Рішення від 17 листопада 2026 р. у справі №197/1224/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Широківський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 17 листопада 2026 р.

Справа: №197/1224/26

Суддя: Панчук М. В.

Справа № 197/1224/26

Провадження № 2/197/1102/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Широке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, а саме просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що малолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом з матір`ю - позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. На даний час сторони спільно не проживають та спільного господарства не ведуть. Відповідач належного регулярного матеріального утримання малолітній дитині не надає. Питання утримання дитини в добровільному порядку між батьками не врегульовано, договір про сплату аліментів між сторонами не укладався.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивачка не з`явилася, про причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань до суду не подавала, будучи належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання у справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань до суду не подавав.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого 04 серпня 2023 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 12), 04 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №378.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.11.2023, виданого Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 603. Батьком зазначено ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно копії довідки № 9456158 від 12.08.2023 та відповідно до копії витягу з реєстру Широківської селищної територіальної громади № 2026/012010099 від 17.07.2026 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 5; 6).

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини

Частиною 1 статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просить стягнути на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Суд погоджується із висновком позивачки про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини від його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, при цьому позов подано 13.09.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин позивачка у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.ст. 141, 142 ЦПК України 1331,20 грн судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 180-185, 191 СК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 вересня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 18.11.2026.

Суддя М.В. Панчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua