Рішення від 17 листопада 2026 р. у справі №487/3853/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 17 листопада 2026 р.

Справа: №487/3853/26

Суддя: Гуденко О. А.

нп 2/490/4083/2026 Справа № 487/3853/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2026 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романовій К.Т., без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В травні представник ТОВ «Бізнес позика» подав до суду позовну заяву до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 549488-КС-002 про надання кредиту від 14.09.2025 року. Позивач просить стягнути з Відповідача 150 281,40 грн, з яких: 54 870,00 грн це заборгованість за тілом кредиту; 69 136,20 грн – проценти за користування кредитом; 970,00 грн це комісія; 25 305,20 грн – проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, а також судовий збір

02.20.20026 року представник відповідачки адвокат Кокарєв А.П. надав відзив на позов, в якому зазначає наступне. Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання 55 000,00 грн кредитних коштів. Водночас Відповідач не погоджується із заявленим Позивачем розміром заборгованості, оскільки наданий Позивачем розрахунок ґрунтується на неправильному зарахуванні фактично здійснених Відповідачем платежів, включає суми відповідальності за ст. 625 ЦК України, від сплати яких позичальник у період воєнного стану звільнений законом , а також комісію за видачу кредиту, правомірність якої заперечується. З поданого Позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідачем сплачено за договором 35 968,40 грн, однак лише 130,00 грн Позивач зарахував у погашення основної суми кредиту, тоді як 23 613,60 грн було спрямовано на проценти за користування кредитом, 10 030,00 грн – на комісію, а 2 194,80 грн – на проценти за ст. 625 ЦК України. Саме такий спосіб розподілу платежів призвів до істотного завищення заявленого залишку основного боргу та, як похідний наслідок, розміру процентів, що надалі щоденно нараховувалися на завищений залишок тіла кредиту.

Ззаначає, щодо неправильного зарахування Позивачем фактично сплачених Відповідачем коштів. Договором сторони прямо встановили порядок зарахування платежів. Відповідно до п. 4.5 Договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у порядку черговості, визначеному ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми платежу: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу – неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Отже, комісія за видачу кредиту є «іншим платежем» за договором і не може погашатися із порушенням черговості та перевагою у зарахуванні перед сумою кредиту та процентами за користування ним. Так само проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, не є процентами за користування кредитом за ст. 1048 ЦК України, а є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.Особливо наочно порушення черговості зарахування платежів вбачається із розрахунку самого Позивача щодо платежів станом на 13.10.2025 та 27.10.2025 року. 13.10.2025 року Позивач спрямував 3 440,00 грн на комісію та 1 097,40 грн на погашення відповідальності у вигляді процентів за ст. 625 ЦК України, одночасно залишивши непогашеними звичайні проценти за користування кредитом. 27.10.2025 року із отриманих 2 228,40 грн Позивач жодної гривні не зарахував ані в основну суму кредиту, ані у звичайні проценти, натомість 1 131,00 грн зарахував на комісію, а 1 097,40 грн – на погашення процентів за ст. 625 ЦК України.

Також зазначає щодо неправомірності нарахування 25 305,20 грн процентів за ст. 625 ЦК України Пунктом 7.5 Договору, зокрема, передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання Позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних «в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України». У позовній заяві Позивач також сам кваліфікує заявлені 25 305,20 грн саме як «відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України». Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальний правовий режим на період дії воєнного та надзвичайного стану: у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) прямо сформульовано висновок, що на кредитний договір поширюється дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Верховний Суд виходив із того, що нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, від якої позичальник за кредитним договором у визначений законом період звільняється.

Ввважає, у стягненні заявлених у цій справі 25 305,20 грн за ст. 625 ЦК України належить відмовити повністю. Крім того, з розрахунку Позивача вбачається, що до звернення до суду він уже зарахував 2 194,80 грн фактичних платежів Відповідача на погашення нарахувань за ст. 625 ЦК України. Оскільки обов`язок Відповідача сплачувати такі нарахування у спірний період відсутній, зазначені 2 194,80 грн мають бути враховані при визначенні належного виконання за законними складовими кредитного зобов`язання.

Щодо комісії за видачу кредиту та вже сплачених 10 030,00 грн. звертає увагу суду на те, що пунктом 2.5 Договору Позивач, зокрема, встановив 11 000,00 грн одноразової «комісії за видачу кредиту», яка нараховується у день видачі кредиту. У п. 1.6 Договору саме цю комісію визначено як одну зі складових плати саме за надання та користування кредитом, без опису окремої самостійної послуги, яку Відповідач замовляє у Кредитодавця за таку плату. З розрахунку Позивача вбачається, що Відповідач уже сплатила у рахунок цієї комісії 10 030,00 грн, а до стягнення Позивач заявив ще 970,00 грн. Отже, у стягненні 970,00 грн залишку комісії належить відмовити, а 10 030,00 грн, які Позивач уже зарахував із платежів Відповідача у рахунок цієї комісії, просимо врахувати під час визначення фактичного залишку законних складових кредитної заборгованості.

Неправильне зарахування платежів спричинило похідне завищення процентів. У зв`язку з тим, що Позивачем разом і з позовом не надано належного та обґрунтованого розрахунку заборгованості просте арифметичним віднімання 25 305,20 грн за ст. 625 ЦК України та 970,00 грн залишку комісії із заявлених 150 281,40 грн суми боргу не визначить правильну до стягнення суму. Причина полягає в тому, що Позивач після неправильного зарахування платежів продовжив нараховувати 1 % щоденно на фактично завищений залишок основної суми кредиту 54 870,00 грн. Сам Позивач у позові зазначає, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом. Отже, будь-яке належне спрямування частини платежів Відповідача у зменшення тіла автоматично зменшує і базу для нарахування всіх наступних процентів..

В зв`язку з цим надає альтернативний контррозрахунки заборгованості відповідача,який побудовано без зарахування будь-якої частини платежів у комісію або проценти за ст. 625 ЦК України. При цьому вимоги першої черги за ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» - прострочені проценти погашаються першими. Якщо після цього залишається частина платежу, у межах другої черги вона розподіляється між тілом кредиту та поточними процентами пропорційно їх фактичному розміру на дату платежу.

За таким методом після платежу 28.09.2025 року тіло кредиту зменшується до 45 086,96 грн. Платіж 13.10.2025 року повністю погашає частину вже прострочених договірних процентів, тому тіло на цю дату не змінюється. Після платежу 26.10.2025 року тіло кредиту становить 36 959,95 грн, а платіж 27.10.2025 року спрямовується на прострочені проценти. Станом на кінець 27.10.2025 року непогашені договірні проценти становлять 3 315,59 грн, а подальші проценти мають нараховуватися вже на тіло 36 959,95 грн, а не на 54 870,00 грн, як у розрахунку Позивача. За період з 28.10.2025 року по 28.02.2026 року включно (124 дні) проценти від тіла 36 959,95 грн становлять 45 830,34 грн. Отже, за основним контррозрахунком заборгованість за тілом та договірними процентами станом на завершення 168 денного строку кредитування становить 86 105,88 грн (36 959,95 грн тіла + 3 315,59 грн раніше непогашених процентів + 45 830,34 грн подальших процентів)

Також Відповідач просить обмежити договірні проценти 168 календарними днями кредитування. Пунктом 2.3 Договору строк кредитування прямо визначено як 24 тижні. 24 календарні тижні становлять 168 днів. Водночас у п. 2.8, 2.14 Договору зазначено строк дії та дату повернення 01.03.2026 року, а при розрахунку денної процентної ставки Позивач використав показник 169 днів. Отже, підготовлений Позивачем договір містить внутрішню суперечність щодо тривалості строку кредитування. Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц сформулював правило contra proferentem: якщо зміст умови договору неможливо однозначно встановити за загальними правилами тлумачення, ризик її неясності несе сторона, яка включила відповідну умову до договору; неясні формулювання тлумачяться проти їх автора.

Також просить врахувати, що Відповідач є внутрішньо переміщеною особою та виховує малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Медичними документами підтверджується, що дитина має тяжке хронічне захворювання атопічний дерматит, розповсюджену форму у стадії загострення, в анамнезі наявні рецидивуючі набряки Квінке; дитина потребувала тривалого лікування та індивідуального догляду матері. З відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків убачається, що у 2025 році в Реєстрі відсутні відомості про нарахування Відповідачу заробітної плати; основним регулярним джерелом доходу були соціальні виплати по 10 000,00 грн на місяць. У січні–квітні 2026 року також відображені соціальні виплати по 5 000,00 грн щомісяця. Зазначені обставини характеризують фактичні умови виконання договору та підтверджують, що Відповідач, попри вкрай обмежені доходи та необхідність догляду за малолітньою дитиною, здійснювала часткові платежі за договором. При отриманому кредиті 55 000,00 грн Відповідач протягом короткого періоду сплатила Позивачу 35 968,40 грн

Зазначає, що позивачем підтверджено отримання від Відповідача 35 968,40 грн, однак більшу частину цих платежів було розподілено таким чином, що тіло кредиту зменшилося лише на 130,00 грн. Такий розподіл не відповідає п. 4.5 Договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» в частині спрямування коштів на комісію та відповідальність за ст. 625 ЦК України перед належним погашенням законних складових кредитного зобов`язання. Нарахування 25 305,20 грн за ст. 625 ЦК України прямо виключається п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Так само оспорюється одноразова комісія саме «за видачу кредиту». З основного контррозрахунку заборгованості із дотриманням черговості, передбаченої ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», та пропорційним розподілом залишку платежу в межах другої черги вбачається наявність заборгованості у розмірі 86 105,88 грн за 168 днів кредитування.

Отже, просить позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 задовольнити частково : стягнувши із ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 549488-КС-002 від 14.09.2025 року у розмірі 86 105,88 (вісімдесят шість тисяч сто п`ять гривень 88 копійок) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

05.10.2026 року представником позивача надана відповідь на відзив, в якому заперечує наведені представником відповдіача заперечення. Просить врахувати, що як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, Позивач не нараховував жодних процентів за користування кредитом після закінчення строку (терміну) дії Кредитного договору 01.03.2026, оскільки розміру заборгованості після цієї дати не змінювався (що вбачається з останньої вертикальної колонки «загальна сума» розрахунку заборгованості).

Зазначає, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості Позичальника за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з обставинами та матеріалами справи. До аналогічних висновків неодноразово приходили суди апеляційної інстанції у своїх Постановах у справах за позовами ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за Кредитним договорами.

ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувало строк дії Кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії Кредитного договору, та не просило суд стягнути з Відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії Кредитного договору. Також повідомляють суд та сторону Відповідача про те, що «протягнення» дат після закінчення строку (терміну) дії договору до дати створення Розрахунку заборгованості покликано продемонструвати те, чи здійснював Відповідач платежі після закінчення строку дії Кредитного договору!!! У випадку здійснення Позичальником таких платежів, вони враховуються у Розрахунку заборгованості.

Звертає увагу суду на те, що у п. 4.2.2. Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого Позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Однак невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту, і якщо Позичальник не здійснив відповідний платіж за графіком у відповідному розмірі та у відповідні дату (чи зробив його у меншому розмірі), тобто розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшився, це призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів.

Окремо зазначають, що відповідачка, підписавши кредитний договрі, повністю поггодолися з усіма його умовами. Особливість нарахування процентів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту жодним чином не означає, що встановлена у Кредитному договорі процента ставка (процентні ставки) є начебто неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи відповідальністю за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи 3% річних від простроченої суми)

Зазначає про правомірність нарахування комісії за договром. Так, встановлений пунктом 4.2.2 Кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Також обов`язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Повідомляють сторону відповідача, що встановлений у Кредитному договорі обов`язок Позичальника по сплаті одноразової фіксованої комісії за надання кредиту не є ніякою «додатковою чи супутньою послугою», а є умовою Кредитного договору, яка сторону погодили уклавши Кредитний договорів, що відповідає закріпленому у ст. 627 ЦКУ принципу свободи договору!!! Право Кредитодавця на встановлення у Кредитному договорі обов`язку Позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також звертають увагу суду на те, що відповідач здійснив платіж (платежі) за Кредитним договором знаючи про те, що він буде розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту.

Окремо завзначає, що саме невиконання (неналежне виконання) позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості позичальника за тілом кредиту, і якщо позичальник не здійснив відповідний платіж за графіком у відповідному розмірі та у відповідні дату (чи зробив його у меншому розмірі), тобто розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшився, це призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі , ніж якби позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. У зв`язку з вищевикладеним, здійснені позичальником з порушенням встановленого у Кредитному договорі графіку платежів часткові оплати правомірно розподілялися в першу чергу на погашення прострочених процентів за користування кредитом, що повністю відповідає черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит у відповідності до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».

07.10.2026 року представником позиваач подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає наступне.

Щодо 25 305,20 грн, нарахованих саме відповідно до ст. 625 ЦК України то позивач у відповіді значну увагу приділяє доведенню того, що звичайні договірні проценти за користування кредитом не є неустойкою та не є відповідальністю, передбаченою ст. 625 ЦК України. Однак Відповідач цього не заперечувала. У відзиві чітко розмежовано договірні проценти за користування кредитом та окремі 25 305,20 грн, які сам Позивач у позовній заяві кваліфікував як «відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України», а п. 7.5 Договору прямо пов`язує відповідну ставку 700 000 % річних зі ст. 625 ЦК України. У відповіді на відзив Позивач не навів жодного змістовного заперечення проти застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який у період воєнного стану звільняє позичальника за кредитним договором від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Щодо черговості зарахування платежів за ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» то у відповіді Позивач сам навів зміст ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування»: у першу чергу погашаються прострочена сума кредиту та прострочені проценти; у другу – сума кредиту та проценти; лише у третю – неустойка та інші платежі за договором. Відповідач не заперечує першочергового погашення вже прострочених договірних процентів. Саме з цього виходить і поданий з відзивом контррозрахунок. Проте Позивач не пояснив, з яких правових підстав після погашення вимог першої черги частину коштів було спрямовано не на вимоги другої черги, а на комісію та нарахування за ст. 625 ЦК України.

Так, 13.10.2025 із платежу 12 340,00 грн Позивач спрямував 3 440,00 грн на комісію та 1 097,40 грн на ст. 625 ЦК України. 27.10.2025 весь платіж 2 228,40 грн був розподілений на 1 131,00 грн комісії та 1 097,40 грн за ст. 625 ЦК України, без будь-якого зменшення тіла кредиту. Посилання Позивача на те, що платежі, здійснені з порушенням графіка, «правомірно розподілялися в першу чергу на погашення прострочених процентів», пояснює лише першу чергу, але жодним чином не обґрунтовує подальше спрямування коштів у третю чергу раніше вимог другої черги. Більше того, сам Позивач у відповіді визнає, що проценти щоденно нараховуються на залишок тіла кредиту і що незменшення такого залишку закономірно збільшує подальший розмір процентів. Саме тому неправильне зарахування частини платежів у комісію та ст. 625 ЦК України призвело не лише до неправильного розподілу вже сплачених коштів, а й до похідного завищення всіх наступних процентів.

Додатково зазначає, що доводи позивача про припинення нарахування після 01.03.2026 не спростовують заперечень щодо 169-го дня.

Щодо комісії за видачу кредиту: закон допускає комісії як категорію витрат, але не встановлює законність будь-якої плати лише через її назву. У відповіді Позивач посилається на ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», постанову НБУ № 16 від 11.02.2021 та Положення НБУ № 113 від 03.11.2021 і робить висновок про безумовну правомірність «комісії за надання кредиту». Такий висновок є надмірно широким.

У наданому до позову Договорі п. 1.6 визначає комісію лише як «першу з двох складових оплати за надання та користування Кредитом», а п. 2.5 встановлює її суму 11 000,00 грн та момент нарахування – день видачі кредиту. При цьому окремої самостійної дії чи послуги, яку Відповідач замовляє та отримує за ці 11 000,00 грн, не визначено; не розкрито й окремої від видачі кредиту економічної сутності цієї плати. Особливо показовим є те, що у самій відповіді на відзив Позивач прямо зазначив: «Додаткові та/або супутні послуги за цим Договором відсутні ». За таких обставин посилання одночасно на відсутність додаткових/супутніх послуг і на таблицю, затверджену постановою НБУ, де комісія за надання кредиту віднесена саме до платежів за такі послуги, не усуває, а навпаки підкреслює питання про необхідність наявності фактичної економічної підстави для сплати 11 000,00 грн комісії.

Об`єднана палата КЦС ВС у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (ЄДРСР № 139787333) підтвердила, що нікчемність умови, яка випливає з прямої імперативної вказівки закону, враховується судом ex officio. Отже, часткова сплата не може перетворити нікчемну умову на чинну.

Представник відповідача остаточно просить суд при вирішенні спору врахувати доводи, викладені у відзиві Відповідача та цих запереченнях. Позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 задовольнити частково – у розмірі 86 105,88 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Судові витрати Позивача розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

08.10.2026 року представником позивача подані Додаткові пояснення у справі, в яких додатково підкреслює викладені у відповді на відзив доводи, посилається на судову практику та просить про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові пояснення представників сторін та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи встановлено, що 14.09.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 549488-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) , який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-6374».

Факт укладенні вказаного договору в електронній формі та отримання кредитних коштів у передбаченій договором сумі тіла кредиту - відповідачкою визано в повному обсязі.

Згідно п. 1.1. Договору кредиту, Кредитодавець надає ПозичальникуКредит в розмірі 55 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі- Правила).

Відповідно до п.п. 2.2.- 2.5. Договору кредиту, тип Кредиту: кредит.

Строк, на який надається Кредит: 24 тижні.

Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

В п.п.2.7.-2.15. Договору кредиту сторони погодили наступні умови: - загальний розмір наданого Кредиту: 55 000,00 грн; - строк дії Договору: до 01.03.2026 року; - орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 136 090,53 грн; - загальні витрати за Кредитом: 81090,53 грн; - орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев`ятсот чотирнадцять цілих шістдесят сім сотих процентів; - денна процентна ставка: 0,87 процентів; - дата видачі Кредиту 14.09.2025 року; - дата повернення Кредиту 01.03.2026 року; - мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

Вказані вище обставини також підтверджуються: (акцепт) пропозицією (оферти) щодо укладення Договору №549488-КС-002 від 14.09.2025 року, анкетою клієнта, паспортом споживчого кредиту, правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

У разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцюсуму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України (п.7.5. Договору).

Згідно з п. 4.2.2. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи , що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. , Згідно з п. 11.3.1. Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням. Згідно з п. 5.1. Правил проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту. Відповідно до п. 5.2. Правил проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 11 000,00 грн.

Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.10.2026 19 грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставітакої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою.

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, сплати Комісії , Процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором.

Згідно з п. 11.3.1. Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, у боржника наявна заборгованість за Договором № 549488 -КС-002 про надання кредиту яка складає 150 281,40 грн, з яких: 54 870,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 69 136,20 грн – проценти за користування кредитом; 970,00 грн комісія; 25 305,20 грн – проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач звертаючись до суду вказує, що ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти на умовах передбачених договором, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася вказана заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України"Кредит".

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ході розгляду судом встановлено, що відповідач звернулася до ТзОВ «Бізнес Позика» з метою отримання кредитних коштів, за результатами її звернення, 14.09.2025 року було підписано договір про надання кредиту, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному розмірі, який був обумовлений між сторонами умовами договору

На підставі укладеного договору про надання кредиту відповідачці надано грошові кошти, що підтверджується наданими позивачем копіями квитанцій, відтак ТзОВ «Бізнес Позика» прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за договором.

Щодо стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Згідно розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості, позивачем за період з 13.08.2025 року по 08.09.2025 року нараховані відсотки передбачені ст. 625 ЦК України за Договором №470674-КС-004 про надання кредиту від 01.07.2025 року у сумі 37500,00 грн.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

17.03.2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 р. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Суд ураховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Цивільний кодекс України є кодифікованим актом, що регулює цивільні правовідносини між громадянами та юридичними особами. Він має вищу юридичну силу в межах цивільного права, ніж інші закони, що регулюють ці питання.

Це означає, що положення Цивільного кодексу є обов`язковими для застосування у цивільних справах, і інші закони не можуть суперечити йому в питаннях, врегульованих кодексом.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, підстави для стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України у період воєнного стану відсутні, в зв`язку з із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суму заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 25 305,20 грн слід залишити без задоволення.

Крім того, враховуючи вищевикладені висновки суду щодо неправомірності нарахування позичальнику за цим кредитним договором відсотків за ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку про необхідність зарахування сплачених відповідачкою 2 194,80 грн. фактичних платежів ( які були безпідставно зараховані позивачем на погашення цього виду відсотків) - в рахунок погашення тіла кредита .

Щодо стягнення заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Судом встановлено, що в вищезазначеному договорі сторони правочину погодили сплату комісії за видачу кредиту в сумі 11 000,00 грн (п.2.5. Договору кредиту).

При цьому, згідно розрахунку заборгованості відповідачкою сплачено 10030 грн комісії, в зв`язку з чим, позивачем нараховано залишок несплаченої нею комісії у розмірі 970,00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою дискримінаційними та суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Крім того, у п.п. 31.29 та 32.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, Велика Палата дійшла висновку, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є фінансовою установою та має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит.

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з наданням чи обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу, та за які фінансова установа встановила комісію.

Також ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не надало доказів щодо наявності, переліку таких послуг та їх погодження зі споживачем під час укладення кредитного договору.

Відповідно, положення кредитного договору про обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними згідно з частинами першою та другою статті 11 та частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідачки комісії за видачу кредиту в розмірі 970,00 грн, оскільки надання грошових коштів за укладеним договором кредиту відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку.

Крім того, як встановлено судом, позивачем було здійснено нарахування комісії за видачу кредиту, яка були частково сплачена відповідачем. Разом з цим, з огляду на визнання судом нікчемним такого нарахування, сплачені в рахунок погашення комісії грошві кошти необхідно зарахувати на погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Отже, у стягненні 970,00 грн нарахованого позивачем залишку несплаченої суми комісії належить відмовити, а 10 030,00 грн, які Товариство зарахувало із платежів відповідачки у рахунок цієї комісії, слід врахувати під час визначення фактичного залишку законних складових кредитної заборгованості.

Щодо стягнення заборгованості по відсоткам та тілу кредиту.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Процесуальним обов`язком суду є належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (див. постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 у справі № 369/7147/15-ц).

Вирішуючи питання щодо остаточного розміру заборгованості заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нарахована заборгованість за відсотками у сумі 69 136,20 грн за погоджений сторонами строк кредитування, а саме: з 14.09.2025 року по 01.03.2026 року - що дійсно дорівнює 169 днів ( відсотки нараховувалися з першого дня кредитування 14.09.2025 року і по 01.03.2026 року), тоді як строк кредитування 24 тиждні, що дійсно дорівнює 168 днів..

Однак, суд не погоджується з вказаним розміром нарахованих відсотків за користування кредитом з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 частково вносила платежі на погашення заборгованості на загальну суму 35 968,40 грн, з яких перераховано: на погашення заборгованості за тілом кредиту – 130, 00 грн, на погашення поточних та прострочених відсотків за умовами кредитного договору - 23 613,60 грн, на погашення відсотків за ст. 625 ЦКУ – 2194,80 грн, на погашення комісії за видачу кредиту – 10030,00 грн.

Разом з тим, як встановлено судом вище, стягнення комісії за надання кредиту тьа відсотків за ст. 625 ЦКУ є неправомірним.

В зв`язку з чим, з відповідачки 12 224,80 грн стягнуто безпідставно.

Частиною 1 ст. 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, а саме:

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За такого, у відповідності до передбаченої ст. 534 ЦК України черговістю, стягнута сума на погашення заборгованості по комісії та відсотків за ст 625 ЦКУ повинна бути зарахована на погашення відсотків та тіла кредиту.

При цьому суд зауважує, що відсотки нараховувалися із застосуванням передбаченої п. 2.4 кредитного договору та допустимої законом процентної ставки 1% в день та в межах передбаченого п.п. 2.3, 2.8 кредитного договору 24-тижневого (168 днів) строку кредитування. Разом з цим, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитому були нараховані протягом 169 календарних днів (1 день поза межами строку кредитування), у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення відсотків за 169-ий день користування кредитом задоволенню не підлягає.

Так, як вбачається із розрахунку позивача з платежу відповідачки в розмірі 11 490 грн 28.09.2025 року позивач спрямував 3 020,00 грн на комісію та 8250 грн на погашення процентів , і лише 130 грн зараховано на погашення тіла кредиту.

З платежу відповідачки в розмірі 12 340 грн 13.10.2025 року позивач спрямував 3 440,00 грн на комісію та 1 097,40 грн на погашення відповідальності у вигляді процентів за ст. 625 ЦК України, одночасно залишивши непогашеними поточні проценти за користування кредитом.

26.10.2025 року відповідачкою сплачено 10 000 грн., з яких позивач зарахував 7 561,00 грн - на погашення процентів та 2 439,00 грн комісії, тіло кредиту- без зарахувань.

27.10.2025 року відповідачкою сплачено 2 228,40 грн., з яких позивач 1 131,00 грн зарахував на комісію, а 1 097,40 грн – на погашення процентів за ст. 625 ЦК України, тіло та поточні відсотки- без жодних врахувань.

Разом з тим, вимоги першої черги за ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» - прострочені проценти погашаються першими, якщо після цього залишається частина платежу, у межах другої черги вона розподіляється між тілом кредиту та поточними процентами пропорційно їх фактичному розміру на дату платежу.

Суд не погоджується з таким розподіленням здійснених відповідачкою трьох остьанніх платежів, а також з подальшими розрахунком тіла кредиту та нарахуванням відсотків, виходячи з розміру тіла кредиту, у зв`язку з чим наводить правильний розрахунок заборгованості.

За таким розрахунком, який відповідає як вимогам закону, так і умовам самого договору, після платежу 28.09.2025 року тіло кредиту зменшується до 45 086,96 грн. Платіж 13.10.2025 року повністю погашає частину вже прострочених договірних процентів, тому тіло на цю дату не змінюється. Після платежу 26.10.2025 року тіло кредиту становить 36 959,95 грн, а платіж 27.10.2025 року спрямовується на прострочені проценти.

Станом на кінець 27.10.2025 року непогашені договірні проценти становлять 3 315,59 грн, а подальші проценти мають нараховуватися вже на тіло 36 959,95 грн, а не на 54 870,00 грн, як у розраховано позивачем.

Так, за період з 28.10.2025 року по 28.02.2026 року включно (124 дні) проценти від тіла 36 959,95 грн становлять 45 830,34 грн.

Отже, заборгованість за тілом та процентами за умвоами договру (1% від залишку заборгованості за період 168 днів) станом на завершення 168 денного строку кредитування становить 86 105,88 грн , яка складається з 36 959,95 грн непогашеного тіла кредиту , 3 315,59 грн поточних непогашених процентів за перший строк кредитування та 45 830,34 грн нарахованих процентів за весь строк кредитування.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, враховуючи часткове погашення відповідачкою кредитної заборгованості, беручи до уваги неправомірність нарахування неустойки в період воєнного стану та комісії за надання кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості за Договором № 549488-КС-002 про надання кредиту від 14.09.2025 року у розмірі 86 105,88 грн, що є залишком суми несплаченого тіла кредиту та відсотків за кредитом. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 1525, 29 грн (150 281,40/ 86 105,88 х 2662,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №549488-КС-002 про надання кредиту від 14.09.2025 року у розмірі 86 105,88 грн (вісімдесят шість тисяч сто п`ять гривень) 88 копійок, з яких: 36 959,95 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 49145,93 грн – сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати на судовий збір у сумі 1525, 29 грн

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua