Суд: Охтирський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 17 листопада 2026 р.
Справа: №583/4253/26
Суддя: Савєльєва А. І.
Справа № 583/4253/26
3/583/1397/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.,
за участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія СІВ НОМЕР_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
в с т а н о в и в :
08.08.2026 водій ОСОБА_1 о 18 год. 48 хв по вул. Київській, 44 в м. Охтирка Сумської області керував мопедом марки «Ямаха» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, млява мова, почервоніння зіниць очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, водій ОСОБА_1 08.08.2026 о 18 год 48 хв по вул. Київській, 44 в м. Охтирка Сумської області, керуючи мопедом марки «Ямаха», без номерного знаку, не виконав законну вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, спеціального звукового сигналу та/або жестом регулювальника, продовжив рух, чим порушив п.2.4 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
24.09.2026 до суду від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, у якому зазначив, що при складанні адміністративних матеріалів стосовно нього допущено фальсифікацію хронології подій, у відеозаписі та документах містяться розбіжності, відеозапис є фрагментарним, наявні безпідставні перерви в записі. Зазначив, що він взагалі не керував транспортним засобом, у зв`язку з чим не є суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, його транспортний засіб було вилучено безпідставно. Працівниками поліції не надано жодних доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав за обома протоколами про адміністративні правопорушення, пояснив, що 08.08.2026 був у клубі «Піраміда» за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Паркова, буд. 1, вийшов з указаного клубу, після чого до нього підійшли працівники поліції та повідомили, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відповів, що взагалі не керував скутером та у зв`язку з цим відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак, працівники поліції склали стосовно нього протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та вилучили його транспортний засіб (мопед). Також звернув увагу на те, що у відеозаписі та документах містяться розбіжності, відеозапис є фрагментарним, наявні безпідставні перерви в записі, долучені до матеріалів справи документи містять неточності у викладенні фактичних обставин. Вважає, що не є суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки взагалі не керував мопедом за викладених у протоколах обставин, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Свідок ОСОБА_2 у судову засіданні пояснила, що влітку прогулювалася із собакою та побачила його сусіда ОСОБА_1 , який спілкувався з двома працівниками поліції. Підійшовши ближче, вона почула, що працівник поліції стверджує, що ОСОБА_1 їхав на мопеді. Також працівник поліції говорив, що в ОСОБА_1 червоні очі. Свідок є медиком та давно знає ОСОБА_1 та стверджує, що почервоніння очей у нього могло бути через суттєве підвищення артеріального тиску. Свідок гуляла з собакою на вулиці саме в місці, зазначеному в протоколах про адміністративне правопорушення, та взагалі не бачила, щоб ОСОБА_1 керував скутером, як не бачила і самого скутера. Протокол ОСОБА_1 підписав, однак неодноразово повідомляв працівників поліції, що не керував транспортним засобом, у зв`язку з чим і відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та покази свідка, дослідивши наявні в справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд згідно з положеннями ст.1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідним державним службовцем.
За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до підпункту а пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови № 14 ПВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами) слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 09.11.2015, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 за № 1103 (із змінами) та у суворій відповідності до норм ст. 266 КУпАП.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 740868 від 08.08.2026;
- рапорт про реєстрацію заяви ЄО № 12003 від 08.08.2026;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння;
- акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08.08.2026, яким підтверджується, що 08.08.2026 о 18 год. 45 хв. здійснено огляд та тимчасово затримано транспортний засіб мопед «Ямаха», без державного номерного знаку;
- витяг з електронної системи щодо наявності посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ,
- відеозапис на диску, який був переглянутий у судовому засіданні.
Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, настає за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу і тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суду надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 740889 від 08.08.2026, який містить необхідні відомості, зокрема, щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, які призвели до порушення Правил дорожнього руху України;
- рапорт про реєстрацію заяви в ЄО 12003 від 08.08.2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень;
- витяг з електронної системи щодо наявності посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд вважає, що по суті вчинених правопорушень вони є належними доказами, проте як кожен окремо, так і в сукупності, є недостатніми, які б «поза розумним сумнівом» доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки відеозаписом не підтверджується факт керування мопедом саме ОСОБА_1 , оскільки відеозапис не є безперервним, особа, яка керувала мопедом, була знята зі спини, чітко ідентифікувати особу та транспортний засіб на відео неможливо. Спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 зафіксована на відеозаписі, який починається з того, що останній стоїть та пояснює працівникам поліції, що взагалі не керував транспортним засобом. Мопед на відео зафіксовано не було. Крім того, суд бере до уваги також пояснення свідка, яка підтвердила відсутність факту керування мопедом ОСОБА_1 за вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення обставин.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Суд звертає увагу на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов`язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа “Коробов проти України” №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Враховуючи викладене вище та приймаючи остаточне рішення у справі, враховується, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Так, згідно з рішенням у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності
Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що враховуючи версію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та покази свідка, самого факту відмови від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , який під час спілкування з працівниками поліції перебував на вулиці та не керував мопедом, недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП без доведення належними, достатніми та допустимими доказами факту керування ним зазначеним транспортним засобом, оскільки як було вказано вище, для об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП необхідна наявність керування особою транспортним засобом, належні докази чого в матеріалах справи відсутні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням та з огляду на неповноту наданих на підтвердження вини ОСОБА_1 доказів (відсутність безперервної фіксації керування ОСОБА_1 транспортним засобом та неможливість ідентифікувати на відео особу та та транспортний засіб, як були зняті зі спини під час руху мопеда) бере до уваги надані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності заперечення та надані свідком покази.
За таких обставин суд дійшов висновку про сумнівний характер наявності протиправних дій ОСОБА_1 , а всі сумніви відповідно до правил ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи вищевикладене справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень, зважаючи на недоведеність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності «поза розумним сумнівом».
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, п. 1 ст. 247, ст.ст. 221, 283, 284 КУпАП, суд -
п о с т а н о в и в :
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 – закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Савєльєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua