Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №559/3308/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суд: Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №559/3308/26

Суддя: Макеєв С. В.

Справа № 559/3308/26

Провадження № 2-о/559/147/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Макеєва С.В.

секретаря судового засідання Франчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника – адвокат Вишковська Валентина Іванівна, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції заявника.

Представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Вишковська Валентина Іванівна звернулась до суду із заявою, в якій просить становити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом спільного проживання та фактичного вступу у володіння майном. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини з матір`ю ОСОБА_3 та прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного володіння спадковим майном. Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та чоловіком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшло все майно, яке належало покійному. Згідно інформаційної довідки, виданої заявниці, на день смерті з ОСОБА_5 були зареєстровані: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - син та ОСОБА_7 - син, які фактично вважаються такими що прийняли спадщину. ОСОБА_7 подав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь своєї матері.

Заявниця, як спадкоємиця за законом після смерті чоловіка, подала заяву до нотаріальної контори про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини. Однак, як виявилось, чоловік позивачки також мав право на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належав його батьку, а потім матері, однак за життя не оформив спадкові права після смерті своїх батьків на дане майно. Відповідно, чоловік заявниці міг фактично прийняти спадщину, якщо спільно проживав з спадкодавцем на момент його смерті та/або фактично володів майном померлих. Тому, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину і на інше, належне її чоловікові майно, потрібно надати докази спільного проживання покійних/фактичного володіння спадковим майном, а отже і фактичного прийняття спадщини чоловіком заявниці.

Однак, мати покійного чоловіка заявниці була зареєстрована у с. Мокре, Дубенського району Рівненської області, проте, у похилому віці її забрав проживати до себе син у м. Дубно, де доглядів її до смерті і здійснив поховання. Тобто, на момент своєї смерті ОСОБА_3 проживала разом з сином, ОСОБА_5 у АДРЕСА_2 . Тому, нотаріусу не надано документів, які б підтверджували фактичне прийняття спадщини чоловіком заявниці після смерті його матері, а матері - після смерті чоловіка. За життя, покійний ОСОБА_5 не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак він фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем на день його смерті та фактично вступив у володіння належним їй майном.

Крім того, оскільки наявні розбіжності в документах, що встановлюють родинні стосунки померлого чоловіка з померлими батьками та недостатньо доказів спільного проживання та/або фактичного володіння майном померлих після смерті кожного з них, неможливо встановити рідство та право на спадкування майна померлих. Нотаріусом рекомендовано звернутись в суд з відповідною заявою про встановлення вказаних вище фактів, про що надано висновок за результатами звернення до нотаріуса.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 16.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами окремого провадження.

Представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Вишковська Валентина Іванівна, згідно поданої заяви, просить провести розгляд справи без її участі та участі заявника. Заявлені вимоги просять задовольнити.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце його проведення.

Суд вважає за належне розглянути справу по суті заявлених вимог, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №43, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , шлюб між ними було зареєстровано 16.02.1980 року, прізвища після укладення шлюбу подружжя – ОСОБА_9 (а.с. 10).

Як свідчить інформаційна довідка, видана заявниці, на день смерті з ОСОБА_5 були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. 12).

Як свідчать матеріали спадкової справи №91/2026, заведеної після смерті ОСОБА_5 , спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_1 . ОСОБА_7 подав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь своєї матері.

У свідоцтві про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які перебували у шлюбі зареєстрованому в с. Мокре Дубенського району Рівненської області ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 13, 16).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , актовий запис №31 (а.с. 15).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , актовий запис №35 (а.с. 14).

Згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 25.07.1986 року, ОСОБА_6 належить на праві особистої власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Як свідчить довідка Мирогощанської сільської ради №2048 від 20.11.2002, дружина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті чоловіка, так як проживала у жилому будинку, проте не оформила своїх спадкових прав. Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

29.01.2002 ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла ОСОБА_5 (а.с. 19).

Згідно інформаційної довідки Мирогощанської сільської ради №141602-27 від 16.07.2026, сільська рада не володіє інформацією щодо фактичного прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 (а.с. 20).

Згідно висновку за результатами звернення до нотаріуса від 30.07.2026 року №217/07-14, заявниці рекомендовано звернутись до суду, оскільки наявні розбіжності в документах, що встановлюють родинні стосунки померлого чоловіка з померлими батьками та недостатньо доказів спільного проживання та/або фактичного володіння майном померлих після смерті кожного з них, тому неможливо встановити рідство та право на спадкування майна померлих (а.с. 21).

Відповідно до протоколів опитування адвокатом свідка від 14.08.2026, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , підтвердили факт, що на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом з сином, ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Він доглянув матір до дня смерті, поховав у с. Мокре Дубенського району, де після смерті матері доглядав господарство та обробляв город (а.с. 22-31).

Згідно наданих квитанцій про оплату електроенергії за особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 за 2024-2025 р.р., оплату здійснював ОСОБА_5 (а.с. 32-35).

Як свідчить надана на запит суду приватним нотаріусом інформація, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не заводилась.

IV. Норми права, які застосував суд.

У відповідності до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 вищевказаної норми, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. За ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявниці для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Відповідно до п, 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму ВСК України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.п.3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Згідно з п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Дослідивши докази, суд робить висновок, що заяву необхідно задовольнити. Вся сукупність наданих документів вказує на підставність заяви. Заявниця ОСОБА_1 є спадкоємцем майна покійного чоловіка ОСОБА_5 , який фактично прийняв спадщину після смерті своїх батьків, однак не оформив спадкових прав. Надані заявником докази свідчить про те, що він дійсно постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Без встановлення юридичних фактів, заявниця не може підтвердити те, що померла ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, ОСОБА_4 , а померлий ОСОБА_5 прийняв спадщину після своєї матері, ОСОБА_3 , а також факт родинних відносин між покійними. Встановлення даних фактів має для заявниці юридичне значення, оскільки від них залежить реалізація нею своїх спадкових прав. Метою встановлення даних фактів є необхідність реалізації права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання на момент смерті з спадкодавцем. Встановлення даних фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1220, 1221, 1268, 1270, 1299 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника – адвокат Вишковська Валентина Іванівна, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом спільного проживання та фактичного вступу у володіння майном.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини з матір`ю ОСОБА_3 та прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного володіння спадковим майном.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та чоловіком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: С.В. Макеєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua