Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №757/33018/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

Суд: Печерський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №757/33018/26-ц

Суддя: Остапчук Т. В.

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/33018/26-ц

пр. 2-10298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В., при секретарі - Погребняк В.Д., за участю представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 року представник позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, та просив:

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 3 % річних від несплаченої суми в розмірі 38 444грн 73коп, інфляційне збільшення суми у розмірі 124 621,30 грн, всього 163066 грн 03 коп. Стягнути з Державного бюджету України на користь судові витрати у свигляді судового збору у розмірі 1304,53 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на рішенням Жовтневого(Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2021 року у справі № 310/ 3223/21/позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 351 000,00 гривень, в рахунок відшкодування матеріальних збитків 19 000,00 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4795,00 гривень. Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2021 року у цій справі залишено без змін. Виконавчий лист було видано Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 24.06.2022 року і тільки 01.04.2026 року Казначейство здійснило перерахування грошових коштів на користь позивача. Таким чином, у зв`язку з невиконанням судового рішення, що набрало законної сили відповідач не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

03.07.2026 року, судом отримано 06.07.2026 року представник Державної казначейської служби України подав відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечував та зазначив, що на виконання Рішення суду Виконавчий лист з 08.07.2022 обліковувався у Казначействі .

Листом від 22.07.2022 №04.08.9-10/3886 Головне управління Державної казначейської служби у Запоріжській області повідомило Позивача що виконавчий документ не відповідає реквізитам виконавчого документа. Відповідно підпункту 9 пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Виконавчий лист облікковувався у Казначействі з 23.08.2024 для виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідчтва, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнуто в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній та юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб». Казачейство в порядку черговості та в межах бюджетних асигнувань 01.04.2026 здійснило перерахування коштів на користь Позивача на виконання рішень у справі №310/3223/21 у розмірі 374 795,00 грн.Судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік (наприклад інфляційних втратта 3% річних), не може бути виконане за жодних умов

Ухвалою судді від 23.06.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі, та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викоиком сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просиал суд задовільнити з підстав викладених в позові.

представник Державної казначейської служби України подала до суду вищезгаданий відзив на позовну заяву.

Судом встановлено, що на підставі Рішенням Жовтневого(Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2021 року у справі № 310/ 3223/21/позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 351 000,00 гривень, в рахунок відшкодування матеріальних збитків 19 000,00 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4795,00 гривень. Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2021 року у цій справі залишено без змін. Виконавчий лист було видано Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 24.06.2022 року і тільки 01.04.2026 року Казначейство здійснило перерахування грошових коштів на користь позивача.

У зв`язку з невиконанням судового рішення, що набрало законної сили відповідач не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно доч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідност.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доцього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змістуст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» Книги п`ятої ЦК України. Тому ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або законом.

При цьому, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу(частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістомстатей 524,533-535і 625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного вчастині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від не сплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд звертає увагу на те, що ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, набрав чинності 1 січня 2004 року, тоді як Закон № 4901-VI був прийнятий 5 червня 2012 року та набрав чинності 1 січня 2013 року.Стаття 625 ЦК Українидіє у незмінній редакції з часу набрання чинностіцим кодексом. Так само незмінним залишається припис частини першої статті 5 Закону № 4901-VI, який не встановлює інший, ніж участині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). З огляду на цей припис шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної впади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістомстатті 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка самої держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями представляти державу. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Інакше кажучи, у спірних правовідносинах органи держави є представниками її інтересів як боржника за судовим рішенням про відшкодування завданої нею ж шкоди, а не суб`єктами владних повноважень, які здійснюють публічно-владні управлінські функції. Специфіка відносин із виконання таких судових рішень полягає у тому, що держава діє одночасно і як боржник, і як суб`єкт, який уповноважив на виконання відповідного рішення щодо себе певний орган влади, що діє від імені держави-боржника.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) виконання остаточного судового рішення, яким вирішений спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру, є частиною «права на суд» (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91 від 19.03.1997, «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00 від 07.05.2002). З погляду застосування гарантій права на належне виконання державою судового рішення, за яким вона є боржником, не має жодного значення, якими - приватними чи публічними - є у національній правовій системі відносини з виконання державою такого рішення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції). Це право гарантоване і для тих випадків, коли право на справедливий судовий розгляд порушене невчасним виконанням судового рішення, зокрема через відсутність коштів (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії (№ 2)», заява № 33509/04 від 15.01.2009).

15 жовтня 2009 року ЄСПЛ ухвалив пілотне рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04. Воно набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року. У цьому рішенні ЄСПЛ визнав порушення Україною її зобов`язань за Конвенцією через систематичне невиконання державою рішень національних судів (пункт 1 статті 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції) і відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання (стаття 13 Конвенції) (§ 2, 3резолютивної частини рішення). ЄСПЛ зазначив, що ці порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає у систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (§ 4резолютивної частини рішення). Тому ЄСПЛ вказав, що Україна повинна невідкладно запровадити ефективний засіб юридичного захисту або комплекс таких засобів юридичного захисту, спроможних забезпечити адекватне та достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів відповідно до принципів, встановлених практикою ЄСПЛ (§ 5резолютивної частини рішення).

5 червня 2012 року Україна прийняла Закон №4901-VI, намагаючись виконати пілотне рішення ЄСПЛ, на що вказує пояснювальна записка до його проекту, однак цей закон, як надалі вказав Комітет Міністрів Ради Європи, не вирішив проблему невиконання рішень національних судів, про що зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України», заяви № 46852/13 та інші від 12 жовтня 2017 року.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-УІ).

З огляду на цей припис прострочення держави-боржника у спірних правовідносинах настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Отже, приписчастини другої статті 625 ЦК Українищодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема неподання ним впродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати).

Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання, а тому не звільняє відповідача від наслідків порушення цього зобов`язання, зокрема шляхом сплати інфляційних втрат і 3% річних, передбаченихчастиною другою статті 625 ЦК України, до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Вищевказані твердження повністю узгоджуються з позицією викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 03.10.2023 (справа №686/7081/21 провадження №14-91цс22)

Що стосується періоду за який позивач має право на отримання компенсації згідно зі статтею 625 ЦК України, то цей період обраховується з 01.12.2022 року по 01.04.2026 року.

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,90 : 100) x (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,70 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) = 1.33250523 Інфляційне збільшення: 374 795,00 x 1.33250523 - 374 795,00 = 124 621,30 грн. Період прострочення грошового зобов`язання 1248 днів 124 621,30 (інфляційне збільшення) Розрахунок 3 відсотків річних з 01.12.2022 року по 01.04.2026 року 374795,00х3/100:365х1248=38 444 грн 73 коп

Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Держави Україна 38 444,73 грн., що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період 01.12.2022 до 01.04.2026 включно, та 124 621,30 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за той самий період підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.2,11,16,23,167,170,173,509,524,633-535,611,625 ЦК України,ст.ст.12,13,76,81,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 3 % річних від несплаченої суми в розмірі 38 444грн 73коп, інфляційне збільшення суми у розмірі 124 621,30 грн, всього 163066 грн 03 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну тарезолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

Відповідач: Державна казначейська служба України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6,

Суддя Т.В.Остапчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua