Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №523/16217/26
Суддя: Котелевський Р. І.
Номер провадження: 33/813/2079/26
Справа № 523/16217/26
Головуючий у першій інстанції Нікітіна К. О.
Доповідач Котелевський Р. І.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання – Тьосової Я.В.,
захисника – Голоденко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Голоденко Л.О. на постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 30.09.2026 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Молдова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 665,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, 10.07.2026 року, о 18:25 год., водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Марсельська, буд.7, в м.Одесі, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна кольору шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5.Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із постановою суду, захисник Голоденко Л.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати, та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування вимог скарги захисник вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи, судом не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Окрім цього, захисник посилається на такі доводи:
-місцевий суд самостійно змінив обвинувачення, сформульоване в протоколі. Суд виправивши дату правопорушення та номер транспортного засобу замість того, щоб оцінити протокол як доказ, вийшов за межі обвинувачення та порушив ст.ст.256, 278, 280 КУпАП і ст.6 Конвенції;
-встановлений судом час правопорушення суперечить матеріалам справи, а обставини відмови від огляду суд не дослідив. О 18:25 год. поліцейських на місці події не було, вимоги пройти огляд ніхто не пред`являв, а отже відмовитися від неї ОСОБА_1 не міг;
-відеозапис з камери зовнішнього спостереження є недопустимим доказом, а його походження суд не перевірив. Покладений в основу постанови відеозапис отримано поза будь-якою передбаченою законом процедурою, його походження та автентичність не встановлені, а тому він не може бути належним і допустимим доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Так, матеріали справи не містять жодних відомостей про походження «іншого відеозапису»: з якої камери і за якою адресою його отримано, кому належить система відеоспостереження і, хто, коли і на якій підставі передав запис поліцейським, у який спосіб його скопійовано. Рапорту, протоколу огляду чи вилучення, акта приймання-передачі або пояснень особи, яка надала запис у справі немає;
-суд викривив зміст пояснень свідка ОСОБА_2 та помилково визнав її незаінтересованою особою;
-суд не встановив, що на момент пред`явлення вимоги ОСОБА_1 був особою, яка керує транспортним засобом. Поліцейські не зупиняли транспортний засіб і не спостерігали факту керування. Вже на момент дзвінка на лінію «102» (18:37) заявниця повідомляла, що автомобіль «наразі припаркувався». Рапорт чергового ОСОБА_3 про те, що автомобіль нібито «було зупинено нарядом Океан-403», суперечить і повідомленню заявниці, і відеозаписом, і висновку самого суду про те, що ОСОБА_1 застали в припаркованому автомобілі…»;
-без доведення статусу водія відмова від огляду не утворює об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
-місцевий суд обмежив право сторони захисту на апеляційне оскарження постанови.
Окрім цього, захисник просить визнати апеляційну скаргу поданою в межах строку на апеляційне оскарження, а в разі встановлення пропуску строку – поновити строк на апеляційне оскарження, з посиланням на те, що 30.09.2026 року в судовому засіданні місцевим судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, ОСОБА_1 присутнім у судовому засіданні не був, повний текст постанови в електронному суді захисник отримала лише 06.10.2026 року, тобто на шостий день строку.
Захисник вказує, що до виготовлення повного тексту постанови ОСОБА_1 та його захисник не могли знати мотивів, з яких суд дійшов висновку про винуватість, а отже не могли сформувати доводи апеляційної скарги.
За таких обставин, захисник вважає, що строк на апеляційне оскарження слід обчислювати з 06.10.2026 року, коли повний текст постанови став доступний стороні захисту, тому вважає, що скаргу подано в межах строку на апеляційне оскарження.
Разом із цим, захисник зазначила, що навіть якщо обчислювати строк з 30.09.2026 року, його останній день припав на 10.10.2026 року, тобто на суботу, останнім днем строку в такому разі є перший після нього робочий день – 12.10.2026 року.
Апеляційний розгляд проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.
При цьому, захисник Голоденко Л.О. вказала, що ОСОБА_1 обізнаний про розгляд справи, однак не має можливості з`явитися у судове засідання, тому вважала можливим проводити апеляційний розгляд за його відсутності.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Заслухавши захисника, яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, просить їх задовольнити; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.
Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.
Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 не приймав участі в судовому засіданні суду першої інстанції. Натомість, розгляд справи було проведено за участю його захисника Голоденко Л.О. та 30.09.2026 року винесено оскаржену постанову.
Відповідно до супровідного листа місцевим судом копію постанови направлено на поштову адресу ОСОБА_1 , однак відомості про отримання виклику адресатом відсутні.
Десятиденний строк на апеляційне оскарження закінчувався 10.10.2026 року, що припав на вихідний день - суботу, тому останнім днем подання апеляційної скарги є наступний робочий день, а саме 12.10.2026 року.
З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2026 року через систему «Електронний суд» захисником Голоденко Л.О. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, та цього ж дня зареєстровано місцевим судом.
Таким чином, враховуючи, що апеляційну скаргу захисником подано в межах строку на апеляційне оскарження, клопотання про його поновлення суд визнає зайвим.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови місцевого суду, з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді даної справи, місцевий суд наведених вище вимог закону не дотримався, оскільки не звернув увагу на неналежне оформлення матеріалів справи органом, який складав протокол, з необхідною та достатньою повнотою не встановив фактичні обставини справи, та прийняв передчасне рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Такий висновок місцевого суду є необґрунтованим та передчасним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, та матеріали додані до нього, є такими, що не відповідають вимогам закону, а їх суттєва неповнота та суперечливість унеможливлюють прийняття остаточного рішення судом, без усунення недоліків органом який складав протокол про адміністративне правопорушення.
Так, ст. 256 КУпАП регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі – Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем в закладі охорони здоров`я.
Згідно з пунктом 2 розділу 1 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Положеннями п.6 розділу 1 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться зокрема поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
Згідно п.4 розділу 3 вказаної Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Відповідно до норм ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Аналогічні положення містить і згадана вище Інструкція.
Апеляційним судом встановлено, що місцевий суд не в повній мірі дослідив матеріали судової справи та дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В оскарженій постанові місцевий суд зазначив, що 10.07.2026 року, о 18:25 год., водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Марсельська, буд.7, в м.Одесі, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна кольору шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5.Правил дорожнього руху України.
Разом із цим, апеляційний суд звертає увагу, що в протоколі серії ЕПР1 №716001 від 10.07.2026 року щодо суті адміністративного правопорушення зазначено, що 10.06.2026 року, 18:25 год., в м. Одесі по вул. Марсельська, буд.7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Alcotest drager» на місці зупинки та в медичному закладі КНП «ООМЦПЗ» ООР відмовився, що зафіксовано на ПВР 471062, чим порушив п.2.5 ПДР – відмова особи яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів.
Таким чином існує невідповідність зазначення в постанові та в протоколі дати скоєння адміністративного правопорушення, а саме «10.07.2026 року» та «10.06.2026 року» відповідно, а також номеру транспортного засобу « НОМЕР_1 » та « НОМЕР_2 ».
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол серії ЕПР1 №716001 датований 10.07.2026 року, довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, пояснення свідка ОСОБА_2 , довідка АРМ «102» також датовані 10.07.2026 року.
Однак, в протоколі вказано, що правопорушення вчинено 10.06.2026 року.
Таким чином, залишається незрозумілою дата вчинення адміністративного правопорушення, 10.07.2026 року чи 10.06.2026 року.
Також протокол містить суперечності щодо реєстраційного номеру автомобіля. Так, в протоколі при викладі суті правопорушення вказано, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , проте в цьому ж протоколі в графі «6.Транспортний засіб (марка, модель, номерний знак, належність)» вказано «Volkswagen Passat», НОМЕР_1 ».
Вказані невідповідності місцевий суд визнав технічною помилкою, що є неприпустимим у даному конкретному випадку, оскільки дата вчинення правопорушення та зазначення конкретного транспортного засобу, на якому було скоєно правопорушення, є суттєвими, та за відсутності належного підтвердження, можуть стосуватися іншої події чи іншого транспортного засобу, а обвинувачення має бути конкретним.
Окрім цього, з довідки АРМ «102» вбачається, що повідомлення надійшло щодо порушення ПДР нетверезим чоловіком, який сів за кермо чорного кольору автомобіля «Шкода», д.з. НОМЕР_1 , та ледве не скоїв ДТП, наразі припаркувався біля магазину «Таврія-В».
Тобто, відповідно до довідки АРМ «102» надійшло повідомлення щодо автомобіля «Шкода», д.з. НОМЕР_1 , а в протоколі вказано про скоєння адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1 на автомобілі «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_2 .
Також апеляційний суд звертає увагу на суттєві невідповідності щодо часу вчинення адміністративного правопорушення. Так, відповідно до протоколу ОСОБА_1 , о 18:25 год., керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, та відмовся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я.
Разом із цим, залишається незрозумілим яким чином станом на 18:25 год. ОСОБА_1 міг уже відмовитись від огляду на стан алкогольного сп`яніння, якщо відповідно до довідки АРМ «102» анонімне повідомлення з тел. 0968907600 на лінію «102» надійшло о 18:37 год, диспетчером зафіксовано відсутність вільних патрулів о 18:39 год., о 18:40:14 год. відправлено патруль Океан-Д УПП, о 18:40:29 год. прийнято, о 18:40:56 прибув патруль, виконано о 19:43:15 год., та о 19:43 год. автомобіль під керуванням ОСОБА_4 було зупинено нарядом Океан-403, та складено матеріал за ст.130 КУпАП.
Тобто, з протоколу про адміністративне правопорушення встановлено суперечності щодо дати, часу та конкретного автомобіля, на якому скоєне інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення.
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу, що у протоколі вказано про долучення технічного засобу відеозапису ПВР471062.
Разом із цим, при дослідженні диску, що наявний в матеріалах справи на арк.9, встановлено наявність окрім відеозапису ПВР471062, який вказаний в протоколі, також іншого відеозапису із камери зовнішнього відео спостереження з будинку, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортних засобів.
Однак, апеляційний суд наголошує, що в матеріалах справи відсутня інформація про походження вказаного відеозапису, для можливості перевірки його допустимості у якості доказу по справі. Адже відповідних рапортів, протоколів огляду та вилучення, пояснень особи, яка добровільно б надала відеозапис, з матеріалів справи не вбачається.
Наведені недоліки протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів адміністративної справи позбавляють суд апеляційної інстанції перевірити рішення місцевого суду в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки суд першої інстанції, не зважаючи на наявність підстав для направлення матеріалів справи на дооформлення, передчасно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин ДТП, інспектору поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, під час доопрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення необхідно встановити, з`ясувати та зафіксувати точні дату та час вчинення адміністративного правопорушення, конкретний автомобіль на якому, було вчинене інкриміноване адміністративне правопорушення, із зазначенням його марки, кольору та номерного знака. А також повідомити та підтвердити законність походження долученого до матеріалів справи диску із відеозаписом із камери зовнішнього відео спостереження з будинку, а також докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ суд не має права відшукувати докази на наявність або відсутність винуватості вини особи, яка притягається до відповідальності, тобто не має права перебирати на себе функції сторони обвинувачення.
На думку апеляційного суду, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення з порушенням процесуальних норм, зокрема згаданої вище Інструкції, фактично призвело до порушення приписів ст.ст. 1, 256 КУпАП та для особи, відносно якої складно протокол про адміністративне правопорушення - порушує право на захист, що регламентовано положеннями ст. 63 Конституції України.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Крім того, апеляційний суд вважає, що у даному випадку для прийняття рішення на користь, або проти особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, орган, який зобов`язаний на збирання доказів для підтвердження фактів і обставин, що відображені в протоколі, так і суд першої інстанції, який зобов`язаний на основі суворого додержання законності, прийняти законне та обґрунтоване рішення, вчинити всі дії спрямовані на повноту здійснення ними дій, що передбачені наданими їм повноваженнями.
Як це регламентовано законодавством, для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, інспектору поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, під час доопрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення необхідно виправити недоліки, викладені в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.
Відповідно до положень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, протокол про адміністративне правопорушення, складений без додержання вимог КУпАП та Інструкції підлягає поверненню відповідному органу для належного оформлення.
Приймаючи рішення про скасування оскарженої постанови суду першої інстанції з поверненням для належного оформлення та доопрацювання матеріалів справи органу, який складав протокол, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ.
Так, у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах долучених до нього, які були зібрані органом, який склав протокол, та для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція збирання доказів, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності.
За наведених обставин та враховуючи те, що без усунення недоліків матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти остаточне обґрунтоване рішення по суті справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягають поверненню до УПП в Одеській області для належного оформлення матеріалів адміністративної справи та подальшої її передачі до суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Голоденко Л.О. – задовольнити частково.
Постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 30.09.2026 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – повернути до УПП в Одеській області для належного оформлення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua