Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №211/12536/25
Суддя: Никифоряк Л. П.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10665/26 Справа № 211/12536/25 Суддя у 1-й інстанції - Давидовська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
заявник/позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 11 серпня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Давидовська Т.В.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра від 11 серпня 2026року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про усунення від права на отримання грошової допомоги.
У серпні 2026року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про забезпечення позову, в якій вимагала забезпечити позов шляхом заборони Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії по виплаті відповідачу ОСОБА_2 платежів, а саме: державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця - водія 1 відділення радіоелектронної розвідки взводу радіоелектронної розвідки розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув поблизу н.п. Колодязне Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України, до вирішення цивільної справи №211/12536/25 за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.
Існування таких вимог заявниця пов`язувала із тим, що вона є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини. На виконання постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022року у зв`язку з загибеллю сина вона звернулась до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про виплату одноразової грошової допомоги. З такою ж заявою звернувся і біологічний батько її сина — відповідач ОСОБА_2 . Проте наполягала, що відповідач своїх батьківських обов`язків не виконував, з сином не спілкувався, відносин з ним не підтримував, участі у вихованні не приймав, допомоги не надавав, що на думку позивачки свідчить про наявність підстав для усунення ОСОБА_2 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 . На даний час між позивачкою та відповідачем існує спір з приводу виплати державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.
Зазначала, що заявниці стало відомо, що до ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло рішення комісії Міністерства оборони України з питань призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 . Міністерство оборони України незважаючи на положення частини другої статті 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не зупинило вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору в судовому порядку, на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомило, що рішення про призупинення виплат не надходило.
Наполягала, що у зв`язку з наявністю спору стосовно отримання грошової допомоги та невиконанням третьою особою вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” існує необхідність в забезпеченні позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі відповідачу чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Вказувала, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до того, що обраний спосіб захисту у цій справі не буде ефективним, оскільки у разі вчинення будь - яких дій щодо отриманої грошової допомоги буде неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення грошових коштів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 11 серпня 2026року у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення як заборона Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо нарахування та виплати відповідачу - ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі про усунення від права на отримання грошової допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
19 серпня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 11 серпня 2026року.
В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування ухвали суду та просила задовольнити її заяву про забезпечення позову.
Незаконність та необґрунтованість ухвали суду заявниця пов`язувала з тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що незважаючи на норми частини другої статті 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та наявність спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовляється призупинити дані виплати.
Наполягала, що виконання судового рішення у даній справі про усунення від права на отримання державної грошової допомоги пов`язаної зі смертю військовослужбовця у випадку задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з невиплатою відповідачу такої допомоги, у зв`язку з чим заявлені позивачкою заходи забезпечення позову відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін, а також наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. У поданій до апеляційного суду заяві відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
24 серпня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду виділені матеріали справи №211/12536/25 витребувано із суду першої інстанції; та 28 вересня 2026року виділені матеріали справи надійшли на адресу апеляційного суду.
30 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2026року справу призначено до судового розгляду на 1650год 17 листопада 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що частина друга статті 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” містить імперативну вимогу щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги.
Суд виснував, що невиконання вимог закону компетентним органом державної влади є підставою для оскарження його дій і така бездіяльність не є предметом цього позову.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави /частина перша статті 2 ЦПК України/.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України /пункт 2, 4, 10 частини першої статті 150 ЦПК України/.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021року у справі №914/1570/20 вказано, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Тож застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
У даній справі достеменно встановлено, що між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 існує спір щодо усунення ОСОБА_2 від права на отримання грошової допомоги одноразової грошової допомоги, пов`язаної зі смертю (загибеллю) військовослужбовця ОСОБА_3 .
Нормами постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) установлено, що сім`ям загиблих військовослужбовців в період воєнного стану під час виконання ними обов`язків військової служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00грн.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991року (далі – Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
За змістом частини четвертої статті 16-1 Закону № 2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, серед іншого, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників /частина перша статті 16-3 Закону № 2011-XII/.
Відповідно до частини другої статті 16-4 Закону № 2011-XII за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявами від 31 липня 2026року та від 07 серпня 2026року та до Міністерства оборони України з заявою від 31 липня 2026року, в яких просила призупинити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 до вирішення спору в судовому порядку та набрання законної сили судовим рішенням по справі №211/12536/25. Проте, Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України, розглянувши за дорученням в межах повноважень заяву ОСОБА_1 листом від 17 липня 2026року повідомило, що інформацію про перебування в провадженні суду цивільної справи №211/12536/25 слід надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 . А ІНФОРМАЦІЯ_7 в свою чергу на заяви ОСОБА_1 листами від 04 серпня 2026року та від 10 серпня 2026року надав відповідь, в якій повідомив, що рішення суду, яке б зобов`язувало ІНФОРМАЦІЯ_8 призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги не надходило.
Тож, як вбачається з вищевказаних відповідей, орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 до вирішення спору в судовому порядку та набрання законної сили судовим рішенням по справі №211/12536/25 не призупинив.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 надважливого значення надав тій обставині, що частина друга статті 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” містить імперативну вимогу щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, та невиконання цих вимог закону компетентним органом державної влади є підставою для оскарження його дій і така бездіяльність не є предметом цього позову.
Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками місцевого суду, оскільки сама по собі наявність у органу, уповноваженого здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, повноважень призупинити таку виплату до вирішення в судовому порядку спору між особами, які мають право на таку виплату, не є правовою підставою для невжиття судом заходів забезпечення позову за заявою сторони у справі шляхом заборони вчиняти дії по виплаті відповідачу державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця, до набрання рішенням суду у справі законної сили.
Навпаки, місцевий суд не врахував, що захід забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , цілком відповідає завданню цивільного судочинства, не суперечить положенням Закону та може бути застосований відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України.
Обґрунтованими та підставними є доводи ОСОБА_1 , що виконання судового рішення у даній справі про усунення від права на отримання державної грошової допомоги пов`язаної зі смертю військовослужбовця у випадку задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з подальшою невиплатою відповідачу такої допомоги, а тому наявний зв`язок між заходами забезпечення позову, які просить застосувати заявник у даній справі, і предметом спору.
Колегія суддів вважає, що заборона Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії по виплаті ОСОБА_2 державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця, є співмірною заявленим позовним вимогам,
а невжиття цього заходу забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивачки, тобто порушить її права на судовий захист.
Заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, також відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що враховуючи предмет позову у даній справі та його пряму пов`язаність з заходами забезпечення позову, які просить застосувати ОСОБА_1 , з метою подальшого ефективного захисту та можливого поновлення порушених прав та інтересів позивачки щодо отримання всієї суми одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців, обраний позивачкою спосіб забезпечення позову відповідає критеріям співмірності із заявленими позовними вимогами в їх сукупності.
Апеляційний суд також зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Вжиті заходи забезпечення позову до набранням судовим рішенням у цій справі законної сили забезпечить рівний баланс прав та обов`язків сторін у справі та усунуть можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.
Заявлений спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а тому існує логічний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, з огляду на те, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, забезпечить ефективний захист порушених прав у даній справі.
Тож, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зупинення виплати державної грошової допомоги, пов`язаної з загибеллю (смертю) військовослужбовця, та ненадання заявником доказів того, що невжиття такого заходу забезпечення позову дійсно може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі про усунення від права на отримання цієї допомоги.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012 зазначив, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Крім цього, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece від 19 березня 1997року).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову у випадку існування загрози його невиконання є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії по виплаті відповідачу державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, фактично будуть спрямовані на охорону матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідача у випадку отримання ним грошової допомоги до набрання законної сили рішенням у справі № 211/12536/25 та вирішенням між сторонами спору про усунення відповідача від права на отримання грошової допомоги.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доцільним способом забезпечення позову на час вирішення спору буде заборона Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії по виплаті ОСОБА_2 державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув поблизу н.п. Колодязне Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 211/12536/25.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального та процесуального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність ухвали суду та саме невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 11 серпня 2026року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову — задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про усунення від права на отримання грошової допомоги, шляхом заборони Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії по виплаті ОСОБА_2 державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця - водія 1 відділення радіоелектронної розвідки взводу радіоелектронної розвідки розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув поблизу н.п. Колодязне Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 211/12536/25.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2026року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua