Постанова від 17 листопада 2026 р. у справі №120/6431/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: погашення податкового боргу, з них

Дата: 17 листопада 2026 р.

Справа: №120/6431/26

Суддя: Шишов О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2026 року

м. Київ

справа №120/6431/26

адміністративне провадження № К/990/35790/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Імпорт Ойл» про стягнення коштів за податковим боргом в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Томчука А.В., суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В.) у справі № 120/6431/26

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС) звернулося до суду із заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про стягнення з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Імпорт Ойл» (далі - ТОВ «НК Імпорт Ойл») податкового боргу в сумі 857 342,23 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у задоволенні заяви ГУ ДПС про стягнення з ТОВ «НК Імпорт Ойл» податкового боргу відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення коштів за податковим боргом у повному обсязі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ДПС задоволено частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року скасовано.

Заяву ГУ ДПС до «НК Імпорт Ойл» про стягнення коштів за податковим боргом в порядку статті 283 КАС України залишено без розгляду.

ІІ. Рішення судів першої і апеляційної інстанцій, мотиви їх ухвалення

Суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення контролюючого органу до суду є передчасним, оскільки 30-денний строк, встановлений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), слід обраховувати з дати, зазначеної поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (14.04.2026), а не з дати надіслання податкової вимоги (03.04.2026), а відтак на момент звернення до суду (04.05.2026) зазначений строк не сплив.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що в цьому випадку звернення ГУ ДПС до суду є передчасним. Проте, суд не погодився з висновками суду першої інстанції, що у випадку встановлення під час розгляду заяви контролюючого органу, поданої в порядку статті 283 КАС України, факту передчасності звернення із такою заявою, це є підставою для відмови у задоволенні заяви під час судового розгляду справи.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в частині залишення без розгляду заяви ГУ ДПС до «НК Імпорт Ойл» про стягнення коштів за податковим боргом в порядку статті 283 КАС України, прийняти судове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення коштів за податковим боргом в порядку статті 283 КАС України.

У касаційній скарзі ГУ ДПС як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права.

ГУ ДПС уважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 95 ПК України) та без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 280/111/25.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що початком 30-денного строку є наступний день за днем зазначеним поштовою службою із зазначенням причини невручення, тобто з моменту його вручення (повернення), оскільки обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає подальшому розгляду.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кореспондуючим цьому конституційному припису є положення частини четвертої статті 5 КАС України, за яким суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відтак процесуальна легітимація контролюючого органу як позивача не презюмується, а потребує позитивного законодавчого закріплення.

Одним із таких випадків є передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зміст поняття «податковий борг» розкрито в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України: це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Механізм примусового погашення такого боргу закріплено в пункті 95.1 статті 95 ПК України, згідно з яким контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас пункт 95.2 статті 95 ПК України встановлює темпоральне застереження щодо реалізації цього механізму: стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Процесуальний порядок реалізації наведеного повноваження врегульовано статтею 283 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів.

Пунктом 5 частини першої цієї статті передбачено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом, а частиною другою -, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Обчислення цього строку підпорядковане спеціальному режиму, встановленому статтею 270 КАС України, яка виключає застосування правил частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки у справах, визначених статтею 270 КАС України, обчислюються календарними днями і годинами; днем подання позовної заяви є день її надходження до відповідного суду; ці строки не може бути поновлено, а заяви, подані після їх закінчення, суд залишає без розгляду (частини друга та п`ята статті 270 КАС України).

Системний аналіз наведених норм матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для звернення до суду із заявою про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

Наведений підхід узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. Так, у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 280/111/25, від 12 грудня 2025 року у справі № 500/5125/25, від 27 січня 2026 року у справі № 500/5127/25, від 26 березня 2026 року у справі № 320/44064/25 та від 09 червня 2026 року у справі № 240/16841/25 сформульовано аналогічний за змістом правовий висновок щодо визначення моменту, з якого обчислюється строк звернення контролюючого органу до суду із заявою про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 283 КАС України.

На постанову Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 280/111/25 посилається і ГУ ДПС, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Порядок доведення податкової вимоги до відома платника податків визначено шляхом послідовного відсилання. Так, відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Своєю чергою, згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Отже, до податкової вимоги в повному обсязі застосовується режим статті 42 ПК України.

За приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Ситуацію об`єктивної неможливості фактичного вручення документа законодавець урегулював абзацом другим пункту 42.5 статті 42 ПК України: у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічне за змістом регулювання закріплено й на підзаконному рівні. Згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року № 610 (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин) податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку податкової вимоги в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така податкова вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається у порядку, визначеному абзацом першим цього пункту для надіслання податкової вимоги у паперовій формі. При цьому строк доставки податкової вимоги в електронний кабінет, визначений абзацом другим цього пункту, не зараховується до строку надіслання такої вимоги.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець запровадив юридичну фікцію вручення податкової вимоги: за неможливості її фактичного вручення вимога вважається врученою в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Таке регулювання має на меті унеможливити ухилення платника від отримання документів контролюючого органу та безпідставне відстрочення застосування заходів примусового стягнення. Саме зазначена дата є відправною для обчислення 30-денного строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, а відтак - і для визначення моменту виникнення обставин, що зумовлюють звернення контролюючого органу до суду в розумінні частини другої статті 283 КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи про те, що 30-денний строк, встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України, підлягає обчисленню з дати здачі поштового відправлення до відділення поштового зв`язку, тобто з моменту фактичного направлення податкової вимоги. Таке тлумачення суперечить змісту абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України та пункту 6 розділу IV Порядку № 610, які пов`язують настання правових наслідків вручення не з моментом відправлення документа, а з днем, зазначеним поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2026 року у справі № 120/7672/26.

У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з трекінгом «Укрпошти», рекомендоване повідомлення (податкова вимога) не було вручено ТОВ «НК Імпорт Ойл». Датою повернення рекомендованого поштового відправлення (причина - "Одержувач відсутній за вказаною адресою") відправнику є 14.04.2026.

Суди дійшли висновку, що початком 30-денного строку є 15.04.2026 (наступний день після того, як поштова служба зазначила в повідомленні про вручення 14.04.2026), а не 04.04.2026 (наступний день після прийняття поштою рекомендованого повідомлення).

За таких обставин днем, з яким закон пов`язує настання наслідків вручення податкової вимоги, є 14.04.2026 - день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2026 року у справі №120/7672/26.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що останнім днем 30-денного строку є 14.05.2026, до суду із відповідною заявою податковий орган звернувся 04.05.2026, а отже, станом на дату звернення були відсутні обставини, що зумовлюють звернення податкового органу до суду в розумінні частини другої статті 283 КАС України, а заяву подано передчасно.

Суд не може визнати обґрунтованими доводи позивача про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 280/111/25. У справі № 280/111/25 не встановлювалися обставини, які б свідчили про проставлення поштовою службою відмітки (зазначення в повідомленні про вручення) про причину невручення поштового відправлення адресату. Відтак предметом дослідження Верховного Суду в тій справі не було питання застосування правила абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України та пункту 6 розділу IV Порядку № 610 щодо визначення дня, який вважається днем вручення податкової вимоги в разі неможливості її фактичного вручення. Натомість у справі, що переглядається, судами встановлено саме таку обставину - невручення податкової вимоги адресату при доставці 28 квітня 2026 року із зазначенням поштовою службою відповідної причини. Відмінність фактичних обставин, які формують юридичний склад, необхідний для визначення початку перебігу строку за пунктом 95.2 статті 95 ПК України, виключає висновок про подібність правовідносин та необхідність застосування наведених у відповідній постанові підходів.

З огляду на викладене посилання позивача на постанову Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 280/111/25 є безпідставним, оскільки викладені в ній висновки сформульовані за іншого фактичного складу та не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з визначенням дати, з якої виникло право на звернення до суду із заявою в порядку статті 283 КАС України. Порушення судом апеляційної інстанції інших норм матеріального чи процесуального права скаржник не наводить, як і не наводить доводів щодо неправильності встановлення судами фактичних обставин справи. З огляду на межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги колегія суддів не знайшла.

Отже рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам процесуального закону, ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, а тому є правомірним і не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №120/6431/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. А. Васильєва

М. М. Яковенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua