Суд: Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №138/3181/26
Суддя: Ясінський Ю. А.
Справа № 138/3181/26
Провадження №:2/138/2185/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
ВСТАНОВИВ:
09.09.2026 представник позивача адвокат Петрієвський Д.П. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 батьками якого згідно свідоцтва про народження вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 24.05.2011 шлюб між його батьками було розірвано. В подальшому мати позивача вийшла заміж та наразі носить прізвище ОСОБА_4 . Батько позивача з сином взагалі не спілкувався та досі не спілкується. В добровільному порядку покладених на нього обов`язків, зокрема щодо утримання дитини не виконує та не виконував. Тому, в листопаді 2018 року мати позивача ОСОБА_5 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом про стягнення аліментів на його утримання, як на той час неповнолітньої дитини, рішенням якого від 13.03.2019 позов задоволено частково, вирішено стягувати з відповідача на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Після досягнення позивачем ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття його батько перестав сплачувати аліменти на його утримання. З 01.09.2021 по 30.06.2025 позивач навчався у Відокремленому структурному підрозділі «Хмельницький політехнічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». З 01.09.2025 позивач навчається у Національному університеті «Львівська політехніка» за денною формою навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» ІКНІ (інституту комп`ютерних наук та інформаційних технологій), термін навчання до 30.06.2028. Позивач у зв`язку з тим, що навчається на денній формі навчання не має можливості працювати та забезпечувати себе самостійно. З огляду на те, що позивач навчається у іншому віддаленому місті України – Львові, у нього окрім витрат на власне забезпечення, купівлю підручників, ліків тощо, є витрати на пересування до місця навчання. Наразі вказані витрати фактично повністю покладено на його матір, що створює для неї надмірний тягар. Натомість відповідач - його батько ОСОБА_2 не виконує в добровільному порядку обов`язку щодо утримання свого сина, що продовжує навчання, а тому представник позивача просить стягувати з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до закінчення ним навчання, але не пізніше, аніж до досягнення ним двадцяти трьох років, починаючи з 08.09.2026 а також судові витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.09.2026 відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено відповідачу право на подання відзиву та заперечення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, надіслано сторонам копію ухвали про відкриття провадження у праві.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 25.09.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження, надано позивачу строк 5 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Могилів-Подільського міськрайонного суду від 02.10.2026 продовжено розгляд цивільної справи після усунення позивачем недоліків.
Позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованою адресою проживання однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням. В прохальній частині позовної заяви прочив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов
16.10.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, просив стягувати з нього аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатись, у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, а також зарахувати сплачені кошти у розмірі 4 999,00 гривень згідно з квитанцією АТ «Укрпошта» № 0094 від 05.10.2026 в рахунок сплати аліментів за вересень 2026 року (перший місяць утримання). Також просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 грн. або відмовити у їх стягненні з відповідача. Відзив мотивовано тим, що твердження у позовній заяві про те, що він ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не відповідає дійсності. Син, досягнувши повноліття, жодного разу особисто не контактував з ним, не звертався з проханням про надання коштів на навчання чи проживання та не надавав банківських реквізитів для грошових переказів. Про намір сина отримувати матеріальне утримання`я відповідач уперше дізнався лише з моменту одержання ухвали суду про відкриття провадження у цій справі. На підтвердження готовності нести витрати на підтримку сина у період навчання він визнає позовні вимоги в частині обов`язку утримання у фіксованому розмірі. На підтвердження визнання ним обов`язку матеріальної підтримки сина та готовності нести витрати на його навчання, він 05.10.2026 через відділення АТ «Укрпошта» здійснив грошовий переказ на ім`я ОСОБА_1 у сумі 4 999,00 грн. як добровільну сплату щомісячного утримання. На цей час відповідач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України під час воєнного стану. Його омісячне грошове забезпечення складає орієнтовно 50 000 грн. Стягнення 1/4 частки доходів означатиме щомісячну виплату у розмірі близько 12 500 грн. Такий розмір утримання є явно надмірним, неспівмірним і таким, що не відповідає дійсним потребам повнолітньої особи. Окрім того, відповідач звернув увагу, що має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 видане 30.10.2023 Кадровим центром Сухопутних військ 3CУ). Копію цього посвідчення він завчасно передав синові. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної, фахової передвищої тa вищої освіти, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 23.11.2016, діти учасників бойових дій, які навчаються за денною формою у закладах вищої освіти до досягнення 23 років, мають право на державну цільову підтримку для здобуття ocвіти. Така підтримка включає повну оплату навчання за рахунок бюджетних коштів, першочергове або пільгове (безоплатне) проживання у студентських гуртожитках, безоплатне забезпечення підручниками та право на отримання соціальної стипендії. Наявність гарантованих державою пільг суттєво зменшує фінансове навантаження сина під час навчання та додатково спростовує його твердження про необхідність стягнення надмірних кштів у розмірі 1/4 частки його заробітку. Також відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 гривень або відмовити у їх стягненні з відповідача, оскільки витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., про стягнення яких просить позивач є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Трускавець Львівської області народився ОСОБА_1 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 24.05.2011 розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.05.2019 частково задовольнити позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 досяг повноліття.
Відповідно до наданої суду Виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи позивач був студентом Відокремленого структурного підрозділу «Хмельницький політехнічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» до 30.06.2025, з 02.09.2025 являється студентом Національного університету «Львівська політехніка».
Як свідчить копія довідки заступника директора Національного університету «Львівська політехніка» №2512 від 03.09.2026, ОСОБА_1 дійсно є студентом ІІ курсу денного відділення освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» ІКНІ (інститут комп`ютерних наук та інформаційних технологій) Національного університету «Львівська політехніка». Закінчує навчання 30.06.2028.
Також позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог надано суду копії посадкових документів на потяги з маршрутом Львів-Хмельницький та Хмельницький-Львів із зазначенням вартості проїзду та довідки про відсутність індивідуальних відомостей про особу ОК-5 та ОК-7, відповідно до яких відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, в Реєстрі застрахованих осіб відносно ОСОБА_2 відсутні
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років та можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Лише за наявності усіх передбачених ст. 199 СК України умов, суд за приписами ст.ст. 182, 200 СК України має визначити розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. При такому визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 цього кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи даний позов, представник позивача посилається на рівність обов`язків щодо утримання дитини та обов`язок батька сплачувати аліменти на утримання позивача, передбачений ст. 199 СК України, а також на те, що останній може надавати таку допомогу.
Разом з тим, позивачем суду не надано будь-яких доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з навчанням позивача та потреби у матеріальній допомозі від батьків в зв`язку з цим. Єдиними доказами, що надані представником позивача на підтвердження позовних вимог є довідка заступника директора Національного університету «Львівська політехніка» №2512 від 03.09.2026 з якої вбачається, що позивач є студентом ІІ курсу денного відділення освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» ІКНІ (інститут комп`ютерних наук та інформаційних технологій) Національного університету «Львівська політехніка», закінчує навчання 30.06.2028, та квитки на потяг з маршрутом Львів-Хмельницький та Хмельницький-Львів.
Разом з тим, відповідачем частково визнано позовні вимоги в частині обов`язку утримання у фіксованому розмірі, який складає 5000 грн. щомісячно.
Відповідно до наданої суду відповідачем копії довідки тво начальника штабу – заступника командира бригади військової частини НОМЕР_4 від 07.10.2026 №2329 ОСОБА_2 перебуває на вйськовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_4 .
Відповідачем також надано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 .
Відповідно до Форми ОК-5 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування середній місячний дохід ОСОБА_2 за 2026 рік у військовій частині НОМЕР_4 складає 50 545,64 грн. (січень-липень 2026 року).
