і щодо застосованих зональних і локальних коефіцієнтів ТОВ "ІНВАРІАНТ" не висловлювало.

Необхідно наголосити, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Поряд з цим, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18, за загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 від 18.01.2021 у справі № 915/646/18.

Таким чином, сама концепція доказування будується саме на підставі поданих сторонами доказів, а в даному випадку належних та допустимих доказів, що підтверджують неправильне визначення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки у Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2023 №97-4-0.110,4-2721/301-23 та її дійсний інший розмір у спірному періоді з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідачем не надано (на відміну від позивача), хоча будучи зацікавленою особою у вирішенні спору на свою користь, має вживати всіх належних заходів щодо доведення переконливості своїх заперечень перед судом.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.28) та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору у справі.

Проте будь-якого з згаданих доказів скаржником суду не представлено.

Відтак судом відхиляються як безпідставні твердження апелянта про те, що при визначенні розміру безпідставно збережених коштів позивачем неправильно застосовано розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки такі не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та встановлених обставинах справи.

Також, за пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок .

Відповідно до даних з офіційного сайту Державної податкової служби України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання ст. 289 ПК України листом від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24 поінформувала про значення коефіцієнтів індексації нормативно-грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки.

Так, коефіцієнти індексації нормативно-грошової оцінки земель і земельних ділянок складали: за 2017 рік – 1,0; за 2018 рік – 1,0; за 2019 рік – 1,0; за 2020 рік - 1,0; за 2021 рік - 1,1; за 2022 рік – 1,15; за 2023 рік - 1,051.

Також вищевказані коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель опубліковані на сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за посиланням: http://land.gov.ua, згідно з відомостями якого для земель населених пунктів вони становлять: за 2023 рік – 1,051; 2024 – 1,12; 2025 – 1,08.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 у 2024 році з урахуванням відомостей Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.02.2023 №97-4 0.110,4-2721/301-23 становить 124 108 690,95 грн (з урахуванням коефіцієнту індексації за 2023 рік, який підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2024 рік (118086290,15 х 1,051).

Також, в силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному ПК України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506, встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу (надалі - Рішення від 26.05.2021 №506), яке набуло чинності з 01.01.2022, яким установлено ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 за цільовим призначенням віднесена до виду 11.02 – категорія земель – землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та відповідає ставки орендної плати – 3,0 % від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.02 Рішення від 26.05.2021 №506).

Розмір річної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Звідси за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 такий складає:

124 108 690,95 грн х 3,0 % = 3 723 260,73 грн - плата за рік, де:

124 108 690,95 грн – нормативна грошова оцінка земельної ділянки за Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2023 №97-4-0.110,4-2721/301-23 з урахуванням коефіцієнту індексації за 2023 рік;

3,0 % – річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з Рішенням від 26.05.2021 №506.

Водночас відповідачем у 2024 році вже було задекларовано та фактично сплачено 844 589,17 грн.

Тож заборгованість Відповідача за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022 за спірний період становить – 2 878 671,56 грн, яка є різницею між 3 723 260,73 грн та 844 589,17 грн.

Таким чином, ТОВ «ІНВАРІАНТ», як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:086:0022, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - позивачу на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Статтею 42 Господарського кодексу України (діючого в період спірних правовідносин) було унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків у господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Відповідно, обставини, пов`язані з такими ризиками, не можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання передбачених законом обов`язків щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, яка є імперативною ураховуючи положення статті 206 Земельного кодексу України.

Використовуючи нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці ТОВ "ІНВАРІАНТ" мало усвідомлювати необхідність належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою та здійснення плати за це.

Адже згідно зі ст. 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Криворізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування».

Також поняття майна, як грошових коштів, які особа очікувала отримати та, відповідно, набула права на судовий захист, розкривається в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України».

Відновлення порушених прав позивача за вказаних обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних негативних наслідків чи інших необґрунтованих додаткових обтяжень, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Неповернення Криворізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Кривого Рогу шляхом позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, виходячи з чого, вимоги про стягнення з ТОВ «ІНВАРІАНТ» на користь позивача суми коштів у розмірі 2878671 грн 56 коп. правомірно задоволені господарським судом, що не спростовано апелянтом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не виявлено.

З огляду на що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, не спростовують мотивів та висновків Господарського суду Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим відхиляються колегією суддів, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення від 04.08.2026, яке відповідає вимогам, встановленим ст. 236 ГПК України.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 у справі №904/2667/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 у справі №904/2667/26 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВАРІАНТ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.11.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua