Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №127/2785/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №127/2785/26

Суддя: Вохмінова О. С.

Справа № 127/2785/26

Провадження 2/127/742/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – служба у справах дітей Вінницької міської ради, виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

27.01.2026 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, яку уточнено (а.с. 36-41) і мотивовано тим, що разом з відповідачкою є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час народження сина сторони перебували в шлюбі, в подальшому сімейні стосунки між ними припинились, у зв`язку з чим шлюб було розірвано рішенням Вінницького міського суду від 05.06.2025 року № 127/17387/25.

Син ОСОБА_4 залишився проживати з батьком і на час звернення до суду з цим позовом відповідач не цікавиться життям, здоров`ям, вихованням, фізичним та духовним розвитком сина ОСОБА_5 , жодної участі в утриманні сина та вихованні не бере, спілкування в будь-якій формі не підтримує, тобто, належного батьківського піклування не проявляє.

Син ОСОБА_4 повністю знаходиться на утриманні та вихованні позивача, який самостійно піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, створює належні умови для його розвитку, зростання, забезпечує всіма необхідними в побуті речами.

На думку позивача, відповідачка ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 . Соціальний супровід їх сім`ї не здійснювався, оскільки син постійно перебуває на його повному утриманні та вихованні, а відповідачка фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, будь-який контакт з нею відсутній.

На підставі ст. 164 СК України позивач ОСОБА_1 просив позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

Загальне позовне провадження у даній справі було відкрите ухвалою суду від 10.02.2026 року.

11.03.2026 року витребувано докази.

03.06.2026 року було залучено службу у справах дітей Житомирської міської ради до участі у даній справі та витребувано у служби у справах дітей Житомирської міської ради висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 28.07.2026 року було закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за викладених обставин. Суду пояснив, що в шлюбі з ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4 , який проживає з ним та донька ОСОБА_6 , 2015 р.н., яка проживає з матір`ю в Німеччині. На користь відповідачки на утримання двох дітей він сплачує аліменти – 50 % від доходу, при тому, що син знаходиться на його утриманні. З початком повномасштабного вторгнення відповідачка з дітьми виїхала за кордон. Син ОСОБА_4 не зміг пристосуватись до життя в іншій країні, не мав там друзів, захворів, не хотів проживати з матір`ю і на прохання відповідачки ОСОБА_7 забрала бабуся ОСОБА_8 . Донька ОСОБА_6 залишилась проживати з ОСОБА_2 , проте була відібрана у матері органами опіки Німеччини і влаштована в іншу сім`ю. За його клопотанням донька ОСОБА_6 була повернута матері. ОСОБА_2 була у стосунках з чоловіком, який негативно впливав на виховання дітей, вживав наркотики, був засуджений за вчинення злочинів. Син ОСОБА_4 після повернення в Україну не розповідав, що з ним сталось в Німеччині, але він тривалий час проявляв депресивний стан, був замкнений, майже не розмовляв, потребував допомоги психолога та інших лікарів. Наразі син ОСОБА_4 навчається в спортивному ліцеї в м. Житомирі, живе в гуртожитку. Мати сином не цікавиться, не забезпечує його матеріально, син також не бажає спілкуватись із ОСОБА_2 . Дитина потребує батьківської турботи, проте ОСОБА_1 не може повноцінно надати йому свою увагу і виховання, оскільки на даний час проходить військову службу і постійно перебуває в Сумській області. Бабуся ОСОБА_8 приймає активну участь у житті онука, проте дитина стає старшою, перебуває у складному віці і не піддається її виховному впливу. Вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав буде відповідати інтересам дитини та його (позивача) інтересам, оскільки він за таких обставин зможе звільнитись з лав ЗСУ та займатись вихованням неповнолітнього сина.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась. 10.06.2026 року судом зареєстровано письмову заяву ОСОБА_2 (а.с. 97-98), згідно якої вона надала згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 у зв`язку з обставинами її життя, тривалим проживанням за межами України та неможливістю належним чином виконувати батьківські обов`язки. Зауважила, що згоду надала добровільно та усвідомлено. До заяви жодного документа, який би посвідчував особу ОСОБА_2 , не додала, заява у встановленому законом порядку не посвідчена компетентним органом, без ЕЦП.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради Савіцька А.М. в судове засідання не з`явилась, неодноразово надавала заяви про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що ОСОБА_9 не проживає в м. Вінниці, тому орган опіки і піклування не може надати висновок щодо вирішення даного спору.

Представник служби у справах дітей Житомирської міської ради – Швець О.М. в судовому засіданні підтримала висновок, наданий на виконання ухвали суду, згідно якого орган опіки і піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_10 . Додала, що вона особисто спілкувалась телефоном з відповідачкою, яка їй повідомила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Прокурор Вінницької окружної прокуратури Третяк О.А. заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки підстав, визначених ст. 164 СК України, в судовому засіданні не встановлено.

Свідок ОСОБА_8 надавала пояснення в режимі відеоконференції із Богунським районним судом Житомирської області. Суду пояснила, що вона є матір`ю позивача та бабусею ОСОБА_10 . ОСОБА_11 навчається в спортивному ліцеї в м. Житомирі, живе в гуртожитку. В 2023 році на прохання ОСОБА_2 вона забрала ОСОБА_7 , який захворів, з-за кордону. Онук тривалий час ображався на свою матір, не спілкувався з нею, проте ОСОБА_2 намагалась налагодити контакт по телефону, зустрічалась із сином, коли приїжджала в Україну, перераховувала кошти. Причину своєї образи на матір онук не називав, але знає, що співмешканець ображав його і ОСОБА_6 . ОСОБА_8 тривалий час займалась лікуванням онука, оплачувала лікування. Відповідач у цьому участі не брала, не цікавилась сином, не оплачувала лікування, оскільки не мала коштів. Приблизно 6 місяців тому ОСОБА_4 почав спілкуватись із матір`ю, прийняв від неї подарунок на день народження. Фактично вихованням ОСОБА_5 займається батько ОСОБА_1 , він підтримує з ним телефонний зв`язок та утримує сина. Також участь у житті дитини приймають її донька та зять. ОСОБА_4 не хоче бачитись і спілкуватись із матір`ю, лише прагне спілкуватись із своєю сестрою.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавав пояснення в режимі відеоконференції із Богунським районним судом Житомирської області. В судовому засіданні пояснив, що він проживає в гуртожитку, навчається в спортивному ліцеї. Його вихованням займаються його батько та бабуся ОСОБА_8 . Останнім часом почав спілкуватись з мамою по телефону, але не хоче з нею бачитись. На день народження вона надіслала йому гроші. Після того, як він в 2023 році повернувся в Україну, матір бачив один раз. Не заперечив щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1982 р.н. та ОСОБА_12 , 1985 р.н. зареєстрували шлюб 23.07.2010 року, який на підставі рішення суду від 05.09.2025 року був розірваний.

Їх син – ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а донька – ОСОБА_13 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із характеристики учня 8-А класу ліцею № 32 м. Житомира вбачається, що в ліцеї ОСОБА_4 навчається з 6 класу, вихованням ОСОБА_5 займається батько. Завдяки активній ролі батька у вихованні дитина формує позитивні риси характеру, проявляє працелюбність, відповідальність, доброзичливість. Батько відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, цікавиться успішністю та поведінкою сина, підтримує тісний зв`язок з ліцеєм, класним керівником. Мати учні – ОСОБА_2 за період навчання учня в ліцеї № 32 з травня 2023 року по серпень 2025 року до школи не зверталась, батьківські збори не відвідувала.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 на даний час навчається в Житомирському обласному спортивному ліцеї.

Згідно інформаційної довідки з реєстру Вінницької міської територіальної громади, ОСОБА_2 з 07.09.2020 року зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Згідно повідомлення ДПС України, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 11.03.2026 року, після повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон: виїзд - 18.03.2022 року, в`їзд - 28.02.2023 року, виїзд - 03.03.2023 року, в`їзд 01.05.2023 року, виїзд – 02.05.2023 року, в`їзд 13.08.2024 року, виїзд – 16.08.2024 року.

Частинами 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку, затвердженого рішенням виконкому Житомирської міської ради від 15.07.2026 року № 960, орган опіки і піклування встановив наступне.

Фактично з 2023 року ОСОБА_2 не проживає із сином, не забезпечує необхідного харчування, лікування сина, матеріальної допомоги на його утримання не надає, станом здоров`я, розвитком не цікавиться, не відвідує його за місцем проживання та навчання, не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, про що надала суду відповідну заяву.

Відповідно до довідки Житомирського обласного спортивного ліцею ЖОР від 26.06.2026 року № 166, де навчається ОСОБА_9 , мати дитини ОСОБА_2 участі у батьківських зборах не брала, з педагогічними працівниками ліцею не контактувала, до адміністрації закладу з питань навчання та умов перебування дитини не зверталась.

На підставі наведених вище фактів виконком Житомирської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 105-108).

Акт обстеження умов проживання дитини до висновку не доданий.

Правовідносини виникли між сторонами з приводу здійснення особистих немайнових прав і обов`язків батька та неповнолітньої дитини, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми глави 13 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 157 СК України визначено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (ч. 3 ст. 164 Сімейного кодексу України).

Пленум Верховного Суду України в постанові від 30.03.2007 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.

При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог принципу 2, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., враховує, що дітям повинні бути надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їм розвиватися розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності при найвищому забезпеченні інтересів дитини. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Отже, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, що лише за наявності доведеного свідомого та умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків може бути застосована до осіб, які порушують батьківські обов`язки, тому питання про її застосування вирішується лише після повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.

В судовому засіданні було встановлено, що з 2023 року син ОСОБА_4 , 2011 р.н., проживає з батьком та бабусею ОСОБА_8 в Україні, в даний час навчається в спортивному ліцеї, проживає в гуртожитку. Мати ОСОБА_5 – відповідачка з 2022 року постійно проживає за кордоном, з нею проживає спільна донька сторін – ОСОБА_6 , 2015 р.н.

Згідно пояснень позивача, свідка та самої дитини, відповідач змінила свою поведінку щодо сина, цікавиться його життям, спілкується з ним по телефону, періодично надає грошові кошти, на день народження вітала та подарувала подарунок. Отже, мати не втратила інтересу до дитини, відновила з сином спілкування, по можливості надає матеріальну підтримку, а її проживання за кордоном об`єктивно ускладнює безпосередню участь у вихованні.

Виняткових обставин, які б давали підставу для позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 в судовому засіданні не встановлено, доказів на підтвердження свідомого і умисного ухилення матері від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_5 суду не надано.

Факт проживання ОСОБА_2 в іншій країні, обставини її життя, перебування у важкій життєвій ситуації і її заява про згоду на позбавлення батьківських прав, не є безумовними підставами для позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 .

Наданий суду висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суд вважає не достатньо обґрунтованим, поверхневим, і відповідно до ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України не погоджується з ним. Висновок має рекомендаційний характер і базується лише на інформації, що надана позивачем, без наведення виключних підстав, визначених ст. 164 СК України, для позбавлення матері батьківських прав і без доведення того, що такий крайній захід буде відповідати інтересам дитини.

Також суд не приймає заяву, що надійшла електронною поштою, без ЕЦП, від імені відповідача ОСОБА_2 про згоду на позбавлення батьківських прав, оскільки така зава не посвідчена належним чином, тому встановити дійсну свідому волю відповідача неможливо.

Враховуючи наведені обставини, інтереси дитини, а також зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає. Водночас суд наголошує відповідачу ОСОБА_2 на необхідності змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт із дитиною, брати участь у вихованні, розвитку та піклуванні про неї.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», п. 49). Наявність таких обставин у цій справі не доведена.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача слід залишити за ним.

Керуючись Європейською конвенцією про здійснення прав дітей (Страсбург, 08.09.1995 року), Декларацією прав дитини (20.11.1959 р.), ст.ст. 164, 165 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – служба у справах дітей Вінницької міської ради, виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

- третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Вінницької міської ради, 21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 50 ЄДРПОУ 44566028

- третя особа без самостійних вимог - виконавчий комітет Житомирської міської ради, 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 04053625

Повне судове рішення складене 18 листопада 2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua