Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виплату заробітної плати
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №712/4637/25
Суддя: Єгорова С. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 листопада 2026 року м. Кропивницький
справа № 712/4637/25
провадження № 22-ц/4809/1893/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – Акціонерне товариство «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Фесуном Назаром Володимировичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року у складі головуючого судді Троян Т. Є.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (далі – АТ «ОГС «Черкасигаз»), в якому просила стягнути із відповідача на її користь вихідну допомогу (компенсаційні виплати) у розмірі 1 200 000 грн, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Позов обґрунтовано тим, що протоколом засідання Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» від 22 вересня 2023 року № 2/23 обрано головою правління товариства Денисову Т. О. На підставі вказаного рішення Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» між нею і товариством було укладено контракт.
Відповідно до пункту 2.1 контракту цей контракт є строковим трудовим договором, на взаємовідносини сторін якого поширюються положення Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), інших законодавчих актів, що регулюють трудові правовідносини.
За пунктом 6.1 контракту цей контракт є укладеним сторонами з дати його підписання сторонами та діє з 25 вересня 2023 року (дати обрання керівником) до 24 вересня 2026 року (протягом 3-х (трьох) років з дати обрання керівником)), якщо не буде припинений достроково відповідно до пункту 5.3, крім положень пункту 3.16, які діють протягом трьох років після завершення строку дії контракту, за виключенням випадків розірвання контракту з ініціативи товариства за вчинення протиправних дій керівником та/або порушень з вини керівника.
01 лютого 2024 року без попередження позивачки рішенням Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» (протокол від 01 лютого 2024 року № 01/24-ГП) припинено повноваження ОСОБА_1 як голови правління з 01 лютого 2024 року. Підстава для припинення повноважень: рішення Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз». На посаді позивачка перебувала з 25 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року.
Позивачка зазначала, що її не було ознайомлено з протоколом від 01 лютого 2024 року № 01/24-ГП про припинення повноважень, а також не ознайомлено належним чином із наказом про звільнення.
Відповідно до пункту 3.2 контракту базова частина винагороди керівника встановлюється у вигляді посадового окладу в розмірі 200 000,00 грн на місяць з урахуванням усіх податків та зборів на умовах повної зайнятості, яка нараховується пропорційно відпрацьованому часу.
Згідно із пунктом 3.9 контракту керівнику нараховуються та виплачуються обов`язкові гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені трудовим законодавством України. Сторони підтверджують, що до сум виплат, які здійснюються за цим контрактом, включені будь-які та всі суми заробітної плати, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат (включаючи надбавки, доплати, премії, винагороди тощо), які підлягають сплаті на користь керівника згідно з умовами колективного договору товариства, чинного на дату нарахування здійснення відповідних виплат.
У порушення вимог статей 44, 47, 116 КЗпП України відповідачем не було нараховано та виплачено позивачці передбачені чинним законодавством та умовами укладеного контракту вихідну допомогу у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток, у розмірі 1 200 000,00 грн. Зазначене підтверджується довідкою форми ОK-7, виданою Пенсійним фондом України, з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 від 25 лютого 2025 року.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначив, що позивачка невірно вважає, що її повноваження були припинені на підставі саме протоколу Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» 01/24-ГП від 01 лютого 2024 року, у зв`язку із чим просить стягнути компенсаційні виплати. Рішенням Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» (протокол від 22.09.2023 №2/23) ОСОБА_1 було обрано Головою Правління АТ "Черкасигаз" з 25 вересня 2023 року. Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) 25 вересня 2023 року об 12:11:50.
Рішенням Наглядової ради відповідача (протокол засідання №13/23-ГП від 27 вересня 2023 року):
- з 27 вересня 2023 року припинено повноваження Голови Правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» ОСОБА_1 .
- з 28 вересня 2023 року обрано Головою Правління Правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» Дімітрія Шульца.
Державна реєстрація змін до відомостей про керівника АТ «Черкасигаз» Дімітрія Шульца здійснена в ЄДР 29 вересня 2023 року о 14:59:59.
Зазначає, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №580/8736/23 про забезпечення позову було заборонено будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей ЄДР щодо керівника АТ «Черкасигаз» до часу вирішення цього спору. Відповідні відомості було внесено до ЄДР 29 вересня 2023 року о 15:55:54. Будучи обізнаною про наявність рішення Наглядової ради АТ "Черкасигаз" про припинення власних повноважень (оскільки в ЄДР була відображена інформація про те, що керівником АТ "Черкасигаз" є Дімітрій Шульц), за наявності судової заборони, Денисова Т. О. повторно звернулася до державного реєстратора із заявою про внесення відомостей до ЄДР стосовного того, що ОСОБА_1 є керівником відповідача. До зазначеної заяви Денисова Т. О. повторно надала протокол Наглядової Ради АТ "Черкасигаз" від 22 вересня 2023 року №2/23.
Зауважує, що факт повторного внесення відомостей до ЄДР на підставі одного і того ж протоколу засідання Наглядової ради Відповідача підтверджується копіями реєстраційних заяв за формою -2, підписаних Денисовою Т. О. 29 вересня 2023 року о 20:10:16 в ЄДР повторно були внесені відомості про керівника АТ "Черкасигаз" - Денисову Т. О.
Вказує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №580/10024/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №580/10024/23 визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис №1000261070093001179, проведений 29 вересня 2023 року о 20:10:16. У вказаній справі судами було досліджено та встановлено, що державна реєстрація змін до відомостей про керівника АТ «Черкасигаз» Дімітрія Шульца здійснена в ЄДР 29 вересня 2023 року о 14:59:59 за №1000261070091001179 на підставі рішення Наглядової ради АТ «Черкасигаз», оформленого протоколом від 27 вересня 2023 року №13/23-ГП.
Звертає увагу, що Денисова Т. О. була учасником справи № 580/10024/23 (ухвалою суду від 08 листопада 2023 року залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача).
Зазначає, що незаконно діючи від імені АТ "Черкасигаз" Денисова Т. О. підписувала апеляційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №580/10024/23. Тому, Денисовій Т. О. достеменно відомо про це рішення, а також про припинення її повноважень згідно з рішенням Наглядової ради відповідача оформленого протоколом засідання Наглядової ради від 27 вересня 2023 року №13/23-ГП.
У справі №580/10024/23 ОСОБА_1 (незаконно діючи від імені позивача) доводила, що рішення Наглядової ради АТ "Черкасигаз" щодо обрання Головою Правління Дімітрія Шульца, оформлене протоколом засідання Наглядової ради від 27 вересня 2023 року №13/23-ГП, є незаконним, однак жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не подала.
Рішення Наглядової ради щодо обрання Головою Правління АТ "Черкасигаз" Дімітрія Шульца оформлене протоколом засідання Наглядової ради від 27 вересня 2023 року №13/23-ГП, яке станом на дату розгляду справи №580/10024/23, так і на дату розгляду цієї справи не тільки не визнано недійсним, але й навіть не оскаржувалося.
Відсутність повноважень у Денисової Т. О. Голови Правління АТ «Черкасигаз» також підтверджується:
- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11 січня 2024 року у справі №925/589/23;
- рішенням Господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2025 року у справі №925/643/24;
- рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 320/16011/24.
При цьому в рішеннях судів першої та другої інстанції у справі №320/16011/24 встановлено, що « ОСОБА_2 ... НЕ БУЛА головою правління АТ «Черкасигаз», а відомості про те, що вона є керівником АТ «Черкасигаз» були протиправно внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АТ «Черкасигаз».
Звертає увагу, що на підтвердження начебто наявності трудових відносин з відповідачем ОСОБА_1 надає документ, що іменується «Контракт з Головою Правління Головою Правління АТ «Черкасигаз». Так, згідно з п. 6.1 Документу він є укладеним з дати його підписання сторонами. Документ не містить: дати його складання, дати підписання ОСОБА_1 чи другою особою, яка підписала Документ. Як вже зазначалося вище рішенням Наглядової ради відповідача (протокол від 22.09.2023 №2/23) ОСОБА_1 було обрано Головою Правління АТ "Черкасигаз" з 25 вересня 2023 року. Вже 27 вересня 2023 року повноваження ОСОБА_1 як Голови Правління, тобто начебто сторони "Контракту з Головою Правління АТ "Черкасигаз" були припинені (рішення Наглядової ради Відповідача, яке оформлене протоколом засідання Наглядової ради від 27.09.2023 №13/23-ГП).
За таких обставин, наданий ОСОБА_1 документ, який не містить дати його складання або підписання ОСОБА_1 або другою особою, не може вважатися належним та допустимим доказом наявності трудових відносин між ОСОБА_1 як головою Правління АТ "Черкасигаз" та відповідачем.
Факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем не є доведеним.
Щодо рішення Наглядової ради, оформленим протоколом 01/24-ГП від 01 лютого 2024 року, яким припинено повноваження ОСОБА_1 , зазначає наступне.
29 вересня 2023 року о 20:10:16 в ЄДР повторно були внесені відомості про керівника АТ "Черкасигаз" - Денисову Т. О.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №580/10024/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року року по справі №580/10024/23, було визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис №1000261070093001179, проведений 29 вересня 2023 року о 20:10:16.
Разом з тим, п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР подається також примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону рішення уповноваженого органу підлягає нотаріальному засвідченню. З метою відновлення контролю над операційною діяльністю відповідача в найкоротші строки, Наглядовою радою АТ "Черкасигаз" було прийняте повторне рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 та обрання Головою Правління Дімітрія Шульца. За відсутності такого рішення внести зміни до ЄДР стосовно керівника позивача було б неможливо, оскільки згідно з п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" подання документів або відомостей, передбачених цим законом, не в повному обсязі є підставою для відмови у державній реєстрації.
Щодо витребування копії наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління АТ «Черкасигаз» та письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні 01 лютого 2024 року, представник пояснив про неможливість надання вказаних документів, оскільки позивачка не перебувала в трудових відносинах з АТ «Черкасигаз».
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування сторін у трудових відносинах саме у період із 27 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року, за який позивачка просить стягнути з відповідача шестимісячний середній заробіток вихідної допомоги в розмірі 1 200 000,00 грн, з огляду на те, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 580/10024/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року, визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис № 1000261070093001179, проведений 29 вересня 2023 року о 20:10:16. У вказаній справі, зокрема, встановлено, що державна реєстрація змін до відомостей про керівника АТ «Черкасигаз» Дімітрія Шульца здійснена в ЄДР 29 вересня 2023 року о 14:59:59 за № 1000261070091001179 на підставі рішення Наглядової ради АТ «ОГС Черкасигаз», оформленого протоколом від 27 вересня 2023 року за № 13/23-ГП.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фесун Н. В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ «ОГС «Черкасигаз» на її користь вихідну допомогу (компенсаційні виплати) у розмірі 1 200 000,00 грн та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 50 000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів перебування сторін у трудових відносинах саме у період з 27 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року є фактично єдиним мотивом відмови в позові, а саме рішення не відповідає вимогам пунктів 2–6 частини четвертої статті 265 ЦПК України: суд не зазначив доказів, які відхилив, і мотивів їх відхилення, не надав мотивованої оцінки кожному аргументу позивачки, не вказав, чи були і ким порушені її права, а також не навів норм права, які застосував, та мотивів їх застосування.
Заявниця вказує, що суд залишив поза оцінкою протокол засідання Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» від 22 вересня 2023 року № 2/23, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, яким її обрано головою правління товариства з 25 вересня 2023 року, та укладений на підставі цього рішення контракт з головою правління. Ці документи підтверджують існування трудових відносин між сторонами, що відповідач не заперечував. Відповідно до пункту 6.1 контракту трудові відносини виникли з 25 вересня 2023 року, тому, фактично встановивши перебування сторін у трудових відносинах щонайменше з 25 до 27 вересня 2023 року, суд не оцінив ці обставини з урахуванням статей 44, 47, 116 КЗпП України.
Також суд не надав оцінки її основному аргументу про те, що її повноваження голови правління припинено рішенням уповноваженого органу відповідача – Наглядової ради, тобто трудовий договір розірвано з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, що відповідно до статті 44 цього Кодексу надає право на вихідну допомогу у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток як державну гарантію. Відповідач не заперечував того, що трудові відносини з позивачкою розірвані на підставі рішення його уповноваженого органу, а рішення Наглядової ради про обрання її головою правління (протокол № 2/23) ніким не оскаржувалося.
Крім того, вказує, що суд не надав жодної оцінки індивідуальним відомостям про застраховану особу за формою ОК-7 від 25 лютого 2025 року, які підтверджують, що відповідач нараховував позивачці заробітну плату відповідно до умов контракту до її фактичного звільнення 01 лютого 2024 року. Заявниця посилається на постанову Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 640/1099/19, у якій зазначено, що характерною ознакою трудових відносин є, зокрема, систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не за її результат).
Вважає, що суд непослідовно застосував частину четверту статті 82 ЦПК України, зокрема, не взяв до уваги рішення Господарського суду Черкаської області від 16 липня 2024 року у справі № 925/519/24 з мотивів неучасті в ній позивачки, однак поклав в основу свого рішення судові рішення у справі № 580/10024/23. Оцінюючи скасований реєстраційний запис від 29 вересня 2023 року, суд не оцінив реєстраційний запис у ЄДР від 25 вересня 2023 року, згідно з яким керівником товариства визначено Денисову Т. О.
Судові рішення, ухвалені в цій справі за результатами перегляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Фесун Н. В., залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення місцевого суду відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд указав, що фактично ОСОБА_1 , будучи обраною з 25 вересня 2023 року головою правління відповідача, повноваження якої припинено з 27 вересня 2023 року, не перебувала у трудових відносинах з АТ «ОГС «Черкасигаз» із 27 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року.
Короткий зміст постанови Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фесун Назар Володимирович, задоволено частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи була позивачка обрана на посаду та чи приступила до виконання своїх трудових функцій, тобто чи існували трудові відносини між сторонами, і у зв`язку з цим – чи підлягала виплаті спірна вихідна допомога в розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Верховний Суд також указав, що висновки про обрання позивачки на посаду з 25 вересня 2023 року та про відсутність підстав для виплати їй вихідної допомоги з огляду на те, що з 27 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року вона не перебувала у трудових відносинах, є взаємовиключними, а положення пункту 5 частини першої статті 41 та статті 44 КЗпП України не закріплюють конкретного строку, який необхідно відпрацювати на посаді для отримання вихідної допомоги.
Щодо письмових пояснень, поданих представником позивачки під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивачки – адвокат Фесун Н. В. подав письмові пояснення, у яких, посилаючись на обов`язковість висновків і вказівок Верховного Суду, просив врахувати таке. До матеріалів справи клопотанням від 14 жовтня 2025 року долучено ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2025 року у справі № 711/8766/25 (провадження № 1-кс/711/2186/25), постановлену за клопотанням Головного управління Національної поліції в Черкаській області, погодженим прокурором, у якій зазначено, що у період з 22 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року посаду голови правління АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» займала ОСОБА_1 , яка була уповноваженою особою на укладення договорів. Відтак відповідач, заперечуючи наявність трудових відносин із позивачкою з метою уникнути виплат при звільненні, водночас у межах кримінального провадження визнає її керівником товариства в той самий період. Скасування реєстраційного запису в ЄДР у справі № 580/10024/23 не скасовує фактичного виконання позивачкою трудових обов`язків та чинності контракту, а довідка ОК-7 підтверджує, що відповідач нараховував їй заробітну плату та сплачував єдиний внесок до остаточного звільнення 01 лютого 2024 року. Право на вихідну допомогу за пунктом 5 частини першої статті 41 та статтею 44 КЗпП України не залежить від тривалості роботи посадової особи.
Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку представник позивачки зазначив, що при звільненні 01 лютого 2024 року відповідач не виплатив позивачці жодних сум. Згідно з клопотанням про долучення розрахунку від 23 жовтня 2025 року середньоденний заробіток позивачки, обчислений з виплат за грудень 2023 року (201 069,52 грн) та січень 2024 року (256 076,82 грн), становить 7 722,06 грн, а період затримки в межах установленого законом шестимісячного обмеження (з 01 лютого 2024 року до 31 липня 2024 року) – 182 дні, отже, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 1 405 414,92 грн.
Просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки 1 200 000,00 грн вихідної допомоги, 1 405 414,92 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», стверджуючи, що позивачка звернулась до суду із позовом, вимоги якого базуються на припущеннях, без достатніх доказів порушення її трудових прав, вважає, що позовна заява є безпідставною, у зв`язку із чим просив залишити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Зазначено, що позивачка невірно вважає, що її повноваження були припинені на підставі саме протоколу Наглядової ради 01/24-ГП від 01 лютого 2024 року відповідача, у зв`язку із чим просить стягнути компенсаційні виплати. Рішенням Наглядової ради Відповідача (протокол від 22.09.2023 №2/23) ОСОБА_1 було обрано Головою Правління АТ "Черкасигаз" з 25 вересня 2023 року. Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) 25 вересня 2023 року об 12:11:50.
Рішенням Наглядової ради відповідача (протокол засідання №13/23-ГП від 27 вересня 2023 року):
- з 27 вересня 2023 року припинено повноваження Голови Правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» ОСОБА_1 .
- з 28 вересня 2023 року обрано Головою Правління Правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» Дімітрія Шульца.
Державна реєстрація змін до відомостей про керівника АТ «Черкасигаз» Дімітрія Шульца здійснена в ЄДР 29 вересня 2023 року о 14:59:59.
Зазначає, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №580/8736/23 про забезпечення позову було заборонено будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей ЄДР щодо керівника АТ «Черкасигаз» до часу вирішення цього спору. Відповідні відомості було внесено до ЄДР 29 вересня 2023 року о 15:55:54. Будучи обізнаною про наявність рішення Наглядової ради АТ "Черкасигаз" про припинення власних повноважень (оскільки в ЄДР була відображена інформація про те, що керівником АТ "Черкасигаз" є Дімітрій Шульц) та за наявності судової заборони, Денисова Т. О. повторно звернулася до державного реєстратора із заявою про внесення відомостей до ЄДР стосовного того, що ОСОБА_1 є керівником відповідача. До зазначеної заяви Денисова Т. О. повторно надала протокол Наглядової Ради АТ "Черкасигаз" від 22 вересня 2023 року №2/23.
Зауважує, що факт повторного внесення відомостей до ЄДР на підставі одного і того ж протоколу засідання Наглядової ради Відповідача підтверджується копіями реєстраційних заяв за формою -2, підписаних Денисовою Т. О. 29 вересня 2023 року о 20:10:16 в ЄДР повторно були внесені відомості про керівника АТ "Черкасигаз" - Денисову Т. О.
Вказує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №580/10024/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №580/10024/23 визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис №1000261070093001179, проведений 29 вересня 2023 року о 20:10:16. У вказаній справі судами було досліджено та встановлено, що державна реєстрація змін до відомостей про керівника АТ «Черкасигаз» Дімітрія Шульца здійснена в ЄДР 29 вересня 2023 року о 14:59:59 за №1000261070091001179 на підставі рішення Наглядової ради АТ «Черкасигаз», оформленого протоколом від 27 вересня 2023 року №13/23-ГП.
Звертає увагу, що Денисова Т. О. була учасником справи № 580/10024/23 (ухвалою суду від 08 листопада 2023 року залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача).
Зазначає, що незаконно діючи від імені АТ "Черкасигаз" Денисова Т. О. підписувала апеляційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №580/10024/23. Тому, Денисовій Т. О. достеменно відомо про це рішення, а також про припинення її повноважень згідно з рішенням Наглядової ради відповідача оформленого протоколом засідання Наглядової ради від 27 вересня 2023 року №13/23-ГП.
Стверджує, що у справі №580/10024/23 ОСОБА_1 (незаконно діючи від імені позивача) доводила, що рішення Наглядової ради АТ "Черкасигаз" щодо обрання Головою Правління Дімітрія Шульца, оформлене протоколом засідання Наглядової ради від 27 вересня 2023 року №13/23-ГП, є незаконним, однак жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не подала.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивачки адвоката Фесуна Н. В., представника відповідача Бевзи М. С., які брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, з урахуванням висновків і вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 29 липня 2026 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Протоколом засідання Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» від 22 вересня 2023 року № 2/23 обрано головою правління товариства Денисову Т. О. з 25 вересня 2023 року. Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25 вересня 2023 року о 12:11:50.
На підставі прийнятого вище рішення Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» між АТ «ОГС «Черкасигаз» та ОСОБА_1 укладено контракт з головою правління АТ «ОГС «Черкасигаз». Відповідно до пункту 1.1 контракту голова правління (керівник) зобов`язується виконувати роботу, а саме організовувати роботу правління щодо здійснення управління (керівництва) поточною діяльністю АТ «ОГС «Черкасигаз», а товариство зобов`язується виплачувати керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи.
За пунктом 2.1 контракту цей контракт є строковим трудовим договором, на взаємовідносини сторін за яким поширюються вимоги КЗпП України, інших законодавчих актів, що регулюють трудові правовідносини. Відповідно до пункту 6.1 контракту, цей контракт є укладеним сторонами з дати його підписання Сторонами та діє з 25 вересня 2023 року (дати обрання керівником) до 24 вересня 2026 року (протягом 3-х (трьох) років з дати обрання керівником)), якщо не буде припинений достроково відповідно до пункту 5.3, крім положень пункту 3.16, які діють протягом трьох років після завершення строку дії контракту, за виключенням випадків розірвання контракту з ініціативи товариства за вчинення протиправних дій керівником та/або порушень з вини керівника.
Згідно з пунктом 8.3.1. Статуту АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» посадовими особами органів товариства є, зокрема, Голова та члени правління товариства. Відповідно до пункту 10.2.2.12 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить обрання та припинення (відкликання) повноважень голови та членів правління.
Повноваження Голови та/або членів правління припиняються за рішенням Наглядової ради. Наглядова рада може в будь-який час та з будь-яких підстав прийняти рішення про припинення (відкликання) повноважень Голови правління, будь-кого (або всіх) із членів правління. Повноваження Голови правління припиняються за рішенням Наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про обрання (призначення) Голови правління або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження (пункти 11.11.1- 11.11.3 Статуту).
Зазначені положення Статуту підтверджують те, що повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.
Рішенням Наглядової ради відповідача (протокол засідання від 27 вересня 2023 року № 13/23-ГП) вирішено з 27 вересня 2023 року припинити повноваження голови правління АТ «ОГС «Черкасигаз» ОСОБА_1 ; з 28 вересня 2023 року обрати головою правління АТ «ОГС «Черкасигаз» Дімітрія Шульца.
Державна реєстрація змін до відомостей про керівника АТ «Черкасигаз» Дімітрія Шульца здійснена в ЄДР 29 вересня 2023 року о 14:59:59.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 580/10024/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року, визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис № 1000261070093001179, проведений 29 вересня 2023 року о 20:10:16. У цій справі встановлено, що державна реєстрація змін до відомостей про керівника АТ «Черкасигаз» Дімітрія Шульца здійснена в ЄДР 29 вересня 2023 року о 14:59:59 за № 1000261070091001179 на підставі рішення Наглядової ради АТ «Черкасигаз», оформленого протоколом від 27 вересня 2023 року № 13/23-ГП.
01 лютого 2024 року Наглядова рада АТ «ОГС «Черкасигаз» (протокол від 01 лютого 2024 року № 01/24-ГП) повторно припинила повноваження ОСОБА_1 як голови правління з 01 лютого 2024 року. Підстава для припинення повноважень: рішення Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз».
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7, сформованими 25 лютого 2025 року (т. 1, а. с. 31, зворот), страхувальник з кодом ЄДРПОУ 03361402 (АТ «ОГС «Черкасигаз») відобразив суми нарахованого ОСОБА_1 заробітку за період з вересня 2023 року до січня 2024 року включно, зокрема за грудень 2023 року – 201 069,52 грн, за січень 2024 року – 256 076,82 грн.
Доказів видання наказу про звільнення позивачки, вручення їй письмового повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми, нарахування та виплати їй вихідної допомоги, а також проведення з нею остаточного розрахунку відповідач суду не надав, пославшись на неможливість їх надання через відсутність, на його думку, трудових відносин із позивачкою.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Щодо обов`язковості вказівок суду касаційної інстанції та предмета доказування.
Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи постанову Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2026 року у цій справі зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи була позивачка обрана на посаду та чи приступила до виконання своїх трудових функцій, тобто чи існували трудові відносини між сторонами, і у зв`язку з цим – чи підлягала виплаті спірна вихідна допомога в розмірі шестимісячного середнього заробітку. Верховний Суд також указав, що висновки про обрання позивачки на посаду з 25 вересня 2023 року та про відсутність підстав для виплати їй вихідної допомоги з огляду на те, що з 27 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року вона не перебувала у трудових відносинах, є взаємовиключними, а положення пункту 5 частини першої статті 41 та статті 44 КЗпП України не закріплюють конкретного строку, який необхідно відпрацювати на посаді для отримання вихідної допомоги.
Виконуючи ці вказівки, колегія суддів досліджує наявні у справі докази та надає оцінку доводам сторін, зокрема тим, що залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що спір у цій справі стосується не корпоративних прав чи правомірності рішень органів управління акціонерного товариства, а стягнення гарантійних і компенсаційних виплат, належних позивачці на підставі трудового контракту та норм КЗпП України, тобто виник із трудових правовідносин і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 19 ЦПК України), що узгоджується і з тим, що справу переглянуто Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду. Тому посилання суду першої інстанції на господарську юрисдикцію спору щодо повноважень члена правління не має значення для вирішення цієї справи.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
Частиною третьою статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, його розірвання з ініціативи роботодавця.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
За частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі №202/3322/22, провадження №61-12897св23, зроблено висновки, що вихідна допомога є державною гарантією, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, при припиненні трудового договору з не залежних від працівника обставин. Вона не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір пов`язаний не з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав; її основним завданням є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України передбачає додаткову підставу розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників – посадовими особами – у зв`язку з припиненням їхніх повноважень, а стаття 44 цього Кодексу встановлює, що у такому разі працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі №753/15553/23, провадження № 61-1194св25.
При цьому законодавець не пов`язує право посадової особи на таку вихідну допомогу з тривалістю її роботи на посаді.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставину, про яку стверджує сторона, слід доказувати так, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що рішенням Наглядової ради АТ «ОГС «Черкасигаз» від 22 вересня 2023 року (протокол № 2/23), прийнятим у межах її виключної компетенції (пункт 10.2.2.12 Статуту), ОСОБА_1 обрано головою правління товариства з 25 вересня 2023 року. Відомості про неї як керівника товариства внесено до ЄДР 25 вересня 2023 року о 12:11:50.
Відповідач факту прийняття цього рішення не заперечував, визнаючи у відзиві на позов та запереченнях, що позивачку обрано головою правління з 25 вересня 2023 року.
Доказів оскарження цього рішення чи визнання його недійсним матеріали справи не містять.
На підставі цього рішення між сторонами укладено контракт з головою правління, який за пунктом 2.1 є строковим трудовим договором, на відносини сторін за яким поширюються норми КЗпП України, а за пунктом 6.1 діє з 25 вересня 2023 року (дати обрання керівником) до 24 вересня 2026 року, якщо не буде припинений достроково. За пунктом 3.2 контракту посадовий оклад керівника становить 200 000,00 грн на місяць.
Доводи відповідача про те, що контракт не є належним доказом, оскільки не містить дати його укладення та підписання, колегія суддів відхиляє.
Так, строк дії контракту прямо визначено в пункті 6.1 з прив`язкою до дати обрання керівником, підписання контракту від імені товариства та справжність підписів відповідач не спростовував, а наявність між сторонами трудових відносин на умовах цього контракту підтверджується іншими доказами, зокрема фактом нарахування позивачці відповідачем заробітної плати в розмірі, що відповідає умовам контракту.
Зокрема, згідно з відомостями за формою ОК-7 саме відповідач як страхувальник нараховував позивачці заробітну плату та звітував про неї до органів Пенсійного фонду України за період з вересня 2023 року до січня 2024 року включно.
Систематичне нарахування роботодавцем заробітної плати та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є характерними ознаками трудових відносин.
Колегія суддів зазначає, що відповідач цих відомостей не спростував, доказів їх недостовірності чи помилковості подання звітності не надав.
Крім того, 01 лютого 2024 року сам відповідач в особі Наглядової ради прийняв рішення (протокол № 01/24-ГП) про припинення повноважень ОСОБА_1 як голови правління саме з 01 лютого 2024 року. Таке рішення за своєю суттю передбачає наявність у позивачки повноважень голови правління станом на дату його прийняття. Посилання відповідача на те, що це рішення прийнято лише для внесення змін до ЄДР, не спростовує того, що уповноважений орган роботодавця визначив 01 лютого 2024 року як дату припинення повноважень позивачки, а до цього часу продовжував нараховувати їй заробітну плату.
Поведінка відповідача, який упродовж понад чотирьох місяців нараховував позивачці заробітну плату як голові правління, звітував про це до Пенсійного Фонду, а згодом прийняв рішення про припинення її повноважень з 01 лютого 2024 року, і водночас у цьому спорі заперечує саме існування трудових відносин, є суперечливою.
Така поведінка не відповідає засаді добросовісності та доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка ґрунтується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, на яку інша сторона розумно покладалася
Не спростовують наведеного й посилання суду першої інстанції та відповідача на судові рішення у справі №580/10024/23.
Апеляційним судом з`ясовано, що у цій справі визнано протиправним і скасовано лише реєстраційний запис від 29 вересня 2023 року о 20:10:16 у зв`язку з тим, що на час його внесення в ЄДР діяла судова заборона на вчинення реєстраційних дій щодо керівника товариства (ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 580/8736/23).
Питання про чинність рішень Наглядової ради від 22 вересня 2023 року та від 01 лютого 2024 року, про укладення і припинення трудового контракту з позивачкою та про її права як працівника предметом розгляду в адміністративній справі не були.
Державна реєстрація відомостей про керівника юридичної особи в ЄДР має на меті забезпечення їх публічності для третіх осіб, однак сама собою не породжує і не припиняє трудових відносин між товариством і його посадовою особою, які виникають на підставі рішення уповноваженого органу та трудового договору (контракту) і фактичного допуску до роботи.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України преюдиційне значення мають обставини, встановлені судовим рішенням, а не їх правова оцінка, надана іншим судом.
Посилання відповідача на висновки судів щодо статусу позивачки, викладені у судових рішеннях в інших справах, зокрема: №925/519/24, №925/643/24, №320/16011/24, не вказують на наявність підстав звільнення від доказування обставин у цій справі,не спростовують факти і обставини, на які позивачка посилалась в обгрунтування своїх вимог.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_1 була обрана на посаду голови правління АТ «ОГС «Черкасигаз», приступила до виконання своїх трудових функцій з 25 вересня 2023 року та перебувала з відповідачем у трудових відносинах на підставі контракту до 01 лютого 2024 року.
Трудовий договір (контракт) з позивачкою припинено з ініціативи роботодавця у зв`язку з припиненням її повноважень як посадової особи за рішенням Наглядової ради, тобто з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Рішення про припинення повноважень позивачки не пов`язувалося з її винними діями, вчиненням протиправних дій чи порушень з її вини, а відповідач на такі обставини не посилався.
Колегія суддів звертає увагу, що навіть за твердженнями відповідача, відповідно до яких повноваження позивачки припинено з 27 вересня 2023 року рішенням Наглядової ради (протокол № 13/23-ГП), трудовий договір з нею так само було б розірвано з ініціативи роботодавця з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Оскільки право на вихідну допомогу за статтею 44 КЗпП України не залежить від тривалості перебування особи на посаді, визначення дати припинення трудових відносин (27 вересня 2023 року чи 01 лютого 2024 року) не впливає на саме право позивачки на вихідну допомогу в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Тому висновок суду першої інстанції про відмову в позові з тих мотивів, що позивачка не довела перебування у трудових відносинах у період з 27 вересня 2023 року до 01 лютого 2024 року, не ґрунтується на правильному застосуванні статей 41, 44 КЗпП України.
Обставини цієї справи відрізняються від обставин справи №202/3322/22, у якій Верховний Суд визнав зловживанням правом вимогу про виплату вихідної допомоги особи, яку в один день звільнено і знову прийнято на ту саму посаду за її ж підписом. У цій справі позивачку звільнено з ініціативи роботодавця без її згоди, на посаду вона не поверталася, а з позовом звернулася у межах строків, установлених законом, тому підстав вважати її поведінку недобросовісною немає.
Визначаючи розмір вихідної допомоги, колегія суддів виходить з того, що відповідно до пункту 3.2 контракту посадовий оклад позивачки становив 200 000,00 грн на місяць, а розмір нарахованої відповідачем заробітної плати підтверджується відомостями за формою ОК-7.
Позивачка просила стягнути вихідну допомогу в мінімальному розмірі, встановленому статтею 44 КЗпП України, а саме, в розмірі шестимісячного середнього заробітку, що становить 1 200 000,00 грн (200 000,00 грн ? 6).
Відповідач цього розрахунку не спростував та власного розрахунку середнього заробітку не надав, хоча відповідні документи перебувають у його розпорядженні.
Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі 1 200 000,00 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, чинній з 19 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).
Оскільки позивачку звільнено 01 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 2352-IX, до спірних правовідносин застосовується стаття 117 КЗпП України в новій редакції, яка обмежує період, за який стягується середній заробіток за час затримки розрахунку, шістьма місяцями. Тому вимога позивачки, викладена в апеляційній скарзі, про стягнення середнього заробітку за весь період затримки по день ухвалення судового рішення не відповідає закону.
Установлено, що належну позивачці вихідну допомогу відповідач у день звільнення не нарахував і не виплатив, не виплатив її і в подальшому, заперечуючи саме право позивачки на неї. Невиплата вихідної допомоги відбулася з вини відповідача, оскільки рішення про припинення повноважень позивачки прийняв його уповноважений орган, а обов`язок провести розрахунок покладено законом саме на роботодавця. Отже, наявні підстави для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється за Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів, що мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.
Позивачку звільнено 01 лютого 2024 року. Отже, розрахунковим періодом для обчислення її середнього заробітку є два календарні місяці, що передують місяцю звільнення: грудень 2023 року та січень 2024 року.
Обов`язок обчислити середній заробіток працівника та надати відповідні відомості покладається на роботодавця, у розпорядженні якого перебувають первинні документи з обліку робочого часу та нарахування заробітної плати.
Разом з тим, відповідач довідку про середньоденну заробітну плату позивачки не надав і власного розрахунку не навів, посилаючись на відсутність між сторонами трудових відносин.
За таких обставин колегія суддів, керуючись статтями 12, 81, 84 ЦПК України, вирішує питання про розмір середнього заробітку на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-7, сформованих 25 лютого 2025 року. У них відображено суми заробітної плати, нарахованої позивачці відповідачем як страхувальником, а відповідач цих відомостей не спростував.
Згідно з відомостями за формою ОК-7 заробітна плата позивачки становила: – за грудень 2023 року – 201 069,50 грн; – за січень 2024 року – 256 076,82 грн. Разом за розрахунковий період – 457 146,32 грн.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в період дії воєнного стану святкові та неробочі дні, передбачені статтею 73 КЗпП України, не застосовуються. Тому за п`ятиденного робочого тижня кількість робочих днів становить: у грудні 2023 року – 21, у січні 2024 року – 23, разом – 44 робочих дні. Доказів того, що позивачка в цей період не працювала окремі робочі дні, відповідач не надав.
Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становить 10 389,69 грн (457 146,32 грн : 44 робочих дні).
Колегія суддів не приймає розрахунку середньоденного заробітку, наведеного позивачкою (7 722,06 грн), оскільки кількість днів, на яку поділено заробіток за розрахунковий період, не відповідає ні кількості робочих, ні кількості календарних днів у грудні 2023 року та січні 2024 року, тобто розрахунок здійснено не за правилами пункту 8 Порядку № 100.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України розрахунок з позивачкою мав бути проведений у день звільнення, 01 лютого 2024 року. Тому період затримки розрахунку починається з 02 лютого 2024 року. З урахуванням шестимісячного обмеження, встановленого частиною першою статті 117 КЗпП України, він триває до 01 серпня 2024 року включно. За цей період кількість робочих днів становить 130.
Таким чином, середній заробіток позивачки за час затримки розрахунку при звільненні становить 1 350 659,70 грн (10 389,69 грн ? 130 робочих днів).
Водночас, визначаючи розмір відшкодування, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, провадження №14-623цс18, відповідно до яких метою відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є компенсація працівникові майнових втрат, яких він зазнає внаслідок порушення роботодавцем строків розрахунку при звільненні, а не покарання роботодавця. Таке відшкодування за своєю правовою природою є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності роботодавця; суд може зменшити його розмір, застосувавши принцип співмірності, з урахуванням таких обставин: розміру простроченої заборгованості роботодавця за виплатами, належними працівникові при звільненні; періоду затримки (прострочення) виплати; ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інших обставин справи, встановлених судом, зокрема дій працівника і роботодавця у спірних правовідносинах, інтересів інших працівників роботодавця, становища роботодавця.
У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, провадження № 14-85цс25 Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що обмеження періоду стягнення середнього заробітку шістьма місяцями, запроваджене Законом № 2352-IX, установлює лише максимальну межу відповідальності роботодавця та не нівелює принципів розумності, справедливості й пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру цієї виплати. Тому суд може зменшити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні і щодо правовідносин, які виникли або тривають після 19 липня 2022 року, незалежно від ступеня задоволення позову про стягнення належних звільненому працівнику сум, оцінюючи співмірність заявленої суми з розміром простроченої заборгованості, її співвідношенням із середнім заробітком, поведінкою сторін та іншими обставинами справи.
Позивачка, з урахуванням її письмових пояснень від 11 вересня 2026 року, просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за 182 дні в розмірі 1 405 414,92 грн, тобто суму, яка перевищує розмір самої невиплаченої при звільненні заборгованості (1 200 000,00 грн).
Оцінюючи співмірність заявленої суми, колегія суддів ураховує, що єдиною невиплаченою при звільненні сумою є вихідна допомога в розмірі 1 200 000,00 грн, а заборгованості із заробітної плати позивачка не заявляла. Позивачка фактично перебувала на посаді нетривалий час – трохи більше чотирьох місяців, між сторонами існував спір щодо самого факту існування трудових відносин, зумовлений, зокрема, прийняттям Наглядовою радою двох рішень про припинення повноважень позивачки, скасуванням реєстраційного запису в ЄДР та наявністю суперечливих судових рішень в інших справах щодо статусу позивачки, що хоча і не звільняє роботодавця від відповідальності, однак має значення для оцінки його поведінки; позивачка не надала доказів того, що внаслідок затримки виплати вихідної допомоги вона зазнала майнових втрат, які за розміром перевищують суму самої заборгованості; відшкодування за статтею 117 КЗпП України має компенсаційний, а не каральний характер і не повинно перетворюватися на джерело доходу, непропорційного порушенню.
З огляду на наведене, з метою дотримання справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до розміру невиплаченої позивачці при звільненні суми – 1 200 000,00 грн.
Такий розмір відшкодування, з одного боку, повною мірою компенсує позивачці майнові втрати, пов`язані з тривалою затримкою розрахунку, а з іншого – не покладає на роботодавця несправедливого та непропорційного тягаря.
Більш того, зазначений розмір не перевищує і максимальної межі відповідальності роботодавця, визначеної частиною першою статті 117 КЗпП України, як за розрахунком позивачки, так і виходячи з визначеного контрактом посадового окладу (200 000,00 грн ? 6 місяців).
Відтак позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню.
Стягнення сум вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку здійснюється з утриманням з них установлених законодавством податків і зборів, оскільки суд не є податковим агентом.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, не дослідив і не надав належної оцінки доказам, на які посилалася позивачка, зокрема протоколу Наглядової ради від 22 вересня 2023 року № 2/23, контракту, відомостям за формою ОК-7, рішенню Наглядової ради від 01 лютого 2024 року, не надав оцінки її доводам щодо підстави звільнення та права на вихідну допомогу, а також неправильно застосував статті 41, 44, 116, 117 КЗпП України, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову в позові.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову: стягнення з АТ «ОГС «Черкасигаз» на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 1 200 000,00 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 200 000,00 грн з утриманням із цих сум установлених законодавством податків і зборів.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінить рішення або ухвалить нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон), оскільки заявлені нею вимоги пов`язані з виплатами, належними працівникові при звільненні.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За частиною першою статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Позовну заяву подано у 2025 році. Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», становив 3 028,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі становить 2 400 000,00 грн. Один відсоток від ціни позову становить 24 000,00 грн, що перевищує максимальний розмір ставки – 15 140,00 грн (3 028,00 грн ? 5).
Тому ставка судового збору за подання позовної заяви становить 15 140,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», тому судовий збір обчислюється із застосуванням понижуючого коефіцієнта.
Отже, розмір судового збору становить: за подання позовної заяви – 12 112,00 грн (15 140,00 грн ? 0,8); за подання апеляційної скарги – 18 168,00 грн. Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви: 15 140,00 грн ? 150 % = 22 710,00 грн; 22 710,00 грн ? 0,8 = 18 168,00 грн; за подання касаційної скарги – 24 224,00 грн. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви: 15 140,00 грн ? 200 % = 30 280,00 грн; 30 280,00 грн ? 0,8 = 24 224,00 грн.
Тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у визначених вище розмірах.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).
Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Апеляційним судом з`ясовано, професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачці надавав адвокат Фесун Назар Володимирович, який діяв на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АА №1560222, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 23 січня 2025 року.
17 червня 2025 року через систему «Електронний суд», до закінчення судових дебатів та ухвалення рішення у справі, адвокат Фесун Н. В. подав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Згідно поданого клопотання просив стягнути із відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у розмірі 50 000 грн.
Оцінюючи обґрунтованість заявленого стороною позивачки розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, колегія суддів ураховує наступне.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 23 січня 2025 року між адвокатом Фесуном Назаром Володимировичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (п.1.2. договору).
Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору.
Розділом 4 договору сторони також визначили порядок розрахунків (а.с. 54 том 2).
Додатком №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 23 січня 2025 року є кошторис витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі, де виконавцем є адвокат Фесун Н. В., а замовником ОСОБА_1 .
Згідно кошторису сторони визначили найменування юридичних послуг, вартість за одиницю та їх суму, так:
-Юридична консультація щодо правових перспектив справи, вартість за одиницю – 1500 грн, сума – 3000 грн;
-Підготовка та подання позовної заяви - сума 10000 грн;
-Підготовка додаткових процесуальних документів (клопотання, заяви, запити), вартість за одиницю – 2 500 грн, сума – 10 000 грн;
-Підготовка письмових пояснень, позицій по справі, вартість за одиницю – 2500 грн, сума – 5000 грн;
-Представництво інтересів у суді (участь у судових засіданнях), вартість за одиницю – 5 000, сума – 10000 грн;
-Ознайомлення з матеріалами справи, аналіз доказів, правовий аналіз контраргументів, вартість за одиницю – 3 000 грн, сума – 6000 грн;
-Комунікація з клієнтом, підтримка через засоби зв`язку, узгодження правової позиції вартість за одиницю – 1500 грн, сума 6000 грн.
Всього 50 000 грн (а.с.55 том 2).
Додатком №2 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 23 січня 2025 року є Акт № 1 про надання професійної правничої (адвокатської) допомоги від 29 травня 2025 року.
Так, адвокат Фесун Н. В. та клієнт ОСОБА_1 склали цей Акт про те, що згідно Договору про надання професійної правничої допомоги від 23 січня 2025 року та Кошторису (Додатку №1), Виконавець надав Замовнику адвокатські послуги в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень у цивільній справі №712/4637/25 в суді першої інстанції, послуги сплачені Замовником в повному обсязі. Надані послуги перелічені в акті та відповідають послугам, які були визначені сторонами в Кошторисі (а.с.58 том 2). Загальна сума наданих послуг становить 50 000 грн.
Згідно платіжних інструкцій від 06 квітня 2025 року та від 08 травня 2025 року, ОСОБА_1 сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 50 000 грн (2 платежі по 25 000 грн) (а.с.57 том 2).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України відповідач не подавав.
Колегія суддів вважає заявлений розмір витрат обґрунтованим, документально підтвердженим та співмірним зі складністю справи й обсягом виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи, що вимогу про стягнення вихідної допомоги задоволено повністю, а зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку зумовлене не безпідставністю цієї вимоги, а реалізацією судом повноважень щодо визначення розміру відшкодування за принципом співмірності, колегія суддів, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції в повному розмірі в сумі 50 000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не дослідив належним чином наявні у матеріалах справи докази та не надав їм оцінки, а також неправильно застосував статті 41, 44, 116, 117 КЗпП України, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову в задоволенні позову, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивачки вихідної допомоги в розмірі 1 200 000,00 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 200 000,00 грн з утриманням із цих сум установлених законодавством податків і зборів.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Фесуном Назаром Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні.
Стягнути із Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу (компенсаційній виплати) у розмірі 1 200 000, 00 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.
Стягнути із Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 200 000, 00 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.
Стягнути із Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 12 112 грн.
Стягнути із Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 50 000 грн.
Стягнути із Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 18 168 грн.
Стягнути із Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 24 224 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 16.11.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді С. І. Мурашко
О. І. Чельник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua