Рішення від 17 листопада 2026 р. у справі №300/1868/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 17 листопада 2026 р.

Справа: №300/1868/26

Суддя: Микитин Н.М.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2026 р. справа № 300/1868/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитин Н.М. , розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ), звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач , ГУ ПФУ в Черкаській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області ) про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №092850028911 від 06.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1988 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.07.2016 з 04.02.1987 по 04.11.1988 в колгоспі «Шлях Ілліча»; з 01.10.2002 по 02.07.2005 в Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційної організації №3» згідно з архівною довідкою №01-23/144 від 18.02.2026, виданої Управлінням архівної справи Калуської міської ради; з 13.07.2016 по 14.07.2016 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін»; період отримання допомоги по безробіттю з 06.06.2007 по 16.02.2008, з 16.02.2008 по 17.03.2008, з 23.07.208 по 10.08.2008; період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 28.04.1984 по 25.06.1988, з 17.12.1988 по 17.12.1991, з 02.07.1999 по 02.07.2002, та зобов`зання призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.01.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки досягнула пенсійного віку та вважала, що має необхідний обсяг страхового стажу. Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відмовою зарахувати до страхового стажу періоди роботи 04.02.1987 по 04.11.1988, з 01.10.2002 по 02.07.2005 та період догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку. Позивач вважає дане рішення протиправним, оскільки недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало через підсистему "Електронний Суд" відзив від 10.04.2026 на позовну заяву. Представник відповідача, вказала на відсутність правових підстав для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивачки. На переконання ГУ ПФУ в Черкаській області, період 04.02.1987 по 04.11.1988 в колгоспі «Шлях Ілліча» не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки записи трудової книжки внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів РСР від 24.04.1975 №310. Періоди роботи ОСОБА_1 з 01.10.2002 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 02.07.2005 не зараховані до страхового стажу, у зв`язку із відсутністю даних про трудові відносини за ці періоди у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Щодо не зарахування періодів позивачки догляду за дітьми представник відповідача пояснив невідповідністю прізвища у свідоцтві про народження від 01.02.2001 серії НОМЕР_3 та від 22.09.2022 серії НОМЕР_4 та у витязі про реєстрацію шлюбу, а саме: ОСОБА_2 . Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №092850028911 від 06.02.2026 є законним та прийняте на підставі чинного законодавства.

20.04.2026 від ОСОБА_1 на адресу Івано-франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вона не погодилась із доводами викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву. Вважає їх непослідовними та належним чином не необґрунтованими. Просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало до суду пояснення по даній справі, яке надійшло 04.05.2026. У поданому поясненні представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. За аргументами ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, до страхового стажу позивачки не враховано період роботи в колгоспі з 04.02.1987 по 04.11.1988, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Постанови №310, а саме: довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування, реорганізацію колгоспу не надано. Стосовно періодів з 01.10.2002 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 02.07.2005 представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначив, зо вони не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки, тому що відсутня сплата страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Із урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до копії паспорта № НОМЕР_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач 29.01.2026 звернулася до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії.

За наслідками розгляду заяви позивача від 29.01.2026 за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління ПФУ в Черкаській області №092850028911 від 06.02.2026 у призначенні пенсії відмовлено, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Так, відповідно до коментованого рішення страховий стаж особи становить 26 років 08 місяців 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи: згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 07.06.1988 з 20.08.1974: з 04.02.1987 по 04.11.1988, оскільки записи трудової книжки внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів РСР від 24.04.1975 №310. Довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування, реорганізацію колгоспу не надано; з 01.10.2002 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 02.07.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про трудові відносини за цей період. Періоди догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку, згідно свідоцтва про народження від 01.02.2001 серії НОМЕР_3 та від 22.09.2022 серії НОМЕР_4 , оскільки прізвище дитини не відповідає прізвищу зазначеному у витязі про реєстрацію шлюбу ( ОСОБА_2 ).

Вважаючи протиправним, та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від №092850028911 від 06.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - - Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Копією паспорта громадянина України підтверджується, що 60-річного віку позивачка досягла 27.04.2025.

При цьому, за призначенням пенсії звернулася 29.01.2026, тобто після досягнення 60-річного віку.

Таким чином, для призначення пенсії за віком необхідний страховий ОСОБА_1 із урахуванням вимог статті 26 Закону України №1058-IV повинен становити не менше 32 років.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Сторонам не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що разом із заявою про призначення пенсії від 29.01.2026 позивачка надала, пакет документів, які підтверджують її трудову діяльність та періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. .

Розрахунком стажу Форми РС-право, складеним ГУ ПФУ в Черкаській області, під час вирішення питання про наявність підстав для призначення пенсії, підтверджується, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 08 місяців 21 день.

При цьому, як слідує зі змісту рішення Головного управління ПФУ в Черкаській області №092850028911 від 06.02.2026 до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.06.1988 з 20.08.1974: з 04.02.1987 по 04.11.1988, оскільки записи трудової книжки внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів РСР від 24.04.1975 №310. Довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування, реорганізацію колгоспу не надано;

з 01.10.2002 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 02.07.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про трудові відносини за цей період.

- періоди догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку, згідно свідоцтва про народження від 01.02.2001 серії НОМЕР_3 та від 22.09.2022 серії НОМЕР_4 , оскільки прізвище не відповідає витягу про реєстрацію шлюбу ( ОСОБА_2 ).

Таким чином, кожен із спірних періодів трудової діяльності не був зарахований до страхового стажу з різних, самостійних підстав, які ґрунтуються на відмінних фактичних обставинах. За таких умов, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд вважає за необхідне надати оцінку обґрунтованості доводів відповідачів щодо кожного не зарахованого періоду окремо, з урахуванням змісту відповідних записів у трудових книжках, поданих доказів та вимог чинного законодавства.

Щодо періоду роботи позивача 04.02.1987 по 04.11.1988 в колгоспі «Шлях Ілліча», суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1988, позивача з 04.02.1987 прийнято на роботу за договором у колгосп «Шлях Ілліча», а з 04.11.1988 звільнений у зв`язку із закінченням строку договору та за власним бажанням (записи №3-4); у період з 01.10.2002 по 02.07.2005 працювала в Комунальному підприємстві ЖЕО №3 двірником прибиральником сходових кліток (записи №22-23).

Зазначені записи у трудовій книжці належним чином оформлені, містять відомості про прийняття на роботу та звільнення, засвідчені печатками підприємства, а також містять підстави внесення відповідних записів.

Підставою не врахування відповідачем періоду з 04.02.1987 по 04.11.1988 до страхового стажу позивача є відсутність інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі в господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів). Також відповідач 1 у відзиві наголошує, що зарахування стажу у колгоспі можливо лише у разі надання довідки про встановлений і вироблений мінімуми трудової участі.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить із положень статті 56 Закону України №1788-XII, якою визначено особливості зарахування до стажу роботи періодів членства та роботи в колгоспах.

Так, згідно зі статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведене свідчить, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 (надалі по тексту також Примірний статут колгоспників), громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту колгоспників).

Найвищим органом управління колгоспу визначено загальні збори членів колгоспу, до повноважень котрих, зокрема, віднесено прийняття правил внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, положення про оплату праці та про внутрігосподарський розрахунок. При цьому, мінімум трудової участі в громадському господарстві працездатних колгоспників встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (стаття 46, 25 Примірного статуту колгоспників).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отож, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Водночас, пунктами 14 та 15 Постанови №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачею та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.

Крім того, пунктами 1, 13, 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд наголошує, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця. Тобто, позивач не може нести відповідальність за невнесення відповідних записів до трудової книжки колгоспника, оскільки це фактично обмежує його право на належне пенсійне забезпечення. Будь-які недоліки у документах, пов`язані з веденням трудової книжки, не можуть позбавляти позивача прав, гарантованих законодавством, включно з правом на пенсію.

З системного аналізу Примірного статуту колгоспників та Основних положень, суд доходить висновку, що внесення відомостей до трудової книжки колгоспника щодо причин невиконання ним річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, зокрема вказання характеру таких причин, а саме поважності чи не поважності, віднесено до компетенції спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи.

Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України).

В спірному випадку, також необхідно зазначити, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 04.07.1988 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, оскільки містить інформацію стосовно періоду роботи в колгоспі, а саме: дати прийняття на роботу, найменування колгоспу та посад, де працював позивач, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи, містить відтиск печатки та підписи голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи, якими засвідчені записи в трудовій книжці про трудову участь позивача в громадському господарстві із встановленим річним мінімумом трудової участі. При цьому, ні Основними Положеннями, ні Інструкцією, не передбачено наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів, які б підтверджували невиконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в колгоспі в період з 04.02.1987 по 04.11.1988 саме без поважних причин, відповідачем не надано.

Таким чином, підлягає врахуванню до страхового стажу позивачки період її роботи 04.02.1987 по 04.11.1988 в колгоспі «Шлях Ілліча».

Щодо періоду роботи з 01.10.2002 по 02.07.2005 в Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційної організації №3», судом вказується наступне.

Відповідно до даних трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1988, позивача з 01.10.2002 прийнято в комунальне підприємство ЖЕО №3 двірником прибиральником сходових кліток, а 02.07.2005 звільнено з роботи за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (записи 22-23).

Записи №22-23 внесені до трудової книжки позивача без виправлень, засвідчено печаткою підприємства та підписом начальника відділу кадрів, а не зазначення повної дати наказу про прийняття на роботу, на переконання суду, не заважає встановити факт трудової зайнятості позивачки у зазначений період, адже як вже зазначалось судом, на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки неналежного заповнення трудової книжки роботодавцем.

Крім того, як з`ясовано судом та не заперечується сторонами, разом із заявою про призначення пенсії позивачем також надана Архівна довідка від 18.02.2026 №01-23/144, видана Управлінням архівної справи Калуської міської ради, відповідно до якої, ОСОБА_1 дійсно працювала у ВЖЕО міськвиконкому, двірником-прибиральником сходових кліток Комунального підприємства «ЖЕО №3», а 02.07.2005 була звільнена відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Надана позивачем архівна довідка містить уточнюючу інформацію щодо спірного періоду роботи позивача, у тому числі, повні відомості щодо дати наказу про прийняття на роботу.

При цьому, оцінюючи підставність вимог позивача у частині зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 06.06.2007 по 16.02.2008, з 16.02.2008 по 17.03.2008, з 23.07.208 по 10.08.2008, суд вказує на таке.

Періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону1058 (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, визначених Законом 1058.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами «а», «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною 1статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Суд зазначає, що період отримання позивачкою допомоги по безробіттю, під час перебування на обліку в Калуському міському центрі зайнятості Івано-Франківської області підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.06.1988, де зокрема зазначено що 29.04.2007 – розпочато виплату допомоги по безробіттю а 10.08.2008 – припинено виплату допомоги по безробіттю.

Відтак, відповідно до частини 1статті 24 Закону №1058та з урахуванням вимог Порядку №22-1, відповідач повинен врахувати періоди отримання допомоги по безробіттю в Калуському міському центрі зайнятості Івано-Франківської області 07.06.2007 по 16.02.2008, з 17.02.2008 по 16.03.2008, з 24.07.208 по 10.08.2008 до страхового стажу позивачки.

Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №092850028911 від 06.02.2026 до страхового стажу позивача не зараховано також період догляду за дітьми до 3-х річного віку, а саме з 28.04.1984 по 25.06.1985, оскільки прізвище не відповідає витягу про реєстрацію шлюбу ( ОСОБА_2 ). З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 21.02.1989 позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . У даному шлюбі у них народилися 2 дочки, а саме: відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 ).

Згідно з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 11.03.1989 укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_8 11.03.1989 укладено шлюб.

У даному шлюбі у них народилося ІНФОРМАЦІЯ_6 та 02.07.1999:

ОСОБА_9 – свідоцтво серії НОМЕР_10 ; та ОСОБА_10 - свідоцтво серії НОМЕР_11 .

Частиною третьою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом "ж" вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

З огляду на зміст наведених норм, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі одного з таких документів: або свідоцтва про народження дитини, або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть).

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20 січня 2021 року у справі №311/2865/13-а дійшов до наступних висновків за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Таким чином, до стажу, що дає право на пенсію, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №686/1015/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведене, враховуючи вимоги частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки у спірні періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, вказаний період підлягає зарахуванню також до спеціального стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Суд звертає увагу що мотиви відповідача щодо незарахування періодів догляду за дітьми до досягненнями ними трирічного віку не є обгрунтованими. Оскільки під час реєстрації шлюбу анкетні дані, а саме прізвище « ОСОБА_11 » було зазначене російською мовою, в той час як прізвище дочок у свідоцтвах про народження вказане українською мовою « ОСОБА_12 ».

При цьому, суд звертає окрему увагу на обставину дублювання спірних періодів роботи, який позивач просить зарахувати до страхового стажу а саме період роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.06.1988, з 04.02.1987 по 04.11.1988 в колгоспі “Шлях Ілліча”, з іншим періодом трудової діяльності, а саме по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.04.1984 по 23.06.1988.

Крім того, суд зазначає, що згідно розрахунку трудового стажу позивача періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 17.12.1988 по 17.12.1991, з 02.07.1999 по 02.07.2002 зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для їх повторного зарахування.

Відтак суд зазначає, суд зазначає, що одночасне зарахування одного й того самого календарного часу, а саме догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.04.1984 по 23.06.1988 є неможливим та суперечить принципам обчислення трудового і страхового стажу.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що наявність дублювання періодів роботи, виключають можливість зарахування періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 04.02.1987 по 23.06.1988, з 17.12.1988 по 17.12.1991 та з 02.07.1999 по 02.07.2002 до страхового стажу ОСОБА_1 .

Стосовно періоду роботи ОСОБА_1 з 13.07.2016 по 14.07.2016 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін», суд зазначає та керується наступним.

Відповідно до даних трудової книжки від 11.07.2016 серії НОМЕР_2 , позивачка у період з 13.07.2016 по 14.07.2016 працювала контролером деревообробного виробництва 4 розряду у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін» (записи 22-23).

В той час як відповідно до копії розрахунку стажу позивачки, який міститься в матеріалах справи вищенаведений спірний період її роботи не врахований до страхового стажу.

Судом встановлено, що дані записи у трудовій книжці від 11.07.2016 серії НОМЕР_2 виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №58.

При цьому, жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19

Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

- з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є порушенням вищезазначених норм.

Неможливість отримання від відповідних органів державної влади необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту, який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідач суду не представив.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу особи), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

З огляду на встановлені судом обставини, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суд вважає, що, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №092850028911 від 06.02.2026 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Згідно вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Отже особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 32 років страхового стажу.

За змістом вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зазначає, що українське громадянство та необхідний вік 60 роки ОСОБА_1 підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.8-9).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Із заявою про призначення пенсії за віком позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 29.01.2026 (а.с.51)

Як встановлено судом, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 26 років 08 місяців 21 день, не врахувавши при цьому до загального страхового стажу спірні періоди роботи до страхового стажу.

Однак, враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивачки спірних періодів роботи з 04.02.1987 по 04.11.1988, з 01.10.2002 по 02.07.2005, з 13.07.2016 по 14.07.2016, періодів отримання допомоги по безробіттю з 07.06.2007 по 16.02.2008, з 17.02.2008 по 16.03.2008, з 24.07.208 по 10.08.2008, періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.04.1984 по 03.02.1987 суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (більше 32 років) для призначення пенсії за віком, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як відповідний орган Пенсійного фонду України, що розглянув заяву від 29.01.2026 та відмовив позивачці у призначенні пенсії, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29.01.2026.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

У зв`язку із тим, що позивачку згідно ухвали суду від 07.04.2026 звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №092850028911 від 06.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1988 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.07.2016 а саме: з 04.02.1987 по 04.11.1988 в колгоспі «Шлях Ілліча»; з 01.10.2002 по 02.07.2005 в Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційної організації №3» згідно з архівною довідкою №01-23/144 від 18.02.2026, виданою Управлінням архівної справи Калуської міської ради; з 13.07.2016 по 14.07.2016 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін»; період отримання допомоги по безробіттю з 07.06.2007 по 16.02.2008, з 17.02.2008 по 16.03.2008, з 24.07.2008 по 10.08.2008; період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.04.1984 по 03.02.1987.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії з 29.01.2026.

В задоволені решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_12 , АДРЕСА_1 );

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ – 2136653, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 1800);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ( код ЄДРПОУ 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua