Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №173/538/26
Суддя: Петешенкова М. Ю.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8573/26 Справа № 173/538/26 Суддя у 1-й інстанції - Кожевник О. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 48
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року у складі судді Кожевник О.А.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 27 листопада 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який 19 червня 2007 року було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_3 , який продовжує навчання у навчально-науковому інституті «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач добровільно не надає.
Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, починаючи стягнення з 23 лютого 2026 року і до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2029 року, але не більше ніж до досягнення сином 23 років.
Рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки батьки зобов`язані утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, при цьому, стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини доходу відповідача є пропорційним, справедливим і таким, що забезпечує баланс інтересів сторін.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки питанню щодо наявності у позивача права на звернення до суду з даним позовом, оскільки законодавець пов`язує право одного з батьків на пред`явлення такого позову не лише з наявністю факту батьківства, а й із фактом проживання повнолітньої дитини саме з цим із батьків, а матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом із ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні. Суд першої інстанції фактично ототожнив факт навчання із наявністю потреби у матеріальній допомозі, не встановивши належними та допустимими доказами обсяг такої потреб, оскільки позивачем не надано жодного доказу понесення нею витрат на утримання повнолітнього сина, не підтверджено розмір таких витрат, не доведено недостатність отримуваної ним стипендії для забезпечення його потреб та не обґрунтовано необхідність стягнення аліментів у визначеному судом розмірі. Крім того, суд першої інстанції не дослідив матеріального становища позивача та її участі у забезпеченні потреб повнолітнього сина, хоча обов`язок щодо його утримання покладається на обох батьків.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що 19 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 .
Відповідно до копії довідки № 187/10.04/02-33/12 від 16 лютого 2026 року, виданої деканом будівельного факультету Навчально-наукового інституту «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти першого курсу освітнього ступеню бакалавр факультету «Будівельний», денної форми навчання, на бюджетній основі. Термін навчання з 01 вересня 2025 року до 30 червня 2029 року.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 208/3075/16 (провадження № 61-1343св18)).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин зазначених в ст. 182 цього Кодексу
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що суд, визначаючи розмір аліментів, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Якщо повнолітні дочка або син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані їх утримувати до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, але не більше терміну навчання (ч. 1 ст. 199 СК України).
У постанові від 01 серпня 2019 у справі № 642/6906/16-ц Верховний Суд зазначив, що обставини, такі як відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах, можуть свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов`язків з утримання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20).
Встановивши, що ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом саме за захистом прав та інтересів повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, врахувавши майнове становище відповідача, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення коштів на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки питанню щодо наявності у позивача права на звернення до суду з даним позовом, є необґрунтованими, оскільки положеннями ст. 199 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У разі пред`явлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв`язку з цим стягуються аліменти. Судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що до складу сім`ї ОСОБА_2 входить ОСОБА_3 , крім того, останній є третьою особою у цій справі.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано жодного доказу понесення нею витрат на утримання повнолітнього сина, не підтверджено розмір таких витрат, не доведено недостатність отримуваної ним стипендії для забезпечення його потреб та не обґрунтовано необхідність стягнення аліментів у визначеному судом розмірі, не заслуговують на увагу колегії суддів, як необґрунтовані належним чином та такі, що фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, через призму власних інтересів.
Водночас колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду з позовом саме про зміну встановленого розміру аліментів за наявності доведених підстав, передбачених положеннями ст.192 СК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
М.О. Макаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua