Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 17 листопада 2026 р.
Справа: №320/50070/24
Суддя: Парінов Андрій Борисович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/50070/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови перерахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.07.2024 № 13/6340/с без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.02.2023;
зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення на підставі цієї довідки без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.02.2023;
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати йому пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі – Постанова № 118), починаючи з 01.03.2022, постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі – Постанова № 168), починаючи з 01.03.2023, та постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі – Постанова № 185), починаючи з 01.03.2024;
зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити виплату йому пенсії без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до Постанови № 118, починаючи з 01.03.2022, Постанови № 168, починаючи з 01.03.2023, та Постанови № 185, починаючи з 01.03.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що подання позивачем заяви про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 є самостійною підставою для перерахунку, тому відмова відповідача в перерахунку з 01.02.2023 є протиправною, а зменшення відсотка основного розміру пенсії, яке відбулося після її призначення, не є підставою для зменшення цього розміру під час перерахунку.
Обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд першої інстанції визнав протиправним, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі – Закон № 2262-XII) Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 (далі – Рішення № 7-рп/2016) визнано неконституційними, а однопредметні з ними положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі – Закон № 3668-VI) суперечать Закону № 2262-XII з урахуванням цього Рішення. Застереження постанов № 118, № 168 і № 185 про підвищення пенсій "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом" суд першої інстанції визнав таким, що суперечить Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення № 7-рп/2016.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в частині зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням індексацій відповідно до постанов № 118, № 168, № 185 та без обмеження максимального розміру пенсії і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі – Постанова № 103), нових нормативно-правових актів щодо умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій після цього не прийнято, тому, на його думку, з урахуванням пункту 4 Постанови № 103 пенсія виплачується у встановлених розмірах, а новий перерахунок пенсії позивачу провести неможливо.
Апелянт також вказує, що статтею 64 Закону № 2262-XII передбачено підвищення пенсій відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а пунктом 2 Постанови № 118 – підвищення пенсій на коефіцієнт збільшення 1,14 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Апелянт також вважає, що максимальний розмір пенсії визначено статтею 43 Закону № 2262-XII у редакціях законів від 02.03.2015 № 213-VIII і від 24.12.2015 № 911-VIII (10740 грн по 31.12.2016) та від 03.10.2017 № 2148-VIII (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2018) і статтею 2 Закону № 3668-VI у редакціях законів від 24.12.2015 № 911-VIII і від 06.12.2016 № 1774-VIII (10740 грн з 01.01.2016 по 31.12.2017), а прожитковий мінімум для цього визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема на 2021 рік – Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 1082-IX. Крім того, апелянт вказує, що Рішення № 7-рп/2016, на його думку, не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік, встановленого Законом № 1774-VIII, а з огляду на статті 58 і 152 Конституції України не змінює порядку нарахування пенсії до його ухвалення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII; при призначенні пенсії її основний розмір обчислювався з 90 % грошового забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_2 підготував і направив до ГУ ПФУ в м. Києві довідку від 02.07.2024 № 13/6340/с про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2023.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі цієї довідки, однак у перерахунку йому відмовлено з мотивів відсутності підстав.
Пенсію позивача обмежено максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Підвищення пенсії відповідно до постанов № 118, № 168 і № 185 відповідачем нараховано, однак через обмеження максимальним розміром позивачу не виплачено.
Ці обставини встановлено судом першої інстанції, апелянт їх не оспорює.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) "Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги."
Згідно з частиною другою статті 308 КАС України "Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії з урахуванням підвищень відповідно до постанов № 118, № 168, № 185 і в частині зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження максимального розміру. Визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії на підставі довідки від 02.07.2024 № 13/6340/с і зобов`язання здійснити такий перерахунок у розмірі 90 % грошового забезпечення в іншій частині вимогами апеляційної скарги не охоплюються.
Довід апелянта про неможливість перерахунку пенсії колегія суддів оцінює по суті.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України "В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача."
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII "Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій."
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова № 704) у первинній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу "визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".
Пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови № 704 було змінено і розміри окладів прив`язано до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, визнано протиправним та скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Тому з 29.01.2020 діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704.
З обґрунтування позову і мотивів рішення суду першої інстанції випливає, що довідку від 02.07.2024 № 13/6340/с складено станом на 01.01.2023 у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, як розрахункової величини посадових окладів і окладів за військовими званнями за пунктом 4 Постанови № 704. Апелянт цієї обставини не заперечує.
У постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 620/12317/24 Верховний Суд зазначив: "через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет на певний рік, на 1 січня календарного року в осіб із числа військовослужбовців виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII".
У тій самій постанові Верховний Суд зазначив: "Доводи судів попередніх інстанцій про те, що відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок пенсій відповідно до процедури частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII виключає кваліфікацію такого перерахунку як підвищення грошового забезпечення, є помилковими."
Щодо посилання апелянта на неможливість перерахунку пенсії через визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 у справі № 826/3858/18 та відсутність нових актів Кабінету Міністрів України колегія суддів зазначає, що перерахунок, якого просив позивач, ґрунтується не на пунктах 1, 2 Постанови № 103, а на частині четвертій статті 63 Закону № 2262-XII і пункті 4 Постанови № 704, які діяли у спірний період.
Посилання апелянта на пункт 4 Постанови № 103 цього висновку не змінює: апелянт не пояснив, яким чином ця норма виключає перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення з 01.01.2023, а обов`язок доведення правомірності відмови в перерахунку покладено на відповідача.
А отже, довід апелянта про неможливість перерахунку пенсії є необґрунтованим.
Рішенням № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення № 7-рп/2016 положення, визнані неконституційними, втратили чинність з дня його ухвалення, тобто з 20.12.2016.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України "Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення."
Обмеження максимального розміру пенсії для осіб, пенсію яким призначено відповідно до Закону № 2262-XII, Закон № 3668-VI запровадив одночасно двома нормами: частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII і статтею 2 Закону № 3668-VI.
У постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 240/5506/25 Верховний Суд зазначив: "положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Отже, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 2262-XII."
Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 300/2754/23, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23, від 21.04.2026 у справі № 460/10039/24 та від 10.06.2026 у справі № 420/30259/24.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення такі приписи втрачають чинність через шість місяців із дня його ухвалення, тобто з 12.04.2023.
Отже, обмеження пенсії позивача максимальним розміром у період з 01.03.2022 по 11.04.2023 є протиправним з огляду на однопредметність статті 2 Закону № 3668-VI і частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнаної неконституційною Рішенням № 7-рп/2016, а з 12.04.2023 – також з огляду на втрату чинності приписами статті 2 Закону № 3668-VI в частині пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.
Посилання апелянта на редакції статті 43 Закону № 2262-XII за законами № 213-VIII, № 911-VIII і № 2148-VIII та на редакції статті 2 Закону № 3668-VI за законами № 911-VIII і № 1774-VIII висновку суду першої інстанції не спростовують.
Зміни, внесені до положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які втратили чинність 20.12.2016, дії цих положень не відновлюють. Межа 10740 грн установлювалась на періоди по 31.12.2016 і по 31.12.2017, а розмір прожиткового мінімуму на 2021 рік для спірних періодів, які починаються з 01.03.2022, значення не має.
Твердження апелянта про те, що Рішення № 7-рп/2016 не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік і не змінює порядку нарахування пенсії до його ухвалення, стосується періодів, які предметом спору не є.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи."
Спірні періоди почалися з 01.03.2022, тобто після 20.12.2016, коли положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII вже втратили чинність, тому питання зворотної дії Рішення № 7-рп/2016 у цій справі не виникає.
Доводи апелянта про те, що за пунктом 2 Постанови № 118 підвищення пенсій здійснюється "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", висновку суду першої інстанції також не спростовують. Це застереження відсилає до закону, а закон максимального розміру для пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, у спірний період не визначав.
Таким чином, обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром є протиправним.
Посилання апелянта на статтю 64 Закону № 2262-XII у редакції, яка відсилала до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є помилковим, оскільки з 01.03.2022 ця стаття діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" від 15.02.2022 № 2040-IX.
Відповідно до статті 64 Закону № 2262-XII у цій редакції "у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України", із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом третім пункту 2 Постанови № 168 визначено, що підвищення на коефіцієнт збільшення застосовується також у разі перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, "крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом".
Таке саме застереження містить абзац третій підпункту 1 пункту 2 Постанови № 185.
Абзацом четвертим пункту 2 Постанови № 118 встановлено, що передбачене цим пунктом підвищення пенсії "враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63" Закону № 2262-XII.
Перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки станом на 01.01.2023, складеної у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є перерахунком відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення.
У постанові від 08 вересня 2026 року у справі № 620/12763/24 Верховний Суд зазначив: "для цілей застосування статті 64 Закону №2262-XII юридично значущим є період, з якого проведено перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, а не дата фактичного вчинення пенсійним органом дій на виконання відповідного судового рішення."
У цій самій постанові Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування статті 64 Закону № 2262-XII: "право особи на підвищення пенсії внаслідок індексації за відповідний календарний рік визначається з урахуванням того, чи здійснювався у період, визначений статтею 64 Закону №2262-XII для проведення такої індексації, перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення."
За подібних обставин, коли пенсію перераховано з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, Верховний Суд у тій самій постанові зазначив: "перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення виключає застосування підвищення, установленого постановою КМУ №168 за 2023 рік, однак не припиняє набутого позивачем права на підвищення пенсії, установлене постановою КМУ №118 за 2022 рік."
Перерахунок пенсії позивача, який суд першої інстанції зобов`язав здійснити з 01.02.2023, припадає на 2023 рік і передує даті індексації 01.03.2023, тому підвищення відповідно до Постанови № 168 до перерахованої пенсії не застосовується.
Для індексації з 01.03.2024 визначений статтею 64 Закону № 2262-XII період охоплює 2023 рік і 2024 рік до 01.03.2024. Перерахунок пенсії з 01.02.2023 припадає на цей період, тому підвищення відповідно до Постанови № 185 до перерахованої пенсії також не застосовується.
Відсутність підстав для підвищення пенсії відповідно до постанов № 168 і № 185 за перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки станом на 01.01.2023 Верховний Суд констатував і в постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 620/12317/24.
Натомість даних про перерахунок пенсії позивача відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII у 2021 році і до 01.03.2022 матеріали справи не містять. Тому право на підвищення пенсії відповідно до Постанови № 118 з 01.03.2022 у позивача виникло, а перерахунок пенсії з 01.02.2023 цього права не припиняє.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України "При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду."
Суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача перерахувати пенсію з 01.02.2023 на підставі довідки станом на 01.01.2023 і водночас виплачувати пенсію з урахуванням підвищень відповідно до Постанови № 168 з 01.03.2023 та Постанови № 185 з 01.03.2024, не застосував статтю 64 Закону № 2262-XII, абзац третій пункту 2 Постанови № 168 і абзац третій підпункту 1 пункту 2 Постанови № 185, які підлягали застосуванню.
Після виконання перерахунку з 01.02.2023 таке зобов`язання вимагало б застосувати до перерахованої пенсії підвищення, яких для неї не передбачено.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України "Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню."
Апелянт обґрунтовував вимогу про скасування рішення в цій частині лише правомірністю обмеження пенсії максимальним розміром, однак, встановивши неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів відповідно до частини другої статті 308 КАС України не обмежена доводами апеляційної скарги.
Отже, вимога апеляційної скарги про скасування рішення в частині зобов`язання виплачувати пенсію з урахуванням підвищень відповідно до постанов № 168 і № 185 підлягає задоволенню, а в частині Постанови № 118 – відхиленню.
Визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром вимогами апеляційної скарги не охоплене. Обмеження максимальним розміром пенсії, яку відповідач сам обчислив з урахуванням підвищень, є протиправним незалежно від складу цієї пенсії, тому підстав виходити за межі вимог апеляційної скарги в цій частині немає.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про протиправність обмеження пенсії позивача максимальним розміром та про обов`язок відповідача виплачувати пенсію з урахуванням підвищення відповідно до Постанови № 118, однак неправильно застосував норми матеріального права в частині зобов`язання виплачувати пенсію з урахуванням підвищень відповідно до постанов № 168 і № 185.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України "Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права."
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є "неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права".
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії з урахуванням підвищень відповідно до постанов № 168 і № 185 з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині – залишенню без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року – скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", починаючи з 01.03.2023, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", починаючи з 01.03.2024, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан
(Повний текст постанови суду виготовлено 18 листопада 2026 року)
Оригінал: reyestr.court.gov.ua