З викладеного слідує, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність потреби у матеріальній допомозі, пов`язаній з продовженням навчання саме в розмірі частини із всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. В той час як відповідач надав суду докази того, що його син, як дитина учасника бойових дій має право на державну цільову підтримку для здобуття освіти, що суттєво знижує його фінансове навантаження.
Держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, зокрема дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, – до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти державної та комунальної форм власності.
Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про вищу освіту» держава забезпечує учасниками бойових дій та їхнім дітям до закінчення такими дітьми закладів освіти за певним ступенем вищої освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, зокрема дітям осіб, визнаних учасниками бойових дій визначений Порядком та умовами надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 975(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 686).
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідач визнав позов частково та просив стягувати з нього аліменти на утримання позивача на час його навчання в частині обов`язку утримання у фіксованому розмірі, який складає 5000 грн. щомісячно, що свідчить про спроможність відповідача надавати таку матеріальну допомогу.
Разом з тим, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України саме стягувачеві аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів — в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі. Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 у справі № 755/14073/16-ц (провадження № 61-35772 св 18) положеннями СК України передбачена лише можливість зміни розміру аліментів, а не встановленого способу їх стягнення, тобто зменшення або збільшення розміру аліментів, позивачем цих вимог заявлено не було, а суд розглядає справи лише у межах заявлених вимог (стаття 11 ЦПК України 2004 року), тому зменшити розмір аліментів у спосіб інший, ніж просить позивач, неможливо.
За таких підстав, беручи до уваги солідарний обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, відсутність доказів того що мати позивача не має змоги надавати таку матеріальну допомогу,
суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 .
Крім того, питання про зарахування в рахунок сплати аліментів 4 999,00 грн. сплачених відповідачем позивачу як аліменти за вересень 2026 року згідно квитанції АТ «Укрпошта» № 0094 від 05.10.2026 підлягає вирішенню в ході виконання рішення суду.
Також представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 6 000 грн.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 25.08.2026 ОСОБА_1 та адвокат Петрієвський Д.П. домовились про надання правничої допомоги ОСОБА_1 у цивільній справі про стягнення аліментів.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 25.08.2026 сторони домовились, що формою винагороди адвоката є гонорар (п. 1). Сума гонорару становить 6 000 грн. та сплачується не пізніше 31.08.2026 (п. 2). Пунктом 6 Додатку узгоджено тарифи вартості послуг, а саме: надання правової консультації, ознайомлення із документами наданими клієнтом та узгодження правової позиції – 1 000 грн.; підготовка та складання позовної заяви у справі – 5 000 грн.
Як вбачається з Акту приймання передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 25.08.2026 адвокатом Петрієвським Д.П. було надано ОСОБА_1 наступні послуги у справі про стягнення аліментів: надання правової консультації, ознайомлення із документами наданими клієнтом та узгодження правової позиції – 0,5 год, вартість 1 000 грн.; підготовка позовної заяви у справі – 2,5 год., вартість 5 000 грн., а всього 6 000 грн.
Згідно з актом приймання-передачі грошових коштів згідно Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 25.08.2026 позивачем ОСОБА_1 було сплачено гонорар адвокатові Петрієвському Д.П. в розмірі 6 000 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).
Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на відповідача.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи з конкретних обставин даної справи та те що дана категорія справ не є складною і з даного питання є установлена судова практика, а також те, що окрім позовної заяви стороною позивача більше жодних заяв, клопотань чи заперечень суду подано не було, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
З урахуванням предмета спору, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до складності справи, часткове задоволення позовних вимог, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 2 000,00 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 665,60 грн. (1331,20/50,00%) підлягає стягненню з відповідача на користь Державної судової адміністрації України.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 182 ч. 1, 191 199, 200 ч. 1 СК України, ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 141 ч. 6, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5, 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 08.09.2026 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання у у Національному університеті «Львівська політехніка», але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Петрієвський Дмитро Павлович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: вул. Старокостянтинівське шосе, 2/10В, м. Хмельницький, 29015.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ю.А. Ясінський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua