Постанова від 18 листопада 2026 р. у справі №591/9492/26 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 18 листопада 2026 р.

Справа: №591/9492/26

Суддя: Косолап М. М.

Справа №591/9492/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1645/26Суддя-доповідач Косолап М. М.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Косолап М.М., за участю секретаря судового засідання – Опанасенко Т.В., захисника – Шевченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 30.09.2026, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.09.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень.

Судом установлено, що водій ОСОБА_2 02.08.2026 о 01-21 год у м. Суми по пл. Пришибська, 3, керував транспортним засобом Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку, на місці зупинки транспортного засобу, а також в найближчому закладі охорони здоров`я категорично відмовився. Правопорушення зафіксовано на Xiaomi Yi Car DVR, Motorola Solutions 471745; 470831; 471129. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 30.09.2026, захисник Шевченко А.В. звернулася з апеляційною скаргою і просила постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив правильність складання матеріалів адміністративної справи стосовно ОСОБА_2 .

Вказувала на недоведеність самого факту керування транспортним засобом Volkswagen Touareg саме ОСОБА_2 , останній послідовно заперечував факт керування, після зупинки автомобіля вийшов через пасажирські двері, а в салоні на задньому сидінні перебувала інша особа. Пред`явлення посвідчення водія не є безумовним підтвердженням факту керування транспортним засобом, а заперечення факту керування після пропозиції пройти огляд не може тлумачитися як підтвердження вини.

Зазначала, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисту про допит свідка ОСОБА_3 - співробітника Військової служби правопорядку. Показання вказаного свідка мали істотне значення для перевірки доводів захисту щодо особи, яка фактично керувала автомобілем до його зупинки, зокрема стосовно регулювання водійського сидіння під статуру дівчини, а не ОСОБА_2 , що призвело до неповноти судового розгляду та порушення права на захист.

Суд першої інстанції відхилив доводи сторони захисту, зазначивши, що вони спрямовані на уникнення відповідальності, однак такий підхід не замінює необхідності встановлення фактичних обставин справи на підставі належних та допустимих доказів. Суд фактично переклав обов`язок доведення обставин на особу, яка притягається до відповідальності.

Оскільки факт керування ОСОБА_2 не доведений належними доказами, сам по собі факт його відмови від огляду не є достатнім для встановлення складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Захисник Шевченко А.В. вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання втретє не прибув, будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, не повідомив суд про причини свого неприбуття, захисник просив розгляд справи провести у його відсутності, тому відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Мотиви суду.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на фактичних даних досліджених доказів: протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений та підписаний уповноваженою на те особою – командиром взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП в Сумській області капітаном поліції Колесник А.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_2 не проводився; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_2 не проводився; відеозаписів на оптичних носіях даних, на яких переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини, викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння та керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 .

На підставі вказаних доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідного рішення, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 02.08.2026 о 01-21 год у м. Суми по пл. Пришибська, 3, керував транспортним засобом Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку, на місці зупинки транспортного засобу, а також в найближчому закладі охорони здоров`я категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 Правил дорожнього руху).

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок для водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність факту керування транспортними засобами.

Ключовим доводом апеляційної скарги захисника є відсутність факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом.

Такі доводи апеляційної скарги захисника є аналогічні доводам, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції.

З долучених до протоколу відеозаписів, суд установив, що на них зафіксовано рух транспортного засобу працівників поліції за транспортним засобом Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 . В момент, коли автомобіль зупинився працівники поліції підходять до машини. З нагрудної камери поліцейського вбачається, що після зупинки транспортного засобу поліцейський звертається: «ось ось стоп, на місці залишаємось, що ви уходите через пасажирське», підбігає до ОСОБА_2 , який виходить з пасажирських дверей. Крім того, на відеозаписі зафіксовано, як на задньому пасажирському сидінні перебуває пасажир. На вимогу працівників поліції ОСОБА_2 надав документ, що посвідчує особу та водійське посвідчення. У подальшому, у процесі спілкування у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager та у медичному закладі, заперечуючи факт керування транспортним засобом

Після зупинки транспортного засобу, на вимогу працівників поліції ОСОБА_2 пред`являв для огляду документ, що посвідчує особу та після того як працівником поліції зазначено про обов`язок особи, яка керує транспортним засобом пред`явити також і посвідчення водія, ОСОБА_2 не зазначав про те, що він не був водієм автомобіля та погодився пред`явити посвідчення водія. Однак, коли працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 відмовився та зазначив, що за кермом він не був і транспортним засобом не керував.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, зафіксованим на відеозаписах, які безпосередньо досліджені судом апеляційної інстанції.

На відеозаписі з реєстратору автомобіля патрульної поліції, зафіксовано рух службового автомобіля працівників поліції за транспортним засобом Volkswagen Touareg. Після зупинки вказаного транспортного засобу до нього одразу підійшла працівник поліції. У салоні автомобіля перебували дві особи: ОСОБА_2 , який вийшов із переднього пасажирського сидіння, та жінка, яка перебувала на задньому сидінні.

На початку спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 звертався з проханням вимкнути їх нагрудні боді-камери. На вимогу працівників поліції ОСОБА_2 надав посвідчення водія і не зазначав про те, що він не керував транспортним засобом. Також під час складання постанови щодо невідповідності номерних знаків даному транспортному засобу ОСОБА_2 жодних зауважень чи повідомлень про те, що він не перебував за кермом, не висловлював. Навпаки повідомляв як саме отримав цей номерний знак.

Однак, після того, як працівники поліції повідомили ОСОБА_2 про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, останній почав заперечувати факт керування транспортним засобом, неодноразово повторюючи, що вийшов із пасажирського сидіння і за кермом не перебував.

Пасажирка, яка перебувала на задньому сидінні автомобіля, повідомила працівникам поліції, що ОСОБА_2 дійсно вийшов із переднього пасажирського сидіння, а на запитання поліцейських щодо того, хто саме керував автомобілем, відповіла, що не знає.

На місце події працівниками поліції було викликано співробітників Військової служби правопорядку. Під час спілкування з представниками ВСП ОСОБА_2 заявив, що автомобілем керувала «мала», а він за кермом не перебував. Проте вказані твердження ОСОБА_2 одразу спростувала присутня пасажирка, зазначивши, що останній перебував на пасажирському сидінні, а вона особисто сиділа позаду.

Спроби пасажирки надати пояснення щодо керування транспортним засобом були припинені самим водієм ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 послідовно виконував вимоги працівників ВСП: відкривав багажне відділення автомобіля, та надавав документи на його вміст, відповідав на питання щодо походження перевезеного ним майна.

Хронологія подій, обставини справи та поведінка ОСОБА_2 у своїй сукупності беззаперечно свідчать про те, що саме він здійснював керування транспортним засобом.

За наведено, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги про відсутність факту керування ОСОБА_2 автомобілем необґрунтованими.

Оскільки факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом знайшов своє підтвердження, вимога працівників поліції щодо проходження огляду була законною, а відмова останнього від проходження такого огляду утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в допиті свідка ОСОБА_3 - співробітника Військової служби правопорядку щодо факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 245, 251, 252 КУпАП, суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи та оцінити докази в їх сукупності. Разом із тим, вирішення питання про виклик та допит свідків є дискреційними повноваженнями суду, який оцінює необхідність такого допиту для доведення обставин, що мають значення для справи.

Ураховуючи, що послідовність подій, поведінка учасників та їх пояснення безпосередньо після зупинки детально зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер і реєстратора, які досліджені судом, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність потреби в допиті свідка ОСОБА_3 .

Оскільки транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 зупинений працівниками поліції о 01 год 29 хв, а працівники ВСП прибули о 02 год 25 хв, тому жодних обставин щодо факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом заявлений стороною захисту свідок пояснити не міг.

За наведеного, доводи апеляційної скарги про відмову суду першої інстанції в допиті свідка є необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення принципу презумпції невинуватості та перекладання обов`язку доведення вини на сторону захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд фактично переклав обов`язок доведення обставин на особу, яка притягається до відповідальності, та обмежився формальним твердженням про спрямованість позиції захисту на уникнення відповідальності є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання та надання доказів винуватості особи покладається на уповноважених осіб на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на сукупності послідовних, належних та допустимих доказів, зібраних працівниками поліції та досліджених у судовому засіданні.

Висновок суду першої інстанції про те, що доводи захисту спрямовані на уникнення відповідальності, є наслідком належної оцінки всієї сукупності досліджених доказів у справі, зокрема безпосередньо зафіксованої на відеозаписах поведінки ОСОБА_2 під час спілкування з поліцейськими безпосередньо після зупинки автомобіля.

За таких обставин, принцип презумпції невинуватості судом першої інстанції порушено не було, а винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення доведена поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції розглянув справу на підставі доказів, зібраних особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, надавши їм відповідну оцінку, визнавши їх достатніми у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права не встановлено. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі п. 1 ч. 7 ст. 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, — без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 30.09.2026 року стосовно ОСОБА_2 – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКосолап М. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua