Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №751/6615/26
Суддя: Діденко А. О.
Справа №751/6615/26
Провадження №3/751/1506/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Діденко А.О.
секретаря судового засідання Рак Я.М.
за участі захисника – адвоката Кравченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
ОСОБА_1 згідно адміністративного протоколу інкримінувалося вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких обставин: 21.06.2026 о 09:36:00 за адресою м. Чернігів, вул. Народного руху, 11А, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Lanos д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Чернігів, вул. Народного Руху, 11А, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився по місцю зупинки за допомогою приладу Drager 7510 Alcotest ARLM 0316, проба позитивна 0,27% проміле, чим порушив п. 2.9.а.ПДР.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому порядку.
У судовому засіданні захисник особи, щодо якої складено адміністративний протокол – адвокат Кравченко В.В. винуватість ОСОБА_1 заперечив у повному обсязі та суду пояснив, що ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння фактично, відеозапис не містить жодної ознаки перебування особи в стані алкогольного сп`яніння (зокрема відсутні порушення мови та водій має поведінку адекватну обстановці тощо) та показники приладу були помилкові. ОСОБА_2 на місці неодноразово повідомляв працівників поліції про свою незгоду із результатами проведеного огляду. Однак, працівники поліції шляхом введення в оману щодо юридичних наслідків підпису в акту огляду на визначення стану сп`яніння, а також щодо форми та ступеня юридичної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, спонукали останнього підписати акт огляду на визначення стану сп`яніння та відмовитися від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в лікаря-нарколога в медичному закладі. При цьому, показник 0,27% проміле має незначне перевищення норми 0,2 % проміле на сім сотих показника, і працівники поліції усвідомлювали, що в разі доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду перевищення показника 0,2% проміле зі значною вірогідністю може не підтвердитися, а тому свідомо спонукали ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в медичному закладі в лікаря-нарколога.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши дані адміністративного протоколу та долучені до нього докази, суд дійшов таких висновків.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому суд зауважує, що в силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв, що підлягає врахуванню при оцінці правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Крім того, як свідчать положення пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «про адміністративну процедуру» добросовісність включено до принципів адміністративної процедури.
Попри те, що формально положення КАС України не є застосовними у межах справ за ст. 130 КУпАП, однак це не нівелює необхідності перевірки того, чи використовує суб`єкт владних повноважень свої повноваження саме з тією метою, якою вони надані законом, та чи реалізує суб`єкт владних повноважень свої повноваження добросовісно.
У тому разі, якщо під час розгляду справи суд дійде висновку, що використання працівниками поліції повноважень, передбачених Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, здійснювалося із метою іншою, аніж визначена даним нормативним актом (зокрема з ймовірною метою формування показників складених адміністративних протоколів), такі обставини зумовлюють недопустимість протоколу у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП як доказу, одержаного із порушенням закону, та безумовно зумовлюють необхідність закриття провадження за ст. 130 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Згідно із пунктами 1, 2 та 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно із вимогами розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, як затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.
Як уже було зазначено вище, владні повноваження реалізуються працівниками поліції виключно з метою, що визначена законом, та спосіб їх реалізації повинен відповідати критерію добросовісності. Однак жоден нормативний акт не визначає таку мету реалізації повноважень поліції, як створення передумов для складення адміністративного протоколу, у тому числі шляхом очевидно некоректного роз`яснення наслідків поведінки особи, або специфіки та характеру процесуальних дій тощо.
Отже, працівники поліції повинні дотримуватися такої моделі поведінки в ході направлення особи на проходження огляду на визначення стану сп`яніння, яка виключала би її розумне тлумачення саме як спонукання до відмови від проходження огляду.
Однак, аналіз зафіксованих на відеозаписі обставин спілкування із працівниками поліції дає підстави для однозначного висновку про те, що з боку «розумного стороннього спостерігача» дії працівників поліції можуть бути трактовані як спонукання особи до відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в лікаря-нарколога в медичному закладі.
Як вбачається із відеозапису з бодікамер працівників поліції, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 було повідомлено виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 на пропозицію пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці погодився. Результат тесту – позитивний, 0,27% проміле.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відповідно до пункту 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
Слід зазначити, що фабула адміністративного протоколу не містить відомостей про те, чи погодився водій із результатами огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці.
Зафіксовані на відеозаписі обставини свідчать, що поведінка водія була невірно трактована працівниками поліції як така, що свідчить про його згоду з результатами огляду на місці за допомогою приладу Драгер, з огляду на наступне.
На відеозаписі водій неодноразово повідомляє працівників поліції про те, що він не згоден із результатом приладу:
- «сім сотих, це стан сп`яніння? … я не згоден… давайте ще один проведемо…» (09:40);
- «має бути ще раз, бо 0,2 та сім сотих – це ж не алкогольне сп`яніння..» (09:41);
- «я не погоджуюся.. ну сім сотих…" - "До лікаря-нарколога згодні проїхати?" – "Згоден їхати.." (09:41).
У подальшому 09:41:30 ОСОБА_1 додатково зазначає про незгоду, і йому повторно пропонується проїхати до лікаря-нарколога у медичний заклад, на що ОСОБА_1 відповідає ствердно, бере документи та запитує, чи проїде з ними також дружина з дітьми, на що працівник поліції відповідає: «тут залишайте..» і вступає в суперечку із дружиною ОСОБА_1 щодо їх можливого залишення на місці.
У цей час другий працівник поліції замість доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу розпочинає додатковий діалог із ОСОБА_1 із повідомленням некоректних наслідків відмови від проходження огляду, про що нижче буде зазначено окремо (09:42).
Суд констатує, що водій багаторазово висловився про незгоду з результатом та висловив згоду пройти огляд в лікаря нарколога, однак працівники поліції отримавши таку згоду (09:41) з невідомих причин не забезпечили його невідкладне доставлення до лікаря-нарколога, а продовжили діалог з водієм на місці, який містив неодноразові помилкові судження працівників поліції про юридичні наслідки відмови від проходження огляду
Суд зазначає, що згідно відеозапису працівники поліції надають ОСОБА_1 хибні відомості про правові наслідки відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, і таким чином створюють в останнього помилкову думку про те, що ОСОБА_1 зможе довести відсутність стану сп`яніння вже під час судового розгляду: - «А що далі буде, скільки штраф? – «Та це не штраф, це ну … (нерозбірливо)» – «Ну а що далі, права забирають?» – «Та права не будуть забирати… «ДІЯ» є у вас? … Та заспокойтеся, ніхто нічого не буде забирати у вас …» - «А що далі - суд?» - «Ну так… суд, скажете там, що така ситуація у вас вийшла..» - «Ну добре, тоді складайте…» (09.42);
Далі відеозапис з портативного реєстратора 470619 містить перерву (09:42:53 – 09:44:01), після якої вже фіксується процедура складання адміністративного протоколу. У ході цієї процедури ОСОБА_1 знову запитує в працівників поліції про те, як відбуватиметься розгляд справи, після чого працівник поліції фактично не дає йому закінчити питання: «ну все, заспокойтеся, все добре … все пояснимо, не переживайте...» та продовжують оформлення адміністративного матеріалу (09:44:25).
У подальшому ОСОБА_1 знову намагається уточнити: «Так суд штраф випише?» - «Да, да… все в суді там поясните, повідомите… оскаржите… і там вас вислухають…» (09:45).
Вже після завершення процедури складання адміністративного протоколу на додаткове питання ОСОБА_1 щодо можливості оскарження в суді: «Да оскаржите ж, немає питань…» (09:49).
Отже, працівниками поліції не повідомляються ОСОБА_1 дійсні наслідки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якими є безальтернативне застосування штрафу в сумі 17 000 грн та один рік позбавлення права керування. Не роз`яснюється й те, що в разі відмови водія від проходження огляду в лікаря-нарколога не існує жодного передбаченого чинним законодавством способу оскарження результатів огляду на місці за допомогою приладу «Драгер».
Крім того, суд окремо звертає увагу, що на місці зупинки в ОСОБА_1 не вилучалося посвідчення водія із видачею тимчасового документа, і при цьому працівниками поліції фактично надано хибні відомості про те, що саме таке невилучення посвідчення водія є перевагою відмови від проходження огляду.
Також суд окремо звертає увагу, що одним із працівників поліції надається хибна інформація про те, що саме в разі проходження огляду в лікаря-нарколога та підтвердження результату буде вилучений транспортний засіб на штрафмайданчик, а в разі проходження огляду на місці лише буде необхідно викликати тверезого водія, що є окремим епізодом спонукання до відмови від проходження огляду в лікаря-нарколога (час 09:42 відеореєстратор 470633).
Внаслідок наведених обставин у особи, щодо якої складається адміністративний матеріал за ст. 130 КУпАП формується помилкове враження про те, що за результатами судового розгляду може бути ретроспективно встановлено відсутність стану сп`яніння або застосовано більш м`яку санкцію, ніж передбачено санкцією статті 130 КУпАП, і що в цілому відмова від проходження огляду за своїми наслідками є більш сприятловою, аніж проходження огляду.
Заразом працівники поліції невірно інформують ОСОБА_1 про наслідки та суть процесуальної дії щодо підписання графи акта огляду на стан сп`яніння яка має назву «З результатом згоден», та створюють помилкове враження, що підписання даної графи свідчить лише про правильність відтворення показника драгера, а не про згоду з результатом в цілому:
- «ну з результатом згодні, що воно вірно показує?» (09:40);
- «ну ви погоджуєтеся, що воно вірно показує?.. у нас є всі відповідні документи» (09:41);
- «Отут .. «згоден»» - Згоден з оцим всім описом? Я не згоден…» - «Та ні, це лише з результатом…» - «Так тут згоден з результатом... а при чому тут дані?» (09:47).
При цьому навіть в подальшому ОСОБА_1 зазначає про незгоду із показаннями приладу «Драгер»: «… а звідсотком я не згоден..» - «Добре, добре..», після чого працівники поліції продовжують складання адміністративного протоколу» (09:46).
Суд також нагадує, що в силу висновків ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та «Лучанінова проти України», провадження у справі про адміністративні правопорушення є «кримінальним провадженням» для цілей ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ), а отже винуватість особи має бути доведена зібраними державним органом доказами за стандартом «поза розумним сумнівом».
Про «кримінальний характер» даного провадження в світлі ЄКПЛ свідчить і тяжкість санкцій, що можуть бути застосовані до особи згідно статті 130 КУпАП, зокрема позбавлення спеціального права (права керування транспортним засобом) що є аналогічним одному з видів покарань, передбачених Кримінальним кодексом України, а також застосування штрафу в сумі, яка відповідає сумам штрафів, передбачених КК України за окремі види кримінальних правопорушень.
Заразом, згідно зі статтею 6 ЄКПЛ кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Водночас загальноприйнятним у кримінальному провадженні є стандарт доказування винуватості особи «поза розумним сумнівом».
Щодо стандарту доказування «поза розумним сумнівом означає» у постанові Касаційного кримінального суду у складі ВС від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17 було наведено такий правовий висновок: цей стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Оскільки в даному випадку працівниками поліції на запит особи було повідомлено очевидно некоректні правові наслідки відмови від проходження огляду та вчинено дії, які об`єктивно можуть бути розтлумачені як спонукання особи до відмови від проходження огляду, такі суттєві порушення та недоліки при проведенні процедури огляду зумовлюють недопустимість складеного адміністративного протоколу як доказу через суттєве порушення процедури огляду.
Однак досліджені судом докази, зокрема зміст відеозапису з бодікамери працівника поліції, не доводять винуватість особи за стандартом «поза розумним сумнівом», що зумовлює закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У даному випадку обов`язок доведення вини покладається на орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов`язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.
Відповідно до ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 124, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Суддя: А.О. Діденко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua