Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №705/2159/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №705/2159/19

Суддя: Литвиненко Ірина Вікторівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 705/2159/19

провадження № 61-4213св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - начальник Управління забезпечення виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лаптінов Віталій Вікторович,

боржник - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2025 року під головуванням судді Сивоконя С. С. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Єгорова С. М., Чельник О. І. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лаптінова Віталія Вікторовича, боржник - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст вимог

1. У грудні 2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою в якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова щодо непроведення перевірки скарги від 17 листопада 2025 року представника ОСОБА_2 , яка була подана у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

від 17 листопада 2025 року, яка була подана у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

2. Вимоги скарги обґрунтовувала тим, що Шполянський районний суд Черкаської області рішенням від 17 березня 2025 року у справі № 705/2159/19 визнав незаконним та скасував наказ від 03 липня 2019 року № 25 Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (далі - ПП «Центр-Монтаж-Енерго») про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновив ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго»; стягнув з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року у розмірі 346 882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

3. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць суд допустив до негайного виконання.

4. Суд видав виконавчий лист, який 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 пред`явила до виконання.

5. 24 квітня 2025 року головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливода О. П. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

6. 17 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зі скаргою, однак станом на 08 грудня 2025 року скарга ним розглянута не була, а відповідне рішення не прийняте.

7. Заявник вважає, що начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталій Лаптінов не виконав вимог законодавства, тобто вчинив протиправну бездіяльність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 16 грудня 2025 року у задоволенні скарги відмовив.

9. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що він не знайшов ознак протиправної бездіяльності в діях начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В. Лаптінова так, як нормами Закону України «Про виконавче провадження» не визначений строк розгляду скарги, а тому державний виконавець чи інша посадова особа органу державної виконавчої служби повинен керуватись загальними правилами розгляду заяв.

10. Додатково зауважив, що станом на дату звернення заявника до суду зі скаргою, а також станом на час постановлення судом цієї ухвали місячний строк не сплив.

11. Черкаський апеляційний суд постановою від 27 лютого 2026 року, з урахування ухвали про виправлення описки від 06 квітня 2026 року, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнив частково.

12. Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 16 грудня

2025 скасував, а у справі ухвалив нове судове рішення.

13. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лаптінова В. В. відмовив.

14. Апеляційний суд зазначав, що місцевий суд не встановив відсутність технічної можливості учасникам справи брати участь у судовому засіданні 16 грудня 2025 року в режимі відеоконференції.

15. Відмовивши заявниці, яка проживає в іншому місці, у відеоконференції, місцевий суд не забезпечив їй та представнику можливість взяти участь у судовому засіданні в справі, в якому суд розглянув і вирішив скаргу, що є порушенням права на доступ до правосуддя.

16. Вирішуючи скаргу по суті заявлених вимог суд апеляційної інстанції зазначав, що суд першої інстанції фактично не визначився зі змістом вимоги заявниці, яку вона поставила у скарзі від 17 листопада 2025 року, а також неправильно констатував відсутність норми законодавства, яка встановлює строк проведення посадовими особами державної виконавчої служби перевірки законності виконавчого провадження.

17. Апеляційний суд вважав, що вимоги скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лаптінова В. В. задоволенню не підлягають з огляду на таке.

18. Представник заявниці звернулася до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лаптінова В. В. зі скаргою, в ній вона просила перевірити законність проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яке перебуває на виконання в Уманському відділі державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України).

19. Зі змісту цієї скарги суд апеляційної інстанції встановив, що стягувач у виконавчому провадженні не погоджується з постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко М. від 06 листопада 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

20. Таким чином, заявниця оскаржила до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лаптінова В. В. (керівника органу ДВС вищого рівня) рішення (постанову) державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області про закінчення виконавчого провадження.

21. Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки заявниця фактично оскаржила постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко М. від 06 листопада 2025 року про закінчення виконавчого провадження не до начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядковується цей виконавець, а до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лаптінова В. В., то останній не мав повноважень на проведення перевірки законності виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 за такою скаргою в порядку та строки, передбачені пунктами 3 - 7 розділу ХІІ Інструкції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

22. У поданій у березні 2026 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

23. Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи абзацу 3 частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а також абзац шостий пункту 1 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

24. Також апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі

№ 715/974/13-ц.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

25. Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2026 року відзив ПП «Центр-Монтаж-Енерго» повернув заявнику без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

26. Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2026 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Шполянського районного суду Черкаської області.

27. Справа № 705//2159/19 надійшла до Верховного Суду 20 квітня 2026 року.

28. Верховний Суд ухвалою від 06 жовтня 2026 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

29. ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Лаптінова В. В., яке, на її думку, пов`язане з примусовим виконанням рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у справі № 705/2159/19, яким суд:

- визнав незаконним та скасував наказ від 03 липня 2019 року № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновив ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго»;

- стягнув з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року до 17 березня 2025 року у розмірі 346 882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України;

- рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць суд допустив до негайного виконання.

30. Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливода О. П. постановою від 24 квітня 2025 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 та надав боржнику три дні для виконання рішення суду.

31. 06 листопада 2025 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко М. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 705/2159/19, виданого 02 квітня 2025 року Шполянським районним судом Черкаської області, у зв`язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, пункт 9 частини першої статті 39, стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 6 (зворотня сторона), 7 том 1).

32. 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла представник - ОСОБА_2, звернулася до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лаптінова В. зі скаргою в якій вона просила провести перевірку законності дій Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5); винести постанову за результатом перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 (а. с. 4-6 том 1).

33. Станом на 08 грудня 2025 року, дату звернення до суду зі скаргою, начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лаптінов В. В. не розглянув скаргу ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року.

Позиція Верховного Суду

34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

41. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

42. Згідно статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

43. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

44. Відповідно до частин першої, другої статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

45. Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

46. Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

47. Згідно з положеннями Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2021 року № 512/5 перевірити законність виконавчого провадження мають право:

- директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби;

- начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

- начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;

- начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

- начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

2. Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

48. Наказом Міністерства юстиції України від 23 травня 2024 року № 1532/5 були внесені зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, а саме у розділі ХII та пункті 1: в абзаці другому слова «відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві,» були виключені; абзаци четвертий, п`ятий були виключені також. У зв`язку з цим абзаци шостий-восьмий вважаються відповідно абзацами четвертим-шостим.

49. За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскільки заявниця фактично оскаржила постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко М. від 06 листопада 2025 року про закінчення виконавчого провадження не до начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядковується цей виконавець, а до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лаптінова В. В., то він не мав повноважень на проведення перевірки законності виконавчого провадження, адже такі висновки узгоджуються із приписом пункту 2 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки начальник управління забезпечення примусового виконання рішень може проводити перевірки за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

50. З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги у цій частині.

51. Довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду

від 21 квітня 2021 року у справі № 715/974/13-ц колегія суддів відхиляє, адже за обставин наведеної представником заявника справи, касаційний суд виснував, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що до участі у справі у якості заінтересованої особи не залучено державного виконавця Глибоцького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Михайлюк Л. Л., прав та обов`язків якої стосується скарга, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги, отже висновки про застосування норм права викладені за фактичних обставин, відмінних від фактичних обставин справи, яка є предметом касаційного перегляду.

52. Враховуючи, що доводи касаційної скарги правильності висновків апеляційного суду не спростовують, а суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого суду скасував, Верховний Суд оцінки висновків місцевого суду не здійснює.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду апеляційної інстанції не спростували.

Щодо судових витрат

55. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив оскаржувану постанову без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua