Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №497/801/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №497/801/25

Суддя: Комлева О. С.

Номер провадження: 22-ц/813/1522/26

Справа № 497/801/25

Головуючий у першій інстанції Раца В. А.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Прискара О.Я., Сегеди С.М.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Деревенського Ігора Юрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Раца В.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, третя особа - ОСОБА_2 про надання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Деревенський І.Ю., звернулася до суду з позовом до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області про надання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, про яке їй відомо не було, тому вона не звернулася своєчасно до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

У другій половині 2023 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність спадкового майна померлої матері.

19.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але листом нотаріуса від 19.10.2023 року їй відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з пропуском строку подачі заяви до нотаріальної контори.

Позивачка вважала, що вона пропустила строк з поважної причини, оскільки їй невідомо було про наявність спадкового майна, та часту хворобу, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з зазначеним позовом.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд постановити судове рішення, яким надати строк у три місяці після набрання рішенням законної сили для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом до участі у справі, в якості третьої особи була залучена ОСОБА_2 .

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 18.09.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про надання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Деревенський І.Ю., звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована безпідставним залученням ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, не зазначивши в оскаржуваному рішення будь-якого обґрунтування, що рішення по справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 . Також скаржником стверджується про не врахування судом першої інстанції наданим позивачем доказам, а саме щодо не обізнаності про наявність спадкового майна та постійної хвороби, у зв`язку із чим потребує постійного лікування, на підтвердження чого надала довідку лікаря № 19 від 31.03.2025 року.

При цьому, зауважено, що судом не враховано також наявність факту визнання відповідачем заявленого позову, не наведено будь-яких заперечень щодо такого визнання, а відтак судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. Висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішення фактично позбавили позивача права власності на спадкове майно, всупереч її волі та волі органу місцевого самоврядування, що є порушенням положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, адже станом на день подання апеляційної скарги, Городненська сільська рада не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 10 листопада 2026 року представник Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, Серт С.О. не з`явились, були сповіщені належним чином (а.с. 116, 117, 150-151).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Деревенського І.Ю., який діє від імені ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, оскаржене рішення відповідає зазначеним вимогам не в повному обсязі, за наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.06.2012 року, яке видане Виконавчим комітетом Новотроянівської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. с. Нові Трояни Болградського району Одеської області (а.с. 10).

Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на момент смерті майно, в тому числі на 1/5 частину (як члена колгоспного двору) житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою виконавчого комітету Городненської сільської ради Болградського району Одеської області від 10.11.2023 року за № 185/0216, копією технічного паспорту на житловий будинок (а.с. 16, 18-26), та земельна ділянка площею 1,42 га, яка перебувала в оренді ФГ «Троян-Агро-Плюс», що підтверджено довідкою від 14.12.2023 року (а.с. 27).

ОСОБА_1 є донькою померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , яке видане 16.04.1960 року Новотроянівською сільською радою Болградського району Одеської області, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00013552048 від 04.03.2014 року (а.с. 11-13).

При зверненні позивачки ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Ажинтарева В.В., їй листом за вих.№194/02-14 від 19.10.2023 року, було роз`яснено, що нею пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 14).

Як вбачається з довідки про склад сім`ї від 25.10.2023 року за № 174/02-16, на момент смерті ОСОБА_3 в домоволодінні АДРЕСА_1 , був зареєстрований син ОСОБА_4 (а.с. 15).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поважність пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду та вважає, що суд правильно дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак помилився з його мотивуванням, за наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

Частиною ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 стверджує, що після смерті ОСОБА_3 (мати її чоловіка) спадщину фактично прийняв її син ОСОБА_4 , який є чоловіком ОСОБА_2 , оскільки він був зареєстрований і проживав з батьками за однією адресою, тобто був єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину згідно зі ст. 1268 ЦК України.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 30 серпня 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. [..] Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, провадження № 12-31гс22).

Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі №759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Враховуючи зазначене, колегія суддів при ходить висновку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд не надає правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги та обставинам, якими скаржник обґрунтовує позовні вимоги, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із усіма належними відповідачами по справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Деревенського І.Ю., який діє від імені ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення суду зміні, з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні у мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Деревенського Ігора Юрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2025 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова підлягає оскарженню в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту ухвалення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 17 листопада 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ О.Я. Присакар

______________________________________ С.М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua