Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №932/11384/23
Суддя: Халаджи О. В.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/12020/26 Справа № 932/11384/23 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О.В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2026 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про виділення частки у житловому будинку в натурі, який належить на праві спільної часткової власності (суддя першої інстанції Ярощук О.В.),
В С Т А Н О В И В:
20 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігоревич, звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про виділення частки у житловому будинку в натурі, який належить на праві спільної часткової власності, а саме 51/100 частки на майно у домоволодінні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про виділення частки у житловому будинку в натурі, який належить на праві спільної часткової власності – залишено без розгляду.
Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника Ліфлянчика С.І., подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процессуального права.
Скарга мотивована тим, що Неявка Позивачки не перешкоджала проведенню підготовчого провадження та подальшому розгляду справи, оскільки її інтереси представляв адвокат, який забезпечував належне процесуальне представництво сторони у справі.
Закриття підготовчого провадження по цивільній справі № 932/11384/23 не відбулося, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залиш позовну заяву без розгляду.
ОСОБА_2 просив оскаржувану ухвалу суду від 09 червня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.3 ч.1ст 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомлена повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомили про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи;
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).
Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду: від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956 св 22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264 св23).
Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св 21)).
Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якoму рoзглядається предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це - важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.
Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).
Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.
За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.
Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).
Стаття 223 ЦПК України, яка зокрема передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок неявки позивача у підготовче засідання.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17 (провадження №61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 (провадження №61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі №760/22245/18 (провадження №61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі №569/5089/17 (провадження №61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі №598/2250/19 (провадження №61-19688св20).
У вказаних справах Верховний Суд зробив висновок про застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, виходячи із комплексного аналізу норм процесуального права та з урахуванням положень статті 200 ЦПК України.
Як зазначалося вище, вказаний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17, є сталим у практиці Верховного Суду.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою судді Овчинникової О.С. 09.01.2024 відкрито провадження та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження /а.с. 43/.
26 березня 2024 року сторони у судове засідання не з`явилися /а.с.51/.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.07.2024 справу передано у провадження судді Ярощук О.В. /а.с.61-62/.
Третьою особою Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 12.08.2024 надано письмові пояснення по справі /а.с.70-76/.
01 серпня 2024 року судове засідання за участі представника позивача – адвоката Ліфлянчика С.І. було відкладено у зв`язку із неявкою відповідачів /а.с.85-86/.
18 листопада 2024 року сторони у судове засідання не з`явилися /а.с.110/.
Судове засідання 10.01.2025 було відкладено за клопотанням адвоката Ліфлянчика С.І. До клопотання додано ордер серії АЕ №1019289 від 19.04.2023 року, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 01.01.2023 /а.с.116/.
20 січня 2025 року адвокатом Ліфлянчик С.І. подано клопотання про прискорення розгляду справи /а.с.121/.
29 травня 2025 року сторони у судове засідання не з`явилися. Заяв чи клопотань до суду не надходило. Ухвалою суду закрите підготовче судове засідання /а.с. 130, 131/.
До суду повернулися судові конверти щодо виклику відповідачів у судове засідання, із поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.101-103, 117-118, 128-129, 137-138, 152-153, 170-171, 182-184/.
30 червня 2025 року до суду надійшло клопотання адвоката Ліфлянчик С.І. про відкладення судового засідання та розгляду клопотання про призначення експертизи. Зазначив, що суд не узгоджує із ним день і час судових засідань /а.с.139, 140/.
У судовому засіданні 10.12.2025 за участі адвоката Ліфлянчика С.І. протокольною ухвалою було визнано явку обов`язковою позивача ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи за її відсутності не є можливим. Під час розгляду справи виникла необхідність отримання від неї особистих пояснень та відомостей щодо місця проживання (перебування) відповідачів, необхідних для належного повідомлення останніх про розгляд справи та забезпечення реалізації їх процесуальних прав. Судові повістки, які надсилалися відповідачам, неодноразово поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому позивач, як ініціатор судового розгляду та особа, яка визначила відповідачів у справі, могла володіти інформацією щодо їх фактичного місця проживання, засобів зв`язку або інших відомостей, необхідних для забезпечення належного повідомлення відповідачів. Водночас, адвокат Ліфлянчик С.І. наголосив, що саме завданням суду є встановлення персоніфікованих даних відповідачів. Йому, як адвокату, такі дані невідомі. /а.с. 162-164/.
У судове засідання 17.02.2026 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ліфлянчик С.І. не з`явилися. Адвокатом 17.02.2026 через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення судового засідання та повідомлено суд, що позивач фактично та проживає багато років в Ізраїлі та особисто з`явитися не може у т.ч. через ВКЗ, оскільки позивач не має діючого закордонного паспорту та паспорту громадянина України, відтак не може зареєструвати електронно-цифровий підпис чи підпис «ДІЯ». Прохав відкласти розгляд справи та скасувати явку позивач. Жодних документів, які б підтверджували, що позивач ОСОБА_1 проживає в Ізраїлі багато років не надав. Заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило /а.с.173,174-175/.
У судове засідання 09.06.2026 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ліфлянчик С.І. не з`явилися. Адвокатом 08.06.2026 через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення судового засідання та повідомлено суд, що позивач фактично багато років проживає в Ізраїлі та особисто з`явитися не може у т.ч. через ВКЗ, оскільки позивач не має діючого закордонного паспорту та паспорту громадянина України, відтак не може зареєструвати електронно-цифровий підпис чи підпис «ДІЯ». Отримати діючий закордонний паспорт вона не може. Прохав відкласти розгляд справи та скасувати явку позивача. Жодних документів, які б підтверджували, що позивач ОСОБА_1 проживає в Ізраїлі багато років не надав. Заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило /а.с. 187-188,189/ .
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).
Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду: від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956 св 22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264 св23).
Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св 21)).
Зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду, були заперечення представника позивача, щодо розгляду справи без участі ОСОБА_1 .
В якості поважності неприбуття позивачка у судове засідання та не підключення її до ВКЗ, представник позивачка ОСОБА_2 наголошував на тому, що на даний час у позивачки відсутня можливість отримати ЕЦП, оскільки позивачка перебуває в Ізраїлі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у провадженні суду дана права перебуває з 2023 року, також матеріалами справи було встановлено, що адвокат позивачка неодноразово просив відкладати розгляд справи через неможливість ОСОБА_1 приймати участь у судовому засіданні і при цьому належних доказів неможливості отримання позивачкою ЕЦП матеріали справи не містять, а тому враховуючи вищевказані обставини та те що дана цивільна справа перебуває у справдженні суду з 2023 року, апеляційний суд вважає, о місцевий суд мав би її розглянути на підставі наявних у справі документів, а не залишати позовну заяву без розгляду.
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки залишив поза увагою зазначені вище обставини.
Відповідно до ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2026 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи
Оригінал: reyestr.court.gov.ua