Суд: Яворівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 18 листопада 2026 р.
Справа: №944/3477/26
Суддя: Кондратьєва Н. А.
Справа № 944/3477/26
Провадження №2/944/2532/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне/
19.11.2026 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кондратьєвої Н.А.
з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс», треті особи – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих грошових коштів
в с т а н о в и в :
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
Адвокат Кірюшин А.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс», в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 09.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 73275, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс» грошові кошти та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти стягнуті за виконавчим написом від 09.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 73275 в сумі 12 152,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 18.12.2019 року укладено кредитний договір № 571546322. У подальшому за договорами факторингу право вимоги за вказаним кредитним договором відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс». Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм О.С. 09.10.2020 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 73275 про стягнення із позивача суми заборгованості за згаданим вище договором про споживчий кредит в сумі 12 152,11 грн Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню виходячи із наступного. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ (надалі – Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яке затверджено постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 (надалі Перелік), одним з таких документів є кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Позивачу відповідачем лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов`язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань не направлявся та останній такого листа не отримував, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону 3425-ХІІ, п. 284 Інструкції та п.1 Переліку. Отже із наведених фактичних обставин справи та відповідних норм права вбачаються безумовні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до листа Приватного виконавця від 02.06.2026 року № 37372 в рамках виконавчого провадження № 64390341 на користь стягувача було перераховано грошові кошти в сумі 12 152.11 грн. За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим позивач вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна - грошових коштів.
Відповідач в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Заяви, клопотання учасників справи
Позивач в судове засідання не прибув, його представник на адресу суду скерував заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ТОВ «Онлайн Фінанс», будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки в судові засідання не повідомив.
Треті особи приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явилися, причини неявки в судові засідання не повідомили.
Процесуальні дії в справі
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 22.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 25.08.2026 року.
Ухвалою суду від 25.08.2026 року вирішено витребувати належним чином завірену копію справи про вчинення виконавчого напису та відкладено судове засідання до 19.10.2026 року.
Ухвалою суду від 19.10.2026 року судове засідання відкладено для повторного скерування ухвали про витребування доказів, до 17.11.2026 року.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.11.2026 року, є дата складення повного судового рішення 19.11.2026 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 18.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 571546322.
09.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 571546322 від 18.12.2019 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/1118-01 від 28.11.2018 року є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 року є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення проводиться за період з 05.08.2020 року по 05.08.2020 року на загальну суму 10952.11 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плата із стягувача в розмірі 1200.00 грн. Зареєстровано в реєстрі за №73275.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 05.02.2021 року відкрито виконавче провадження №64390341 з виконання виконавчого напису №73275 від 09.10.2020 року вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем.
Відповідно до відповіді приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. №37372 від 02.06.2026 року, наданого на запит представника позивача, 17.04.2026 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №64390341 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 (фактичне виконання рішення), арешти знято, заходи примусового виконання припинено. В межах вказаного виконавчого провадження було стягнуто 14 394.09 грн, з яких 17.04.2026 року – 12 152.11 грн було перераховано на рахунок стягувача ТОВ «Онлайн Фінанс»
Мотиви та оцінка суду
Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Згідно з п. 19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.
Згідно із ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, згідно з пп. 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, відповідно до змісту наведених вище норм законодавства вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Тобто відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Водночас, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший - підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). При цьому, недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17.
Відповідно до норм ст.88 Закону України «Про нотаріат» безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджувати факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватись таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, слід зазначити, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16.
Згідно із ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусу було подано документи, які б підтверджували безспірність заборгованості позивача, зокрема належним чином оформлені первинні документи щодо виникнення заборгованості, її розміру та строків погашення. Відповідачем доказів на спростування доводів позивача не надано.
Також судом, не встановлено факт направлення боржнику повідомлення про порушення ним кредитних зобов`язань і, як наслідок, надання можливості ліквідувати допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку або подати заперечення кредитору.
Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що заборгованість за вказаним вище кредитним договором має спірний характер, в зв`язку з чим оскаржуваний виконавчий напис №73275, вчинений 09.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Суд зазначає, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.
Крім того, суд звертає увагу на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Разом із цим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, якою, в свою чергу, визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині пункту 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Отже, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса 09.10.2020 року, постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 втратила законної сили внаслідок визнання судовим рішенням нечинною та незаконною, тобто нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.
Водночас, матеріали справи не містять відомостей про нотаріальне посвідчення кредитного договору, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, що також свідчить про його вчинення за відсутності передбачених для цього підстав. Доказів протилежного відповідач чи третя особа приватний нотаріус Горай О.С. суду не надали.
Отже, викладене у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, стягнутих на підставі оспорюваного виконавчого напису, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом наведених норм зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає за наявності сукупності таких умов: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи, відсутність достатньої правової підстави для набуття такого майна або відпадіння такої підстави в подальшому.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого напису нотаріуса від 09.10.2020 року № 73275 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. було відкрито виконавче провадження № 64390341, у межах якого з позивача здійснювалося примусове стягнення грошових коштів.
Як вбачається з відповіді приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. № 37372 від 02.06.2026 року, у межах зазначеного виконавчого провадження з позивача стягнуто 14 394,09 грн, з яких 17.04.2026 року грошові кошти в сумі 12 152,11 грн перераховано на рахунок стягувача – ТОВ «Онлайн фінанс». Ці обставини підтверджують фактичне отримання відповідачем грошових коштів за рахунок позивача на підставі виконавчого напису, який судом визнається таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відпала правова підстава для утримання відповідачем коштів, отриманих у результаті примусового виконання такого виконавчого напису. При цьому відповідач не надав суду доказів наявності іншої самостійної правової підстави для утримання отриманих від позивача грошових коштів, а також доказів їх повернення позивачу.
Отже, оскільки відповідач набув грошові кошти в сумі 12 152,11 грн за рахунок позивача на підставі виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, а правова підстава для утримання цих коштів відпала, суд дійшов висновку, що такі кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду представником позивача було подано такі письмові докази: копія Договору про надання правової допомоги від 26.05.2026 року, укладеного між адвокатським бюро «Артема Кірюшина» в особі директора Кірюшина А.А. та ОСОБА_1 , акто виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 26.05.2026 року, від 15.06.2026 року, відповідно до якого проведена наступна робота: надано усну консультацію тривалістю 4 год на суму 3200 (800.00 грн за 1 год), узгоджено правову позицію та визначено план дій у справі; проведено аналіз судової практики тривалістю 5 год на суму 4000 грн (800.00 грн за 1 год); підготовка позовної заяви, яка тривала 5 год на суму 4000.00 грн (800.00 грн за 1 год). Загальна вартість послуг складає 11 200.00 грн. Також надано квитанцію до прибуткового касового ордера №65 від 15.06.2026 року, згідно якої прийнято 11 200.00 грн від Кіргача О.М. на підставі договору про надання правової допомоги 26.05.2026 року.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з огляду на те, що справа не становила значної складності, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а обсяг фактично виконаної представником роботи не вимагав значних затрат часу, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним. За таких обставин суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача
Згідно положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2129.92 грн.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2129.92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,12,13,258-259,263-265,280-281,354 ЦПК України
у х в а л и в:
Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 09.10.2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 73275, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» грошові кошти.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти стягнуті за виконавчим написом від 09.10.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 73275 в сумі 12 152 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 11 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 19.11.2026 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», ЄДРПОУ 42254696, адреса місцезнаходження: м.Київ, бульвар Верховної Ради, 34, офіс 511.
Третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35.
Третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: м.Львів, вул. Яніва, 23, під`їзд 1, офіс 1.
Суддя Кондратьєва Н.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua