Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №620/10750/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №620/10750/25

Суддя: Ключкович Василь Юрійович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/10750/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства ''Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства ''Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради щодо запрошення для розгляду скарги від 28 липня 2025 року по суті;

зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство ''Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради запросити на розгляд скарги від 28 липня 2025 року по суті.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.

25 лютого 2026 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Судом встановлено, що заяву про збільшення позовних вимог позивачем надано з пропуском строку для її подання.

Позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 червня 2026 року у справі № 620/10750/25, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; направити справу № 620/10750/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині збільшення позовних вимог.

Апелянт вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, тому підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції прийняте 2 червня 2026 року, відсутні судові рішення, щодо продовження розгляду справи на розумний строк, отже днем відкриття провадження у даній справі є 4 травня 2026 року. Між 25 лютого 2026 року, коли була подана заява про збільшення позовних вимог, та 4 травня 2026 року, явно більше п`яти днів, за які до відкриття провадження, може бути подана заява про збільшення позовних вимог, що вказує на дотримання процесуальних строків для подання вказаної заяви. Також судом першої інстанції не враховані обставини, коли позивачу стало відомо про існування підстав для збільшення позовних вимог та можливості ефективного захисту і відновлення порушених прав. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 2 червня 2026 року, стала причиною винесення передчасного рішення суду, оскільки суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та не вийшов за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Наявність не скасованого Акту службового розслідування при повторному розгляді відповідачем скарги, призведе до наявності двох протилежних Актів службового розслідування, що створить юридичну колізію одночасного застосування протилежних рішень з одного питання. Таким чином, скасувавши ухвалу суду першої інстанції від 2 червня 2026 року, якою залишено без розгляду заяву про збільшення позовних вимог, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, виникає потреба у направленні справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 25 лютого 2026 року.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з пунктами 3, 6 частини третьої цієї статті учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, процесуальним законом позивачу як ініціатору судового процесу надано широке коло процесуальних прав, у тому числі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.

Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.

Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Необхідно зауважити, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних відносин.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16 Верховний Суд підкреслив, що зміна предмета позову або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

Як свідчать обставини цієї справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо запрошення для розгляду скарги від 28.07.2025 по суті; зобов`язати відповідача запросити позивача на розгляд його скарги від 28.07.2025 по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду його скарги на дії лікаря-нарколога, який здійснював його огляд на стан наркотичного сп`яніння. Зазначив, що оскільки його не було запрошено на засідання комісії, скарга від 28.07.2025 була розглянута по суті без його присутності, що позбавило його права надати пояснення та докази протиправних дій лікаря-нарколога ОСОБА_2 .

За змістом заяви від 25 лютого 2026 року позивач просить надати оцінку правомірності прийняття Акту службового розслідування

Апеляційний суд зауважує, з огляду на те, що заява позивача не стосується зміни кількісних характеристик заявлених ним позовних вимог, а полягає у доповненні позовних вимог новою вимогою, відтак по своїй суті є заявою про зміну предмету позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 9 травня 2024 року у справі № 580/9034/23.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини третьої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

Таким чином, строк для подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог закінчився 23 січня 2026 року.

Твердження позивача про те, що днем відкриття провадження у даній справі є 4 травня 2026 року колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

У постанові від 1 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 Верховний Суд вказав, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Апеляційний суд також враховує правові позиції викладені Верховним Судом у постановах 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19 з приводу того, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Поряд з цим, посилання апелянта на тривалий розгляд його адміністративної справи у суді першої інстанції не спростовують подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог із пропуском процесуального строку. Крім того, ні заява позивача, ні апеляційна скарга не містять доводів щодо наявності поважних причин такого пропуску або ж клопотання про його поновлення.

Покликання на винесення передчасного рішення суду судова колегія відхиляє, оскільки такі не входять до обсягу дослідження у межах перегляду процесуальної ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 червня 2026 року.

Колегією суддів також відхиляються доводи апелянта щодо юридичної колізії одночасного застосування протилежних рішень з одного питання, оскільки в межах спірних правовідносин позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у рамках справи №620/10750/25, а не новий адміністративний позов.

Твердження апелянта щодо обов`язку суду першої інстанції здійснити вихід за межі його позовних вимог, колегія суддів відхиляє як очевидно безпідставні, оскільки такі ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні процесуальних норм. Так, пропуск позивачем строку для подання заяви про збільшення позовних вимог не може слугувати підставою для її фактичного задоволення шляхом виходу за межі первісних позовних вимог.

Разом з тим, у постанові від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15 Верховний Суд зазначив, що право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом щодо нового предмета спору у загальному порядку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua