Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №755/22001/24
Суддя: Писана Таміла Олександрівна
справа № 755/22001/24
провадження № 22-ц/824/8270/2026
головуючий у суді І інстанції Коваленко І.В.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі за текстом - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»), звертаючись з позовом до суду, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1285-4107 від 11 жовтня 2023 року, в розмірі 20 000 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 16 000 гривень, а також судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору, що є предметом позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 11 жовтня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1285-4107 (надалі за текстом - «Кредитний договір»).
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту - 4 000,00 грн.; - строк кредитування - 300 днів; - базовий період* - 28 днів; - знижена % ставка - 2,50 % в день; - стандартна % ставка - 3,00 % в день; а Позичальник зобов`язувався повернути кредит та внести плату за кредитом. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 25 листопада 2024 року становить 20 000 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 16 000 гривень.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року позовні вимоги у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1285-4107 від 11 жовтня 2023 року у розмірі 4 600 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 557,15 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду адвокат Кожушко Владислав Олександрович, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також покласти на відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що базовий період - строк протягом якого боржник (Позичальник) зобов`язаний сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку - 28 днів), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 05.08.2024 року).
Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.4.10. та 10.1. Кредитного договору - нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою:
Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).
Знижена процентна ставка становить 2.50 % (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.
Вказує, що при заповненні заявки на отримання грошових коштів Відповідач сам обрав базовий період, а саме 28 днів, протягом якого настає обов`язок сплачувати саме відсотки за користування кредитними коштами.
Зазначає, що ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
Наголошує, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається, що Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Вважає, що суд першої інстанції в судовому рішенні, не правильно встановив правову підставу для нарахування процентів за Кредитним договором застосував ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтю 21 Закону України «Про споживче кредитування» щодо несправедливості нарахування непропорційно великої суми компенсації за невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У частинах першій-третій статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Як вбачається із апеляційної скарги рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року оскаржується лише в частині відмови у стягненні відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання, а тому рішення в частині задоволених позовних вимог, а саме стягнення з відповідача тіла кредиту, апеляційним судом не переглядається.
З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» провадило господарську діяльність з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі ліцензії, виданої згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», що підтверджується відомостями з Державного реєстру фінансових установ (ДРФУ) Комплексної інформаційної системи Національного банку України за посиланням https://kis.bank.gov.ua/search-fu
08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщено в загальному доступі на сайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty), а також підтверджується відомостями з Державного реєстру фінансових установ (ДРФУ) Комплексної інформаційної системи Національного банку України за посиланням https://kis.bank.gov.ua/search-fu
На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, позивачем розміщена інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність, а також довідкова інформація щодо порядку та умов надання послуг.
Відповідно до умов Кредитного договору, цей кредитний договір та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту. Укладаючи цей Кредитний договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись усіх положень цього Кредитного договору та Правил (які є невід`ємними частинами Договору та разом складають Договір), текст яких наразі розміщено на веб-сайті Кредитодавця (https://сreditkasa.ua) та, відповідно, укладає Договір.
Судом встановлено, що 11.10.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1285-4107.
Електронний правочин - кредитний договір №1285-4107 від 11.10.2023 року відповідач підписав за допомогою використання одноразового ідентифікатоара A1765, який був наданий йому позивачем через смс-повідомлення.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- сума кредиту - 4 000,00 грн.;
- строк кредитування - 300 днів;
- базовий період* - 28 днів (базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця);
- знижена % ставка - 2,50 % в день;
- стандартна % ставка - 3,00 % в день.
Пунктом 6.9 Кредитного договору, сторони погодили, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитора до закінчення вказаних 14 календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця.
Позивач видав відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування через систему платежів LiqPay на картковий рахунок відповідача, вказаний в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», складеною у вигляді таблиці, про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. по платежам, серед яких на а.с.39 наявна наступна інформація: ID платежу: 2377281731; канал: LiqPay; дата операції: 11.10.2023; сума: 4 000,00; номер договору: 1285-4107; номер картки: НОМЕР_1 . (а.с.34-40)
Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та у повному обсязі.
У свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, оскільки, отримавши кредитні кошти не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок заборгованості за договором №1285-4107 від 11.10.2023 року (а.с.41-46), з якої вбачається, що станом на 25.11.2024 заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить: 39 440,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 35 440,00 гривень.
При цьому, позивач прийняв рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 19 440,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 20 000,00 гривень.
Таким чином, позивач просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 16 000,00 гривень; що разом становить 20 000,00 гривень.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що отримання кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн відповідачем визнано та доведено матеріалами справи, а тому в силу обов`язковості договору за статтею 629 ЦК України сума неповернутого кредиту підлягає стягненню у повному обсязі. Встановивши, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 16 000 грн значно перевищує тіло кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий розмір є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні позовних вимог та зменшення розміру процентів за користування кредитом з наступних підстав.
Вирішуючи питання правомірності нарахування та стягнення процентів за користування кредитом, суд апеляційної інстанції керується такими нормами матеріального права та висновками Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 627 та статті 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови, погоджені сторонами. За правилом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, строку користування кредитом та інших факторів на дату укладення договору.
Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є погодженою сторонами платою за надані у борг грошові кошти, тобто ціною кредитного договору, а не санкцією чи компенсацією за порушення зобов`язання. У зв`язку з цим норма пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка визнає несправедливими умови щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації понад п`ятдесят відсотків вартості продукції у разі невиконання ним зобов`язань, поширюється виключно на штрафні санкції та цивільно-правову відповідальність (пеню, штрафи) і не може застосовуватися до встановленого розміру процентів за користування кредитом (правовий висновок у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 по справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19).
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що припис частини першої статті 1048 ЦК України щодо права кредитора на одержання процентів застосовується виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування, після спливу якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).
З матеріалів справи встановлено, що кредитор здійснював нарахування процентів виключно в межах визначених пунктами4.10 та 10.1 договору строку кредитування тривалістю 300 днів. Позивач не нараховував пеню, штрафи та виплати на підставі частини другої статті 625 ЦК України, що повністю відповідає спеціальним правилам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо дії норм у період воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо правових меж судового втручання у договірні умови про сплату процентів, апеляційний суд враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 по справі № 552/672/23, згідно з яким суд не може без відповідної позовної вимоги споживача застосувати такий спосіб коригування як визнання оспорюваної умови недійсною або зміну договору; у разі якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови договору чи його зміну, суд не наділений правом самостійно зменшувати розмір погоджених процентів за користування кредитом.
При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прямо відступила від протилежного підходу (висловленого у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 по справі № 679/1103/23) та констатувала, що суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим договірним умовам кредитного договору та самостійно зменшувати суму нарахованих процентів без пред`явлення окремого позову стороною, оскільки це порушує засади обов`язковості договору та свободи договору, закріплені статтями 627, 629 ЦК України.
Більше того, Верховний Суд зазначив, що укладення кредитного договору в електронній формі з попереднім ознайомленням із Паспортом споживчого кредиту свідчить про вільне та свідоме прийняття позичальником умов щодо плати за кредит, а умови договору про щоденні проценти за користування коштами є погодженою ціною договору, не призводять до дисбалансу договірних прав і обов`язків та не підлягають кваліфікації як несправедливі компенсації (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 по справі № 582/202/22).
У постанові від 07.09.2026 по справі № 552/672/23 Верховний Суд також зауважив на питанні часових меж імперативних обмежень процентних ставок, у контексті правил Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» вказавши, що правила про обмеження максимального розміру денної процентної ставки, застосовуються виключно до договорів про споживчий кредит, які укладені після 24.12.2023, або до тих договорів, строк яких було продовжено після 24.12.2023.
Оскільки договір із ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії укладено 11.10.2023 року, правові підстави для застосування імперативних обмежень ставки та конструкції нікчемності умов договору за статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» відсутні.
Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, відступивши від висновків колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, вказав, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови договору суд не може самостійно, без пред`явлення споживачем відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору або про зміну договору, зменшити розмір процентів за користування кредитом. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати лише такий засіб, як тлумачення нечітких або двозначних положень договору на користь споживача згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Оскільки ОСОБА_1 будь-яких зустрічних позовних вимог про визнання недійсними пунктів кредитного договору або про зміну умов договору щодо розміру процентів до суду не пред`являла, а спірні умови не містять двозначності чи нечіткості, спірний правочин в силу статті 204 ЦК України є правомірним і підлягає виконанню в повному обсязі.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про зменшення заборгованості за процентами до 600 грн є помилковим, зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості у розмірі 20 000 грн (4 000 грн тіло кредиту та 16 000 грн нараховані проценти за 300 днів користування) є арифметично правильним, відповідає погодженим умовам договору щодо строку кредитування та розміру ставки, відповідачем не спростований, адже власного контррозрахунку ним не надано.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у повному обсязі.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а при поданні апеляційної скарги - 3 993,60 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 662,40 грн та сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993,60 грн.
Керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року в частині стягнення відсотків у розмірі 600 грн та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»16 000 (шістнадцять тисяч) грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 993,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба
Оригінал: reyestr.court.gov.ua