Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №757/44981/24 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: купівлі-продажу

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №757/44981/24

Суддя: Мамонова О. Є.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 757/44981/24

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/990/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент»,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне сільськогосподарське підприємство «Прогрес»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2025 року (повний текст складено 26 січня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та скасування державної реєстрації,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» (далі – ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило:

- відновити становище, яке існувало до порушення шляхом визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» (далі – ПСП «Прогрес») від 01.08.2024, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи №1000611070040000154 від 02.08.2024 відносно ПСП «Прогрес»;

- покласти витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 267,20 грн., а також інші судові витрати, що виникнуть у позивача у зв`язку з розглядом справи на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі №910/671/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та постановою Верховного Суду від 19.09.2024, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» стягнуто заборгованість у сумі 5 119 604 грн та судовий збір у сумі 76 794,06 грн.

14.08.2024 позивачу стало відомо, що 02.08.2024 була проведена державно реєстрація змін до відомостей про юридичну особу 1000611070040000154, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи , а саме ОСОБА_1 відчужила належну їй частку у статутному капіталі ПСП «Прогрес» на користь іншого співвласника частки - ОСОБА_2 .

Позивач стверджував, що відчуження частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ПСП «Прогрес» на підставі договору, укладеного на наступний день після набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського у справі №910/671/04, спрямоване на ухилення від майбутнього виконання рішення, тобто містить ознаки фраудаторного правочину.

Наголошував, що сторони договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024, зокрема ОСОБА_1 цілком умисно вживали «право на зло», оскільки вчинили дії спрямовані на унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 для подальшого задоволення вимог позивача про стягнення боргу у справі №910/671/24.

Рішенням Корюківського районного суду м. Чернігова від 17.12.2026, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18.02.2026 про виправлення описки, позов ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та скасування державної реєстрації – задоволено повністю.

Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ПСП «Прогрес» від 01.08.2024, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом.

Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників сучасників) юридичної особи №1000611070040000154 від 02.08.2024 відносно ПСП «Прогрес».

Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7267,20 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 , ще у 2021 році висловила намір продати свою частку у статутному капіталі ПСП «Прогрес», письмово повідомивши інших співвласників ПСП. У тридцятиденний термін ОСОБА_2 письмово повідомив ОСОБА_1 про намір придбати її частку, однак 24.02.2022 почалося повномасштабне вторгнення у зв`язку з яким питання придбання частки у статутному капіталі відклалося на невизначений термін. У 2024 році ОСОБА_2 зрозумів, що частку ОСОБА_1 можна купити значно дешевше з огляду на близькість ПСП «Прогрес» до кордону з рф, постійні обстріли, а тому самостійно запропонував ОСОБА_1 придбати її частку проте за нижчою ціною ніж та, що була вказана в умовах, які ОСОБА_1 висловлювала раніше, на що остання погодилась.

Відповідач зазначає, що він не знав про наявність якихось рішень про стягнення боргу з ОСОБА_1 та не мав наміру допомогти їй сховати свої активи. Він придбав частку ОСОБА_1 виключно із-за вигоди та з метою захисту свого бізнесу шляхом недопущення продажу корпоративних прав третім особам, адже це завжди негативно впливає на підприємство.

Наголошує, що він є добросовісним набувачем, адже ОСОБА_1 отримавши кошти від продажу належного їй нерухомого майна (корпоративних прав) мала можливість спрямувати їх на погашення боргу перед позивачем, проте вчинення нею таких дій перебувало поза його впливом чи волею.

Звертає увагу суду на те, що він участі у справі №910/671/24 не брав. Відомостей чи навіть припущень про те, що він на момент укладення оспорюваного правочину був обізнаний про наявність цієї справи, відсутні, у позові та рішенні суду першої інстанції про це також не зазначено.

Указує, що суд дійшов до висновку про фраудаторність вчиненого 01.08.2024 правочину між відповідачами лише з підстав того факту, що відповідний правочин вчинено на наступний день після набрання законної сили постанови Північного апеляційного господарського суду у справі 910/671/24, тобто судом першої інстанції враховано лише один критерій, а саме момент укладення договору.

При цьому суд не дослідив контрагента, з яким боржник вчинив оспорюваний договір, чи є ОСОБА_2 родичем ОСОБА_1 та яким чином вони пов`язані. Вказує, що єдине, що пов`язує його та ОСОБА_1 станом на 01.08.2024 це те, що вони були співвласниками ПСП «Прогрес» та мали по 10 відсотків статутного капіталу вказаного підприємства.

Судом першої інстанції не перевірено того факту, що після відчуження частки у статутному капіталі у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Суд не аргументував, що ціна продажу була значно занижена по відношенню до ринкової.

Уважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту. Так, позивач просить відновити становище, яке існувало до порушення шляхом визнання недійсним спірного договору не ставлячи при цьому вимог для запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, такими вимогами наприклад може бути витребування у ОСОБА_2 з незаконного володіння частки у статутному капіталі чи зобов`язання ПСП «Прогрес» привести свої установчі документи, статут, тощо у відповідність зі змінами складу засновників (учасників) ПСП «Прогрес», згідно рішення суду, але в такому разі позивач повинен залучати вказане підприємство в якості відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що відповідачами не надано доказів, які б доводили дійсність того, що ОСОБА_1 завчасно, зокрема ще у 2021 році, повідомляла інших співвласників часток в статутному капіталі підприємства про намір продажу власної частки та про згоду ОСОБА_2 придбати таку частку на певних умовах. Доводи відповідача зводяться до його усних тверджень, які не підтверджені жодними документами, листами, пропозиціями, платіжними інструкціями тощо.

Указує, що матеріали справи містять беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 на наступний день після набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/671/24, відчужила на користь ОСОБА_2 частку в статутному капіталі ПСП «Прогрес».

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 відчужила майно за наявності непогашеної заборгованості в розмірі 5 196 398,06 грн за ціною в двічі меншою її номінальної вартості.

Уважає, що ОСОБА_2 мав можливість належним чином перевірити правовий статус майна перед його придбанням, зокрема, перевірити наявність судових обмежень чи претензій інших осіб як до самого майна, так і до продавця.

Наголошує, що доводи ОСОБА_2 про його добросовісність є безпідставними, оскільки у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу інтереси покупця будуть захищені в рамках встановленого правопорядку, що усуне необхідність у додаткових діях для відшкодування збитків.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідачів – адвоката Ковтун М. О., яка просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення представника позивача – адвоката Богоноса В. А., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» суд першої інстанції виходив з того, що учасники цивільних відносин (сторони Договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ПСП «Прогрес» від 01.08.2024, зокрема ОСОБА_1 ) цілком умисно «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (Договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі корпоративних прав ПСП «Прогрес» від 01.08.2024) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 для подальшого задоволення вимог позивача про стягнення боргу у справі №910/671/24.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Судом у справі встановлено, що згідно із наказом №11 від 24.01.2013 (том 2 а.с. 66 зворот), виданим відповідно до протоколу №1 загальних зборів засновників ПСП «Прогрес» від 22.01.2013 (том 2 а.с. 64-66), ОСОБА_2 з 24.01.2013 заступив на посаду директора.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.08.2021 вбачається, що кінцевими бенефіціарними власниками ПСП «Прогрес» були: ОСОБА_3 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі: 45), ОСОБА_2 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі: 10), ОСОБА_4 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі: 35), ОСОБА_1 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі: 10) (том 2 а.с. 67-72).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 (справа №910/671/24), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та постановою Верховного Суду від 19.09.2024, позов ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» до ОСОБА_1 про стягнення 5 119 604 грн задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» заборгованість в сумі 5 119 604 грн, судовий збір в сумі 76 794,06 грн (том 1 а.с. 36-54).

01.08.2024 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір №1 купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ПСП «Прогрес» (том 1 а.с. 191-192), відповідно до п. 1 якого продавець передає у власність покупця (продає) корпоративні права на частку статутного капіталу ПСП «Прогрес» номінальною вартість 7 829 059,24 грн, що становить 10% статутного капіталу, а покупець приймає у власність корпоративні права та сплачує їх вартість в порядку та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1., 2.2. договору від 01.08.2024 право власності на корпоративні права переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього договору. Відповідно до чинного законодавства зміна складу учасників ПСП «Прогрес» підлягає державній реєстрації.

Продавець гарантує, що на момент укладення цього договору корпоративні права, що є предметом цього договору, нікому не продані або іншим чином не відчужені, не заставлені, у податковій заставі та у спорі не перебувають, не обтяжені будь-яким чином. Продавець свідчить, що повідомив покупця про всі істотні обставини, які стосуються частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес», корпоративні права на яке відчужуються (п. 3.1., 3.2. договору від 01.08.2024).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору від 01.08.2024 за домовленістю сторін вартість корпоративних прав, що відчужуються за цим договором (ціна договору), складає 3 000 000 грн. Зазначена в п. 4.1. цього договору сума коштів сплачується покупцем до моменту підписання цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024, діючи відповідно до умов договору №1 купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали цей акт про наступне:

1. Відповідно до умов договору продавець передала, а покупець прийняв частку у розмірі 10% у статутному капіталі ПСП «Прогрес», що складає 7 829 059,24 грн.

2. Частка у статутному капіталі, що передається внесена (сформована) продавцем до статутного капіталу ПСП «Прогрес» в повному обсязі, а також оплачена покупцем згідно умов договору.

3. Продавець гарантує, що частка нікому іншому не відчужена, в спорі та під заставою не перебуває, правами третіх осіб як в Україні, так і за її межами не обмежена, а також відсутні інші обставини, що можуть перешкоджати передачі частки (том 1 а.с. 26, 193).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПСП «Прогрес» від 14.08.2024 02.08.2024 проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу 1000611070040000154 зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Кінцевими бенефеціарними власниками юридичної особи є ОСОБА_3 (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 80) та ОСОБА_2 (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 20) (том 1 а.с. 15-20).

Протоколом загальних зборів учасників ПСП «Прогрес» №1 від 01.08.2024 затверджено статут ПСП «Прогрес» (том 2 а.с. 45-54).

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина 3 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина 2 статті 656 ЦК України).

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальними вимогами чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі №910/8482/18 (910/4866/21)).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 ЦК України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині 3 статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Подібні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі №910/16579/20.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17 зазначено: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист та звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ПСП «Прогрес» від 01.08.2024, оскільки сукупність встановлених у справі обставин свідчить про те, що зазначений правочин було вчинено не з метою звичайного здійснення учасниками цивільних відносин своїх майнових прав, а з метою виведення активу боржника з-під потенційного звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредитора.

Так, як установлено судом, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 (справа № 910/671/24) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» стягнуто заборгованість у розмірі 5 119 604 грн та судовий збір у розмірі 76 794,06 грн. Зазначене рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та цього ж дня набрало законної сили.

Водночас уже 01.08.2024, тобто наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з ОСОБА_1 значної суми заборгованості, між останньою та ОСОБА_2 укладено оспорюваний договір купівлі-продажу належної їй частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес» у розмірі 10%.

При цьому відчуження частки відбулося на користь ОСОБА_2 , який вже був учасником ПСП «Прогрес», а також тривалий час обіймав посаду директора цього підприємства, тобто був обізнаний із його діяльністю та корпоративною структурою.

За таких обставин колегія суддів уважає, що момент укладення оспорюваного правочину не може розглядатися ізольовано від обставин виникнення у ОСОБА_1 значного грошового зобов`язання перед позивачем, яке було підтверджене судовим рішенням та набрало законної сили безпосередньо напередодні відчуження належної їй частки.

Отже, між набранням законної сили судовим рішенням про стягнення заборгованості та укладенням договору купівлі-продажу пройшов лише один день, що є вагомою обставиною, яка в сукупності з іншими встановленими фактами свідчить про спрямованість дій боржника на зменшення обсягу належних їй активів, на які потенційно могло бути звернено стягнення.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами оспорюваного договору номінальна вартість відчужуваної частки, яка становила 10% статутного капіталу ПСП «Прогрес», складала 7 829 059,24 грн, тоді як погоджена сторонами ціна її продажу становила 3 000 000 грн.

Хоча сама по собі відмінність між номінальною вартістю частки та договірною ціною її продажу не є безумовним доказом фраудаторності правочину, однак у контексті встановлених обставин укладення договору, зокрема його часу та наявності у продавця значної непогашеної заборгованості, така обставина також підлягає врахуванню при оцінці добросовісності поведінки його сторін.

При цьому передбачене договором зазначення про сплату покупцем вартості корпоративних прав до моменту його підписання та відповідне відображення цього факту в акті приймання-передачі частки саме по собі не спростовує можливості кваліфікації правочину як фраудаторного, оскільки оплатність договору не виключає його вчинення на шкоду кредитору.

Фраудаторний характер правочину визначається не лише його безоплатністю чи відсутністю фактичної оплати, а насамперед метою та наслідками його вчинення, які в конкретному випадку повинні оцінюватися з урахуванням усієї сукупності обставин.

Таким чином, навіть за умови реальної сплати ОСОБА_2 погодженої сторонами ціни договору, це не спростовує висновку про те, що відчуження частки могло бути спрямоване на унеможливлення звернення стягнення саме на належні ОСОБА_1 корпоративні права в рахунок виконання її грошового зобов`язання перед позивачем.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів уважає, що учасники цивільних відносин (сторони договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024) використовували цивільно-правовий інструментарій усупереч його призначенню, оскільки відчуження належної ОСОБА_1 частки відбулося безпосередньо після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з неї значної суми заборгованості, а набувачем став інший учасник цього ж підприємства, який тривалий час був пов`язаний з його діяльністю.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 ще у 2021 році висловлювала намір продати належну їй частку у статутному капіталі ПСП «Прогрес», а ОСОБА_2 у встановлений строк повідомив про бажання її придбати.

Так, посилання апелянта на існування попередніх домовленостей між сторонами щодо відчуження частки саме по собі не спростовує встановлених судом обставин щодо часу та умов укладення оспорюваного договору. При цьому матеріали справи не містять належного документального підтвердження зазначеного.

Саме лише твердження про те, що реалізацію наміру щодо придбання частки було відкладено у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення та безпековою ситуацією в Чернігівській області, не пояснює обставин укладення договору саме 01.08.2024, тобто наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з продавця значної суми грошових коштів.

Не є визначальним для вирішення спору й те, що ОСОБА_2 не був учасником справи №910/671/24, оскільки сама по собі ця обставина не виключає можливості встановлення недобросовісності його поведінки під час укладення оспорюваного договору.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 був не сторонньою щодо підприємства особою, а його співвласником та директором протягом тривалого часу, що свідчить про наявність між сторонами сталих корпоративних та господарських відносин. Водночас відсутність родинних відносин між продавцем і покупцем або їх участі в одній судовій справі не є обставинами, які самі по собі виключають фраудаторність правочину.

У цьому контексті слід зазначити, що для кваліфікації правочину як фраудаторного визначальне значення має не формальний статус його сторін чи наявність між ними родинних зв`язків, а сукупність обставин, за яких його було вчинено, та спрямованість відповідних дій на заподіяння шкоди кредитору.

Також не спростовує висновків суду першої інстанції посилання апелянта на те, що він придбав частку виключно з економічних міркувань та з метою недопущення входження до складу учасників ПСП «Прогрес» сторонніх осіб, що, на його думку, могло негативно вплинути на діяльність підприємства.

Колегія суддів не заперечує право учасника юридичної особи придбавати частки інших учасників для збереження стабільності корпоративного управління та захисту власних господарських інтересів. Разом із тим реалізація такого права не повинна здійснюватися всупереч правам та законним інтересам інших осіб, зокрема кредиторів відчужувача.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що після отримання коштів від продажу корпоративних прав ОСОБА_1 мала можливість самостійно спрямувати їх на погашення заборгованості перед позивачем, а подальше розпорядження отриманими коштами не залежало від волі покупця.

Обставина невикористання ОСОБА_1 отриманих від відчуження корпоративних прав коштів для погашення наявної перед позивачем заборгованості також свідчить про фраудаторний характер оспорюваного правочину. Адже отримання боржником грошових коштів від реалізації майна саме по собі не забезпечило захисту прав кредитора, такі кошти не були спрямовані на виконання існуючого грошового зобов`язання, а відтак відчуження майнового активу фактично не призвело до задоволення вимог кредитора, а було спрямоване на уникнення виконання судового рішення.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не дослідив наявність у ОСОБА_1 іншого майна, за рахунок якого вона могла б виконати свої зобов`язання перед позивачем, також не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Наявність чи відсутність у боржника іншого майна є однією з обставин, яка може враховуватися при вирішенні питання про фраудаторність правочину, однак не є єдиним або обов`язковим критерієм його кваліфікації. Відтак відсутність встановленого факту щодо майнового стану продавця після відчуження частки не нівелює значення інших установлених обставин, зокрема моменту вчинення правочину та його спрямованості на вибуття майна боржника після набрання законної сили рішенням про стягнення значної заборгованості. При цьому ОСОБА_1 не повідомила суд про наявність в неї іншого майна.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту з огляду на те, що він не заявив додаткових вимог про витребування частки з незаконного володіння ОСОБА_2 або зобов`язання ПСП «Прогрес» привести установчі документи у відповідність до рішення суду.

Так, вирішуючи питання щодо належного та ефективного способу захисту прав кредитора у разі вчинення боржником фраудаторного правочину, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 (пункт 149) дійшла висновку, що у разі звернення з позовом про визнання недійсним фраудаторного правочину третьої особи, яка не є стороною договору, з метою захисту прав та інтересів кредитора, така вимога є належним та ефективним способом захисту. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому необхідно буде відчужувати для отримання цих коштів

Отже, Велика Палата Верховного Суду розмежувала способи захисту прав сторін недійсного правочину та третьої особи — кредитора, яка оспорює правочин боржника з метою захисту власного майнового інтересу. У такому випадку вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину не потребує обов`язкового поєднання з вимогою про витребування майна, переданого на його виконання.

З огляду на те, що ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» не є стороною оспорюваного договору, а звернулося до суду з метою захисту свого права вимоги до ОСОБА_1 та недопущення ухилення останньої від виконання судового рішення про стягнення заборгованості, обраний позивачем спосіб захисту відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ПСП «Прогрес» від 01.08.2024.

Отже, у частині вирішення зазначених позовних вимог рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Щодо вирішення позовної вимоги про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39).

За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц відповідно, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 01.04.2020 у справі №520/13006/17, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 910/11814/22 суб`єкт реєстраційної діяльності не є належним відповідачем у спорах, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, стосовно якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносився спірний реєстраційний запис; належним відповідачем буде юридична особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій - включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу, втім коли така особа залучена до участі у спорі в якості відповідача/співвідповідача (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №826/18028/16).

Таким чином, належним відповідачем за вимогами щодо скасування реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною відомостей про юридичну особу, є саме юридична особа, стосовно якої такі дії вчинені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявами про залучення в якості відповідача ПСП «Прогрес» не звертався.

Як уже було зазначено вище, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи, що позивачем вимогу про скасування державної реєстрації змін до відомостей про ПСП «Прогрес» пред`явлено безпосередньо до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тоді як належного відповідача - ПСП «Прогрес», щодо якого вчинено оспорювану реєстраційну дію, до участі у справі в такому процесуальному статусі не залучено, а позивач відповідного клопотання про його залучення не заявляв, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вирішив зазначену вимогу за неналежного суб`єктного складу учасників справи. Оскільки на стадії апеляційного перегляду залучення належного відповідача не допускається, пред`явлення цієї вимоги до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови в її задоволенні.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позовну заяву подано у 2024 році, для визначення розміру судового збору застосуванню підлягає прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01.01.2024, який становив 3 028 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У зв`язку із задоволенням однієї з двох заявлених позовних вимог немайнового характеру на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» підлягає стягненню з відповідачів судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, позивачем понесено витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки за результатами апеляційного перегляду зазначену ухвалу було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказані судові витрати також підлягають відшкодуванню позивачу.

Водночас судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, за результатами розгляду якої відмовлено, не підлягає покладенню на відповідачів.

Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 4 844,80 грн (2 422,40 грн + 2 422,40 грн), а тому з урахуванням рівного розподілу судових витрат між двома відповідачами з кожного з них підлягає стягненню по 2 422,40 грн.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 7 267,20 грн (3 028 грн ? 150 % ? 0,8 ? 2 вимоги немайнового характеру). Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в частині вимоги немайнового характеру, щодо якої ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, у розмірі 3 633,60 грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідною роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 268).

Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, від 20.09.2023 у справі № 753/7936/22, від 31.10.2024 у справі № 242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Представництво інтересів ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» у суді першої інстанції здійснював адвокат Адвокатського об`єднання «Віртус» Богонос В. А. відповідно до довіреності від 12.04.2023 № 12/04/23-01, виданої на підставі договору про надання правової допомоги від 12.04.2023 № 12/04/23-01 (том 1 а.с. 7, том 2 а.с. 8, 99).

До позовної заяви ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, де зазначено, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 40 000 грн (том 1 а.с. 31).

03.12.2025 ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» подало до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просило стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн (том 2 а.с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. укладеного між Адвокатським бюро «Віртус» та ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» Договору № 12/04/23-01 про надання правової допомоги від 12.04.2023 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу через партнерів та адвокатів адвокатського об`єднання.

Для виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором адвокатське об`єднання, його партнери та адвокати мають право, зокрема:

- представляти інтереси та захищати права в усіх судах всіх юрисдикцій і всіх інстанцій (в т.ч. судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах, Вищому антикорупційному суді (в т.ч. в апеляційній палаті), Верховному Суді, включаючи всі касаційні суди, палати, об`єднані палати та велику палату), в третейських судах, міжнародних арбітражах, інших міжнародних та іноземних судових та інших органах, в усіх цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних справах та в справах про адміністративні правопорушення;

- оскаржувати рішення судів, брати участь у судових засіданнях, підписувати та подавати будь-які заяви (в тому числі позовні), скарги (в т.ч. апеляційні та касаційні), клопотання, протоколи та інші документи, засвідчувати копії будь-яких документів, які пов`язані з виконанням цього Договору; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, постанов, ухвал, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою та консультаційною допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом для позивача, відповідача, третьої особи;

- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, в тому числі звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів та інформації, ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання Договору документами та матеріалами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

- користуватися всіма іншими правами, які надані позивачу, стягувачу, кредитору, відповідачу, боржнику, третій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, в тому числі з правом зміни підстав та предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, отримання та пред`явлення виконавчих документів, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням цієї довіреності в межах та обсязі, передбачених законодавством України (п. 2.1. договору).

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар, який є винагородою адвокатського об`єднання за здійснення захисту прав і представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. даний договір укладений строком на три роки.

24.09.2024 між ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» та Адвокатським об`єднанням «Віртус» укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 12/04/23-01 від 12.04.2023 відповідно до п. 1 якої клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу щодо визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ПСП «Прогрес» від 01.08.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відновлення становища, яке існувало до порушення (том 1 а.с. 23).

Сторони домовилися, що гонорар адвокатського об`єднання становить 40 000 грн, який може включати надання такої правової допомоги:

- надання усних консультацій та рекомендацій;

- вивчення наявних матеріалів, які стосуються судового спору;

- визначення доказів, які необхідно витребувати;

- пошук судової практики у подібних правовідносинах;

- підготовка та подання до суду позовної заяви;

- підготовка заяв по суті спору та процесуальних документів по справі;

- представництво інтересів та захист прав в суді першої інстанції, як шляхом безпосередньої участі в судових засіданнях, так і шляхом участі за допомогою відеоконференцзв`язку (за необхідності);

- вчинення інших дій для неналежного представництва інтересів та захисту прав клієнта (п. 2 додаткової угоди № 3).

Надання правової допомоги понад визначений у п. 2 цієї угоди обсяг, в тому числі на стадії апеляційного або касаційного оскарження, виконання судового рішення, оплачується клієнтом окремо, про що укладається додаткова угода (п. 4 додаткової угоди № 3).

На підтвердження надання правової (правничої) допомоги, передбаченої п. 2 цієї угоди, адвокатським об`єднанням може складатися звіт у довільній формі (п. 5 додаткової угоди № 3).

Згідно зі звітом № 1 про надану правову (правничу) допомогу (справа № 757/44981/24) від 02.12.2025 відповідно до Договору про надання правової допомоги № 12/04/23-01 від 12.04.2023 Адвокатським об`єднанням «Віртус» надано наступну правову (правничу) допомогу ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

1. Досліджено наявні у клієнта матеріали щодо предмета спору та визначено докази, які необхідно подати і проаналізовано необхідність подання процесуальних клопотань по справі.

2. Складено позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та подано її до Печерського районного суду міста Києва.

3. Підготовлено та подано до Печерського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову.

4. Підготовлено та подано до Печерського районного суду міста Києва клопотання про витребування доказів.

5. Підготовлено та подано до Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 06.02.2025.

6. Прийняття участі у судовому засіданні в Чернігівському апеляційному суді 11.03.2025 у режимі відеоконференції.

7. Підготовлено та подано до Сновського районного суду міста Чернігівської області заяв про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

8. Підготовлено та подано до Корюківського районного суду міста Чернігівської області заяву про прийняття участі у справі в режимі відеоконференції.

9. Підготовлено та подано до Корюківського районного суду міста Чернігівської області заяву про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті (том 2 а.с. 9).

Так, при розгляді справи у суді першої інстанції адвокатом Богоносом В.А. в інтересах ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» подано до суду:

- позовну заяву з додатками від 01.10.2024 (том 1 а.с. 1-58);

- апеляційну скаргу на ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 08.02.2026 про відмову у відкритті провадження у справі з додатками (том 1 а.с. 86-95);

- заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 04.03.2025 (том 1 а.с. 110-112);

- заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 25.03.2025 (том 1 а.с. 139-140);

- заяву про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті від 09.05.2025 (том 1 а.с. 162-164);

- клопотання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті від 03.06.2025 (том 1 а.с. 181-182);

- заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 26.06.2025 (том 1 а.с. 210-214);

- клопотання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті від 26.08.2025 (том 1 а.с. 219-220).

Адвокат Богонос В. А. брав участь у судових засіданнях в режимі конференції:

- 11.03.2025 тривалістю 47 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 4181167 (том 1 а.с. 118-119);

- 08.12.2025 тривалістю 29 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 5580450 (том 2 а.с. 13-15);

- 16.12.2025 тривалістю 12 хвилин та 17.12.2025 тривалістю 22 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 5628516 (том 2 а.с. 17-21).

Розподіляючи понесені ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що заявлені до відшкодування витрати є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, характеру спірних правовідносин, необхідних процесуальних дій сторони, обсягу виконаної адвокатом роботи та часу, витраченого на надання правової допомоги.

Колегія суддів також ураховує, що погоджений сторонами договору розмір гонорару в сумі 40 000 грн є фіксованим та охоплює комплекс юридичних послуг, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, зокрема вивчення матеріалів справи, визначення доказів, необхідних для підтвердження позовних вимог, пошук судової практики, підготовку та подання позовної заяви, інших процесуальних документів, а також представництво інтересів клієнта під час судового розгляду.

Погоджений сторонами розмір гонорару підтверджується договором про надання правової допомоги та додатковою угодою № 3 від 24.09.2024, а факт надання відповідних послуг - звітом про надану правову (правничу) допомогу та матеріалами справи, з яких убачається вчинення адвокатом відповідних процесуальних дій, підготовка і подання процесуальних документів та участь у судових засіданнях. Матеріали справи не містять доказів того, що визначений сторонами розмір гонорару є завищеним, не відповідає обсягу наданих послуг або є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою. Відповідних заперечень чи доказів на спростування обґрунтованості заявленої суми відповідачами також не наведено.

Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката та надані на його підтвердження належні й допустимі докази, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, а їх розмір належним чином обґрунтований.

Разом із тим, ураховуючи, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, з яких за результатами розгляду справи задоволено одну, тобто позов задоволено частково, колегія суддів вважає за необхідне розподілити витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, відшкодуванню підлягає 50 % заявлених витрат, що становить 20 000 грн із 40 000 грн.

Оскільки позов пред`явлено до двох відповідачів, з урахуванням характеру спірних правовідносин та результатів вирішення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне розподілити зазначені витрати між відповідачами в рівних частках, стягнувши з кожного на користь позивача по 10 000 грн.

Ураховуючи викладене, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, відсутність заперечень відповідачів щодо їх обґрунтованості, а також часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з кожного відповідача на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 10 000 грн в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» зазначив, що докази понесених витрат будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

23.04.2026 ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» подало до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просило стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн (том 2 а.с. 125-126).

Представництво інтересів ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Адвокатського об`єднання «Віртус» Богонос В. А. відповідно до довіреності від 14.04.2026 № 14/04/26-01, виданої на підставі договору про надання правової допомоги від 12.04.2023 № 12/04/23-01 (том 2 а.с. 126 зворот).

Додатковою угодою № 4 від 25.03.2026 до договору про надання правової допомоги № 12/04/23-01 від 12.04.2023 змінено п.4.1 договору про надання правової допомоги № 12/04/23-01 від 12.04.2023, виклавши його в наступній редакції: «4.1. Даний договір укладений строком на чотири роки» (том 2 а.с. 100, 128).

31.03.2026 між ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» та адвокатським об`єднанням «Віртус» укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання правової допомоги № 12/04/23-01 від 12.04.2023 відповідно до п. 1 якої клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу на стадії апеляційного оскарження (том 1 а.с. 100 зворот, 128 зворот).

Сторони домовилися, що гонорар адвокатського об`єднання становить 20 000 грн, який може включати надання такої правової допомоги:

- надання усних консультацій та рекомендацій;

- пошук судової практики у подібних правовідносинах;

- підготовка заяв по суті спору та процесуальних документів по справі;

- представництво інтересів та захист прав в суді першої інстанції, як шляхом безпосередньої участі в судових засіданнях, так і шляхом участі за допомогою відеоконференцзв`язку (за необхідності);

- вчинення інших дій для неналежного представництва інтересів та захисту прав клієнта (п. 2 додаткової угоди № 5).

Надання правової допомоги понад визначений у п. 2 цієї угоди обсяг, в тому числі на стадії касаційного оскарження, виконання судового рішення, оплачується клієнтом окремо, про що укладається додаткова угода (п. 4 додаткової угоди № 5).

На підтвердження надання правової (правничої) допомоги, передбаченої п. 2 цієї угоди, адвокатським об`єднанням може складатися звіт у довільній формі (п. 5 додаткової угоди № 5).

Згідно зі звітом № 2 про надану правову (правничу) допомогу (справа № 757/44981/24) від 21.04.2026 відповідно до Договору про надання правової допомоги № 12/04/23-01 від 12.04.2023 та додаткової угоди № 5 від 31.03.2026 Адвокатським об?єднанням «Віртус» надано наступну правову (правничу) допомогу ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024 укладений між Масич О. І. та ОСОБА_2 на стадії апеляційного провадження:

1. Аналіз апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.12.2025 у справі № 757/44981/24.

2. Підготовлено та подано 08.04.2026 до Чернігівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

3. Підготовлено та подано до Чернігівського апеляційного суду заяву про виправлення описок у судових рішеннях.

4. Підготовлено та подано до Чернігівського апеляційного суду заяву про відеоконференцію (том 2 а.с. 129).

Так, при розгляді справи у суді апеляційної інстанції адвокатом Богоносом В. А. в інтересах ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» подано до суду:

- відзив на апеляційну скаргу з додатками від 08.04.2026 (том 2 а.с. 94-102);

- заяви про виправлення описок в ухвалах суду від 08.04.2026 (том 2 а.с. 103-105, 106-108);

- заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 16.04.2026 (том 2 а.с. 119-121);

- заяву про відшкодування витрат на правову допомогу (том 2 а.с. 125-131).

Адвокат Богонос В. А. взяв участь у судових засіданнях в режимі конференції:

- 09.06.2026 тривалістю 43 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 6585561 (том 2 а.с. 132-134);

- 08.09.2026 тривалістю 21 хвилина, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 7023963 (том 2 а.с. 152-153);

- 11.11.2026 тривалістю 53 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 7399730.

Розподіляючи понесені ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що заявлені до відшкодування витрати є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, характеру спірних правовідносин, необхідних процесуальних дій сторони, обсягу виконаної адвокатом роботи та часу, витраченого на надання правової допомоги.

Колегія суддів також ураховує, що погоджений сторонами договору розмір гонорару в сумі 20 000 грн є фіксованим та охоплює комплекс юридичних послуг, пов`язаних із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема аналіз апеляційної скарги, пошук судової практики у подібних правовідносинах, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів, а також представництво інтересів клієнта під час апеляційного розгляду.

Погоджений сторонами розмір гонорару підтверджується додатковою угодою № 5 від 31.03.2026 до договору про надання правової допомоги, а факт надання відповідних послуг - звітом № 2 про надану правову (правничу) допомогу від 21.04.2026 та матеріалами справи, з яких убачається підготовка і подання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, заяви про виправлення описок у судових рішеннях та заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Матеріали справи не містять доказів того, що визначений сторонами розмір гонорару є завищеним, не відповідає обсягу наданих послуг або є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою. Відповідних заперечень чи доказів на спростування обґрунтованості заявленої суми іншою стороною також не наведено.

Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції та надані на його підтвердження належні й допустимі докази, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, а їх розмір належним чином обґрунтований.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, колегія суддів ураховує, що ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент» просило стягнути з обох відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 20 000 грн. Однак апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано лише ОСОБА_2 , у зв`язку з чим підстави для покладення на ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, відсутні. За таких обставин заявлена сума витрат підлягає віднесенню виключно на рахунок ОСОБА_2 , який ініціював апеляційний перегляд судового рішення, та, відповідно, зменшенню вдвічі — до 10 000 грн.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що за результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а саме задоволено одну з двох заявлених в апеляційній скарзі вимог. Таким чином, позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, знайшла своє підтвердження лише частково, що зумовлює необхідність розподілу витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до результатів апеляційного перегляду справи.

Ураховуючи викладене, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, відсутність заперечень іншої сторони щодо їх обґрунтованості, а також те, що апеляційну скаргу подано лише одним із відповідачів та задоволено частково, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, до 5 000 грн (20 000 грн / 2 / 2), стягнувши їх із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджемент».

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2025 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та в частині розподілу судових витрат - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, а всього 12 422 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, а всього 12 422 грн 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи у сумі 3 633 грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н. В. Шитченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua