Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №160/19646/25
Суддя: Іванов С.М.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/19646/25
Головуючий суддя І інстанції – Рищенко А.Ю.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 в адміністративній справі №160/19646/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі прийняті ГУ ДПС У Дніпропетровській області вимогу від 07.04.2025 №Ю-0183912409 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску у сумі 89537,45 грн. та рішення №0183922409 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - штрафні санкції в розмірі 21 271,23 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола» було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано в повному обсязі прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області Вимогу від 07.04.2025 №Ю-0183912409 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску у сумі 89 537, 45 грн. та Рішення №0183922409 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - штрафні санкції в розмірі 21 271,23 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні вимога та рішення були прийняті правомірно, оскільки в період з січня 2021 року по грудень 2023 року ТОВ «ТД «БІОЛА» нараховувало найманим працівникам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), у яких одне місце роботи ТОВ «ТД «БІОЛА», заробітну плату в розмірі менше мінімальної, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховано на заробітну плату менше мінімальної, встановленої законом на місяць.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 20.01.2025 по 28.02.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, про що складено акт від 07.03.2025 №1012/04-07-02/4122045.
Перевіркою встановлено, що в періоді з січня 2021 року по грудень 2023 року ТОВ «ТД «БІОЛА» нараховувало найманим працівникам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), у яких одне місце роботи ТОВ «ТД «БІОЛА», заробітну плату в розмірі менше мінімальної, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховано на заробітну плату менше мінімальної, встановленої законом на місяць
Згідно висновків Акту перевірки ТОВ "ТД "Біола" порушено п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8 Закону 2464, в частині ненарахування єдиного внеску на суми різниці між нарахованою заробітною платою та мінімальним її розміром, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму єдиного внеску - 89 357,45 грн., у тому числі: за січень 2021 року на суму 1977,82 грн., за лютий 2021 року на суму 2018,66 грн., за березень 2021 року на суму 2000,3 грн., за квітень 2021 року на суму 1976,22 грн., за травень 2021 року на суму 1980,00 грн., за червень 2021 року на суму 1980,00 грн., за липень 2021 року на суму 1980,00 грн., за серпень 2021 року на суму 1976,04 грн., за вересень 2021року на суму 1980,00 грн., за жовтень 2021 року на суму 1 975,86 грн., за листопад 2021 року на суму 1980,00 грн., за грудень 2021 року на суму 2136,78 грн., за січень 2022 року на суму 2140,26 грн., за лютий 2022 року на суму 1072,50 грн., за березень 2022 року на суму 3750,69 грн., за квітень 2022 року на суму 2145,00 грн., за травень 2022 року на суму 3542,50 грн., за червень 2022 року на суму 4362,64 грн., за липень 2022 року на суму 3217,50 грн., за серпень 2022 року на суму 3217,50 грн., за вересень 2022 року на суму 3217,50 грн., за жовтень 2022 року на суму 3316,50 грн., за листопад 2022 року на суму 3316,50 грн., за грудень 2022 року на суму 3316,50 грн., за січень 2023 року на суму 3330,69 грн., за лютий 2023 року на суму 3408,62 грн., за березень 2023 року на суму 2211,00 грн., за квітень 2023 року на суму 2211,00 грн., за травень 2023 року на суму 2211,00 грн., за червень 2023 року на суму 2127,11 грн., за липень 2023 року на суму 2298,74 грн., за серпень 2023 року на суму 2211,00 грн., за вересень 2023 року на суму 2181,30 грн., за жовтень 2023 року на суму 2186,63 грн., за листопад 2023 року на суму 2063,90 грн., за грудень 2023 року на суму 1089,47 грн.
На підставі вказаного акту прийнято вимогу про сплату боргу №Ю-0183912409 від 07.04.2025 та рішення №0183922409 від 07.04.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску.
Позивач вважаючи вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій неправомірними звернувся до суду за їх оскарженням.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу від 07.04.2025 №Ю-0183912409, якою було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 89357,45 грн та рішення від 07.04.2025 №0183922409 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 21271,23 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
За правилами статті 102-1 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основним місцем роботи є місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).
Таким чином, базою нарахування єдиного внеску для сумісників є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру.
Як видно з матеріалів справи, спірне рішення та вимога були прийняті на підставі того, що на переконання відповідача, в період з січня 2021 року по грудень 2023 року ТОВ «ТД «БІОЛА» нараховувало найманим працівникам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), у яких одне місце роботи ТОВ «ТД «БІОЛА», заробітну плату в розмірі менше мінімальної, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховано на заробітну плату менше мінімальної, встановленої законом на місяць.
Між тим, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), працювали у ТОВ "ТД "Біола" за сумісництвом, що підтверджується відповідними заявами та наказами про прийняття працівників на роботу за сумісництвом.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що перерахування наведеним особам заробітної плати цілком правомірно здійснювалося позивачем за фактично відпрацьований час, а суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховувалися відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI на фактично перераховану заробітну плату.
Натомість доводи контролюючого органу про те, що вказані особи не працювали у позивача за сумісництвом, а також те, що позивач був єдиним роботодавцем вищевказаних осіб, не приймаються судом до уваги, оскільки матеріали справи містять копії трудових книжок зазначених осіб, з яких вбачається, що такі особи офіційно працевлаштовані на інших підприємствах.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу від 07.04.2025 №Ю-0183912409, якою було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 89357,45 грн. та рішення від 07.04.2025 №0183922409 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 21271,23 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 в адміністративній справі №160/19646/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua