Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №176/2014/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №176/2014/26

Суддя: Красвітна Т. П.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8120/26 Справа № 176/2014/26 Головуючий у першій інстанції: Гусейнов К. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Гусейнова К.А. від 18 травня 2026 року по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду - залишено без розгляду та повернуто заяву разом з документами, що додані до неї, особі, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог скарги, колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 14 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить визнати на території України рішення іноземного суду, що підлягає виконання, а саме рішення 25.08.2023 у справі про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрованого шлюбу 28 травня 2019 року у м.Києві відділу реєстрації актів цивільного стану м.Києва, актовий запис №900, видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ; надати дозвіл на виконання цього рішення в Україні.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ст. 462 ЦПК України).

Вказана норма кореспондується із ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ст. 471 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 472 ЦПК України, клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому ст. ст. 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 464 ЦПК України передбачено, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 466 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім`я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявницею не дотримано вимог частин першої, третьої статті 466 ЦПК України, оскільки у заяві не зазначено відомостей про фактичне місце перебування заявниці, наявність або відсутність у неї електронного кабінету та мотиви подання клопотання, а також не додано офіційного документа про набрання рішенням іноземного суду законної сили, документа про належне повідомлення сторони, стосовно якої постановлено рішення, та документа, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення підлягає виконанню.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, до заяви ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду було долучено належним чином завірене рішення Суду у сімейних справах міста Ларнака, Республіка Кіпр, у справі №78/23, а також його переклад українською мовою, засвідчений апостилем.

В тексті зазначеного рішення вказано, що на вищевказане рішення сімейного суду про розірвання шлюбу не було подано жодної апеляції, і відповідно до статті 7а закону 22 від 1990 року воно стало остаточним з проставленою датою - 25.08.2023.

Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання про дотримання вимог статті 466 ЦПК України.

Так, пунктом 2 частини третьої цієї статті прямо передбачено, що офіційний документ про набрання рішенням іноземного суду законної сили додається до клопотання лише у випадку, якщо відповідна обставина не зазначена в самому рішенні.

Таким чином, законодавець не встановлює безумовного обов`язку заявника подавати окремий документ на підтвердження набрання рішенням іноземного суду законної сили, якщо відповідні відомості містяться безпосередньо в тексті такого рішення.

Натомість суд першої інстанції, зазначаючи про відсутність офіційного документа про набрання рішенням іноземного суду законної сили, не навів жодного обґрунтування того, чи досліджував він зміст самого рішення Суду у сімейних справах міста Ларнака та чи містяться в ньому відомості про набрання рішенням законної сили, зокрема, зазначеним у рішенні відомостям про те, що апеляцію на нього не було подано та що воно стало остаточним і обов`язковим з проставленою датою - 25 серпня 2023 року, не встановив, чи є такі відомості достатніми для підтвердження відповідної обставини, та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність подання окремого офіційного документа.

За таких обставин висновок місцевого суду про відсутність документа, що підтверджує набрання рішенням іноземного суду законної сили, є передчасним та таким, що не ґрунтується на належному дослідженні матеріалів справи.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що до заяви не додано документу, який засвідчує належне повідомлення сторони, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі.

Разом з тим, у долученому до заяви належним чином завіреному рішенні Суду у сімейних справах міста Ларнака, Республіка Кіпр, у справі №78/23, з перекладом на українську мову, вказано, що рішення іноземного суду було ухвалено у процедурі розірвання шлюбу за взаємною згодою сторін, при цьому обидві сторони діяли через адвоката та уповноважили юридичну компанію Antonis Frangos LLC представляти їхні інтереси у справі щодо розірвання шлюбу.

Наведені доводи підлягали перевірці судом першої інстанції шляхом дослідження рішення іноземного суду та інших поданих документів.

Водночас оскаржувана ухвала не містить аналізу зазначених обставин.

Щодо посилання місцевого суду на незазначення заявницею всупереч ч.1-2 ст. 466 ЦПК України, відомостей про її фактичне місце перебування, колегія звертає увагу, що у даній заяві про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду ОСОБА_1 вказано її зареєстроване місце проживання в Україні - АДРЕСА_1 , номер її телефону та електронна адреса.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про залишення клопотання без розгляду, не здійснив належного дослідження всіх поданих заявницею документів.

При цьому залишення клопотання без розгляду на підставі частини четвертої статті 466 ЦПК України є процесуальним наслідком встановлення конкретних недоліків заяви або відсутності документів, обов`язкових для подання саме у відповідних обставинах.

Застосування такого процесуального наслідку не може бути формальним, без з`ясування змісту поданих документів та обставин, з якими закон пов`язує необхідність їх подання.

Колегія звертає увагу, що суд першої інстанції не позбавлений можливості лише після детального дослідження всіх наданих заявницею документів, перевірки їх належного оформлення, змісту та відповідності вимогам статті 466 ЦПК України, за наявності передбачених законом підстав, залишити дану заяву без розгляду. Однак, такий висновок має бути належним чином мотивований із зазначенням конкретних недоліків заяви, відсутніх документів та правових підстав, з яких їх подання є обов`язковим у відповідному випадку.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки місцевого суду є передчасними, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua