Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №449/1740/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Суд: Пустомитівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 травня 2026 р.

Справа: №449/1740/25

Суддя: Кукса Д. А.

Справа № 449/1740/25

Провадження № 2/450/1523/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукса Д. А.

при секретарі Глинській У.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення заборгованості за кредитним договором,

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №13.03.2025-100000893 від 13.03.2025 у розмірі 27560 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.03.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13.03.2025-100000893. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти в розмірі 13000,00 грн. на строк 217 дні. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 27560,00 грн., що складається з: тіла кредиту – 13000,00 грн., процентів – 8060,00 грн., неустойки – 6500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача: Відповідач належним чином повідомлялася про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції, відзиву на позов не подала, клопотань не скерувала.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

04.12.2025 ухвала про відкриття провадження у справі; 06.02.2026 ухвала про передачц справи за підсудністю; 03.03.2026 супровідний (матеріали справи №449/1740/25); 09.03.2026 відповідь з Єдиного демографічного реєстру.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 13.03.2025 ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Споживчий центр» кредитний договір №13.03.2025-100000893 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки, наклавши на такі одноразовими ідентифікаторами A914, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби в сумі 13000,00 грн строком на 217 днів.

За умовами Кредитного договору ТОВ «Споживчий Центр» надало ОСОБА_1 13.03.2025 кредит в сумі 13000,00 грн. на строк 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 15.10.2025.

Згідно з умовами договору, відповідно до п. 5, продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту або строку дії договору не передбачено, а Позичальник не має права ініціювати укладення додаткового договору з цією метою. Відповідно до п. 6, процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів.

Згідно з п. 7, процентна ставка «Економ» становить 0,5% за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах. Одностороннє збільшення зазначених процентних ставок не допускається.

Відповідно до п. 8, комісія за надання кредиту становить 9% від суми кредиту, що дорівнює 1 170 грн, нараховується та обліковується в день видачі кредиту і сплачується згідно з графіком платежів.

Згідно з п. 9, комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1 170 грн за кожен із двох чергових періодів після першого та передбачена за інформаційну, консультаційну й організаційну підтримку Позичальника.

Відповідно до п. 10, зміна умов надання фінансової послуги договором не передбачена.

Згідно з п. 11, протягом строку дії договору тарифи та комісії залишаються незмінними, додаткові та супутні послуги не надаються.

Відповідно до п. 12, денна процентна ставка становить 0,84% та визначена з урахуванням загальних витрат за кредитом у розмірі 23660 грн., суми кредиту 13000 грн. і строку кредитування 217 днів.

Згідно з п. 17 договору, неустойка становить 195 грн. за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми такого невиконання чи неналежного виконання.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором №13.03.2025-100000893 від 13.03.2025, що підтверджується квитанцією №96-2411 від 24.11.2025.

Також позивачем надано копію договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 укладеного між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яким останній зобов`язаний здійснювати проведення платежів відповідно до цього Договору, використовуючи в якості джерела коштів надані Платниками: поточні рахунки, карткові рахунки, готівкові кошти (внесені через банківські автомати самообслуговування) та інші не заборонені законом засоби платежу в залежності від використаного методу оплати.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За змістом ст.12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення 13.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договору №13.03.2025-100000893 про надання кредиту в електронній формі підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем та не заперечується відповідачем.

Відповідно до заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, позичальником вказано реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за договором. Виконання ТОВ «Споживчий центр» взятих на себе зобов`язань по договору з перерахування та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 13000,00 грн. на картку НОМЕР_1 підтверджується квитанцією №96-2411 від 24.11.2025.

Також, суд зазначає, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на загальну15600,00 грн., а саме: 5200,00 грн. - 12.04.2025; 5200,00 грн. - 13.05.2025; 5200,00 грн. - 13.06.2025.

Крім того, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, у тому числі в частині нарахованих процентів за користування кредитом. Як зазначає позивач, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 21060,00 грн. та складається з: 13000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 8060,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту за договором №13.03.2025-100000893 від 13.03.2025, процентні нарахування за період з 13.03.2025 по 13.06.2025 становлять 12090,00 грн., а за період з 14.06.2025 по 15.10.2025 - 8060,00 грн. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за весь період кредитування (217 днів) становить 20150,00 грн.

З врахуванням здійснених відповідачем платежів у загальному розмірі 15600,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17550,00 грн, з яких: 13000,00 грн. - заборгованість тілом кредиту та 4550,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії (пов`язаної з наданням та обслуговування кредиту) – 3510,00 грн. та неустойки – 6500,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахована представником позивача комісії (пов`язаної з наданням та обслуговування кредиту) – 3510,00 грн. та неустойки – 6500,00 грн. не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр».

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №13.03.2025-100000893 від 13.03.2025 в розмірі 17550,00 грн., яка складається з 13000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 4550,00 грн. заборгованості по відсоткам.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію»,-

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,-задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833 заборгованість за Кредитним договором №13.03.2025-100000893 від 13.03.2025 у розмірі 17550,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833 судовий збір у розмірі 1542,56 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. А. Кукса

Оригінал: reyestr.court.gov.ua