Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №460/1152/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на доходи фізичних осіб

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №460/1152/26

Суддя: Глушко Ігор Володимирович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/1152/26 пров. № А/857/49492/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря судового засідання: Вербінець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року, ухвалене суддею Борискін С.А. у м.Рівному о 10:34, повний текст якого складений 20 серпня 2026 року, у справі №460/1152/26 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2026 року позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16605/1700240523, №16609/1700240523, №16610/1700240523, №16604/1700240523, №16618/1700240523, №16608/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій №16613/1700240523 від 16.09.2025, рішення про застосування штрафних санкцій №16615/1700240523 від 16.09.2025, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 від 16.09.2025.

Рішенням Рівенського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.09.2025 №16618/1700240523, №16604/1700240523, №16610/1700240523, №16608/1700240523, №16609/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16615/1700240523 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 від 16.09.2025.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.09.2025 №16605/1700240523 та рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16613/1700240523 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області №1851-п від 25.06.2025 “Про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 ” призначено проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 08.07.2025, тривалістю перевірки 10 (десять) робочих днів, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 31.12.2024.

25.06.2025 Головним управлінням ДПС України у Рівненській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення від 25.06.2025 №310/Ж4/17-00-24-05-17 та копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 25.06.2025 №1851-п.

У період з 08.07.2025 по 28.07.2025 на підставі наказу від 25.06.2025 №1851-п, направлень на перевірку від 07.07.2025 № 3372/Ж3/17-00-24-05-16 та № 3371/Ж3/17-00-24-05-16, а також з урахуванням наказу від 21.07.2025 №2057-п “Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ” було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 31.12.2024.

За результатами проведення перевірки було складено акт від 04.08.2025 №13342/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

1) абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, а саме: книга обліку доходів і витрат відсутня;

2) п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1232406,69 грн, в т.ч. за 2020 рік – 758552,28 грн, за 2021 рік – 2475,00 грн, за 2022 рік – 138501,81 грн, за 2023 рік – 196484,86 грн, за 2024 рік – 136392,74 грн;

3) пп.14.1.180, пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п. 87.9 ст.87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.“а” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено неподання податковим агентом – ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: 15.07.2022 – 1033,84 грн, 15.09.2022 – 107,96 грн, 14.10.2022 – 28,42 грн, 15.11.2022 – 94,63 грн, 15.12.2022 – 52,86 грн, 17.02.2023 – 97,76 грн, 23.03.2023 – 97,76 грн;

4) абз.1 ч. 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, а саме встановлено несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (код платежу 71040000) в сумі 104310,20 грн по терміну нарахування 25.08.2021 (фактично сплачено 20.09.2021);

5) п.4 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” - не своєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 граничний термін подачі – 20.01.2021, фактично звіт подано 27.01.2021;

6) п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску на 541263,01 грн, в т.ч. за 2020 рік – 133435,50 грн, 2022 рік – 169279,99 грн, 2023 рік – 238547,52 грн;

7) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року по терміну подання 20.01.2021 (фактично подано 29.01.2021) та за травень 2022 року по терміну подання 20.06.2022 (фактично подано 21.06.2022);

8) п.189.1 ст.189, пп.“г” п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (із змінами та доповненнями), встановлено заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 68100 грн, в т.ч. за грудень 2021 – 29512 грн, лютий 2022 – 9117 грн, березень 2022 – 4082 грн, серпень 2022 – 334 грн, листопад 2022 – 704 грн, грудень 2022 – 19294 грн, січень 2023 – 2197 грн, травень 2024 – 1140 грн, липень 2024 – 164 грн, серпень 2024 – 1556 грн, та завищення від`ємного значення з ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), за грудень 2024 року на суму 2416 грн;

9) п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 352578 грн, в т.ч. за грудень 2021 року – 220614 грн, за грудень 2022 року – 105585 грн, за грудень 2023 року – 26379 грн;

10) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 102700,56 грн, в т.ч. 2020 рік – 63212,69 грн, за 2021 рік – 206,25 грн, за 2022 рік – 11541,82 грн, за 2023 рік – 16373,74 грн, за 2024 рік – 11366,06 грн;

11) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України;

12) п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.2, п.8.4 розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (зі змінами), не повідомлено контролюючий орган про об`єкти пов`язані з оподаткуванням за граничним терміном подання повідомлення форми 20-ОПП 29.01.2020.

Позивач, не погодившись з висновками акта перевірки, керуючись п.86.7 ст.86 ПК України, подав до Головного управління ДПС України у Рівненській області заперечення з додатками, за наслідками розгляду яких листом від 09.09.2025 за №8819/Ж12/17-00-24-05-25 “Відповідь на заперечення” Головне управління ДПС України у Рівненській області повідомило позивача про прийняття рішення щодо викладення висновків акта перевірки у наступній редакції:

“Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

1) абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, а саме книга обліку доходів і витрат відсутня;

2) п.164.1 ст.164, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1181089,16 грн, в т.ч. за 2020 рік – 758552,28 грн, за 2021 рік – 2475,00 грн, за 2022 рік – 87184,28 грн, за 2023 рік – 196484,86 грн, за 2024 рік – 136392,74 грн;

3) пп.14.1.180, пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162,п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.“а” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено неподання податковим агентом – ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), а саме: 15.07.2022 – 1033,84 грн, 15.09.2022 – 107,96 грн, 14.10.2022 – 28,42 грн, 15.11.2022 – 94,63 грн, 15.12.2022 – 52,86 грн, 17.02.2023 – 97,76 грн, 23.03.2023 – 97,76 грн;

4) абз.1 ч. 8 ст. 9 Закону України, встановлено несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (код платежу 71040000) в сумі 104310,21 грн по терміну нарахування 25.08.2021 (фактично сплачено 20.09.2021);

5) п.4 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, не своєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 граничний термін подачі – 20.01.2021, фактично звіт подано 27.01.2021;

6) п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску на 478541,58 грн, в т.ч. за 2020 рік – 133435,50 грн, 2022 рік – 106558,56 грн, 2023 рік – 238547,52 грн;

7) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року по терміну подання 20.01.2021 (фактично подано 29.01.2021) та за травень 2022 року по терміну подання 20.06.2022 (фактично подано 21.06.2022);

8) п.189.1 ст.189, пп.“г” п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (із змінами та доповненнями), встановлено заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 68100 грн, в т.ч. за грудень 2021 – 29512 грн, лютий 2022 – 9117 грн, березень 2022 – 4082 грн, серпень 2022 – 334 грн, листопад 2022 – 704 грн, грудень 2022 – 19294 грн, січень 2023 – 2197 грн, травень 2024 – 1140 грн, липень 2024 – 164 грн, серпень 2024 – 1556 грн, та завищення від`ємного значення з ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за грудень 2024 року на суму 2416 грн;

9) п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 352578 грн, в т.ч. за грудень 2021 року – 220614 грн, грудень 2022 року – 105585 грн, грудень 2023 року – 26379 грн;

10) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 98424,10 грн, в т.ч. 2020 рік – 63212,69 грн, за 2021 рік – 206,25 грн, за 2022 рік – 7265,36 грн, за 2023 рік – 16373,74 грн, за 2024 рік – 11366,06 грн;

11) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України;

12) п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.2, п.8.4 розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (зі змінами), не повідомлено контролюючий орган про об`єкти пов`язані з оподаткуванням за граничним терміном подання повідомлення форми 20-ОПП 29.01.2020”.

На підстави цих висновків акта перевірки, 16.09.2025 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №16606/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання інформації про об`єкти оподаткування за період 18.01.2020-29.01.2020 в сумі 340,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №16605/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за незабезпечення зберігання первинних документів за період 2020-2024 роки в сумі 1020,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №16616/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасно подані платіжні інструкції на сплату ПДФО за період 15.07.2022 – 23.02.2022 в сумі 378,32 грн та пеню в розмірі 7,23 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №16609/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4718,95 грн за порушення строків складення та/або реєстрації податкових накладних;

- податкове повідомлення-рішення №16610/1700240523 про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 68100,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17025,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №16608/1700240523, яким визначено суму завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2024 в розмірі 2416 грн;

- податкове повідомлення-рішення №16604/1700240523 про збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 98424,10 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8751,29 грн;

- податкове повідомлення-рішення №16618/1700240523 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО на суму 1181089,16 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 105015,47 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.09.2025 №16613/1700240523, яким застосовано штраф в сумі 20862,04 грн та пеню в розмірі 2712,07 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.09.2025 №16615/1700240523 , яким застосовано штраф в сумі 138282,01 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2025 №Ф-16611/1700240523 на суму 478541,58 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач 07.10.2025 оскаржив їх в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.10.2025 №30704/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2025 №Ф-16611/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16615/1700240523 та рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16613/1700240523 залишено без розгляду.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.12.2025 №34960/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16605/1700240523, №16609/1700240523, №16610/1700240523, №16604/1700240523, №16618/1700240523 - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

ФОП ОСОБА_1 , вважаючи винесені Головним управлінням ДПС в Рівненській області податкові повідомлення-рішення №16618/1700240523, №16604/1700240523, №16605/1700240523, №16608/1700240523, №16609/1700240523, №16610/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій №16613/1700240523 і №16615/1700240523 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За визначенням, наведеними у підпунктах 14.1.36 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

За ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи закріплені у статті 44 ПК України.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з положеннями пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;

1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті (пункт 44.4 статті 44 ПК України).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів. У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 44.5 статті 44 ПК України).

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 28.10.2021 у справі № 802/880/18-а, від 06.09.2022 у справі №640/772/21, від 14.12.2022 у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 у справі № 640/9880/19.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пункт 44.7 статті 44 ПК України встановлює, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених норм права дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 380/8798/21, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження № К/9901/16292/19) та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження № К/9901/26364/18).

Таким чином, вказані вище норми податкового законодавства визначають обов`язок суб`єкта господарювання, платника податків звітувати щодо отриманих доходів та понесених витрат, подавати відповідну податкову звітність до контролюючих органів, декларувати належні та достовірні показники своєї господарської діяльності за наявності економічної мети. Та, відповідно, під час зазначення таких показників до податкової звітності суб`єкт має зберігати первинну, бухгалтерську документацію протягом визначеного періоду (не менш як 1095 днів), оскільки показники, сплачені податки та збори, заявлені суми до бюджетного відшкодування, зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, уповноважені перевіряти на достовірність та правильність, своєчасність та належність їх зазначення, контролюючі органи, в межах наданих їм повноважень чинним законодавством та з дотриманням положень Конституції України.

Також, податкове законодавство передбачає певний порядок дій платника податків, в разі пошкодження, знищення, втрати або вилучення первинної, бухгалтерської документації, а саме повідомити своєчасно для можливості застосування певних спрощень (ст. 45 ПК України) до суб`єкта господарювання та відновити такі документи протягом 90 календарних днів з дня повідомлення контролюючого органу про такі обставини. Стаття 45 передбачає відповідно право подання відновлених документів до контролюючого органу, який проводить перевірку та останній відповідно має такі врахувати під час вчинення дій за предметом перевірки, зокрема на етапі прийняття рішень за наслідками такої перевірки. Та, подання документів відбувається згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Насамперед при вирішення спірних правовідносин доцільно встановити, чи правомірно нараховано грошові зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період його діяльності, що був предметом документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманям якого покладено на контролюючі органи, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (01.01.2020-31.12.2024).

Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 26.12.2003 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25930170000000109). Взятий на облік в органах державної податкової служби 29.12.2003 за №2102.

Як встановлено актом перевірки, у період з 01.01.2020 по 31.12.2024 позивач перебував на загальній системі оподаткування, і з 01.04.2017 має статус платника податку на додану вартість.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність за КВЕД 45.31 - Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Крім того, позивач має право здійснювати діяльність за КВЕД 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, КВЕД 46.71 - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, КВЕД 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, КВЕД 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля, КВЕД 47.30 - Роздрібна торгівля пальним, КВЕД 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, КВЕД 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 33.14 - Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання, КВЕД 33.12 - Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1181089,16 грн. та штрафу в сумі 105015,47 грн (податкове повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523), суд виходить з наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на час спірних відносин).

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п.177.1 ст.177 ПК України).

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

-витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);

-витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

-обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

-суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);

-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати (підпункт 177.4.5. п.177.4 ст.177 ПК України).

Отже, до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, включаються підтверджені документально безпосередньо пов`язані з отриманням доходів витрати такої особи, здійснені у межах її господарської діяльності.

Відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Як слідує із змісту акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що у період, охоплений перевіркою, позивач здійснював оптову торгівлю будівельними матеріалами, деталями, приладдям, маслами, оливами для автотранспортних засобiв, ремонти та технічне обслуговування, надавав послуги з перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності за перевірений період, на суму 3704080,32 грн, в т.ч. за 2020 рік в сумі 1370403,21 грн, за 2022 рік в сумі 484357,10 грн, за 2023 рік в сумі 1091582,58 грн, за 2024 рік в сумі 757737,43 грн, у зв`язку з віднесенням позивачем до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були оплачені постачальникам станом на дату подання звітності.

У додатках 2, 3, 4, 5, 6 до акта перевірки контролюючим органом відображено рух товару (щебінь, відсів, пісок) та порівняльний аналіз сум оплаченого і не оплаченого у відповідному звітному періоді товару постачальникам, при цьому у додатках 7 та 8 до акта перевірки наведено аналіз витрат товарів (запчастини, приладдя, масла, оливи для транспортних засобів) і послуг (ремонти та технічне обслуговування), які у графі «неоплачено постачальнику» містять відомості про неоплату постачальникам станом на дату подання звітності.

Оцінюючи вказані висновки контролюючого органу слід зазначити, що у акті перевірки констатується, що позивачем податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а також розрахунки податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих платником, подані до контролюючого органу своєчасно, у строки передбачені ст.49, п.177.5 ст.177 ПК України, а також зазначено про те, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2020-2024 роках, відображеного у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи відхилень не встановлено.

Перевіркою встановлено, що загальний оподатковуваний дохід позивача за звітний 2020 рік становить 24164559,85 грн, за 2021 рік 6382532,42 грн, за 2022 рік 7344148,79 грн, за 2023 рік 15847637,89 грн, за 2024 рік 10361004,60 грн. Позивач вказаних показників не заперечує та не спростовує.

З урахуванням наведених вище норм права до встановлення у цій справі підлягає питання правильності формування позивачем витрат, на розмір яких фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

На арк. 15 акта перевірки контролюючий орган зазначає, що проведеним аналізом наданої позивачем звітності та наданих для перевірки документів, зокрема структури понесених витрат, залишків ТМЦ, інформації щодо заборгованості з покупцями та постачальниками, банківських виписок встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, за перевіряємий період, в зв`язку із віднесенням позивачем до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були сплачені постачальникам станом на дату подання звітності.

Водночас у додатках 7 та 8 до акта перевірки наведено перелік придбаних та реалізованих товарів у відповідних звітних періодах, а також наведено інформацію про найменування/ПІБ постачальника, номенклатуру товарів та код УКТЗЕД, відомості про складену податкову накладну, кількість, ціну постачання одиниці без ПДВ, обсяг постачання без ПДВ, а також відомості про неоплачене постачальникам в розрізі кожного постачальника.

У додатку 7 до акта перевірки «Придбані та реалізовані товари/послуги у 2020» вказано відомості про постачальників: Приватне мале підприємство «МЛС» (код ЄДРПОУ 13991251), ТОВ «Ренамакс» (код ЄДРПОУ 37802144), ТОВ «Ренамакс Логістик» (код ЄДРПОУ 38993978), ТОВ фірма «Електромобіл» (код ЄДРПОУ 31690556), ТОВ «УкрТехноПром-Восток» (код ЄДРПОУ 37148500), ТОВ «Арена Тайєрс» (код ЄДРПОУ 42659115), ТОВ «ВВМ Явір» (код ЄДРПОУ 35546011), при цьому у графі «неоплачено постачальнику» зазначено відомості щодо ТОВ фірма «Електромобіл», ТОВ «УкрТехноПром-Восток», Приватне мале підприємство «МЛС», ТОВ «Ренамакс».

Досліджуючи наявні у справі докази, суд першої інстанції слушно вказав на те, що твердження про неоплату вказаним постачальникам не лише не знайшли свого підтвердження, а і спростовані наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Факт здійснення позивачем розрахунку з ТОВ фірма «Електромобіл» за поставлені згідно з Договором на виконання робіт №12/03 від 12.03.2020 роботи/послуги підтверджується платіжним дорученням №1436 від 25.08.2020 на суму 86000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ремонт якоря, згідно рахунку №СФ-0103 від 17 серпня 2020 р. у сумі 71666,67 грн, ПДВ 20% 14333,33грн».

Факт здійснення позивачем розрахунку з ТОВ «Ренамакс» за поставлені згідно з Договором купівлі-продажу №03/01/2020 від 03.01.2020 року товари підтверджується платіжними дорученнями №1513 від 23.11.2020 на суму 195950,03 грн. з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 2020р. У сумі 163291,69 грн, ПДВ-20% 32658,34 грн.», №1514 від 23.11.2020 на суму 205600,00 грн. з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 2020р. У сумі 171333,33 грн, ПДВ -20% 34266,67 грн», №1515 від 24.11.2020 на суму 203400,00 грн з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 202р., у сумі 169500,00 грн., ПДВ-20% 33900,00 грн», №1517 від 24.11.2020 на суму 151800,00 грн з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 202р., у сумі 126500,00 грн., ПДВ-20% 25300,00 грн», №1522 від 24.11.2020 на суму 119200,00 грн з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 202р., у сумі 99333,33 грн, ПДВ-20% 19866,67 грн», а також Актами звірки взаємних розрахунків за період 2019р., за період 2020р. та за період 2021р.

Факт здійснення позивачем розрахунку з Приватним малим підприємством «МЛС» за поставлені згідно з Договором поставки №21 від 21.01.2020 товари підтверджується платіжними дорученнями №1472 від 23.12.2020 на суму 32000,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000002587 від 30 жовтня 2020р. У сумі 26666,67 грн, ПДВ-20% 5333,33 грн», №1473 від 23.12.2020 на суму 41900,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000002719 від 12 листопада 2020р. У сумі 34916,67 грн, ПДВ-20% 6983,33 грн», №1494 від 30.12.2020 на суму 43300,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000008947 від 07 грудня 2020р. У сумі 36083,33 грн, ПДВ-20% 7216,67 грн», №1519 від 25.01.2021 на суму 20000,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 16666,67 грн, ПДВ-20% 3333,33 грн», №1536 від 16.02.2021 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 8333,33 грн, ПДВ-20% 1666,67 грн», №1542 від 22.02.2021 на суму 14200,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009520 від 23 грудня 2020р. У сумі 11833,33 грн, ПДВ-20% 2366,67 грн», №1565 від 03.03.2021 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009520 від 23 грудня 2020р. У сумі 8333,33 грн, ПДВ-20% 1666,67 грн», №1587 від 17.03.2021 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 8333,33 грн., ПДВ-20% 1666,67 грн», №1613 від 05.04.2021 на суму 10100,00 грн з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 8416,67 грн, ПДВ-20% 1683,33 грн», Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019-31.12.2019 від 16.09.2025, Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020-31.12.2020 від 16.09.2025 та Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-31.12.2021 від 16.09.2025.

Факт здійснення позивачем розрахунку з ТОВ «УкрТехноПром-Восток» за поставлені товари підтверджується платіжними дорученнями №1441 від 27.08.2020 на суму 555960,00 грн з призначенням платежу «за шини та обідну стрічку, згідно рахунку №1850 від 26 серпня 2020р. У сумі 463300,00 грн, ПДВ-20% 92660,00 грн», №1545 від 02.12.2020 на суму 33000,00 грн з призначенням платежу «за шини та обідну стрічку, згідно рахунку №2578 від 17 листопада 2020р. У сумі 27500,00 грн., ПДВ-20% 5500,00 грн».

Вказане спростовує відомості, зазначені контролюючим органом у додатку 7 до акта перевірки щодо неоплати постачальникам вказаних сум. Відповідачем не спростовано зазначених доказів та не поставлено їх під сумнів, судом також не здобуто доказів за яких наведені платіжні документи не підлягали б до врахування у цій справі.

У додатку 8 до акта перевірки «Придбані та реалізовані товари/послуги у 2021» вказано відомості про постачальників ТОВ «Арена Тайєрс» (код ЄДРПОУ 42659115), ПП «Техно-Те» (код ЄДРПОУ 39684644), Приватне мале підприємство «МЛС» (код ЄДРПОУ 13991251), ТОВ фірма «Електромобіл» (код ЄДРПОУ 31690556), при цьому зазначено, у графі «неоплачено постачальнику» відомості щодо ТОВ «Арена Тайєрс» (за товари, податкова накладна по операції з продажу яких складена 18.01.2021) та ПП «Техно-Те» (за капітальний ремонт електродвигуна, податкові накладні по яких складені 03.03.2021 та 10.03.2021).

Досліджуючи наявні у справі докази, суд першої інстанції слушно вказав на те, що твердження про неоплату вказаним постачальникам не тільки не знайшли свого підтвердження, а і спростовані наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Факт здійснення позивачем розрахунку з ПП «Техно-Те» за поставлені згідно з Договором на виконання робіт №12-10/20 від 12.10.2020 роботи/послуги підтверджується платіжним дорученням №1567 від 03.03.2021 в сумі 10000,00 грн з призначенням платежу: «Часткова оплата за капітальний ремонт електродвигуна, згідно рахунку №64 від 03.12.2021р., у сумі 19155,83 грн, ПДВ 20% 3831,17 грн.» та платіжним дорученням №1572 від 10.03.2021 в сумі 22987,00 грн з призначенням платежу: «Часткова оплата за капітальний ремонт електродвигуна, згідно рахунку №64 від 03.12.2021р. у сумі 8333,33 грн, ПДВ 20% 1888,67 грн». Вказане спростовує відомості, вказані контролюючим органом у додатку 8 до акта перевірки щодо неоплати цьому постачальнику вказаних сум. Відповідачем не спростовано зазначених доказів та не поставлено їх під сумнів, судом також не здобуто доказів за яких наведені платіжні документи не підлягали б до врахування у цій справі.

Факт здійснення позивачем розрахунку з ПП «Арена Тайєрс» за поставлені згідно з Договором купівлі-продажу №04/01/2019 від 04.01.2019 товари підтверджується платіжними дорученнями №1913 від 22.10.2021 в сумі 100000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 83333,33 грн, ПДВ 20% 16666,67 грн», №1912 від 22.10.2021 в сумі 100000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 83333,33 грн, ПДВ 20% 16666,67 грн», №1911 від 22.10.2021 в сумі 103193,54 грн з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 85994,62 грн, ПДВ 20% 17198,92 грн», №1910 від 22.10.2021 в сумі 100000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 83333,33 грн, ПДВ 20% 16666,67 грн». Вказане спростовує відомості, зазначені контролюючим органом у додатку 8 до акта перевірки щодо неоплати цьому постачальнику вказаних сум. Відповідачем не спростовано таких доказів та не поставлено їх під сумнів, судом також не здобуто доказів за яких наведені платіжні документи не підлягали б до врахування у цій справі.

Системний аналіз норм податкового законодавства свідчить на користь висновку, що Податковий кодекс України не ставить у залежність формування витрат за придбані товари/роботи/послуги певного періоду з їх реалізацією саме у цей період. Формування витрат підприємця можливе в періоді, в який такі витрати були здійснені незалежно від того чи такі товари/роботи/послуги були реалізовані, адже важливим є документальне підтвердження їх придбання та подальше використання в господарській діяльності.

На підтвердження використання позивачем у його підприємницькій діяльності придбаних у вказаних суб`єктів господарювання товарів, робіт та послуг шляхом їх подальшого продажу іншим суб`єктам господарювання в межах видів своєї підприємницької діяльності, зокрема, ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», суду було надано копії первинних та банківських документів, зокрема: видаткові накладні №13 від 17.01.2020, №15 від 20.01.2020, №17 від 21.01.2020, №18 від 23.01.2020, №19 від 23.01.2020, №27 від 28.01.2020, №34 від 13.03.2020, №47 від 12.05.2020, №57 від 22.05.2020, №58 від 26.05.2020, №60 від 27.05.2020, №75 від 17.06.2020, №77 від 18.06.2020, №86 від 24.06.2020, №88 від 25.06.2020, №89 від 26.06.2020, №93 від 26.06.2020, №132 від 17.08.2020, №133 від 18.08.2020, №136 від 19.08.2020, №138 від 25.08.2020, №139 від 27.08.2020, №141 від 28.08.2020, №142 від 31.08.2020, №142 від 31.08.2020, №228 від 06.11.2020, №229 від 11.11.2020, №234 від 19.11.2020, №234 від 19.11.2020, №236 від 20.11.2020, №237 від 23.11.2020, №248 від 24.11.2020, №240 від 25.11.2020, №250 від 25.11.2020, №243 від 26.11.2020, №245 від 26.11.2020, №247 від 27.11.2020, №249 від 30.11.2020, №260 від 09.12.2020, №275 від 18.12.2020, №283 від 28.12.2020, №305 від 30.12.2020, товарно-транспортні накладні №4/3 від 17.01.2020, №5/3 від 20.01.2020, №6/3 від 21.01.2020, №7/3 від 23.01.2020, №8/3 від 23.01.2020, №10/3 від 28.01.2020, №2/3 від 12.05.2020, №4/3 від 22.05.2020, №5/3 від 26.05.2020, №6/3 від 27.05.2020, №4/3 від 17.06.2020, №5/3 від 18.06.2020, №10/3 від 24.06.2020, №11/3 від 25.06.2020, №12/3 від 26.06.2020, №13/3 від 26.06.2020, №1/3 від 17.08.2020, №2/3 від 18.08.2020, №4/3 від 19.08.2020, №7/3 від 25.08.2020, №9/3 від 27.08.2020, №10/3 від 28.08.2020, №11/3 від 31.08.2020, №2/3 від 06.11.2020, №3/3 від 11.11.2020, №4/3 від 19.11.2020, №5/3 від 20.11.2020, №6/3 від 23.11.2020, №7/3 від 24.11.2020, №8/3 від 25.11.2020, №9/3 від 25.11.2020, №10/3 від 26.11.2020, №11/3 від 26.11.2020, №12/3 від 27.11.2020, №13/3 від 30.11.2020, №1/3 від 09.12.2020, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №01 від 13.01.2020, №04 від 12.05.2020, №03 від 12.05.2020, №06 від 13.05.2020, №05 від 13.05.2020, №08 від 18.05.2020, №09 від 20.05.2020, №10 від 22.05.2020, №11 від 25.05.2020, №12 від 25.05.2020, №15 від 17.08.2020, №16 від 17.08.2020, №17 від 19.08.2020, №21 від 27.08.2020, №22 від 28.08.2020, №23 від 31.08.2020, №19 від 25.09.2020, №27 від 19.11.2020, №32 від 20.11.2020, №25 від 30.11.2020, а також звіти про дебетові і кредитові операції по банківському рахунку та банківські виписки позивача за відповідні періоди.

Оцінюючи доводи відповідача в частині віднесення позивачем до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були оплачені постачальникам станом на дату подання звітності, суд зазначає, що контролюючий орган не заперечує сам факт придбання позивачем вказаних товарів на підставі відповідних первинних документів, а відповідно це не потребує додаткового доказування, натомість з`ясуванню підлягає факт здійснення оплати позивачем за такий товар.

Як вбачається з матеріалів справи придбаний позивачем у охопленому перевіркою періоді товар мав не тільки різні номенклатурні позиції (щебінь різних фракцій, відсів, пісок різних видів), але і різних постачальників (ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», ТОВ «Новоград-Волинський каменедробильний завод», ТОВ «Полонський спецкар`єр», ТОВ «Гулянецький щебзавод», ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд») у яких придбання здійснювалося в різні періоди, а також за різними цінами. У зв`язку із вказаним, ведення витрат позивачем повинно враховувати не тільки факт оплати ним конкретному постачальнику певної партії товару, але і те, чи призначався до використання у господарській діяльності позивача конкретний товар та коли саме це було здійснено.

Згідно наданих ОСОБА_2 свідчень, вона що перебуває у трудових відносинах з позивачем на посаді бухгалтера і здійснює ведення бухгалтерського обліку, при цьому витрати позивача як підприємця формуються з урахуванням вимог законодавства лише після того, як придбані товари/роботи будуть оплачені позивачем для їх постачальників і в подальшому реалізовані для його покупців, а також після отримання оплати від покупців за такі товари/роботи. На питання чи існувала заборгованість за товари, вартість яких була віднесена до витрат на момент такого віднесення, свідок заперечила існування такої заборгованості та зазначила, що ні у позивача перед постачальниками, ні у покупців перед позивачем не існувало заборгованості конкретно по тих сумах, які були віднесені до витрат позивача, а суми неоплачених товарів не відносилися до витрат до моменту їх оплати.

Досліджуючи наявні у справі банківські виписки по рахунку НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 у КБ «Приватбанк» (а саме Звіти про дебетові і кредитові операції з 01.05.2017 по 31.05.2017, з 01.10.2017 по 31.10.2017, з 01.11.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 28.02.2019, з 01.03.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.04.2019, Заключні виписки за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, з 01.06.2019 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 31.07.2019, з 01.08.2019 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 30.09.2019, з 01.10.2019 по 31.10.2019, з 01.11.2019 по 30.11.2019, з 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.05.2021 по 31.05.2021, з 01.06.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021, з 01.08.2021 по 31.08.2021, з 01.09.2021 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 15.11.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, Фільтрована виписка за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (по операціях з ОПК ТОВ, код 38863428), Зведена виписка за періоди 02.01.2020 31.01.2020, 01.02.2020 29.02.2020, 01.03.2020 31.03.2020, 01.04.2020 30.04.2020, 01.05.2020-31.05.2020, 01.06.2020 30.06.2020, 01.07.2020 31.07.2020, 01.08.2020 31.08.2020, 01.09.2020 30.09.2020, 01.10.2020 31.10.2020, 01.11.2020 30.11.2020) суд зазначає, що з них вбачається проведення позивачем розрахунків з вищевказаними постачальниками у різні періоди з відповідними призначеннями платежів, у яких зазначалося найменування товару та здійснювалося посилання на певний рахунок.

Надаючи оцінку банківським документам, які підтверджують здійснення оплат за придбаний позивачем товар, у сукупності з бухгалтерськими довідками №13 від 31.12.2020, №14 від 30.12.2022, №15 від 29.12.2023, а також Відомістю щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків в період 2019 2020 років, що є додатком №1 до листа №25 від 31.12.2020 (по розрахунках з ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів»), Відомістю щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків в період 2018 2022 років, що є додатком до листа №01 від 02.01.2023 (по розрахунках з ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів»), варто зазначити, що такі докази свідчать про те, що оскільки облік товарів позивачем здійснювався із застосуванням «партійного» принципу, то здійснення аналізу і облік руху товарів за кожною отриманою партією на підставі відповідних документів є таким, що відповідає принципам ведення товарного обліку, у зв`язку із цим віднесення позивачем до витрат витрат на придбання певної партії може здійснюватися не в хронологічному порядку (тобто не за датою придбання партій товару), а у порядку використання в господарській діяльності конкретної партії товару (тобто за часом її реалізації покупцям позивача).

З цього приводу позивачем надано обґрунтовані пояснення, згідно яких деякий товар у нього може тривалий час зберігатися і не реалізовуватися покупцям, при цьому позивач на вартість такого товару не формує витрат, а в цей же час більш ліквідний товар, який придбаний позивачем пізніше продається покупцям у зв`язку із наявністю на нього попиту, що дає підставу для віднесення витрат на придбання такого товару до витрат позивача.

Вказана специфіка господарської діяльності позивача та запроваджений ним порядок обліку дійсно може призводити до того, що при наявності кредиторської заборгованості позивача за окремі партії товару, позивач формує свої витрати по операціях придбання інших партій, які ним оплачені постачальнику та реалізовані покупцям.

Разом з тим, ведення підприємцями обліку за «партійним» принципом та формування витрат по оплаченим постачальникам конкретним товарним позиціям, які були реалізовані покупцям, не порушує вимоги п.44.1 ст.44 ПК України щодо ведення обліку витрат на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо покликань контролюючого органу на неправомірність врахування судом бухгалтерських довідок, оскільки такі не надавалися позивачем до перевірки та не були предметом перевірки податковим органом, суд апеляційної інстанції враховує, що бухгалтерська довідка не відноситься до первинних документів або документів, які є підставою для складання податкової звітності, а є лише допоміжним узагальнюючим документом, у якому відображено (зведено) відомості з первинних та банківських документів позивача.

Податкове законодавство містить наслідки ненадання до перевірки лише тих документів, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності. Натомість, відомості, відображені у податковій звітності позивача, підтверджує не бухгалтерська довідка, а первинні та банківські документи, на підставі яких було складено таку звітність.

У свою чергу, контролюючий орган не спростував, що викладена у таких довідках інформація ґрунтується на первинних або банківських документах позивача, які були надані ним до перевірки. Також відповідачем не висловлено заперечень, що наявні в матеріалах справи договірні, первинні, податкові та банківські документи були надані позивачем під час перевірки.

Відтак, досліджуючи указані правовідносини, суд апеляційної інстанції оцінивши надані позивачем докази, приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на купівлю товарів, робіт та послуг, є витратами його підприємницької діяльності, безпосередньо пов`язаними із отриманням доходу і той факт, що ці товари/роботи/послуги реалізовувалися позивачем у інший період ніж той, в якому ним було їх придбано, не є підставою для неврахування таких витрат, а твердження контролюючого органу про не оплату таких товарів/робіт/послуг постачальнику не знайшло свого підтвердження.

Також акт перевірки не містить належних посилань на об`єктивні дані, підтверджені первинними документами, що свідчили б про включення позивачем до витрат, не пов`язаних з провадженням його підприємницької діяльності чи документально не підтверджених витрат, передбачених п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Щодо облікування у позивача дебіторської та кредиторської заборгованості в розрізі різних операцій з різними контрагентами, слід зазначити, що сам по собі цей факт не визначений нормами ПК України як такий, що перешкоджає формуванню витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, адже основне правило полягає у тому, що до витрат відноситься та сума сплачених підприємцем коштів за товар/роботу/послугу, яка оплачена і яка пов`язана з провадженням господарської діяльності, тобто певний проміжок часу у підприємця може існувати заборгованість, але саме на цю заборгованість не здійснюється формування витрат на період її існування, а після її погашення підприємець матиме право на формування витрат.

Позивач на час формування витрат здійснив подальший продаж товарів та послуг, тобто використав їх у своїй підприємницькій діяльності та отримав за них оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), а також відомостями щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків, складених позивачем та його контрагентами, бухгалтерськими довідками №13 від 31.12.2020, №14 від 30.12.2022, №15 від 29.12.2023, що містять узагальнену інформацію з первинних документів.

Будь-яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи докази оплати позивачем придбаних ним товарів/робіт/послуг, які були використані позивачем у господарській діяльності, а також отримання позивачем оплат від покупців таких товарів, відповідачем не надано і судом не здобуто. Також відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами факту використання позивачем у його підприємницькій діяльності товарів та послуг, витрати на придбання яких ним було віднесено до своїх витрат, на час подання відповідних податкових декларацій.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523 підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

З врахуванням наведеного, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається, виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Таким чином, військовий збір є загальнодержавним збором, який встановлений тимчасово до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, шляхом внесення змін до Податкового кодексу України, а тому його нарахування на доходи відповідають вимогам пункту 7.3 статті 7 ПК України та принципам податкового законодавства.

Однак, розмір військового збору напряму залежить від розміру оподатковуваного доходу звітного періоду платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган, виснувавши про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, вказав також на заниження позивачем суми військового збору на загальну суму 98424,10 грн.

З урахуванням зроблених вище висновків про протиправність збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523, суд апеляційної інстанції також вважає неправомірним донарахування позивачу суми військового збору на визначену контролюючим органом суму доходу. Як наслідок, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.09.2025 №16604/1700240523 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 98424,10 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 8751,29 грн не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, та підлягає скасуванню як протиправне.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача визнання протиправними та скасування рішення Голоного управління ДПС у Рівненські області від 16.09.2025 №16615/1700240523 і вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523, суд апеляційної інстанції виходить з наступних міркувань

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пункти 2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначають, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Ч.5 ст.8 Закону №2464-VІ передбачає, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з абзацом першим пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

За приписами п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган покликається на викладені ним у цьому акті перевірки висновки, які стосуються встановленої суми чистого оподатковуваного доходу позивача. За обставинами розглядуваного спору контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 478541,58 грн, в тому числі за 2020 рік 133435,50 грн, 2022 рік 106558,56 грн, 2023 рік 238547,52 грн.

Також, з огляду на похідний характер розрахунку штрафних санкцій, правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу за своєчасно не сплачений єдиний внесок у сумі 138282,01 грн згідно рішення від 16.09.2025 №16615/1700240523.

Оскільки збільшення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» згідно податкового повідомлення рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523 є протиправним, відповідно протиправними є і рішення від 16.09.2025 №16615/1700240523 та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 від 16.09.2025.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 16.09.2025 №16610/1700240523 (про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій, №16608/1700240523 (про визначення суми завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2024 року) та №16609/1700240523(штрафна санкція ща порушення строків складення та або реєстрації податкових накладних), суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Суд першої інстанції, досліджуючи надані позивачем до суду докази на підтвердження реальності господарських взаємовідносин та правомірності їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, установив наступне.

Згідно висновків акту перевірки, має місце заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 на суму 70516 грн, в т.ч. за грудень 2021 44123 грн, грудень 2022 21117 грн, грудень 2023 5276 грн, що обумовлено тим, що за висновком відповідача позивач до складу податкового кредиту відніс вартість придбаного товару, який не був реалізований і був відсутній на залишку та не встановленням контролюючим органом факту використання такого товару у господарській діяльності в період 2021-2023 років, при цьому перелік, кількість та вартість такого товару наведено в додатках 2, 3, 4, 5, 6 до акта перевірки.

Слід зазначити, що у додатку 2 до акта перевірки, в якому наведено відомості про 2020 рік, відсутні будь-які розбіжності між даними платника податків та контролюючим органом. Стосовно ж додатків 3, 4, 5, 6 до акта перевірки, судом враховано пояснення позивача, що під час перевірки на прохання перевіряючих бухгалтер позивача готувала узагальнюючу інформацію бухгалтерського обліку, у якій було допущено арифметичні та технічні помилки, які в цілому не вплинули на розмір податкових зобов`язань позивача.

Свідок ОСОБА_2 (свідчення надані суду першої інстанції) підтвердила, що нею дійсно під час перевірки на вимогу перевіряючих готувалися відомості та розрахунки, у яких у зв`язку із значним обсягом інформації та обмеженим часом нею було допущено деякі помилки, зокрема, у обсягах залишків товарів, при цьому такі помилки не стосувалися відомостей вказаних у первинних або звітних документах позивача. Також свідок повідомила, що в подальшому нею було надано контролюючому органу документи з виправленими помилками, при цьому виправлень чи уточнень відомостей податкової звітності не здійснювалося, так як такі виправлення не вплинули на показники звітності.

Обставини допущення арифметичних помилок були визнані позивачем у запереченнях на акт перевірки, у яких, зокрема, зазначено, що помилки стосувалися залишків товару за позиціями щебінь фракцій 5/10, 40/40, 20/40, 2/5, 2/5 (базальтовий), суміші щебеневої 0/40, відсіву та піску, які було виправлено шляхом їх приведення у відповідність до первинних документів, що були наявні у платника податків і до яких зміни не вносилися, а також надання контролюючому органу оборотних відомостей по рахунках 281, 361, 631.

Заперечуючи проти врахування судом наданих пояснень стороною позивача, відповідач покликається на те, що бухгалтерські довідки за 2020, 2021 та 2023 роки, у яких би було відображено усунення технічних та арифметичних помилок, не надавалися контролюючому органу під час перевірки.

З цього приводу, суд повторює, що бухгалтерські довідки позивача не відносяться до первинних документів, а є узагальненням відомостей, вказаних у відповідних первинних документах або банківських документах позивача, які були надані ним до перевірки. Крім того, надання контролюючому органу виправлення відомостей було здійснено не шляхом формування бухгалтерських довідок, а шляхом наведення такої інформації у запереченнях на акт перевірки та подання до них оборотних відомостей по рахунках 281, 361, 631 з уточненими показниками.

Як вбачається з Акта перевірки доводи контролюючого органу в частині податкових зобов`язань з ПДВ ґрунтуються на висновку про те, що позивач до складу податкового кредиту відніс вартість придбаного товару, який не реалізований і відсутній на залишку та не встановлено факту використання такого товару у господарській діяльності в період 2021-2023 років, що відображено у додатках 2, 3, 4, 5, 6 до акта перевірки.

Наведеним обставинам судом першої інстанції було надано належну правову оцінку. Висновки про протиправність оскаржуваного в межах спірних правовідносин повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523 зроблено судом з урахуванням того, що матеріали справи підтверджують факт використання, придбаних позивачем товарів, робіт та послуг у його господарській діяльності, а також реальність понесення витрат на придбання таких товарів і отримання доходу за наслідками їх подальшого продажу покупцям позивача.

Факт здійснення розрахунків покупців з позивачем за продані ним товари та послуги, зокрема з ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (на підставі Договору купівлі-продажу №02-01/20 від 03.01.2020, Договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №04-01/20 від 15.01.2020, Договору надання транспортних послуг №01-04/20 від 01.04.2020), з Приватним підприємством «Рівне Приват Плюс» (на підставі Договору купівлі-продажу №03-02/22 від 07.02.2022), ТОВ «Полонський спецкар`єр» (на підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №0609/2021-15ц від 06.09.2021) та іншими покупцями підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), відомостями щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків, підписаних позивачем та його контрагентами, актами звірок.

В свою чергу відповідач не зміг довести належними і допустимими доказами достовірність свого висновку про використання придбаного позивачем товару не в його підприємницькій діяльності.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність висновків перевірки щодо віднесення до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 вартості придбаного товару, який не був реалізований і був відсутній на залишку в період 2021-2023 років, оскільки, як слідує з матеріалів справи, існування таких випадків не підтверджується.

В даному випадку, суб`єкт владних повноважень свої рішення ґрунтував фактично не на аналізі первинних та податкових документах, а на відомостях, які готувалися бухгалтером позивача під час перевірки на прохання перевіряючих, при тому, що свідком ОСОБА_2 (бухгалтером) було визнано допущення технічної помилки при перенесенні даних, про що було повідомлено контролюючий орган у запереченнях на акт перевірки і долучених до них документах.

Таким чином, судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 16.09.2025 №16610/1700240523, №16608/1700240523 та №16609/1700240523.

Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р «Про судове рішення в адміністративній справі», якщо у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржене, тому апеляційному перегляду у цій частині не підлягає.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.09.2025 №16618/1700240523, №16604/1700240523, №16610/1700240523, №16608/1700240523, №16609/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16615/1700240523 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 від 16.09.2025.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційних скаргах аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 195, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі №460/1152/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіС. М. Глазько

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 18.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua