Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №917/1638/26 — Господарський суд Полтавської області

Суд: Господарський суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №917/1638/26

Суддя: Киричук О.А.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2026 Справа № 917/1638/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМСІЛЬ» (адреса Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Єлизавети ІІ Королеви, будинок 2, офіс 701, ЄДРПОУ 45749033)

до Комунального підприємства «Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (адреса Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Левка Лук`яненка, 48/75, 39600, ЄДРПОУ 03351898)

про стягнення 5 717 547,88 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМСІЛЬ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства «Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, згідно якого просить суд стягнути заборгованість за Договором про закупівлю товарів №210 від 02.03.2026 р. у розмірі 5 717 547,88 грн, в тому числі: основна заборгованість – 5 633 499,28 грн; 3% річних - 7 535,00 грн; пеня – 76 513,60 грн.

Ухвалою від 24.08.26 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 24.09.26, запропонувати, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

03.09.26 від відповідача надійшов відзив на позов, за мотивами якого відповідач просить відмовити у позові повністю.

22.09.26 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Позивач на стадії підготовчого провадження змінював позовні вимог.

Так, 24.09.26 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а 14.10.26 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. У зв"язку з прийняттям до розгляду заяв позивача про зменшення та збільшення позовних вимог, суд здійснює розгляд справи, виходячи з вимог про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю товарів № 210 від 02.03.2026 у розмірі 4 497 435,25 грн, що складається з: заборгованості за Договором — 4 368 911,06 грн; 3 % річних — 32 306,30 грн; інфляційного збільшення — 96 217,89 грн.

Ухвалою від 03.11.26 суд постановив закрити підготовче провадження у справі, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 17.11.2026.

16.11.26 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у частині вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 61 420,52 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки після відкриття провадження у справі відповідачем частково задоволено вимоги позивача шляхом сплати коштів у розмірі 28 549,16 грн та 32 871,36 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №624 від 05.11.2026 та №623 від 05.11.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2026 надав усні пояснення по суті спору, підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач явку представників не забезпечив. Представник відповідача про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав та причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1638/26.

У судовому засіданні 17.11.2026 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 17.11.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

02 березня 2026 р. між Позивачем та відповідачем було укладено Договір про закупівлю товарів №210 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Товар за предметом закупівлі ДК 021:2015 – 14410000-8 - Кам`яна сіль (сіль кам`яна з протизлежувальною добавкою, відповідний код 14410000-8), зазначений в п.1.2. (надалі Товар), Замовник – прийняти і оплатити такий Товар. Найменування, ціна, кількість, характерстики Товару зазначені в Додатку № 1 до даного Договору (Специфікації), що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до Додатку №1 від 02.03.2026 року до Договору про закупівлю товарів №210 від 02.03.2026 р., Постачальник (Позивач) зобов`язується поставити Замовнику (Відповідачу) Товар - сіль кам`яну з протизлежувальною добавкою ДСТУ 4246:2003 (номенклатурна назва товару (відповідно до електронного каталогу): ДК 021:2015 – 14410000-8 - Кам`яна сіль) в кількості 1361 тонна по ціні 3 483, 30 грн. за тонну без ПДВ, на загальну суму 5 688 925, 56 грн. (в тому числі ПДВ - 948 154, 26 грн.).

Відповідно до п. 4.2. Договору Оплата за Товар здійснюється після отримання партії Товару. Оплата за Товар здійснюється за кошти бюджету Кременчуцької міської територіальної громади. Строк здійснення оплати – по мірі надходження коштів із бюджету. Бюджетні зобов`язання за договором можуть виникнути у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за поставлений Товар здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі. Розрахунки за Товар проводяться протягом 120 календарних днів з дня підписання видаткової накладної за кожну партію Товару. В разі прострочення терміну оплати партії Товару понад 120 календарних днів, Постачальник не має права затримувати за власною ініціативою поставку наступної партії Товару. У разі невиконання даної умови Постачальником Замовник має право в односторонньому порядку розірвати Договір без укладання додаткової угоди, відповідно до пункту 6.2.2 Договору.

Поставка товару: згідно п. 5.1. Договору з момента укладання договору до 31 грудня 2026 року. Окремими дрібними партіями, відповідно до заявок Замовника. Поставка кожної партії Товару здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання заявки Замвоника на партію Товару, на склад Замовника за адресою: м. Кременчук, вул. Левка Лук`яненка, буд.48/75.

Відповідно п. 5.3. Договору Місце поставки (передачі) Товару: DDP, м. Кременчук, вул. Левка Лук`яненка, 48/75, транспортом та за рахунок Постачальника (у відповідності до правил тлумачення торгівельних термінів – ІНКОТЕРМС-2010).

Згідно п. 6.1.1. Договору Замовник зобов`язуєтсья своєчасно та в повному обсязі, відповідно до п. 4.2 Договору, оплатити поставлений Товар.

Відповідно п. 7.1. Договору У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно п. 10.1. Договору У випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу 1 321,52 тонни кам`яної солі на загальну суму 5 633 499,28 грн з ПДВ. На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні №28 від 02.03.2026, №36 від 19.03.2026, №37 від 20.03.2026, №38 від 21.03.2026, №39 від 22.03.2026, №40 від 23.03.2026, №48 від 24.03.2026, №49 від 25.03.2026, №50 від 26.03.2026, №55 від 28.03.2026, №56 від 29.03.2026, №57 від 30.03.2026 та №66 від 02.04.2026, а також товарно-транспортні накладні на перевезення відповідних партій товару.

Позивач зазначає, що відповідач, всупереч прийнятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач направляв йому претензії від 22.07.2026 №22.07/07-400 та від 04.08.2026 №04.08/08-478 з вимогами погасити заборгованість.

Матеріалами справи підтверджена здійснена відповідачем часткова оплата товару на загальну суму 1 264 588,22 грн. (до закриття підготовчого провадження) відповідно до таких платіжних інструкцій: №570 від 07.09.2026 на суму 109 598,56 грн; №509 від 09.07.2026 на суму 324 532,09 грн за сіль згідно з видатковою накладною №28 від 02.03.2026; №542 від 11.08.2026 на суму 395 156,54 грн за сіль згідно з видатковою накладною №40 від 23.03.2026; №540 від 11.08.2026 на суму 223 878,66 грн за сіль згідно з видатковою накладною №37 від 20.03.2026; №541 від 11.08.2026 на суму 211 422,37 грн за сіль згідно з видатковою накладною №36 від 19.03.2026.

Так, даними позивача, які не спростовані відповідачем при розгляді справи, станом на дату закриття підготовчого провадження загальна заборгованість Покупця перед Постачальником за поставлений, але неоплачений Товар склала 4 368 911,06 грн (5 633 499,28 грн – 1 264 588,22 грн).

Вказаний розмір основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача у редакції заяви про збільшення позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 32 306,30 грн; інфляційне збільшення у розмірі 96 217,89 грн.

Після звернення позивача до суду (до ухвалення рішення у даній справі) 05.11.2026 відповідач погасив частину основної заборгованості за Договором у розмірі 61 420,52 грн, у зв`язку із чим у цій частині позовних вимог просив закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 1 321,52 тонни на загальну суму 5 633 499,28 грн з ПДВ. Факт поставки товару також не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлений пунктом 4.2 Договору порядок розрахунків, відповідач мав оплатити вартість товару протягом 120 календарних днів з дня підписання видаткової накладної за кожну партію Товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково з порушенням визначених умовами договору строків здійснив часткову оплату заборгованості за Договором на загальну суму 1 264 588,22 грн. (до закриття підготовчого провадження, що стало підставою для зменшення позивачем позовних вимог у цій частині).

Заборгованість у розмірі 61 420,52 грн була сплачена відповідачем після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Залишок заборгованості за поставлений товар станом на дату ухвалення рішення становить 4307490,54 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 61 420,52 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 4307490,54 грн. заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, окрім основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 32 306,30 грн; інфляційного збільшення у розмірі 96 217,89 грн, що нараховані позивачем за загальний період прострочення з 17.07.2026 по 06.09.2026.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Дослідивши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних та 3 %, суд вважає їх обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Розрахунки позивача перевірені судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство».

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 307 490,54 грн основного боргу, 3 % річних в сумі 32 306,30 грн, 96 217,89 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, у частині вимог про стягнення 61420,52 грн. провадження у справі слід закрити.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 53232,17 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (адреса Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Левка Лук`яненка, 48/75, 39600, ЄДРПОУ 03351898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМСІЛЬ» (адреса Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Єлизавети ІІ Королеви, будинок 2, офіс 701, ЄДРПОУ 45749033) 4 307 490,54 грн основного боргу, 3 % річних в сумі 32 306,30 грн, 96 217,89 грн. інфляційних нарахувань, 53232,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 61420,52 грн. провадження у справі закрити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.26 р.

Суддя Киричук О.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua