Постанова від 17 листопада 2026 р. у справі №748/1784/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 17 листопада 2026 р.

Справа: №748/1784/26

Суддя: Хоменко Л. В.

Провадження №3/748/906/26

Єдиний унікальний № 748/1784/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2

за частиною 1 статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2026 року о 20 год. 14 хв. ОСОБА_1 на 124 км автомобільної дороги Р-69 «Київ-Вишгород-Десна-Чернігів» керував автомобілем марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_3 у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «DRAGER» 6820 (0,93% проміле), з результатом якого ОСОБА_1 не погодився, медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога, що підтверджується Висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння №422 від 12 квітня 2026 року, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 12 квітня 2026 року перебував на службі та виїхав із с-ща Гончарівське. Під час руху побачив автомобіль поліції, який перебував на зустрічній смузі руху, співробітник поліції за допомогою жезла подав сигнал про зупинку транспортного засобу, в ході спілкування з`ясовував, чи є він військовослужбовцем, чи вживав алкогольні напої, зазначив, що він має ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він погодився, оскільки алкогольних напоїв не вживав, почувався нормально. Огляд проводився за допомогою приладу «DRAGER», який він продував декілька разів. За результатами огляду було встановлено 0,93 проміле алкоголю. Він не погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, тому поліцейський запропонував йому пройти такий огляд у медичному закладі. Водночас під час огляду в медичному закладі він жодних аналізів не здавав, оскільки огляд проводився виключно за допомогою приладу «DRAGER», результат якого становив 0,95 проміле алкоголю.

Представник ОСОБА_1 адвокат Хараїм О.В. вважала, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зазначила, що результати проведеного лікарем медичного огляду на стан сп`яніння є недійсними, оскільки стан сп`яніння ОСОБА_1 був встановлений без проведення обов`язкових лабораторних досліджень, лікарем не було відібрано біологічного середовища, що є порушенням Інструкції №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Медичний огляд ОСОБА_1 проведено лікарем, який не проходив тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно чинного законодавства, тому такий висновок КНП «ЧОПНЛ» № 422 від 12 квітня 2026 року є недопустимим доказом у справі. Зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а встановлений Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції №32 та вимоги ст. 266-1 КУпАП були порушені працівниками поліції, вважає що вимога щодо проходження огляду була безпідставною та протиправною, тому у ОСОБА_1 не виникало обов`язку її виконувати, а отже процедура огляду є недійсною, а його результати недопустимими. У випадку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності просила призначити ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, покарання із застосуванням ст. 69 КК України за аналогією Закону, з урахуванням принципу індивідуалізації, а саме без позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. Вважала, що право керування транспортними засобами необхідно ОСОБА_1 для виконання службових завдань на військовій службі.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 “а” Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння сп`яніння.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння регламентовано ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою визначення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоровя України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктами 6, 7 розділу І вказаної Інструкції, визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку); у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Згідно п. 1 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я.

Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, встановлено що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Крім того, відповідно до положень п. 18 розділу ІІІ Інструкції, акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, підтверджується даними, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним із джерел доказів, Висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння № 422 від 12 квітня 2026 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння. На переглянутому судом відеозаписі з бодікамери поліцейського зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, незгода ОСОБА_1 з результатом такого огляду та проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі КНП «ЧОПНЛ», де він оглянутий лікарем- наркологом та зафіксовано результат огляду «алкогольне сп`яніння».

Доводи адвоката про обов`язковість проведення лікарем лабораторних досліджень, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно п. 7 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі – Інструкції), передбачено обов`язкове проведення лабораторних досліджень саме на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, а в даному випадку йдеться про стан алкогольного сп`яніння, що не є тотожними поняттями.

Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричиняти стан сп`яніння. Відповідно до п. 14 Розділу ІІІ Інструкції обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перебуває в несвідомому стані або з тяжкими травмами.

Тобто, Інструкцією регламентовано обов`язкове проведення лабораторних досліджень саме на визначення наркотичного засобу, психотропної речовини, або щодо водія учасника дорожнього руху внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, який перебуває в несвідомому стані або з тяжкими травмами, а в даній справі для підтвердження чи спростування стану алкогольного сп`яніння проведення лабораторних досліджень не було обов`язковим.

Вказаний висновок складений працівником закладу охорони здоров`я - лікарем, із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, є логічним та послідовним, підписаний лікарем та завірений печаткою. Висновок за результатами медичного огляду є категоричним та не допускає будь-якого іншого тлумачення.

Необхідно зазначити, що лікар при проведенні огляду користується спеціальними знаннями, проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, та несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Підставами для огляду ОСОБА_1 у медичному закладі, були саме ознаки алкогольного сп`яніння, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, в яких зафіксована ознака такого сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя), а також відеозаписом, відповідно до якого поліцейським особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, запропоновано на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, а після отримання позитивного результату, пройти такий огляд у медичному закладі. У закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 лікарем було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатору «Drager Alcotester 6820», який є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки, на що останній погодився, а тому законодавчих підстав у лікаря для відібрання у нього біологічного середовища або крові не було.

Суд не вбачає правових підстав для сумніву у кваліфікації та відповідності лікаря ОСОБА_2 вимогам Інструкції №1452 та Порядку №1103 для проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, оскільки згідно чинного трудового законодавства на посадах лікарів в лікувальних закладах охорони здоров`я працюють особи, які мають відповідну вищу медичну освіту, з відповідною своєму фаху спеціалізацією. Лікарі КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" ЧОР, які здійснюють огляд осіб щодо виявлення стану сп`яніння за своїм фахом є лікарі-наркологи (лікарі спеціалісти), тому тематичне удосконалення за відповідною програмою отримано під час навчання в учбовому закладі, відповідно до листа генерального директора КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" ЧОР (а.с. 37).

Тому твердження захисника про проведення огляду на стан сп`яніння не уповноваженою особою - лікарем закладу охорони здоров`я, який не пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством, не спростовує вину ОСОБА_1 у вчиненому.

Також, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався зі скаргами до керівництва медичної установи на дії медичних працівників щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та заповнення медичних документів, а також до правоохоронних органів з відповідною заявою чи скаргою про перевищення лікарем своїх службових повноважень, що свідчить про належно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп`яніння

Стосовно незгоди сторони захисту із вимогою працівників поліції щодо проходження огляду ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, на стан алкогольного сп`яніння, суд зазначає таке.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

У даному випадку ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом - автомобілем марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 , поза межами території будь-якої військової частини, як водій, тобто особа, що керує транспортними засобами, і щодо якої були наявні підозри у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Стороною захисту не додано жодних відомостей про те, що вказаний автомобіль у встановленому порядку був закріплений (облікований) за відповідною військовою частиною, а також, що 12 квітня 2026 року ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем, як водій, виконував обов`язки військової служби.

До матеріалів справи долучено перепустку № 0144 військової частини НОМЕР_5 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_4 , а строк дії зазначеної перепустки визначено до 31 грудня 2026 року.

Разом із тим суд критично оцінює вказаний документ як доказ на підтвердження виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби на момент його зупинки працівниками поліції, оскільки сама по собі перепустка № 0144 не підтверджує факту виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із проходженням військової служби, саме у час та за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, зі змісту перепустки вбачається, що зазначений автомобіль належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а відтак вона не підтверджує, що транспортний засіб є службовим або закріпленим (облікованим) за відповідною військовою частиною та використовувався ним у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той час, як положеннями ст. 266-1 КУпАП передбачено порядок огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Для визначення порядку огляду та кваліфікації дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підлягає встановленню у кожному конкретному випадку факт виконання ним обов`язків військової служби.

У цьому судовому провадженні не встановлено факту безпосереднього виконання ОСОБА_1 службових обов`язків під час керування транспортним засобом на дорозі загального користування, поза межами території будь-якої військової частини чи військового об`єкта, а також факту виконання ним службового завдання, у зв`язку з яким він перебував у зазначеному місці та був зупинений працівниками поліції.

Так, відповідно до відеозапису, під час спілкування з працівниками поліції на місці зупинки ОСОБА_1 не повідомляв про те, що перебуває за кермом транспортного засобу у зв`язку з виконанням службових обов`язків або службового завдання. Лише перебуваючи в медичному закладі під час проходження огляду на стан сп`яніння, відповідаючи на повторне запитання поліцейського «Куди ви слідували?», він зазначив, що їхав до с. Смолин. Водночас про службову необхідність поїздки до вказаного населеного пункту не повідомляв, як і не зазначав, що діє в межах наданих йому службових повноважень та виконує відповідне службове завдання.

Наведені обставини спростовують доводи сторони захисту щодо виконання ОСОБА_1 службових обов`язків на момент його зупинки працівниками поліції. При цьому посилання сторони захисту на заяву свідка ОСОБА_3 , який тимчасово виконує обов`язки командира 3-ї навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону, зі змісту якої вбачається, що останній викликав ОСОБА_1 до с. Смолин у зв`язку зі службовою необхідністю, які суд не сприймав безпосередньо у судовому засіданні, суд оцінює критично.

Зазначена заява не узгоджується з обставинами, безпосередньо зафіксованими за допомогою технічних засобів під час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, зокрема з його поведінкою та наданими ним поясненнями поліцейським щодо мети поїздки. За таких обставин суд розцінює відповідне посилання сторони захисту як таке, що має на меті спростувати встановлені обставини та уникнути притягнення ОСОБА_1 до передбаченої законом адміністративної відповідальності.

Суд виходить із того, що саме об`єктивно зафіксована технічними засобами поведінка учасників події має підвищену доказову цінність порівняно з поясненнями, наданими після виникнення спору щодо фактичних обставин справи, оскільки така поведінка відображає природний перебіг подій та не залежить від подальшого обрання особою способу свого захисту.

А сам факт перебування ОСОБА_1 в якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку, оскільки даних про те, що він виконував саме бойове завдання, яке б зобов`язувало його у той момент керувати у стані алкогольного сп`яніння, навіть, службовим автомобілем, суду не надано.

Отже, у цьому випадку він як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому його огляд на стан алкогольного сп`яніння обґрунтовано було запропоновано відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, зокрема на місці зупинки, на що останній погодився та пройшов такий, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, доводи захисту про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог пункту 2.9 “а” Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння сп`яніння.

Щодо клопотання сторони захисту про застосування за аналогією Закону положень ст. 69 КК України та незастосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає таке.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне призначення основного та додаткового покарань.

Аналогія права це вирішення конкретної юридичної справи на основі загальних принципів права (справедливості, рівності перед законом та судом тощо). Даним шляхом можливо ліквідувати прогалини у праві за умови відсутності норми права, яка б регулювала даний вид суспільних відносин.

Згідно ч.4 ст.3 Кримінального кодексу України, застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

За наведених обставин застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.69 КК України є необґрунтованими та суперечать положенням КУпАП, оскільки при накладенні стягнення в справах про адміністративні правопорушення, застосовуються приписи КУпАП.

При цьому, суд жодним чином не ставить під сумнів вагомий вклад ОСОБА_1 , який проходить службу в лавах Збройних Сил України, однак зазначає, що позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, як того імперативно вимагає санкція ч.1 ст.130 КУпАП, не означає, що це фактично призведе до неможливості виконання ним конституційного обов`язку по захисту Батьківщини, оскільки Конституцією України не передбачено покладення такого обов`язку виключно на громадян України, які мають право керування транспортними засобами. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби безпосередньо залежить від наявності у нього права керування транспортними засобами.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо застосування аналогії Закону та норм ст. 69 КК України, а саме накладення стягнення без призначення додаткового виду стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Враховуючи обставини вчиненого, особу, що притягується до адміністративної відповідальності, ту обставину, що до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягується вперше, суд вважає за можливе застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283, 284 п. 1 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Оригінал квитанції про сплату штрафу необхідно надати Чернігівському районному суду або направити поштою за адресою: м. Чернігів, вул. Хлібопекарська, 4.

Реквізити для сплати штрафу: Рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001 Отримувач - ГУК у Чернігів. обл/Черніг.обл/ 21081300 КОД ЄДРПОУ: 37972475, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Найменування коду класифікації доходів бюджету – Адміністративні штрафи у сфері забезпечення дорожнього руху, 21081300

Роз`яснити положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження або опротестування не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Хоменко Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua