Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 17 листопада 2026 р.
Справа: №946/1285/26
Суддя: Бальжик О. І.
Справа № 946/1285/26
Провадження № 2/946/2749/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 листопада 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Федорук Н.О.
представника позивача: Резник Ю.Д.
прокурора: Мелещук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
І. Суть позовної заяви (стаття 175 ЦПК України)
1.1. 26.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, яким просить:
(І) розірвати шлюб між ним та відповідачкою, укладений 10.10.2013 року та зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 637;
(ІІ) позбавити відповідачку батьківських прав у відношенні неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.11.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вперше укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 784. Від вказаного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20.09.2011 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області вказаний шлюб розірвано. 10.10.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 637. В подальшому у сторін народилися дві доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з квітня 2024 року, сторони проживають окремо. Позивач зазначає, що шлюбні відносини з відповідачкою не склалися у зв`язку з різними характерами, поглядами на життя та шлюбні обов`язки. Він переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, носить формальний характер і суперечить їх інтересам. Наразі доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майже два роки проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на повному його утриманні. Позивач зробив усі умови для комфортного проживання, навчання дітей в будинку; кожна з дівчат має окрему кімнату. Крім того, ОСОБА_1 має постійну роботу, самостійний дохід, спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно. Позивач самостійно піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей, що позитивно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; спілкується з доньками в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; надає їм доступ до культурних та інших духовних цінностей; сприяє засвоєнню ними загальних норм моралі. Водночас відповідачка зі старшим сином ОСОБА_8 у квітні 2024 році поїхала до своєї матері ОСОБА_9 за кордон до Республіки Польща. На теперішній час точне місце проживання та перебування відповідачки позивачу невідоме; комунікація між сторонами підтримується виключно за допомогою засобів мобільного зв`язку. Таким чином, ОСОБА_2 , починаючи з квітня 2024 року, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не проявляє батьківської турботи та не бере участі у вихованні, розвитку, оздоровленні й матеріальному забезпеченні доньок. Позивач неодноразово просив відповідачку повернутися, але вона ігнорувала його прохання.
ІІ. Проце суальні дії у справі
2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.02.2026 року, справа №946/1285/26 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.67).
2.2. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І. від 17.03.2026 року відкрито провадження та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні (а.с.70).
2.3. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2026 року забезпечено право ОСОБА_3 та ОСОБА_3 право бути заслуханими під час вирішення спору щодо їх виховання (а.с.85-86).
2.4. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.05.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с.119).
2.5. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.07.2026 року справу вирішено розглядати на підставі наявних у ній даних і доказів (в заочному порядку) (а.с.127).
2.6. Під час розгляду справи здійснювалася повна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
ІІІ. Виклад позиції учасників судового процесу
3.1. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Резник Ю.Д. позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що у квітні 2024 року відповідачка поїхала до Республіки Польща в гості до своєї матері, проте в Україну так і не повернулася, щоразу відкладаючи приїзд під приводом влаштування життя за кордоном. За словами знайомих, нині вона може перебувати на Західній Україні. Позивач намагався підтримувати з нею зв`язок і пропонував приїхати на свято Останнього дзвоника до Ізмаїльського політехнічного ліцею, де навчаються доньки, але відповідачка відмовилася, попросивши не заважати її особистому життю. Відповідаючи на додаткові запитання судді, позивач зазначив, що домашні справи та прибирання він веде разом із дівчатами, інколи їм допомагає бабуся. У 2024 році донька ОСОБА_6 зламала руку; відповідачка дізналася про це від родичів, але станом здоров`я дитини не поцікавилася. Зі святами матір дітей не вітає та подарунків не передає, тому позивач купує їх сам і дарує від її імені, щоб не травмувати доньок. Матеріально відповідачка дітям не допомагає, відтак позивач утримує їх повністю самостійно. Також він пояснив, що займається розвитком і оздоровленням дівчат: раніше вони ходили на танці, зараз займаються з репетиторами з англійської мови, а вдома для них встановили басейн. На запитання суду позивач також уточнив, що він не є військовослужбовцем.
3.2. Відповідачка ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася; про причини неявки не повідомила, із заявою про відкладення розгляду справи або розгляд справи у її відсутність не зверталася, відзив на позовну заяву не подавала.
3.3. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_10 підтримала висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітніх доньок. Крім того пояснила, що фахівці служби відвідали дітей за місцем їхнього проживання та поспілкувалися з ними. За її словами, в оселі дуже чисто, кожна з дівчат має окрему кімнату й усі необхідні комфортні умови, а загальна атмосфера в сім`ї є доброзичливою та позитивною. Діти досить спокійно реагують на відсутність матері в їхньому житті та майже не згадують про неї, натомість із теплотою розповідають про батька – як він про них піклується, відвозить до школи та забирає зі занять, як вони разом готують сніданки, що свідчить про їхню щиру прив`язаність і любов до нього. Відповідаючи на запитання суду щодо повідомлення відповідачки про судовий розгляд, представник зазначила, що працівники служби зв`язувалися з нею телефоном, після чого на електронну адресу органу опіки та піклування надійшов лист від відповідачки, у якому вона висловила згоду на позбавлення її батьківських прав і підтвердила, що з 2024 року дітьми опікується виключно батько.
3.4. Прокурор Мелещук І.С. проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що належне виконання батьком обов`язків щодо дітей саме по собі не доводить передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстав для застосування до матері крайнього заходу сімейно-правової відповідальності. Акт обстеження умов проживання від 30.03.2026 року, характеристики Ізмаїльської гімназії № 2, ліцею «Політехнічний», ансамблю «Катруся», викладача англійської мови, а також показання свідків ОСОБА_11 i ОСОБА_12 підтверджують належний догляд батька, його активну участь у навчанні й розвитку дітей. Водночас свідки підтвердили передусім власні спостереження за повсякденним життям сім`ї. Свідок ОСОБА_11 , брат відповідачки, прямо зазначив, що не знає причин відсутності сестри та її фактичного місцеперебування. Свідок ОСОБА_12 також не володіє відомостями про причини припинення спілкування матері з дітьми. Отже, їхні показання не дозволяють достовірно встановити мотиви та обставини поведінки відповідачки.
Заслухані під час судового засідання 02.06.2026 доньки підтвердили проживання з батьком і тривалу відсутність матері. Їхні пояснення мають істотне значення відповідно до статті 171 СК України, але не можуть підміняти оцінку причин поведінки матері та необхідності саме позбавлення батьківських прав. Відмова в такому позові не означає примусового відновлення спілкування всупереч психологічним потребам дітей.
Скріншоти листування батьків відображають небажання відповідачки повертатися до сімейного життя та її переконання, що батько впорається з вихованням доньок. Така позиція, на думку прокурора, заслуговує на критичну оцінку, однак відмова від подружнього співжиття не тотожна встановленню свідомого винного ухилення від батьківських обов`язків. Слід розрізняти припинення подружніх відносин та юридичні підстави припинення батьківських прав. Заява відповідачки від 02.04.2026 року, зареєстрована службою у справах дітей за вх. № 75/01-21, містить повідомлення про не заперечення проти позбавлення її батьківських прав. Проте батьківські права не можуть припинятися виключно за волевиявленням матері: суд має самостійно встановити законну підставу та відповідність такого заходу найкращим інтересам кожної дитини. Належне повідомлення відповідачки про засідання та її неявка не звільняють позивача від доказування. Висновком органу опіки та піклування від 17.04.2026 року №489/01-21-04 визнано доцільним позбавлення матері батьківських прав. Водночас із викладених у матеріалах справи відомостей не вбачається належного дослідження причин її відсутності, реальних можливостей участі у вихованні, перспектив налагодження сімейних зв`язків та обґрунтування того, чому менш суворі заходи є недостатніми для захисту кожної доньки. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 19 СК України висновок органу опіки повинен ґрунтуватися на зібраних відомостях і документах, а суд може з ним не погодитися, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини. Отже, сам факт підтримання позову органом опіки не усуває необхідності оцінки доказів судом.
Оцінюючи інтереси ОСОБА_6 та ОСОБА_7 окремо, прокурора вважала, що слід врахувати їхнє проживання, навчання, емоційні потреби та ставлення до матері. Відмова у позбавленні батьківських прав не змінює фактичного місця проживання дітей із батьком і не перешкоджає захисту їхніх прав іншими передбаченими законом способами. Натомість позбавлення прав має тривалі правові наслідки за статтею 166 СК України; необхідність саме такого заходу наявними доказами переконливо не обґрунтована. Наведені матеріали підтверджують тривалу відсутність матері в повсякденному житті дітей та її неналежну участь у вихованні, однак не дають достатніх підстав для висновку, що застосування крайнього заходу є необхідним і пропорційним та що можливості змінити поведінку матері вичерпані. З огляду на це, підтримання вимоги про позбавлення батьківських прав було б передчасним. Висновок органу опіки та піклування не усуває зазначених недоліків доказування.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка та висновки суду
4.1. Вирішуючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з такого.
4.2. Статтею 56 СК України передбачено право дружини та чоловіка на особисту свободу, у тому числі й на припинення шлюбу.
4.3. Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
4.4. За змістом частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
4.5. Так, у судовому засіданні встановлено, що 22.11.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вперше укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 784 (а.с.19).
4.6. Від вказаного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 508 (а.с.22).
4.7. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.09.2011 року по справі № 2-2233/11 шлюб між сторона розірвано (а.с.20).
4.8. 10.10.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 637 (а.с.21).
4.9. У подальшому у сторін народилися доньки:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25.12.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1617 (а.с.26);
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 10.07.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 673 (а.с.29).
4.10. Сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, тому на даний час шлюб між ними носить виключно формальний характер.
4.11. Майновий спір та спір про місце проживання дітей у сторін на час розгляду справи відсутній.
4.12. Приймаючи до уваги, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, їх особисті та майнові права після розірвання шлюбу не будуть порушені, суд дійшов до висновку, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсному волевиявленню сторін і шлюб може бути розірваний.
4.13. Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, суд виходить з такого.
4.14. За змістом ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
4.15. Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
4.16. Відповідно до п.п.1, 2, 4 ч.1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.
4.17. Пленум Верховного Суду України у п.п.15, 16 постанови «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» за №3 від 30 березня 2007 року роз`яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального усвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
4.18. Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
4.19. Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади від 19.03.2024 року №2024/002720666 та від 18.03.2024 року 2024/002685603, 2024/002685620, батько ОСОБА_1 разом з доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12, 25, 28).
4.20. Вказаний житловий будинок належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д., зареєстрованого у реєстрі за № 1156 (а.с.38-43).
4.21. Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України № ФОВА-05674621, станом на 23.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває (а.с.32).
4.22. Згідно з консультаційним висновком лікаря-нарколога ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с.33).
4.23. Малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у Ізмаїльській гімназії № 2 з початковою школою. Відповідно до характеристик, наданих адміністрацією закладу, батько приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньок, регулярно відвідує батьківські збори, забирає дітей з гімназії. Мати ОСОБА_2 вихованням не цікавиться, батьківські збори не відвідує, на телефонні дзвінки класних керівників не відповідає (а.с.60-62).
4.24. Відповідно до характеристик, наданих керівником ансамблю «Катруся» ОСОБА_14 , ОСОБА_4 відвідувала заняття з 2021 року по 2025 рік, ОСОБА_3 з 2023 року по теперішній час. На репетиції дітей привозить і забирає батько, завжди цікавиться успіхами та досягненнями доньок, забезпечує всім необхідним та оплачує навчання. Мати ОСОБА_2 на зв`язок не виходить та успіхами доньок не цікавиться (а.с.57-59).
4.25. Відповідно до характеристик, наданих вчителем англійської мови ОСОБА_15 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідували додаткові заняття з англійської мови протягом 2023/2024 навчального року. Батько ОСОБА_1 , привозив та забирав доньок, цікавився успіхами, завжди вчасно здійснював оплату за заняття. Мати, ОСОБА_2 , жодного разу не приходила, на телефонний зв`язок не виходила, успіхами дітей не цікавилася (а.с.63-65).
4.26. Спеціалісти служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області провели бесіду з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зі слів малолітніх, їх матір ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_5 у квітні 2024 року виїхала до Польщі та не повернулася, іноді телефонує. Дівчата зазначили, що їм добре з батьком та вони його дуже люблять (а.с.129-130).
4.27. Як вбачається з Висновку органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 489/01-21-04 від 17.04.2026 року, орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області дійшов висновку, що у наданих матеріалах по справі наявні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4.28. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 є його рідною сестрою. Обидві сторони він знає з 2007 року, коли вони вперше одружилися. У 2008 році у подружжя народився старший син ОСОБА_8 , згодом шлюб було розірвано за ініціативою сестри, проте пізніше сторони примирилися і в них народилися дві доньки – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . За словами свідка, навесні 2024 року сестра виїхала за кордон нібито до їхньої матері, однак згодом від матері стало відомо, що відповідачка до неї не приїхала, а в Україну так і не повернулася. Свідок намагався переконати сестру повернутися заради доньок, проте вона відмовилася і наразі не підтримує зв`язку ані з ним, ані з їхньою матір`ю. Свідок підтвердив, що зараз позивач ОСОБА_1 повністю самостійно утримує та виховує обох дівчат, дбає про їхнє навчання, лікування та всебічний розвиток, відвідує батьківські збори, а періодичну допомогу йому надає бабуся. Зокрема, діти навчаються в Ізмаїльському політехнічному ліцеї, який свого часу закінчив їхній батько (до цього навчалися у школі № 2), а батько намагається реалізувати їхні бажання та захоплення – встановив вдома басейн, а для ОСОБА_7 придбав діджейський інструмент для занять музикою. Відповідачка з 2024 року жодної участі в житті доньок не бере, матеріально не допомагає, не телефонує та не вітає їх зі святами, через що подарунки від імені матері дітям купує і дарує сам позивач, аби не травмувати їх. Відповідаючи на уточнювальні запитання прокурора, свідок додав, що раніше стосунки з сестрою у нього були добрими, за характером вона господарська, але схильна до спонтанних, імпульсивних вчинків; будь-яких захворювань, які могли б пояснити її поведінку, у неї не було, а до виїзду за кордон стосунки між матір`ю та доньками були гарними. Також повідомив, що раніше підтримував добрі стосунки зі старшим племінником ОСОБА_8 , якому вже виповнилося 18 років і який виїхав разом із матір`ю, але останні кілька місяців вони не зідзвонюються і точне місце перебування сестри та племінника йому невідоме. Під час спілкування з племінницями тему матері свідок свідомо не порушує, щоб зайвий раз їх не засмучувати, а самі дівчатка про маму не згадують.
4.29. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що знайома з позивачем ОСОБА_1 із вересня 2024 року, оскільки її дитина навчалася в одному класі з його донькою ОСОБА_6 (до переходу останньої до ліцею), і діти досі підтримують дружні стосунки та спільно проводять дозвілля, зокрема, відвідують кінотеатр. Також свідок знайома з молодшою донькою позивача – ОСОБА_7 . Їхні родини проживають неподалік одна від одної, а саме у межах трьох кварталів, і дівчатка інколи заходять до неї в гості. За словами свідка, упродовж усього часу знайомства вона бачила на батьківських зборах та під час святкування дня народження ОСОБА_16 грудня виключно батька, тоді як матір дітей – ОСОБА_2 не бачила жодного разу. Зі слів позивача їй відомо, що відповідачка не підтримує стосунків із дітьми, однак подробицями вона не цікавилася, про старшого брата дівчат їй також нічого не відомо. Свідок зазначила, що в розмовах діти завжди згадують лише про батька, а коли ОСОБА_6 під час навчального року зламала руку, саме батько займався її лікуванням, про що розповідала сама дитина.
4.30. Опитана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 пояснила, що навчається у сьомому класі Ізмаїльського політехнічного ліцею та проживає разом із батьком та 11-річною сестрою, а також домашніми улюбленцями (двома собаками та двома котами). Раніше вона відвідувала танцювальний гурток, а нині зосереджена на навчанні та додатково займається з репетиторами онлайн. За її словами, домашні обов`язки та прибирання вони виконують спільно з батьком і сестрою. Їжу зазвичай готує батько, а дівчата йому допомагають і інколи, коли він повертається з роботи втомлений, самі готують для нього вечерю, щоб порадувати. ОСОБА_6 зазначила, що востаннє бачила матір близько двох років тому, а привітання зі святами від матері передавав батько. Зі старшим братом у неї збереглися добрі стосунки – він періодично пише їй та вітає зі святами. Дитина також поділилася, що мріє стати хірургом за прикладом батька, який колись хотів обрати цю професію, та підтвердила, що дуже любить батька і їй добре проживати разом із ним.
4.31. Опитана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 пояснила, що прийшла на засідання разом із татом і сестрою, з якими вона постійно проживає. Навчається в Ізмаїльському політехнічному ліцеї, в якому нещодавно закінчила 5 клас, а в майбутньому мріє стати анестезіологом. У будинку також живуть домашні улюбленці – двоє котів і двоє собак, за якими доглядають дівчатка разом із татом. ОСОБА_7 зазначила, що займається з репетиторами з математики, української та англійської мов, а уроки за потреби допомагає робити тато, хоча зазвичай вона справляється самостійно. У власній кімнаті вона прибирає сама, а неподалік від них живе бабуся, з якою підтримує добрі стосунки. Також дитина розповіла, що спілкується зі старшим братом і сумує за ним, а у вільний час разом із татом вони купаються в басейні. Востаннє з мамою вона бачилася близько двох років, тому їй дуже зручно і подобається жити з татом.
4.32.У правових висновках, викладених у постановах від: 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23),22 листопада 2023 року у справі №1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
4.33. Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22 (провадження № 61-16164св23), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21),та інші).
4.34. Надаючи оцінку наданим позивачем письмовим доказам, зокрема акту обстеження умов проживання від 30.03.2026 року, характеристиці з Ізмаїльської гімназії № 2, ліцею «Політехнічний», ансамблю «Катруся» та від викладача англійської мови, суд зауважує, що вони безумовно підтверджують належне та відповідальне виконання батьком своїх батьківських обов`язків, створення комфортних побутових умов для доньок, турботу про їхнє здоров`я, навчання та всебічний розвиток. Тобто, зазначені документи фіксують насамперед факт активної участі батька у житті дітей та відсутність матері на батьківських зборах чи заняттях, однак не розкривають причин такої поведінки відповідачки та не доводять її свідомого й умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 СК України.
4.35. Досліджені судом скріншоти телефонного листування між сторонами (а.с.98-100) свідчать про наявність між ними глибокого особистого конфлікту, фактичний розпад подружніх стосунків, небажання відповідачки повертатися до спільного сімейного життя з позивачем та її переконання в тому, що батько належним чином впорається з вихованням доньок. Проте суд зауважує, що припинення шлюбних відносин, проживання батьків окремо та уникнення контактів з колишнім чоловіком не є тотожними свідомому нехтуванню материнськими обов`язками і самі по собі не утворюють складу сімейного правопорушення, яке тягне за собою позбавлення батьківських прав.
4.36. Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21)).
4.37. Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 17.04.2026 року № 489/01-21-04, яким визнано за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав, суд керується положеннями частин п`ятої та шостої статті 19 Сімейного кодексу України, відповідно до яких суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини. Із змісту зазначеного висновку та матеріалів справи вбачається, що орган опіки та піклування обмежився констатацією факту проживання дітей із батьком, з`ясуванням належних умов їхнього утримання та посиланням на письмову згоду матері. Водночас службою у справах дітей не проведено всебічного дослідження причин тривалої відсутності відповідачки, реальних об`єктивних можливостей її участі у вихованні доньок, перспектив відновлення батьківських стосунків у майбутньому, а також не наведено переконливого обґрунтування того, чому застосування інших, менш суворих заходів впливу є недостатнім та яким саме чином позбавлення матері батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам кожної з дівчат. За таких обставин, висновок органу опіки та піклування є недостатньо вмотивованим, а тому суд не вбачає підстав для його врахування як достатнього доказу необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав.
4.38. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20).
4.39. Щодо заяви відповідачки ОСОБА_2 від 02.04.2026 року, яка надійшла до служби у справах дітей (вх. № 75/01-21), у якій остання зазначила про відсутність заперечень проти позбавлення її батьківських прав, суд вважає за необхідне наголосити, що чинне сімейне законодавство України не передбачає добровільної відмови від батьківських прав або їх припинення за згодою чи бажанням одного з батьків. Батьківські права є невідчужуваними, а їх позбавлення застосовується судом виключно як санкція за доведене винне порушення прав дитини, а не як спосіб юридичного оформлення домовленостей або фактичного самоусунення одного з батьків від виховання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
З огляду на викладені норми права, суд приходить висновку про те, що заява відповідачки, в якій вона визнала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.11.2023 року у справі №401/1944/22 (провадження №61-10115св23).
4.40. Заслухані під час судового засідання малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтвердили, що постійно проживають із батьком, дуже люблять його, задоволені умовами життя, а з матір`ю не бачилися близько двох років. Відповідно до частини першої статті 171 СК України думка дитини має важливе значення при вирішенні питань, що стосуються її життя, проте пояснення малолітніх дітей у цій справі стосуються фактичних обставин їхнього проживання та емоційної прив`язаності до батька і не можуть підміняти собою правову оцінку судом наявності чи відсутності вини матері у неналежному виконанні батьківських обов`язків.
4.41. Критично оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд враховує вимоги статті 90 ЦПК України, згідно з якими не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, а також відомості, повідомлені зі слів інших осіб, якщо вони не підтверджуються іншими доказами.
Так, свідок ОСОБА_11 , який є рідним братом відповідачки, в основному підтвердив обставини належного виховання дівчат позивачем, проте прямо зазначив, що тривалий час не спілкується із сестрою, не володіє достовірною інформацією про її фактичне місцеперебування та не знає об`єктивних причин її відсутності.
Свідок ОСОБА_12 знайома з родиною позивача лише з вересня 2024 року, свідчила переважно про побутову участь батька у житті дітей, а про відсутність стосунків між відповідачкою та доньками їй відомо виключно зі слів самого позивача, оскільки особисто відповідачку вона жодного разу не бачила і не спілкувалася з нею. Отже, показання зазначених свідків не мають достатньої доказової сили для встановлення винної та протиправної поведінки матері.
4.42. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
4.43. У справі від 30 червня 2020року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
4.44. Відповідно до статей 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
4.45. Оцінюючи в сукупності всі встановлені обставини, суд погоджується з позицією прокурора та вважає, що хоча тривала відсутність відповідачки у повсякденному житті доньок заслуговує на негативну оцінку, надані позивачем докази свідчать лише про неналежне виконання матір`ю своїх обов`язків на певному життєвому етапі (протягом останніх двох років), проте не доводять вичерпання можливостей для зміни її поведінки у кращу сторону та наявності виняткових обставин, які б вимагали негайного розірвання правового зв`язку між матір`ю та дітьми.
4.46. Крім того, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України (аморальний спосіб життя відповідачки, зловживання нею алкогольними напоями, вчинення насильства стосовно дитини тощо).
4.47. Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
4.48. За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні малолітні доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволенню не підлягають.
4.49. Водночас суд вважає за доцільне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх доньок, а саме звернутися за консультацією до сімейного психолога та вчинити дії по налагоджуванню стосунків з дітьми згідно отриманих рекомендацій.
4.50. При цьому суд враховує, що відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав жодним чином не змінює фактичного місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з батьком, не створює перешкод у здійсненні ним повноцінного виховання й представництва інтересів дітей, не примушує дітей до спілкування всупереч їхнім психологічним потребам та не позбавляє батька права на захист інтересів дітей іншими передбаченими законом способами, зокрема шляхом звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на їх утримання.
Керуючись ст.ст. 150, 164 СК України, ст.ст.11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд.62, код ЄДРПОУ: 25915746), про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, – задовольнити частково.
2. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.10.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 637, – розірвати.
3. Позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , – залишити без задоволення.
4. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме звернутися за консультацією до сімейного психолога та вчинити дії по налагоджуванню стосунків з дітьми згідно отриманих рекомендацій.
5. Покласти на орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області контроль за виконанням ОСОБА_2 покладених на неї обов`язків.
6. Копії рішення надіслати для відома учасниками судового процесу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:О.І.Бальжик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua