Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: спільної діяльності
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №902/1260/26
Суддя: Філіпова Т.Л.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року Справа № 902/1260/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
прокурора: Рункевич І.В.
позивача: не з`явився
відповідача: Жейда Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.09.26р. у справі №902/1260/26, постановлену суддею Шамшуріною М.В., повна ухвала складена 12.10.2026р.
за заявою заступника керівника Вінницької обласної прокуратури № 15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради
до відповідача Концерну "Поділля"
про стягнення 16 131 023, 66 гривень
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.09.26р. у задоволенні заяви заступника керівника Вінницької обласної прокуратури №15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. №01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1260/26 - відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026р. заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 у справі №902/1260/26. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 у справі №902/1260/26 та постановити нове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти Концерну “Поділля” як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Концерну “Поділля””, у межах суми позовних вимог на загальну суму 16 131 023,66 грн; накласти арешт на нерухоме майно Концерну “Поділля”; заборонити Концерну “Поділля”, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну “Поділля”, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників. Про день та час розгляду справи повідомити сторони, а також Рівненську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02910077, має Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС), яка забезпечуватиме участь у її розгляді.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 у справі № 902/1260/26, колегія суддів встановила, що повний текст оскаржуваної ухвали складено 12.10.2026.
Відповідно до вимог процесуального законодавства останнім днем строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали є 22.10.2026.
Водночас, як вбачається з відомостей, зазначених в апеляційній скарзі, заступником керівника Вінницької обласної прокуратури апеляційну скаргу сформовано в підсистемі «Електронний суд» 21.10.2026.
Отже, апеляційну скаргу подано в межах установленого процесуальним законом строку, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку про відсутність факту пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження. Відтак, підстави для вирішення питання про його поновлення відсутні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.26р. у справі №902/1260/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на "12" листопада 2026 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Запропоновано Вінницькій міській раді та Концерну "Поділля" надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 09.11.2026 р.. Витребувано із Господарського суду Вінницької області матеріали оскарження ухвали від 28.09.2026р. по справі №902/1260/26.
06.11.2026 р. від представника Концерну "Поділля" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 у справі № 902/1260/26 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 - без змін.
Також, 06.11.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Концерну "Поділля" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2026 р. заяву Концерну "Поділля" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1260/26 - задоволено.
10.11.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026р. по справі №902/1260/26.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, надавши додаткові пояснення щодо обставин, які, на його думку, свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Вважає, що ухвалу Господарського суду Вінницької області постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що оскаржувану ухвалу постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Водночас його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Суд дійшов висновку, що прокурором не наведено конкретних фактичних обставин, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а також не обґрунтовано співмірності запропонованих заходів забезпечення позову та невідкладності їх застосування.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових і фактичних підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову та арешту належного йому нерухомого майна.
Крім того, суд зазначив, що вимога про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів Концерну «Поділля», відомостей про розмір статутного капіталу, розмір часток у статутному капіталі чи склад учасників, а також відомостей, пов`язаних із входженням нових осіб до складу учасників, виходить за межі предмета позову та безпосередньо стосується реалізації корпоративних прав учасників Концерну «Поділля», які не є відповідачами у цій справі.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 є незаконною та необґрунтованою, постановлена без урахування обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильного застосування (тлумачення) норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права (статей 73, 86, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України)), що відповідно до статті 277 ГПК України є підставою для її скасування, з огляду на таке.
Прокурор наголошує, що забудовник Концерн «Поділля», здійснюючи будівництво у грудні 2019 року, лютому та червні 2020 року, був обізнаний зі своїм обов`язком щодо сплати пайової участі до місцевого бюджету територіальної громади Вінницької міської ради, однак протягом тривалого часу такого обов`язку не виконав та жодних заходів для сплати відповідних коштів не вжив. Станом на час звернення до суду відповідач продовжує ухилятися від виконання встановленого законом обов`язку, що зумовлює безпідставне збереження ним коштів пайової участі, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат.
На переконання прокурора, така бездіяльність і протиправна поведінка відповідача негативно впливають на фінансовий стан позивача, оскільки значна сума коштів, яка мала надійти до місцевого бюджету, залишається у розпорядженні відповідача. При цьому відсутність на цей час будь-яких дій відповідача, які б свідчили про наміри відчужити, подарувати чи в інший спосіб розпорядитися належним йому майном, не спростовує наявності у нього як одноособового власника можливості вільно розпоряджатися таким майном, що, на думку прокурора, зумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Разом із цим прокурор посилається на відомості, розміщені у відкритому доступі на вебсайті «ЛУН» за посиланням: https://lun.ua/new/vinnytsia/akademichnyi-layouts, відповідно до яких у мікрорайоні «Академічний» Концерном «Поділля» реалізовано однокімнатні, двокімнатні та трикімнатні квартири, унаслідок чого відповідач отримав дохід від господарської діяльності, пов`язаної з продажем збудованого нерухомого майна. Таким чином, попри наявність обов`язку зі сплати коштів пайової участі, відповідач здійснював відчуження належного йому майна, водночас не сплативши до місцевого бюджету жодних коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вінниці.
Прокурор також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції послався на показники фінансової звітності, які свідчать про фактичну наявність у відповідача чистого прибутку протягом останніх трьох років та двох кварталів 2026 року, наявність оборотних активів і перевищення вартості активів над зобов`язаннями. Водночас, на його думку, наявність прибутку не свідчить про наявність на момент виконання можливого судового рішення вільних грошових коштів у розмірі 16 131 023,66 грн. Заявлена до стягнення сума перевищує половину чистого прибутку відповідача за 2025 рік, а показники бухгалтерського прибутку не є тотожними залишку ліквідних коштів на банківських рахунках.
За доводами прокурора, обов`язок зі сплати коштів пайової участі не виконується відповідачем протягом тривалого часу, а долучені до заяви про забезпечення позову докази підтверджують реалізацію ним збудованої нерухомості. З огляду на основний вид діяльності Концерну «Поділля» така реалізація є складовою його звичайної господарської діяльності та сама по собі не свідчить про ухилення від виконання можливого судового рішення. Разом із тим вона, на переконання прокурора, об`єктивно підтверджує постійну змінність складу майнових активів відповідача, у зв`язку з чим майнова база, за рахунок якої може бути виконано судове рішення після завершення розгляду спору, не є сталою.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що відомості про фактичні залишки коштів на банківських рахунках відповідача йому недоступні, оскільки така інформація охороняється режимом банківської таємниці. Саме тому, на його думку, під час вирішення питання про забезпечення позову необхідно оцінювати не доведеність фактичної відсутності коштів у майбутньому, а наявність достатньо обґрунтованого ризику того, що на момент виконання судового рішення у відповідача може бути відсутній необхідний обсяг ліквідних активів.
Окремо прокурор зазначає, що, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протягом періоду діяльності Концерну «Поділля» проведено чотири державні реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та три державні реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. При цьому прокурор не ототожнює правомірне внесення таких змін з ухиленням від виконання зобов`язань, однак вважає, що наведені відомості підтверджують змінність реєстраційного стану юридичної особи та фактичне використання відповідачем передбачених законом механізмів зміни установчих і ключових реєстраційних відомостей.
Таким чином, прокурор вважає, що необхідність забезпечення позову зумовлена сукупністю об`єктивних обставин, а саме: значним розміром грошової вимоги; істотним співвідношенням ціни позову до розміру статутного капіталу відповідача; відсутністю у заявника доступу до достовірної інформації про фактичний залишок ліквідних коштів; змінністю складу активів у межах звичайної господарської діяльності відповідача; тривалим невиконанням грошового обов`язку; документально підтвердженою історією реєстраційних змін щодо юридичної особи. У сукупності зазначені обставини, на думку прокурора, створюють достатньо обґрунтоване припущення про можливість істотного ускладнення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Щодо вимоги про заборону вчинення визначених реєстраційних дій прокурор зазначає, що такий захід забезпечення позову має іншу процесуальну мету, ніж арешт грошових коштів або нерухомого майна. Він не має самостійної майнової вартості та не збільшує загального розміру забезпечення, а спрямований на тимчасове збереження юридичного статусу відповідача як особи, до якої пред`явлено майнову вимогу, до завершення розгляду спору та забезпечення можливості належного виконання судового рішення.
Прокурор наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є наявність достатньо обґрунтованого припущення про те, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери, закінчені будівництвом об`єкти тощо), яке належить відповідачу на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися в кількості або погіршитися за якістю на момент виконання судового рішення.
Також прокурор зазначає, що прокуратурою встановлено факт невиконання Концерном «Поділля» вимог вищезазначеного Закону, оскільки відповідач не звернувся та не сплатив кошти пайової участі до місцевого бюджету Вінницької міської ради, що, на його переконання, становить очевидне порушення майнових інтересів держави у бюджетній сфері. За таких обставин прокурор вважає наявними об`єктивні підстави припускати, що відповідач може не виконати грошові зобов`язання перед позивачем, на що, зокрема, вказує тривале невиконання ним установленого законом обов`язку. На думку прокурора, подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача може призвести до утворення безнадійної заборгованості.
Крім того, прокурор вважає, що суд першої інстанції не врахував наявності логічного зв`язку між накладенням арешту на майно відповідача та предметом заявлених позовних вимог, оскільки саме такий захід може забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
У підсумку прокурор стверджує, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував, що обрані обласною прокуратурою заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, а також заборони вчиняти реєстраційні дії щодо юридичної особи відповідача та його засновників у межах суми позовних вимог 16 131 023,66 грн є розумними, обґрунтованими й адекватними.
На переконання прокурора, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не ґрунтуються на повному дослідженні всіх обставин справи та доводів заявника і не відповідають вимогам законодавства. Вжиття запропонованих заходів забезпечення позову є адекватним змісту порушеного права держави на своєчасне надходження коштів до бюджету та, у разі задоволення позову, не створить перешкод для виконання судового рішення.
Прокурор також наголошує, що застосування заходів забезпечення позову, визначених у відповідній заяві, відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог.
Основною метою звернення Вінницької обласної прокуратури із заявою про забезпечення позову прокурор визначає захист і відновлення порушених прав та інтересів Вінницької міської ради.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Концерну «Поділля» у відзиві зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, а суд першої інстанції обґрунтовано виходив із недоведеності заявником достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову, передбачених статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, представник відповідача наголошує, що прокурором не надано належних доказів того, що Концерн «Поділля» вчиняє або має намір вчинити дії, спрямовані на виведення активів, приховування майна, припинення господарської діяльності чи створення в інший спосіб перешкод для виконання можливого судового рішення. Наведені в апеляційній скарзі доводи не усувають зазначених недоліків та не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність доведених підстав для застосування заходів забезпечення позову.
За твердженням представника відповідача, фінансовий та майновий стан Концерну «Поділля» не свідчить про наявність ризику невиконання можливого судового рішення. Так, відповідно до банківських виписок станом на 03.11.2026 залишок грошових коштів на рахунках Концерну становив 35 703 903,66 грн, що більш ніж удвічі перевищує заявлену у справі суму позовних вимог - 16 131 023,66 грн. Наведені відомості, на думку відповідача, підтверджують наявність у нього значного обсягу ліквідних коштів та спростовують припущення про очевидну неспроможність виконати можливе судове рішення.
Крім того, представник відповідача зазначає, що Концерн володіє значними активами, які використовуються у господарській діяльності. Зокрема, відповідно до наявних у матеріалах справи бухгалтерських даних, станом на кінець серпня 2026 року вартість товарної нерухомості, облікованої на рахунку 26, становила близько 152,5 млн грн, а вартість інших основних засобів перевищувала 100 млн грн. Такі показники, на його переконання, свідчать про наявність у Концерну значної майнової бази та активів, залучених до здійснення господарської діяльності.
Також представник відповідача звертає увагу на реальний та безперервний характер господарської діяльності Концерну. Зокрема, дохід за 2025 рік становив 656 367 115 грн, а за перше півріччя 2026 року - 360 772 213 грн. Протягом 2025 року Концерном сплачено податків на суму 42 880 828,70 грн, а за вісім місяців 2026 року - 44 820 218,81 грн. Наведені показники, на думку представника відповідача, підтверджують продовження господарської діяльності, формування доходів та належне виконання фінансових зобов`язань.
Водночас представник Концерну «Поділля» зауважує, що наявність певного обсягу активів сама по собі не виключає будь-якого ризику невиконання судового рішення. Однак у сукупності з відсутністю доказів недобросовісної поведінки відповідача наведені обставини спростовують твердження прокурора про існування очевидної та реальної загрози невиконання можливого судового рішення. При цьому апеляційна скарга не містить належного аналізу зазначених обставин та не пояснює, чому наявні у Концерну грошові кошти, нерухомість та основні засоби не можуть бути враховані під час оцінки заявлених ризиків.
Стосовно посилань прокурора на внесення змін до установчих документів та відомостей про юридичну особу представник відповідача зазначає, що такі обставини також не підтверджують необхідності застосування заходів забезпечення позову. Концерн зареєстрований у 2004 році та здійснює господарську діяльність понад двадцять років, тому саме по собі проведення протягом цього періоду державних реєстраційних дій не свідчить про намір ухилитися від виконання можливого судового рішення. Для встановлення відповідного ризику необхідно з`ясувати зміст конкретних змін, їхній зв`язок із можливим невиконанням судового рішення та обставини, які надають таким діям ознак недобросовісної поведінки. Однак апеляційна скарга таких обставин належним чином не обґрунтовує.
Окремо представник відповідача наголошує на тривалості спірних правовідносин та відсутності будь-яких нових обставин, які б свідчили про виникнення реальної загрози невиконання можливого судового рішення. Зокрема, спірні правовідносини, на які посилається прокурор, виникли у 2020 році, однак із того часу Концерн продовжує здійснювати господарську діяльність, володіє значними активами, реалізує нерухомість, отримує доходи, сплачує податки та виконує договірні зобов`язання.
Водночас прокурором не наведено обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем безпосередньо перед зверненням із заявою про забезпечення позову або під час розгляду справи будь-яких дій, спрямованих на приховування чи виведення активів, істотне зменшення майнової бази або створення перешкод для виконання можливого судового рішення. На переконання представника відповідача, саме існування спору протягом тривалого часу та здійснення Концерном звичайних господарських операцій не можуть підміняти необхідність доведення конкретного ризику, передбаченого статтею 136 ГПК України.
Крім того, представник відповідача вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову є неспівмірними та можуть призвести до невиправданого втручання у господарську діяльність Концерну.
Так, накладення арешту на все нерухоме майно Концерну без індивідуалізації відповідних об`єктів та обґрунтування необхідності обмеження права власності щодо кожного з них здатне фактично заблокувати реалізацію квартир та іншої нерухомості, що становить звичайну господарську діяльність підприємства. Надходження від реалізації нерухомого майна використовуються для фінансування будівництва, виконання зобов`язань перед підрядниками, постачальниками та іншими контрагентами. За таких обставин накладення арешту на всі об`єкти нерухомості створює ризик непропорційного втручання у господарську діяльність відповідача, настання негативних наслідків для третіх осіб та ускладнення виконання вже існуючих договірних зобов`язань.
Щодо вимоги про заборону вчинення реєстраційних дій стосовно установчих документів, статутного капіталу та учасників юридичної особи представник відповідача зазначає про відсутність належно обґрунтованого зв`язку такого заходу з предметом спору. Оскільки позов стосується стягнення грошових коштів, прокурором не доведено, яким чином саме відповідні корпоративні чи реєстраційні зміни можуть унеможливити виконання можливого судового рішення про стягнення коштів. На думку представника відповідача, застосування таких обмежень за відсутності доведеного конкретного ризику становило б невиправдане втручання у діяльність юридичної особи.
Таким чином, представник Концерну «Поділля» наголошує, що навіть за наявності спору про стягнення грошових коштів заявник не звільняється від обов`язку довести необхідність застосування кожного із заявлених заходів забезпечення позову, їх співмірність та здатність забезпечити виконання можливого судового рішення.
У цій справі прокурором, на переконання відповідача, не доведено ані реальності загрози невиконання судового рішення, ані необхідності накладення арешту на все нерухоме майно, ані наявності належного зв`язку між забороною вчинення реєстраційних дій та предметом заявленого грошового позову.
Отже, представник відповідача вважає, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування ним норм процесуального права. Доводи прокурора не підтверджують наявності конкретної загрози невиконання можливого судового рішення та не обґрунтовують співмірності кожного із запропонованих заходів забезпечення позову. Натомість матеріали справи, за твердженням відповідача, свідчать про наявність у нього значних активів і грошових коштів, продовження господарської діяльності та відсутність доказів вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення.
3.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
До Господарського суду Вінницької області 18.09.2026 року надійшла позовна заява №15/2-3267вих-26 від 18.09.2026 (вх.№1399/26 від 18.09.2026) заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Концерну "Поділля" про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 16 131 023, 66 гривень, з яких: 8 573 536, 76 гривень за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", 6 301 231,97 гривень інфляційних втрат та 1 256 254, 93 гривень 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Концерном "Поділля" свого обов`язку щодо сплати до місцевого бюджету Вінницької міської територіальної громади коштів пайової участі в розмірі 8 573 536, 76 гривень до прийняття об`єктів у експлуатацію.
За твердженням прокурора, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку №6 забудови IV кварталу житлового району “Академічний” по вул. Миколаївській в м. Вінниці розпочато 28.12.2019 та введено в експлуатацію 07.09.2021; нове будівництво багатоквартирного житлового будинку № 8 забудови IV кварталу житлового району "Академічний" по вул. Миколаївській в м. Вінниці розпочато 20.02.2020 та введено в експлуатацію 22.10.2021; нове будівництво багатоквартирного житлового будинку № 10 забудови IV кварталу житлового району "Академічний" по вул. Миколаївській в м. Вінниці розпочато 15.06.2020 та введено в експлуатацію 15.12.2021. Натомість обов`язку перерахування до місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття об`єктів в експлуатацію (тобто до 07.09.2021, до 22.10.2021 та до 15.12.2021 відповідно) Концерном "Поділля" виконано не було.
Крім того, 18.09.2026 до суду разом із позовною заявою від прокурора надійшла також заява № 15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. № 01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову, у якій прокурор просить вжити заходи забезпечення позову у цій справі, а саме:
- накласти арешт на грошові кошти Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Концерну "Поділля"", у межах суми позовних вимог на загальну суму 16 131 023, 66 гривень;
- накласти арешт на нерухоме майно Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ 33126939);
- заборонити Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Концерну "Поділля" (код ЄДРПОУ: 33126939), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.
На обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначив, що прокуратурою встановлено, що відповідач Концерн "Поділля" здійснюючи будівництво з грудня 2019 року, лютого та червня 2020 року, не зважаючи на існуючий обов`язок сплати коштів пайової участі, здійснив відчуження майна (продаж 1-кімнатних, 2-кімнатних, 3-кімнатних квартир), отримав прибуток від здійснення господарської діяльності, пов`язаної з продажем збудованого майна і в той же час не сплатив до місцевого бюджету жодних коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вінниці.
На переконання прокурора, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, дарування, тобто приховування відповідачем майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в особі Вінницької міської ради, а також викликати подальше утруднення виконання рішення суду, в межах цієї справи.
Прокурором зауважено, що відповідно до інформації, розміщеної у відкритому доступі на сайті "Опендатабот" у розділі "Фінансові показники" Концерн "Поділля" мало наступний чистий прибуток: у 2023 році - " 43 095 000 грн", у 2024 році - " 15 362 000 грн", у 2025 році - " 29 418 000 грн"; а його рентабельність складала: у 2023 році - " 16,67%", у 2024 році - " 4,3%", у 2025 році - " 4,52%". Наведені обставини, на думку прокурора фактично свідчать про прибутковість Концерну "Поділля" упродовж останніх трьох років, водночас самоусунення відповідача від виконання обов`язку за законом зумовлює безпідставне збереження ним коштів пайової участі, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Прокурор зазначив, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу грошові кошти та нерухоме майно, а також заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи відповідача не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Концерну "Поділля", оскільки вони залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті; Концерн "Поділля" своїми діями завдає істотної шкоди інтересам територіальної громади Вінницької міської ради; має можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.
Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу грошові кошти та нерухоме майно, а також заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи відповідача.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.09.26р. у задоволенні заяви заступника керівника Вінницької обласної прокуратури №15/2-3266вих-26 від 18.09.2026 (вх. №01-43/47/26 від 18.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1260/26 - відмовлено.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у Справі "Пантелеєнко проти України" (заява №11901/02) наголошує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у Справі "Доран проти Ірландії" (заява №2214/04), було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17 липня 2008 року у Справі "Каіч та інші проти Хорватії" (заява №50389/99) вбачається висновок, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.3. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. 4. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали оскарження ухвали, предмет та підстави поданого позову, зміст заяви про застосування забезпечувальних заходів, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює відповідне процесуальне питання, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про забезпечення позову, з огляду на таке.
Колегією суддів враховано, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 16 131 023, 66 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
З огляду на майновий характер вимоги у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 викладено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22).
Заява прокурора про забезпечення позову містить вимоги про застосування трьох заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на грошові кошти Концерну «Поділля», що знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі тих, які будуть відкриті в майбутньому, у межах ціни позову 16 131 023,66 грн; накладення арешту на нерухоме майно, що належить Концерну «Поділля»; заборони Концерну «Поділля», державним реєстраторам, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та уповноваженим посадовим особам вчиняти реєстраційні дії щодо зміни відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі, склад учасників товариства та входження нових учасників до його складу.
Згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 у справі №904/1105/25 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Надаючи оцінку доводам сторін та доказам, які надані на їх підтвердження, враховуючи характер заявлених вимог, колегія суддів приймає до уваги, що за змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову якщо невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, передумовою для вжиття господарським судом заходів забезпечення позову є доведення заявником фактичних обставин, що невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що доводи прокурора про недобросовісність відповідача у зв`язку з тривалою несплатою спірної суми самі по собі не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки питання щодо наявності підстав для виникнення відповідного зобов`язання, його обсягу, а також правомірності поведінки відповідача як сторони спірних правовідносин належать до предмета доказування під час розгляду справи по суті.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор не навів конкретних фактичних обставин, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а також не надав належних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що сам факт існування спірної заборгованості та припущення прокурора щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення за відсутності належного фактичного обґрунтування не можуть свідчити про існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання такого рішення.
Фактично прокурор ототожнює пред`явлення позову про стягнення грошових коштів із наявністю підстав для забезпечення позову, що не узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, відповідно до яких вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову потребує встановлення обставин, що свідчать про ризик незабезпечення ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Так, матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на приховування чи виведення активів, істотне зменшення обсягу належного йому майна, припинення або істотне скорочення господарської діяльності, погіршення майнового стану чи інших обставин, які б свідчили про наявність ознак неплатоспроможності та об`єктивно підтверджували реальність, а не гіпотетичність загрози істотного ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення.
Водночас із долучених прокурором до заяви відомостей, розміщених на вебсайті «Опендатабот», щодо фінансових показників діяльності Концерну «Поділля» вбачається, що відповідачем задекларовано прогнозований дохід за 2026 рік у розмірі 895 586 024 грн, дохід за 2025 рік – 651 482 000 грн, за 2024 рік - 357 489 000 грн, за 2023 рік - 258 556 000 грн.
Чистий прибуток відповідача становив: за 2025 рік - 29 418 000 грн, за 2024 рік - 15 362 000 грн, за 2023 рік - 43 095 000 грн. Рентабельність діяльності Концерну становила 16,67 % у 2023 році, 4,3 % у 2024 році та 4,52 % у 2025 році.
Крім того, згідно з даними квартальної звітності за два квартали 2026 року, відповідачем задекларовано дохід у розмірі 354 848 000 грн, чистий прибуток - 14 321 000 грн, активи - 856 588 000 грн, зобов`язання - 672 722 000 грн (т. 1, а. с. 204– 208).
Наведені показники фінансової звітності свідчать про отримання відповідачем чистого прибутку протягом останніх трьох років та двох кварталів 2026 року, наявність активів, а також перевищення їх загальної вартості над обсягом зобов`язань.
Отже, надані самим прокурором відомості про фінансовий стан відповідача не підтверджують його неспроможності виконати можливе судове рішення, натомість свідчать про здійснення ним господарської діяльності, отримання доходів та наявність значної майнової бази. При цьому сам по собі факт наявності у відповідача прибутку та активів не виключає можливості виникнення труднощів під час виконання судового рішення, однак за відсутності інших доказів, які б свідчили про реальну загрозу зменшення майнової бази або виведення активів, такі показники не дають підстав для висновку про необхідність застосування запитаних заходів забезпечення позову.
Щодо доводів прокурора про необхідність накладення арешту на нерухоме майно відповідача колегія суддів зазначає таке.
На обґрунтування необхідності застосування цього заходу прокурор посилався на відчуження Концерном «Поділля» однокімнатних, двокімнатних та трикімнатних квартир у мікрорайоні «Академічний» у місті Вінниці, отримання доходу від їх реалізації та одночасну несплату коштів пайової участі до місцевого бюджету.
Однак сам факт реалізації відповідачем збудованих об`єктів нерухомості не свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на приховування або виведення активів з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, оскільки, як убачається з характеру діяльності Концерну «Поділля», реалізація нерухомого майна є складовою його звичайної господарської діяльності.
При цьому прокурором не надано доказів того, що кошти, отримані від реалізації зазначених об`єктів нерухомості, були виведені з господарської діяльності відповідача, спрямовані на користь пов`язаних осіб або використані в інший спосіб, який би свідчив про намір зменшити майнову базу з метою уникнення виконання можливого судового рішення.
Відтак, наведені прокурором обставини щодо реалізації квартир та несплати коштів пайової участі не підтверджують наявності реальної загрози невиконання або утруднення виконання судового рішення, а тому не можуть самостійно слугувати достатньою підставою для накладення арешту на нерухоме майно відповідача.
Мотивуючи необхідність вжиття зазначених заходів забезпечення позову, прокурор посилався на те, що є обґрунтованим припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, дарування, тобто приховування відповідачем належного йому майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів держави в особі Вінницької міської ради, а також утруднити виконання судового рішення у цій справі.
Колегія суддів критично оцінює наведені доводи, оскільки, як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності відповідача є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20). Отже, будівництво та подальша реалізація житлових і нежитлових об`єктів нерухомості є складовими звичайної господарської діяльності Концерну «Поділля», а тому самі по собі такі операції не можуть розцінюватися як приховування або виведення майна з метою ухилення від виконання можливого судового рішення.
При цьому у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що квартири, нежитлові приміщення та майбутні об`єкти нерухомості є товарними активами Концерну «Поділля», реалізація яких здійснюється в межах його звичайної господарської діяльності. Кошти, отримані від їх реалізації, використовуються для подальшого фінансування будівництва, виконання договірних зобов`язань, розрахунків із контрагентами, сплати податків та інших обов`язкових платежів.
Водночас прокурор не надав доказів того, що відчуження відповідачем об`єктів нерухомості здійснюється на неринкових умовах, на користь пов`язаних осіб або супроводжується виведенням отриманих коштів з господарського обороту відповідача. Не підтверджено також, що такі операції мають на меті зменшення майнової бази Концерну «Поділля» чи свідчать про намір ухилитися від виконання можливого судового рішення.
Отже, саме лише припущення прокурора щодо ймовірності подальшого відчуження відповідачем належного йому майна, без наведення конкретних обставин та надання доказів, які б свідчили про спрямованість таких дій на уникнення виконання судового рішення, не є достатнім обґрунтуванням необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для вжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову та зазначає таке.
Основною метою здійснення господарської діяльності є отримання прибутку. Відтак, здійснення відповідачем господарських операцій із продажу житлових та нежитлових приміщень, які з огляду на вид його діяльності є товарними активами, а також отримання доходу від таких операцій самі по собі не свідчать про наявність обставин, які б вказували на існування істотних ризиків ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення.
При цьому прокурором не надано доказів на підтвердження відчуження відповідачем активів поза межами звичайної господарської діяльності, приховування майна, його виведення на користь третіх осіб або вчинення інших дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Колегія суддів також враховує доводи відповідача про те, що підприємство має чинні договірні зобов`язання перед покупцями квартир, власниками майбутніх об`єктів нерухомості, підрядниками та іншими контрагентами, а накладення арешту на все нерухоме майно фактично унеможливить державну реєстрацію переходу прав на майбутні об`єкти нерухомості, укладення нових договорів та належне виконання вже існуючих договірних зобов`язань.
Крім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 494218802 від 16.09.2026 за відповідачем, окрім об`єктів нерухомого майна (закінчених будівництвом об`єктів), зареєстровано спеціальне майнове право на майбутні об`єкти нерухомості (квартири).
Водночас заява прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову щодо майбутніх об`єктів нерухомості, а також не містить обґрунтування обсягу відповідного обмеження та його співмірності із заявленими позовними вимогами.
Так, предметом спору у цій справі є вимога про стягнення 16 131 023,66 грн, однак прокурор, не навівши належного обґрунтування необхідності застосування відповідного заходу забезпечення позову в такому обсязі, просить накласти арешт на все нерухоме майно, що належить відповідачу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що заявлений захід забезпечення позову не відповідає критеріям співмірності та адекватності щодо предмета позову, оскільки може призвести до надмірного обмеження майнових прав відповідача та фактичного блокування господарської діяльності Концерну «Поділля».
Отже, наведені обставини у їх сукупності свідчать про відсутність належного обґрунтування необхідності застосування саме такого обсягу обмежень, а відтак не дають підстав для висновку про обґрунтованість заяви прокурора про забезпечення позову.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, від 11.05.2026 у справі № 910/16013/25 у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
У постанові від 11.05.2026 у справі № 910/16013/25 Верховний Суд зазначив, що наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 910/268/23, від 11.09.2026 року у справі № 917/478/26.
Колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності ризику утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, враховує, що на їх спростування відповідачем подано банківські виписки станом на 20.09.2026, з яких убачається наявність на банківських рахунках Концерну «Поділля» грошових коштів у сумі 34 432 130,81 грн, що більш ніж удвічі перевищує розмір заявлених позовних вимог.
Крім того, на підтвердження свого поточного майнового стану відповідачем надано оборотно-сальдову відомість за рахунком 26 (ТМЦ) станом на 31.08.2026, згідно з якою загальна балансова вартість квартир, що перебувають у власності Концерну «Поділля» та обліковуються на цьому рахунку як товарні активи, призначені для реалізації, становить 152 498 606,80 грн.
Також відповідачем подано оборотно-сальдову відомість за рахунком 10 (необоротні активи) станом на 31.08.2026, відповідно до якої загальна балансова вартість іншого майна підприємства, зокрема транспортних засобів, трансформаторних підстанцій, будівель та іншого майна, становить 100 470 518,51 грн.
На підтвердження належного фінансового стану підприємства відповідачем також надано довідку від 22.09.2026 про те, що підприємство не перебуває у процедурі банкрутства, та витяг № 0049108542 від 01.09.2026 з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розрізі податків, зборів і платежів платника Концерну «Поділля».
Зі змісту зазначеного витягу вбачається, що станом на 01.09.2026 у Концерну «Поділля» відсутній податковий борг (заборгованість) за зазначеними у витягу податками, зборами та платежами, а також обліковується переплата з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (авансові платежі) у сумі 124 962,54 грн.
За результатами оцінки наведених обставин колегія суддів зазначає, що у заяві про забезпечення позову прокурором не наведено конкретних фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову та підтверджували необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову.
Водночас колегія суддів бере до уваги задекларовані Концерном «Поділля» позитивні фінансові результати діяльності за останні три роки, а також за перше півріччя 2026 року, які підтверджуються даними фінансової звітності, що перебувають у відкритому доступі, та податковою декларацією з податку на прибуток за звітний період - перше півріччя 2026 року, наданою відповідачем.
У сукупності із зазначеними доказами колегія суддів враховує наявність на банківських рахунках відповідача грошових коштів у сумі 34 432 130,81 грн, а також загальну балансову вартість належних йому оборотних та необоротних активів у розмірі 252 969 125,31 грн.
Таким чином, надані відповідачем докази у своїй сукупності підтверджують наявність у нього значного обсягу грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, вартість яких істотно перевищує ціну позову. Наведене, за відсутності доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на приховування, відчуження чи виведення активів з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, свідчить про відсутність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність прокурором наявності ризиків, які відповідно до положень статей 136, 137 ГПК України є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів також враховує, що за своєю правовою природою заходи забезпечення позову мають терміновий характер, оскільки їх застосування зумовлене необхідністю негайного втручання суду у спірні правовідносини з метою збереження їхнього стану status quo, тобто становища, яке існувало до виникнення загрози порушення прав позивача.
Натомість із матеріалів заяви прокурора вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли ще у 2019-2020 роках та існують протягом тривалого часу. Водночас прокурором не надано доказів на підтвердження того, що наявний стан спірних правовідносин потребує невідкладного втручання суду шляхом застосування запропонованих заходів забезпечення позову. Наведене не підтверджує доводів заявника щодо існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення саме на час звернення із відповідною заявою.
При цьому припущення прокурора щодо потенційної неможливості виконання відповідачем судового рішення у разі задоволення позову спростовуються наданими відповідачем доказами його поточного фінансового та майнового стану, які у своїй сукупності свідчать про відсутність реальної загрози невиконання або істотного утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається лише за наявності визначених законом підстав та з метою, передбаченою цією нормою. Застосування заходів забезпечення позову за відсутності такої мети не узгоджується із призначенням відповідного процесуального інституту.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що прокурором не доведено наявності конкретних фактичних обставин, які б свідчили про реальну загрозу невиконання або утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а також не обґрунтовано співмірності запропонованих заходів забезпечення позову та необхідності їх невідкладного застосування. За таких обставин правові та фактичні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову та на належне йому нерухоме майно відсутні.
Щодо запропонованого прокурором заходу забезпечення позову у вигляді заборони Концерну «Поділля», державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, уповноваженим відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію змін до відомостей про Концерн «Поділля» (код ЄДРПОУ 33126939), що містяться у зазначеному реєстрі, зокрема щодо розміру статутного капіталу, розмірів часток у статутному капіталі, складу учасників та входження нових учасників до складу товариства, колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, тоді як спір не стосується корпоративних прав, складу учасників Концерну «Поділля», розміру його статутного капіталу чи правомірності вчинення реєстраційних дій щодо нього.
Водночас прокурором не наведено належного обґрунтування того, яким чином запропонована заборона вчинення реєстраційних дій щодо змін до відомостей про відповідача, які стосуються його корпоративної структури та статутного капіталу, забезпечуватиме реальне виконання можливого судового рішення про стягнення грошових коштів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що запропонований захід забезпечення позову не має безпосереднього та обґрунтованого зв`язку з предметом заявлених позовних вимог, а його необхідність для забезпечення ефективного виконання можливого судового рішення прокурором не доведена.
Відтак, з огляду на предмет спору та відсутність належного обґрунтування необхідності застосування такого обмеження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття і цього заходу забезпечення позову.
Отже, запропоновані заходи забезпечення позову фактично спрямовані на обмеження права відповідача розпоряджатися належним йому нерухомим майном, проте необхідність такого обмеження не підтверджена належними та допустимими доказами.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що прокурором не доведено наявності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову, а саме реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову. Доводи заяви ґрунтуються переважно на припущеннях, які не підтверджені належними доказами та не свідчать про необхідність застосування запропонованих обмежень.
З огляду на викладене, враховуючи принципи розумності, обґрунтованості, співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та необхідності дотримання балансу інтересів учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про забезпечення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм процесуального права або неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм господарського процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду
Таким чином, у апеляційній скарзі Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026р. у справі №902/1260/26 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст.271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 у справі №902/1260/26 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 28.09.2026 у справі №902/1260/26 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повна постанова складена "17" листопада 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua