Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №260/8178/24
Суддя: Заверуха Олег Богданович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8178/24 пров. № А/857/15387/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції – Іванчулинець Д.В.,
час ухвалення рішення – 10:32:42,
місце ухвалення рішення – м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення – не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі № 260/3092/20, яке набрало законної сили 21.09.2022 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року; стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період 01.10.2022 року по 09.12.2024 року інфляційні виграти у розмірі 124 401,05 грн та 3% річних у розмірі 44 527,36 грн за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі №260/3092/20, яке набрало законної сили 21.09.2022 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 677 136,00 грн.; стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період 01.09.2023 року по 09.12.2024 року інфляційні витрати у розмірі 9487,91 грн. та 3% річних у розмірі 3 264,47 грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 85403,50 грн.; стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період 01.10.2022 року по 09.12.2024 року інфляційні витрати у розмірі 23 737,01 грн. та 3% річних у розмірі 7 991,71грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 в сумі 283427,00 грн.;
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, на його користь з Головного управління ДФС у Закарпатській області стягнуто: середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 677 136,00 грн (рішення від 15.08.2022 у справі № 260/3092/20), а також середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в сумах 85 403,50 грн (рішення від 13.07.2023 у справі № 260/5096/22) та 283 427,00 грн (рішення від 21.11.2023 у справі № 260/8241/23). Вказує, що виконавчі листи перебувають на виконанні в органах Державної казначейської служби України, проте досі не виконані. За листами ГУ ДКСУ у Закарпатській області їх обліковано за другою чергою погашення заборгованості за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки має право на стягнення на підставі частини другої статті 625 ЦК України інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання держави.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі № 260/3092/20, яке набрало законної сили 21.09.2022 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року. Стягнуто з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період 01.10.2022 року по 09.12.2024 року інфляційні виграти у розмірі 124 401,05 грн. та 3% річних у розмірі 44 527,36 грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі №260/3092/20, яке набрало законної сили 21.09.2022 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 677 136,00 грн.. Стягнуто з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період 01.09.2023 року по 09.12.2024 року інфляційні витрати у розмірі 9487,91 грн. та 3% річних у розмірі 3 264,47 грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 85403,50 грн. Стягнуто з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період 01.10.2022 року по 09.12.2024 року інфляційні витрати у розмірі 23 737,01 грн. та 3% річних у розмірі 7 991,71грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 в сумі 283427,00 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 у справі № 260/3092/20, від 13.07.2023 у справі № 260/5096/22 та від 21.11.2023 у справі № 260/8241/23, якими на користь позивача стягнуто 677 136,00 грн, 85 403,50 грн і 283 427,00 грн, набрали законної сили. Ці рішення обліковані органами Державної казначейської служби України до виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», однак тривалий час і поза розумними строками не виконані. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 14, 370 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення є обов`язковими до виконання, а держава несе відповідальність за їх своєчасне виконання. Невиконання таких рішень порушує право позивача на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, що узгоджується з практикою ЄСПЛ («Сокур проти України», «Крищук проти України», «Москаленко та інші проти України»). Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц та від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, суд першої інстанції дійшов висновку, що присуджені суми є грошовим зобов`язанням держави, на яке поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому за прострочення його виконання з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних за період з 01.10.2022 по 09.12.2024 у загальному розмірі 213 409,51 грн згідно з наданим позивачем розрахунком. Водночас відповідач як суб`єкт владних повноважень, усупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, правомірності своєї бездіяльності не довів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що спірні правовідносини щодо безспірного списання коштів Державного бюджету України за бюджетною програмою КПКВК 3504040 регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком № 845. Вказує, що судом першої інстанції неправильно обраховано розмір інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, вважає, що ні Казначейство, ні держава не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки таким боржником за виконавчими документами є ГУ ДФС у Закарпатській області. Зазначає, що Казначейство вжило всіх передбачених законодавством заходів для виконання виконавчих листів: обліковало їх за другою чергою погашення заборгованості та регулярно звертається до Мінфіну з пропозиціями щодо збільшення бюджетних асигнувань. Тому, на його думку, невиконання рішень зумовлене недостатністю бюджетних призначень, тобто незалежними від Казначейства обставинами, і не свідчить про протиправну бездіяльність.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду 15 серпня 2022 року в адміністративній справі за № 260/3092/20, зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ №1188-0 Державної фіскальної служби України від 21 серпня 2020 року та наказ №77-о від 26 серпня 2020 року Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про звільнення ОСОБА_1 , а також поновлено позивача на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області з 27 серпня 2020 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 серпня 2020 року по 15 серпня 2022 року в сумі 677 136 грн.. В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 28 624,61 грн. допущено негайне виконання судового рішення.
Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 21 вересня 2022 року.
Як слідує з матеріалів справи, з 10 серпня 2022 року на виконанні в Головному управлінню державної казначейської служби України у Закарпатській області перебуває виконавчий лист № 260/3092/20/2021, виданий 17 серпня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом, про допущення негайного виконання судового рішення від 15 серпня 2022 року у справі №260/3092/20/2021. Вищевказаний документ стосується негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць.
Як встановлено в ході судового розгляду в суді першої інстанції, з 05 жовтня 2022 року на виконанні в Головному управлінню державної казначейської служби України у Закарпатській області перебуває виконавчий лист №260/3092/20/2022, виданий 04 жовтня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом. Вищевказаний документ стосується стягнення на користь позивача заробітної плати за решту періоду перебування такого у вимушеному прогулі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 серпня 2022 року по 24 листопада 2022 року у розмірі 85403,50 грн. Як слідує з матеріалів справи вищезазначене рішення суду повністю не виконано.
Також, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року, стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при за період з 25 листопада 2022 року по 22 вересня 2023 року в розмірі 283427 грн.. Дане рішення суду також повністю не виконано.
Таким чином, на виконанні в органах державного казначейства знаходяться три рішення суду, що повністю не виконані тривалий час, а саме:
1) рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 15.08.2022 року у справі №260/3092/20, яке набрало законної сили 21.09.2022 року, яким стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2020 року по 15.08.2022 року в сумі 677 136 грн.;
2) рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, яким стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 серпня 2022 року по 24 листопада 2022 року у розмірі 85403,50 грн.;
3) рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23. яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року, стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 25 листопада 2022 року по 22 вересня 2023 року в розмірі 283427 грн..
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів частково погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційній нормі про обов`язковість судового рішення кореспондують положення статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із частинами другою – четвертою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що приписи статті 625 ЦК України не застосовні до спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає вказані доводи необгрунтованими з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2023 року прийшла до висновку, що припис частини другої статті 625 ЦК України застосовний до аналогічних правовідносин, але не з дати набрання законної сили рішенням суду, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення виконавчого документа до виконання органу ДКС України і до дня повного виконання судового рішення у вказаній справі.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI).
ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, набрав чинності 1 січня 2004 року, тоді як Закон № 4901-VI був прийнятий 5 червня 2012 року та набрав чинності 1 січня 2013 року. Стаття 625 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим кодексом. Так само незмінним залишається припис частини першої статті 5 Закону № 4901-VI, який не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів.
Те, що позивач вказав відповідачем за вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду, яким підтверджене грошове зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди, конкретний орган державної влади ДКС України - не означає, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності за прострочення виконання зазначеного рішення суду є не держава, а саме певні її органи (орган). Інакше кажучи, у спірних правовідносинах органи держави є представниками її інтересів як боржника за судовим рішенням про відшкодування завданої нею ж шкоди, а не суб`єктами владних повноважень, які здійснюють щодо позивача публічно-владні управлінські функції Специфіка відносин із виконання таких судових рішень полягає у тому, що держава діє одночасно і як боржник, і як суб`єкт, який уповноважив на виконання відповідного рішення щодо себе певний орган влади, що діє від імені держави-боржника.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зауважила, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI).
З огляду на цей припис прострочення держави-боржника у спірних правовідносинах настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Отже, припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема неподання ним впродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати).
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, листом № 4-18-10/6013 від 20 жовтня 2022 року Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області щодо виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду, виданого 17 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20, про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у сумі 28 624,61 грн повідомило наступне: «Відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (із змінами і доповненнями), у зв`язку з відсутністю відкритих бюджетних асигнувань у боржника – Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області вищезазначений виконавчий лист виконуватиметься Державною казначейською службою України за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Також із матеріалів справи слідуєя, що позивача поінформовано листом № 4-18-10/6013 від 20 жовтня 2022 року про те, що поданий виконавчий лист Закарпатського окружного адміністративного суду, виданий 17 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20, згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону обліковано за другою чергою погашення заборгованості. Про виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду, виданого 17 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20, позивача буде повідомлено додатково.
Листом № 4-18-10/7077 від 12 грудня 2022 року Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області щодо виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду, виданого 04 жовтня 2022 року у справі № 260/3092/20, про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 серпня 2020 року по 15 серпня 2022 року в сумі 677 136,00 грн повідомило позивача про таке. Відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (із змінами і доповненнями), у зв`язку з відсутністю відкритих бюджетних асигнувань у боржника – Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області вищезазначений виконавчий лист виконуватиметься Державною казначейською службою України за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Також листом № 4-18-10/7077 від 12 грудня 2022 року позивача поінформовано, що поданий виконавчий лист Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/3092/20 згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону обліковано за другою чергою погашення заборгованості. Про виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/3092/20 позивача буде повідомлено додатково.
Листом № 4-17-10/7185 від 15 грудня 2022 року Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повідомило позивача, що списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Отже, питання спроможності виконання гарантованих державою судових рішень залежить від суми бюджетних призначень, які визначаються у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, та бюджетних асигнувань.
Щодо виконання виконавчих листів про примусове виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області позивача взагалі не повідомляло.
За вищенаведених обставин позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів щодо стягнення з держави в особі органів Державної казначейської служби України інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання виконавчих листів про примусове виконання трьох рішень суду, що набрали законної сили.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 по 09 грудня 2024 року включно (день подання позову).
Однак, суд першої інстанції помилково обраховував розмір інфляційних втрат та 3% річних з дати набрання законної сили рішенням суду, а не з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення виконавчого документа до виконання органу ДКС України.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20, яке набрало законної сили 21 вересня 2022 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 677 136,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи слідує, що заява позивача від 04.10.2022 надійшла до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області 05.10.2022.
Отже, відлік розрахунку щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних слід розпочинати з 05.01.2023.
За період з 05 січня 2023 року по 09 грудня 2024 року щодо невиконання рішення у справі № 260/3092/20, де борг становить 677 136,00 грн, інфляційні втрати складають 108 669,49 грн, що розраховується за формулою:
[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100 % – [Сума боргу], де:
[Сума боргу] – сума простроченого боргу;
[Сукупний індекс інфляції] – добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Сукупний індекс інфляції за період січень 2023 року – листопад 2024 року складає 116,0484 %.
[Сукупний індекс інфляції] = 100,80 % * 100,70 % * 101,50 % * 100,20 % * 100,50 % * 100,80 % * 99,40 % * 98,60 % * 100,50 % * 100,80 % * 100,50 % * 100,70 % * 100,40 % * 100,30 % * 100,50 % * 100,20 % * 100,60 % * 102,20 % * 100,00 % * 100,60 % * 101,50 % * 101,80 % * 101,90% = 116,0484%.
Розрахунок інфляційних нарахувань: 677 136,00 грн (сума боргу) * 116,0484 % (сукупний індекс інфляції) / 100 % – 677 136,00 грн (сума боргу) = 108 669,49 грн.
3 % річних становлять 39 184,48 грн, що розраховується за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] Ч [Процентна ставка (%)] / 100 % * [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де: [Сума боргу] – сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] – проценти річних; [Кількість днів] – кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] – кількість днів у календарному році.
Період розрахунку з 05 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – 361 день: [Проценти] = 677 136,00 грн (сума боргу) * 3,000 % (процентна ставка) / 100 % * 361 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 20 091,46 грн.
Період розрахунку з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2024 року – 344 дні: [Проценти] = 677 136,00 грн (сума боргу) * 3,000 % (процентна ставка) / 100 % * 344 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 19 093,02 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 85 403,50 грн, колегія суддів зазначає наступне
Із матеріалів справи слідує, що заява позивача від 15.09.2023 надійшла до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області 15.09.2023.
Отже, відлік розрахунку щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних слід розпочинати з 15.12.2023.
За період з 15 грудня 2023 року по 09 грудня 2024 року щодо невиконання рішення у справі № 260/5096/22, де борг становить 85 403,50 грн, інфляційні втрати складають 9855,56 грн, що розраховується за формулою:
[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100 % – [Сума боргу], де:
[Сума боргу] – сума простроченого боргу;
[Сукупний індекс інфляції] – добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Сукупний індекс інфляції за період грудень 2023 року – листопад 2024 року складає 111,54 %.
[Сукупний індекс інфляції] = 100,70 % * 100,40 % * 100,30 % * 100,50 % * 100,20 % * 100,60 % * 102,20 % * 100,00 % * 100,60 % * 101,50 % * 101,80 % * 101,90% = 111,54%
[Інфляційні нарахування] = 85 403,50 грн (сума боргу) * 111,54 % (сукупний індекс інфляції) / 100 % – 85 403,50 грн (сума боргу) = 9855,56 грн.
3 % річних становлять 2520,41 грн, виходячи з такого розрахунку:
Період розрахунку з 15 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року – 16 днів: [Проценти] = 85 403,50 грн (сума боргу) * 3,000 % (процентна ставка) / 100 % * 16 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 112,31 грн.
Період розрахунку з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2024 року – 344 дні: [Проценти] = 85 403,50 грн (сума боргу) * 3,000 % (процентна ставка) / 100 % * 344 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 2 408,10 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 283 427,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи слідує, що заява позивача від 21.02.2024 надійшла до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області 21.02.2024.
Отже, відлік розрахунку щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних слід розпочинати з 21.05.2024.
За період з 21 травня 2024 року по 09 грудня 2024 року щодо невиконання рішення у справі № 260/3092/20, де борг становить 283 427,00 грн, інфляційні втрати складають 25 225,00 грн, що розраховується за формулою:
[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100 % – [Сума боргу], де:
[Сума боргу] – сума простроченого боргу;
[Сукупний індекс інфляції] – добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Сукупний індекс інфляції за період травень 2024 року – листопад 2024 року складає %.
[Сукупний індекс інфляції] = 100,60 % * 101,50 % * 101,80 % * 101,90% = 108,90%
[Інфляційні нарахування] = 283 427,00 грн (сума боргу) * 108,90 % (сукупний індекс інфляції) / 100 % – 283 427,00 грн (сума боргу) = 25 225,00 грн.
3 % річних становлять 4716,04 грн, виходячи з такого розрахунку:
Період розрахунку з 21 травня 2024 року по 09 грудня 2024 року – 203 дні: [Проценти] = 283 427,00 грн (сума боргу) * 3,000 % (процентна ставка) / 100 % * 203 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 4716,04 грн.
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання трьох судових рішень, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , становить 190 170,98 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі № 260/3092/20, яке набрало законної сили 21.09.2022 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23, яке набрало законної сили 21 грудня 2023 року.
Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20, від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22 та від 21 листопада 2023 року у справі № 260/8241/23.
Однак, суд першої інстанції неправильно розрахував розмір інфляційних втрат та 3% річних.
Таким чином оскаржуване рішення слід змінити, виклавши абзаци третій, четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 05.01.2023 по 09.12.2024 інфляційні втрати у розмірі 108 669,49 грн та 3% річних у розмірі 39 184,48 грн за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 15.12.2023 по 09.12.2024 інфляційні втрати у розмірі 9855,56 грн. та 3% річних у розмірі 2520,41 грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 21.05.2024 по 09.12.2024 інфляційні втрати у розмірі 25 225,00 грн та 3% річних у розмірі 4716,04 грн за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №260/8241/23».
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни абзаців третього, четвертого та п`ятого резолютивної частини рішення суду, з урахуванням висновків та обставин встановлених вище.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі № 260/8178/24 змінити, виклавши абзаци третій, четвертий та п`ятий його резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 05.01.2023 по 09.12.2024 інфляційні втрати у розмірі 108 669,49 грн та 3% річних у розмірі 39 184,48 грн за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 15.12.2023 по 09.12.2024 інфляційні втрати у розмірі 9855,56 грн. та 3% річних у розмірі 2520,41 грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/5096/22.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 21.05.2024 по 09.12.2024 інфляційні втрати у розмірі 25 225,00 грн та 3% річних у розмірі 4716,04 грн за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №260/8241/23».
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяО. Б. Заверуха
суддіО. М. Гінда
З. М. Матковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua