Суд: Кролевецький районний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №579/1729/26
Суддя: Моргун О. В.
Справа № 579/1729/26
3/579/1022/26
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 листопада 2026 року Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Моргун О.В., з участю захисника Вернигори В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої АДРЕСА_1 , громадянки України,
- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22.06.2026 року серії ЕПР1 № 699426 ОСОБА_1 21 червня 2026 року о 22 год. 00 хв. в с.Грузьке по вул.Піщана, 45 керувала електроскутером Yadea Т9, без номерного знака, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Драгер Alkotest 6820, який показав результат - 1.19‰.
ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 17.11.2026 року не з`явилася.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажними, у зв`язку з цим суд розглядає справу в її відсутність.
Захисник просив провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Факт вчинення ОСОБА_1 указаного вище правопорушення підтверджується матеріалами справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 22.06.2026 року серії ЕПР1 № 699426 (а.с. 2);
- результатом проходження тестування на алкоголь приладом Драгер Alkotest 6820, тест №1567 від 22.06.2026 року та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3, 7);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 6);
- відео-файлами, які містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування (а.с. 8).
Згідно ст.ст. 251, 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів, це офіційний документ відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення можливо приймати до уваги як належний доказ - зміст якого відтворює фактичну обставину, оскільки в судовому засіданні встановлено, що протокол складений уповноваженою особою у встановленому законом порядку, і ознаки діяння, вчиненого ОСОБА_1 21 червня 2026 року о 22 год. 00 хв. в с.Грузьке по вул.Піщана, 45 містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У працівника поліції були всі підстави запропонувати пройти медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння, вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, не порушено.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються серед іншого протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Протокол про адміністративне правопорушення від 22.06.2026 року серії ЕПР1 № 699426 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2); результат проходження тестування на алкоголь приладом Драгер Alkotest 6820, тест №1567 від 22.06.2026 року та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3, 7); письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с. 6) відео-файли, які містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування (а.с. 8), за змістом яких ОСОБА_1 підтвердила факт керування електроскутером, іншими доказами, які маються в матеріалах справи, та які заслуговують на увагу суду, не спростовано.
Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам і об`єктивно узгоджується між собою, та не викликають у суду сумнівів.
Доказів, які б могли спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, суду не надано і такі у матеріалах справи відсутні.
Здійснене судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджених відео-файлами, які містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування (а.с.8), саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння, будь-який наявний у справі сумнів спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.
Відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення і покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП), тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа зобов`язана не лише формально зафіксувати обставини події, а й долучити належні та допустимі докази, які підтверджують викладені у протоколі фактичні дані. До таких обставин, зокрема, належать: подія правопорушення (час, місце, спосіб та інші істотні умови його вчинення), форма вини (умисел або необережність), мотив і мета вчинення правопорушення, якщо вони мають значення для правильної кваліфікації діяння. Зазначені докази повинні бути достатніми для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, включаючи об`єктивну та суб`єктивну сторони, а також підтверджувати суб`єктність особи, тобто її здатність нести адміністративну відповідальність.
У рішенні від 06.02.2025 року «Гайдашевський проти України» ЄСПЛ констатував, що «здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об`єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції».
Уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення вичерпала всі можливості для збору доказів.
А суд відповідно до рішення від 06.02.2025 року «Гайдашевський проти України» позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність серед іншого наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.
Доводи сторони захисту є необґрунтованими, викладені без надання доказів, зазначене суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою ухилення від відповідальності.
Таким чином, з досліджених у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки керувала транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до повідомлення відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області згідно облікових даних автоматизованої системи ІПНП вкладки ГСЦ «Посвідчення водія» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органами МВС видано посвідчення водія НОМЕР_1 від 14.03.2026 року категорії «В» ТСЦ 5945. Позбавленою права керування транспортними засобами не значиться (а.с. 5).
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь небезпеки для суспільства даного виду правопорушення, з метою запобігання вчиненню нею нових правопорушень, є підстави застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи сторони захисту не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.40-1, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 283 - 285, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання цієї постанови в частині стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Кролевецький районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Моргун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua