Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 17 листопада 2026 р.
Справа: №200/2469/26
Суддя: Гаврищук Тетяна Григорівна
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2026 року справа №200/2469/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 р. у справі №200/2469/26 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови, оформленої листом від 27.03.2026 року № 22156-17567/П-02/8-0500/26, у переведенні її з 01.11.2025 року з пенсії за вислугу років, яка призначена на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 25 років 9 місяців 4 дні;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести її з 01.11.2025 року з пенсії за вислугу років, яка призначена на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 25 років 9 місяців 4 дні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у непереведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі її заяви від 05.03.2026 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2026 року та перевести її із зазначеної дати на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років - 25 років 9 місяців 4 дні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить застосувати положення статті 242 КАС України, врахувавши правову позицію викладену у постанові Верховного Суду 11 лютого 2025 року по справі 520/34488/23, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідач наголошує на тому, що органи Пенсійного фонду призначають пенсію відповідно до тих нормативно – правових актів, які є чинними на час реалізації права на пенсію.
Судом не враховано, що на час звернення позивача до Головного управління з заявою редакція пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку № 393.
Відповідач вважає, що оскільки за приписами статті 17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення, а саме Порядком № 393 визначено обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262 і цей Порядок встановлює пільгове обчислення вислуги років тільки для визначення розміру пенсії, тому відсутні підстави для
врахування позивачу періоди служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги років.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі 200/4951/22, від 15 січня 2024 року у справі №240/22910/22, від 11 лютого 2025 року у справі 520/34488/23.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є колишнім службовцем органів Державної кримінально-виконавчої служби України; після звільнення зі служби в таких органах перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що призначена їй з 01.01.2017 року.
Призначення такої пенсії відбулося на підставі поданих уповноваженим органом щодо позивача документів; умовою призначення стала, зокрема вислуга років 27,8 (календарних 19,3).
Вказані обставині підтверджуються матеріалами пенсійної справи позивача, зокрема протоколом за пенсійною справою № 0506016814 (Державний департамент з питань виконання покарань) від 01.11.2023 року.
05.03.2026 року позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо переведення з пенсії за вислугу років, що призначена на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 цього ж Закону, тобто на інший підвид тієї ж пенсії (заява зареєстрована відповідачем 05.03.2026 року за вх. №17567/П-0500-26).
До заяви додала довідку від 12.02.2026 року № 4/1/31, що видана їй державною установою «Бахмутська установа виконання покарань (№6), в якій зазначено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України з 05.09.1997 року по 31.12.2016 року; вислуга років на день її звільнення становила: у календарному обчисленні 19 років 03 місяці 26 днів, у пільговому - 25 років 09 місяців, 04 дні.
Листом відповідача від 27.03.2026 року № 22156-17567/П-02/8-0500/26 позивача повідомлено, що архів пенсійних справ знаходиться в м. Донецьку, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2015 року № 428-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085» належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому перевірити дату та причину звільнення, тощо відповідно до паперових документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом не має можливості. Для упорядкування інформації щодо звільнення в її пенсійній справі рекомендовано звернутися до уповноваженого структурного підрозділу за останнім місцем проходження служби.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.3 та 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.
Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 вказаного Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Статтею 171 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».
Пунктом 3 цієї Постанови (в редакції яка була чинною на час призначення позивачу пенсії) визначені випадки зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (до яких належав позивач).
19 лютого 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» до Постанови №393 були внесені зміни щодо порядку обчислення вислуги років та пільгових умови призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
За приписами пункту 3 Постанови №393 ( в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 № 119) вислуга років розрахована на пільгових умовах застосовується виключно для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22, яка набрала законної сили, визнано протиправними та нечинними, зокрема, п. 1 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (яким внесені зазначені зміни).
Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин, позивачка проходила службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, для яких Законом № 2713-IV встановлено спеціальний порядок пільгового заліку вислуги років.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачка проходила службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення її календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 25 календарних років.
Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачка набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Колегія суддів також зазначає, що питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 620/14330/23.
У постанові від 07 березня 2025 року у справі № 620/14330/23 Верховний суд дійшов висновку про те, що право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.
Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 31 серпня 2023 року у справі 200/4951/22, від 15 січня 2024 року у справі №240/22910/22, від 11 лютого 2025 року у справі 520/34488/23, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі зроблені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 р. у справі №200/2469/26 – залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 р. у справі №200/2469/26 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua