Суд: Личаківський районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил утримання собак і котів
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №463/9840/26
Суддя: Головатий Р. Я.
Справа № 463/9840/26
Провадження № 3/463/1762/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Головатий Р.Я., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КпАП України, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 21.08.2026 близько 20 год. 30 хв. за адресою: м.Львів, вул.Голубця, 23, неналежно здійснив контроль за собакою породи «золотистий ретривер» за місцем постійного утримання, внаслідок чого собака покусав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив їй тілесні ушкодження.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що інцидент стався під час перебування собаки на подвір`ї, коли ОСОБА_1 не було вдома, тому деталі йому не відомі, однак у зв`язку з отриманням потерпілою ушкоджень, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав. Разом з тим, просив не накладати на нього додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації собаки.
Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилася, причин неявки судді не повідомила.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності усі наявні у них докази, суддя встановив наступне.
Згідно зі ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.п.2, 4 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує ряд питань, в тому числі чи правильно складено протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При цьому, чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП (ч.1 ст.218 КУпАП), а судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП (ст.221 КУпАП), однак підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 154 КУпАП не передбачена.
Разом з тим, з комплексного та системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Крім того, санкція ч.3 ст.154 КУпАП, окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин.
Згідно зі ст.41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
З урахуванням наведеного та обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення щодо місця вчинення правопорушення справа підвідомча саме судді Личаківського районного суду м.Львова.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднуються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.
Відповідно до вимог ч.1 ст.154 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Частина 3 ст.154 КУпАП передбачає відповідальність особи, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.
Статтею 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі Закон), сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Відповідно до положень ст.9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Статтею 12 Закону визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Також, ст.9 Закону передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Ухвалою Львівської міської ради № 6225 від 23.01.2020 року затверджено «Правила утримання і поводження з домашніми тваринами у м.Львові» (далі Правила).
Згідно п.2.3.12. Правил особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечувати безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.
Відповідно до п.3.3.1. Правил фізичним та юридичним особам дозволено утримувати належних їм собак на прибудинкових територіях за умови наявності справної огорожі, що унеможливить несанкціонований вихід собаки за межі території, а також належним чином оснащеного вольєру з будкою.
Таким чином, ОСОБА_1 , як власник собаки, що є джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язаний був забезпечити утримання собаки на прибудинковій території таким чином, щоб унеможливити спричинення собакою шкоди іншим особам за межами території.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
При цьому, адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, є одним із найнебезпечніших правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, оскільки заподіює шкоду здоров`ю людей або їх майну, а наслідком правопорушення, яке є предметом розгляду, є заподіяння шкоди здоров`ю людини.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 217925 від 08.10.2026, заяву та письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , результати огляду лікарів, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення правил утримання домашніх тварин, не забезпечив утримання собаки на прибудинковій території таким чином, щоб унеможливити спричинення собакою шкоди іншим особам за межами території, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , а тому, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Враховуючи особу винного, який до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення притягується вперше, ступінь вини, обставини вчиненого правопорушення та його наслідки, відсутність відомостей, що негативно характеризують його особу, а також те, що належний ОСОБА_1 собака породи «золотистий ретривер» не входить до переліку небезпечних порід собак, вважаю, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП), необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування адміністративного стягнення у виді штрафу без конфіскації тварини, виходячи з наступного.
Встановивши додаткове покарання у виді конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, законодавець переслідує мету превенції запобігти вчиненню нових правопорушень, оскільки утримання собаки, яка є джерелом підвищеної небезпеки, здатне в майбутньому повторно заподіяти шкоду здоров`ю інших людей.
При цьому, згідно з ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
Статтею 265-5 КУпАП встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.
До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
При цьому, у відповідності до Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2023 року № 1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.
Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.
Проте, посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, ні в самому протоколі про адміністративне правопорушення, ні в окремому протоколі про тимчасове вилучення тварини (який зовсім не складався), не вказала приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки тварини, в тому числі відомостей про її вилучення, місця та особи (організації) в якої перебуває тварина, що в свою чергу позбавляє можливості вірно ідентифікувати таку тварину та відповідно застосувати такий вид додаткового покарання, як конфіскація, а також в подальшому унеможливлює виконання рішення суду в цій частині. Наявність лише інформації про породу собаки, за відсутності наведених вище відомостей позбавляє суддю можливості вирішити питання щодо конфіскації тварини.
Крім цього, відповідно до ст.40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 173-2, 268, 283, 284, 294 КпАП України, -
п о с т а н о в и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 3400 грн.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Р.Я. Головатий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua