Суд: Рожищенський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №167/410/26
Суддя: Шептицька Н. В.
Справа № 167/410/26
Номер провадження 2/167/492/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючої судді Шептицької Н.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Ващук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі – позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в:
1. Стислий виклад позовних вимог і заперечень на них.
03.04.2026 року ТОВ звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 74462262 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі – Договір), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12 100,00 грн, строк позики – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавцем ідентифіковано позичальника та електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори, та встановлено, що останній використав/наклав наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори для підписання документів, а саме: підпис X711v68iam – 21.01.2022 11:42:48.
Позикодавець на виконання Договору позики № 74462262 від 21.01.2022 року передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12 100,00 грн за посередництвом платіжної системи, так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи.
Згідно листа №30/01/26-29491 від 30.01.2026 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №ac05fa08-42d3-4970-a653-8314f7bd5ecб перераховано кошти на виконання умов Договору позики №74462262.
Згідно довідки №КД-000121098/ТНПП від 13.02.2026 року, ТОВ «ФК Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «І Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «І Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 21.01.2022 року, сума 12 100,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу аc05fa08-42d3-4970-а653-8314f7bd5есб. Оскільки Компанія не здійснює операцій готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Підписанням Договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
В подальшому, Позикодавцем/Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором позики, зокрема 29.09.2022 року ТОВ «І БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу N? 028-290922 від 29.09.2022 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики №74462262 від 21.01.2022 року.
05.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики №74462262 від 21.01.2022 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог №30/01/26 від 30.01.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах, передбачених Договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 23 537,53 грн, з яких: 12 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 437,53 грн - сума заборгованості за відсотками.
яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також судові витрати по справі та витрати, понесені на професійну правничу допомогу.
Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».
1б. Сторона відповідача.
10.04.2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву (ас 73), в якому просить застосувати строк позовної давності, відмовити у задоволенні позову ТОВ у повному обсязі, посилаючись на те, що останній платіж за вказаним кредитом був здійснений відповідачем на початку 2021 року. Після цього жодних платежів, дій щодо визнання боргу або підписання будь-яких додаткових угод відповідач не здійснював. Оскільки останній платіж був здійснений у 2021 році, строк позовної давності сплив у 2024 році. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності. Додатково відповідач повідомив, що він є військовослужбовцем та має статус учасника бойових дій.
Відзив поданий через систему «Електронний суд».
1в. Сторона позивача.
23.04.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив (ас 74-75), згідно якої відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби по мобілізації в період з 21.01.2022 року по 21.05.2022 року (період нарахування процентів за договором позики №74462262).
Крім того, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, а позивач звернувся із позовною заявою до суду 02.04.2026 року, відтак в день звернення до суду – строки позовної давності позивачем не порушені.
2. Рух справи в суді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 59).
З ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 61), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.
Ухвалою головуючої судді від 06.04.2026 року позовна заява була прийнята і призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, від АТ «ТаскомБанк» витребувана інформація, що містить банківську таємницю (ас 62-64).
13.05.2026 року в суд надійшла інформація від АТ «ТаскомБанк» (ас 84-86).
3. Правова позиція сторін під час судового розгляду.
Представник позивача і відповідач в судове засідання не з`явились.
03.09.2026 року представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності (ас 106).
Відповідач заяв та/або клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Суд ухвалив: проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.1 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 17.11.2026 року - дата складення повного судового рішення.
4.Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.
Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що21.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 74462262.
Умови Договору наступні:
-сума позики: 12 100,00 грн,
-строк позики: 30 днів, дата надання позики: 21.01.2022 року, дата повернення позики: 20.02.2022 року,
-знижена процентна ставка: 0,8955% в день (п.2.),
-базова процентна ставка: 1,99% в день (п.2.3.),
-процентна ставка за понадстрокове користування позикою: 2,70% в день.
Згідно п.6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (в редакції станом на 21.01.2022 року), які є невід`ємною частиною Договору позики, що укладається між Товариством і Позичальником (п.1.3. Правил), у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та проценті, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - X711v68iam у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписанням Договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позикодавець на виконання умов Договору позики 21.01.2022 року передав відповідачу у власність, перерахувавши на картку № НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 12 100,00 грн за посередництвом платіжної системи – ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес».
В подальшому, Позикодавцем/Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором позики, зокрема 29.09.2022 року ТОВ «І БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу N? 028-290922 від 29.09.2022 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики №74462262 від 21.01.2022 року.
05.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики №74462262 від 21.01.2022 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог №30/01/26 від 30.01.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах, передбачених Договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 23 537,53 грн, з яких: 12 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 437,53 грн - сума заборгованості за відсотками, що були нараховані з процентної ставки – 1,99% в день за період: з 22.01.2022 року по 24.02.2022 року включно, з 25.04.2022 року по 21.05.2022 року включно.
Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначеням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Договором позики №74462262 від 21.01.2022 року (ас 6-7), платіжною інструкцією від 13.02.2026 року (ас 11), інформацією від PaySpace Magazine від 18.01.2025 року (ас 13зв), інформацією від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 16.02.2026 року (ас 14-15), Договором позики №74462262 від 21.01.2022 року (ас 16) з додатком (ас 16зв), довідкою про ідентифікацію (ас 17), інформацією від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 30.01.2026 року (ас 17зв), довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 13.02.2026 року (ас 18), платіжною інструкцією від 13.02.2026 року (ас 18зв), Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ (ас 19зв-30), Договором факторингу №028-290922 від 29.09.2022 року (ас 31-34), реєстром прав вимог №29/09/22 від 29.09.2022 року (ас 34зв-35), Договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року (ас 42зв-46), реєстром прав вимог №30/01/26 (ас 46зв-47), повідомленням АТ «Таскомбанк» (ас 84, 85).
5. Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з невиконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед первісним позикодавцем (правонаступником якого є ТОВ) за Договором, внаслідок чого станом на день подання позову в суд утворилась заборгованість.
6.Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Оскільки факторинг визначено п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
7.Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого є ТОВ, та ОСОБА_1 укладено Договір, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Договору позичальнику надано позику в загальному розмірі 12 100,00 грн, яку він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Договорі умовах.
Позивачем доведено, що відповідачу було видано кошти у загальному розмірі 12 100,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, вказаний відповідачем.
Однак, відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за Договором не виконав, чим допустив заборгованість перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого в кредитних правовідносинах за Договором є ТОВ.
Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за Договором, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що відповідач отримав позику та користувався нею, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення всіх отриманих в позику коштів, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідач не надав, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають до задоволення.
Щодо заперечень відповідача, то суд зазначає наступне.
Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за Договором, що був укладений 22.01.2022 року, а не в 2020 році, як про це зазначає відповідач з посиланням на те, що останній платіж за кредитом був здійснений ним на початку 2021 року, а тому, на думку відповідача, ТОВ пропустив строк позовної давності.
За нормами ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовною даністю захищається порушене право.
Загальний строк позовної давності становить три роки.
Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.
Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України скасований карантин.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово продовжений.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Продовжені строки позовної давності:
-загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України);
-спеціальна позовна давність для окремих видів вимог (ст. 258 ЦК України).
Одночасно з «карантинними» нормами продовжені строки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX».
Цим Законом додатково продовжений строк визначений статтею 259 Цивільного кодексу України (зміна тривалості позовної давності, що збільшена за домовленістю сторін), однак не були продовжені строки передбачені Господарським кодексом України, а саме ст.ст.232, 269, 322, 324.
Законом України від 8.11. 2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладений у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024 року.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставним.
Крім того, відповідач жодних доказів на підтвердження того, що він є військовослужбовцем та має статус учасника бойових дій суду не надав.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів: кредитного договору, детальний розрахунок заборгованості, договір відступлення права вимоги, то суд зазначає, що дані документи наявні в матеріалах справи, оскільки подані ТОВ разом із позовною заявою. За таких обставин, а також ураховуючи, що дане клопотання відповідача не відповідає вимогам ст.84 ЦПК України, зокрема не зазначено про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України), суд ухвалив: у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів – відмовити.
8.Розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).
Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги задоволено, тому з відповідача слід стягнути на користь ТОВ судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.
Щодо заявлених позивачем, в особі представника, витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положеннями ч.8 ст.141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Сторона позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надала: договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року (ас 49-51) з додатками (ас 51зв, 52, 53зв-53), ордер на надання правничої допомоги (ас 54зв), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ас 55).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4500,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13,19, 77, 81, 83, 84, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за Договором позики №74462262 від 21.01.2022 року в розмірі 23 537 (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять сім) гривень 53 (п`ятдесят три) копійки, з яких: 12 100,00 (дванадцять тисяч сто) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 437 (одинадцять тисяч чотириста тридцять сім) гривень 53 (п`ятдесят три) копійки - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 3000,00 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, Київська область, вул. Садова, буд.31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ: 44280974.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 17.11.2026 року.
Головуючий суддя Шептицька Н.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua