Рішення від 17 листопада 2026 р. у справі №400/6668/24 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 17 листопада 2026 р.

Справа: №400/6668/24

Суддя: Мороз А. О.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18 листопада 2026 р.справа № 400/6668/24

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Клепки А.В.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: Риженко Ю.О.,

у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), в розмірі 100 000 грн. за період з 17.01.2023 р. до 30.11.2023 р.;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168 в розмірі 100 000 грн., у зв`язку з його безпосередньою участю у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 17.01.2023 р. до 30.11.2023 р., з урахуванням вже виплачених сум.

На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що в період з 17.01.2023 р. до 30.11.2023 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , у складі якої приймав безпосередню участь в бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на підставі бойових наказів (розпоряджень). Однак, відповідач протиправно не виплачував йому передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн.

18.06.2025 р. Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

П`ятим апеляційним адміністративним судом постановою від 23.12.2025 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06.08.2026 р. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_2 , скасувавши рішення Миколаївського окружного адміністративного суду і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду та направив справу на новий судовий розгляд.

У постанові Верховного Суду зокрема зазначено, що право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язується не лише з самим фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням бойових (спеціальних) завдань. При новому розгляді справи, суд повинен встановити характер завдань, які виконував позивач у спірний період, а також чи належали вони до переліку бойових (спеціальних) завдань, виконання яких є підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. Однак таких доказів за весь заявлений період позивачем не надано, окрім довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Водночас, цей документ не входить до переліку документів необхідних для призначення додаткової винагороди. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 887 від 22.08.2023 р. Відповідачем подані суду рапорти командира відповідного підрозділу ВЧ НОМЕР_1 , в якому проходив службу ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач у спірний період виконував завдання у складі діючих угруповань військ сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупуваннями військ (сил) (далі - завдання у складі угрупування військ (сил), резерву, пунктів управління). Вогневе ураження противника ОСОБА_1 у зазначені періоди не здійснював. Крім того, відповідно витягу із журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 17.01.2023 р. до 30.11.2023 р. виконував бойові (спеціальні) завдання в районах, які у 2023 р. відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, не були визначені як райони ведення воєнних (бойових) дій.

Представник позивача клопотав про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що вимоги позивача є безпідставними, так як належними та допустимими доказами права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. у зв`язу з виконанням ним бойових (спеціальних) завдань, є відповідні рапорти командира позивача. Такі рапорти долучені відповідачем до відзиву і з них не вбачається виконання позивачем тих завдань, які надають право на отримання додаткової винагороди.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 в період часу з 17.01.2023 р. до 30.11.2023 р.

У окреслений період він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районі с. Олександрівка Станіславської сільської громади Херсонського району Херсонської області.

За період з 17.01.2023 р. до 30.11.2023 р. позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Вважаючи, що йому мала виплачуватись додаткова винагорода з розрахунку 100 000 грн., а не 30 000 грн., позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. в розмірі 100 000 грн.

Листом від 15.05.2024 р. ВЧ НОМЕР_1 відмовила у задоволенні даної заяви, посилаючись на відсутність підстав для її виплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011-ХII, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 9-2 Закону № 2011-ХII, під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового, начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації" в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 р., який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. прийнята Постанова № 168.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 в редакції, що була чинна станом на 01.01.2023 р., визначено:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацем 3 п. 2-1 Постанови № 168, в редакції, що була чинна станом на 01.01.2023 р., установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки пунктах 1-1 і 1-2 визначають особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

За приписами п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам що затверджений наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 р. № 260, в редакції, що була чинна станом на 01.01.2023 р., встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення , на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах ): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Згідно п. 3, 4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам що затверджений наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 р. № 260, в редакції, що була чинна станом на 01.01.2023 р., визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони , відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином, відповідно до Постанови № 168 та Порядку № 260, питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням).

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що ніким іншим, окрім командування відповідної військової частини, питання безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях, не може бути підтверджено.

Надана позивачем довідка ВЧ НОМЕР_1 від 12 березня 2024 р. № 444, відповідної до якої він брав участь брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі села Олександрівка Станіславської сільської громади Херсонського району Херсонської області, не є безумовним підтвердженням того, що позивач брав участь саме у бойових діях. Вона включає в себе відображення здійснення й інших заходів - виконання спеціальних завдань, в тому числі поза зонами ведення бойових дій.

Відповідно рапорту т.в.о. старшого помічника начальника штабу ВЧ НОМЕР_1 від 08.09.2026 р., ОСОБА_1 згідно з рапортами командира підрозділу від 14.02.2023 р., від 19.03.2023 р., від 07.04.2023 р., від 02.05.2023 р., від 02.06.2023 р., від 02.07.2023 р., від 03.08.2023 р., від 03.09.2023 р., від 25.11 2023 р., виконував завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупуваннями військ (сил). При цьому, вогневе ураження ОСОБА_1 .

Відповідно до дослідженого судом витягу з журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в період з 17.01.2023 р. до 30.11.2023 р. виконував завдання в районах, які в 2023 р. наказами Головнокомандувача Збройних Сил України не були визначені як райони ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідач в ході розгляду справи надав суду докази здійснення позивачем заходів - виконання спеціальних завдань, в тому числі поза зонами ведення бойових дій і за ці заходи передбачено виплату саме в розмірі 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, яка і була виплачена позивачу.

Випадки нефіксування відповідачем участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі саме виходячи з 100 000 грн. відсутні, що підтверджується наявністю в матеріалах справи відповідних рапортів командирів та журналів, в яких зафіксована служба позивача у спірний період.

Відтак, наявність рапортів, журналів бойових дій ВЧ НОМЕР_1 за спірний період з фіксацією дій позивача, виключає можливість не фіксування взагалі участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які б були підставою для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

З урахуванням вищевикладеного суд, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений

18 листопада 2026 р.

Суддя А. О. Мороз

Оригінал: reyestr.court.gov.ua