Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №445/745/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Суд: Золочівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №445/745/26

Суддя: Сивак В. М.

Справа № 445/745/26

провадження № 2/445/1189/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 листопада 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник ТзОВ "ФК" "Позика" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 800 грн., судового збору у розмірі 2 622,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.09.2021 року між ТзОВ "Фінансова компанія "ІРБІС" та відповідачем було укладено кредитний договір № 69520299. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 69520299 від 29.09.2021 року із ТОВ "ФК "ІРБІС", та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн. 01.09.2025 між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ТзОВ "Фінансова компанія "Позика" було укладено договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ "ФК "ІРБІС" відступило ТзОВ "Фінансова компанія "Позика" право грошової вимоги за Кредитним договором № 69520299 від 29.09.2021 року. Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ "ФК "Позика" обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 23800,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 16800,00 грн. У зв`язку з наведеним, просить позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, шляхом оголошення на веб-сайті «Судова влада».

За вищевказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

29.09.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 69520299, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 7000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк договору встановлено до 28.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, випливає, що відповідач протягом періоду з 29.09.2021 по 28.12.2021 користувалася кредитними коштами, проте не сплачувала кредит та відсотки, внаслідок чого станом на 01.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 23 800,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та позивачем укладено Договір факторингу № 01092025/01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Згідно з п. 2.1 Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимоги по Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 69520299 від 29.09.2021 в розмірі 23800,00 грн.

На підтвердження видачі позичальнику кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3152_251023173456 від 23.10.2025, про те, що 29.09.2021 о 22:20:00 на платіжну картку НОМЕР_1 , було зараховано 7000,00 грн., № транзакції в системі iPay.ua 111384208.

Однак, як вбачається з довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, номер карти/маска карти позичальника ОСОБА_1 : НОМЕР_2 , що не співпадає з картковим рахунком, зазначеним у листі, на який було перераховано грошові кошти ( НОМЕР_1 ).

Вказаний вище лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3152_251023173456 від 23.10.2025 про перерахування коштів не підтверджує факту перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, оскільки не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, містить суперечливі дані щодо банківського рахунку відповідача, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «ІРБІС» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

У зв`язку з чим, доводи позивача, що позичальник (відповідач) отримав грошові кошти не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, звертаючись із вказаним позовом, саме на позивача покладено обов`язок доведення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, що входять до предмета доказування.

Однак, на переконання суду, матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту (позики) від первісного кредитора ТОВ «ФК «ІРБІС».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв`язку із його недоведеністю.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, 76-81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 1054, 1055 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 17.11.2026.

Суддя В. М. Сивак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua