Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №904/6487/25 (904/5468/26) — Господарський суд Дніпропетровської області

Суд: Господарський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: про стягнення заробітної плати

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №904/6487/25 (904/5468/26)

Суддя: Первушин Юрій Юрійович

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2026м. ДніпроСправа № 904/6487/25 (904/5468/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

про стягнення

в межах справи №904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120; ідентифікаційний код 38530114)

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

про визнання банкрутом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крамаренко Ганни Миколаївни до відповідача - Акціонерного товариства "Дніпроазот" надійшла позовна заява (вх. суду №26-2342/26) про стягнення, відповідно до якої позивач просить суд:

- стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 131227,26 грн, компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 3 302,99 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обрахований за період з 10.04.2026 по 08.09.2026, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обрахований за період з 09.09.2026 по день фактичного розрахунку або по дату прийняття рішення по цій справі, але не більш ніж по граничний шестимісячний строк відповідальності роботодавця за період затримки розрахунку з позивачем в розмірі 78 807,60 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 131 227,26 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, судовий збір у розмірі 2689,02 грн.

Позовна заява подана в межах справи №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 17.09.2026, зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 17.09.2026 була отримана відповідачем 18.09.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "Дніпроазот".

Станом на 17.11.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 17.11.2026 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивач - ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Дніпроазот", що підтверджується відповідною копією трудової книжки (а.с. 17-20).

На підставі наказу Акціонерного товариства "Дніпроазот" №75 від 09.04.2026 (а.с. 15) ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, відповідно до частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Матеріалами справи встановлено, що на день звільнення за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед позивачем у розмірі 131 227,26 грн.

Так, відповідно до розрахункового листа за квітень 2026 року на день звільнення за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 131 227,26 грн.

Як зазначає позивач, у день звільнення відповідач повного та остаточного розрахунку з нею не провів, а саме не виплатив належну заробітну плату та інші належні при звільненні виплати.

Посилаючись на те, що остаточний розрахунок у день звільнення проведений не був, позивач визначила період затримки розрахунку з 10.04.2026 по 09.10.2026, тобто в межах граничного шестимісячного строку, та, виходячи із середньогодинної заробітної плати нарахувала 78 807,60 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати позивачем нараховано 3 302,99 грн компенсації втрати частини доходу. Крім того, тривалу невиплату належних їй сум позивач вважає такою, що спричинила їй моральні страждання, у зв`язку з чим заявила вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 131 227,26 грн.

Таким чином, предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення: 131 227,26 грн - заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі; 78 807,60 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 3 302,99 грн - компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати; 131 227,26 грн - моральної шкоди.

Також позивач просить стягнути 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн - судового збору і 26,62 грн - банківської комісії.

Щодо стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, господарський суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач - ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати заробітної плати, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 131 227,26 грн.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених позивачем, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 94 Кодексу законів про працю України).

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина 1 статті 21 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється, крім іншого, на підставі законодавчих та інших нормативних актів, колективних договорів.

Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно статті 22 Закону України "Про оплату праці" суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви №68385/10 та 71378/10, справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява №942527/98 тощо) "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначена структура заробітної плати, зокрема, до структури заробітної плати можуть входити: додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За загальним правилом заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем - Акціонерним товариством "Дніпроазот" допущено порушення обов`язку щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 131 227,26 грн, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абзацом 3 частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Приписами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене у статті 117 Кодексу законів про працю України відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який вирішує спір по суті, але не більш як за період, установлений частиною першою цієї статті.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Дніпроазот" та була звільнена 09.04.2026 за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, відповідно до частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Згідно із матеріалами справи, за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 131 227,26 грн.

Доказів здійснення повного розрахунку з позивачем відповідачем суду не надано.

Отже, оскільки належні позивачу при звільненні суми у встановлений законом строк виплачені не були, господарський суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 117 Кодексу законів про працю України підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата у відповідних випадках обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати відповідно до законодавства та умов трудового договору, крім виплат, визначених пунктом 4 Порядку № 100.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться виходячи із середньоденної (середньогодинної) заробітної плати та відповідної кількості робочих днів (годин), які підлягають оплаті.

Як встановлено судом, відповідно до довідки Акціонерного товариства "Дніпроазот" №86 від 14.07.2026 середньогодинна заробітна плата позивача - ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи перед звільненням становить 72,97 грн (а.с. 24).

Відповідно до матеріалів справи позивач працювала на посаді машиніста насосних установок 5-го розряду, цех карбамід 2, за змінним графіком роботи, а саме: 24 години роботи / 72 години відпочинку. Встановлений позивачу режим роботи становить 96-годинний цикл, у межах якого 24 години є робочими. Зазначений період (з 10.04.2026 по 09.10.2026) охоплює 45 повних 96-годинних циклів. Отже, кількість робочих годин у ньому становить 1080.

У позовній заяві позивачем наведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку виходячи із середньогодинної заробітної плати у розмірі 72,97 грн та 1080 робочих годин і заявлено до стягнення 78 807,60 грн.

Перевіривши арифметичну правильність наведеного позивачем розрахунку, суд встановив, що середній заробіток за час затримки розрахунку становить: 72,97 грн х 1080 годин = 78 807,60 грн.

Суд також враховує, що розмір невиплачених позивачу при звільненні сум становив 131 227,26 грн, а остаточний розрахунок з позивачем протягом установленого законом періоду проведений не був.

З урахуванням розміру заборгованості, тривалості порушення права позивача на своєчасний розрахунок при звільненні, поведінки сторін, а також установленого законодавцем обмеження періоду відповідальності шістьма місяцями суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру середнього заробітку.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 78 807,60 грн.

При цьому суд зазначає, що визначена до стягнення сума середнього заробітку є сумою, обчисленою без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Обов`язок щодо їх нарахування, утримання та перерахування до бюджету покладається на відповідача як податкового агента під час виконання судового рішення.

Отже, стягненню з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 підлягає 78 807,60 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеного без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню та перерахуванню відповідачем при виконанні судового рішення.

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходу, господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач - ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем - Акціонерним товариством "Дніпроазот" у встановлені строки не виплачено належну йому заробітну плату, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Позивачем заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" компенсацію втрати частини доходу у розмірі 3 302,99 грн.

Питання, пов`язані з компенсацією громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

До доходів, на які поширюється дія Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", належить, зокрема, заробітна плата.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, після утримання податків і обов`язкових платежів, на індекс інфляції в період невиплати доходу, при цьому інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні положення містить Порядок № 159, відповідно до якого компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, а її сума обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів і приросту індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на 100.

Отже, для виникнення у працівника права на компенсацію втрати частини доходу необхідною є сукупність таких умов: наявність належного громадянину доходу, який не має разового характеру; порушення встановленого строку його виплати; затримка виплати на один і більше календарних місяців; а також зростання споживчих цін у період прострочення.

При цьому така компенсація має компенсаторний характер і спрямована на відшкодування втрати купівельної спроможності грошового доходу особи внаслідок інфляційних процесів та зростання цін на товари і послуги.

Як встановлено судом, станом на день звільнення позивача 09.04.2026 за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 131 227,26 грн, яка у встановлений законом строк виплачена не була.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявний дохід у вигляді заробітної плати, який не має разового характеру, та встановлено факт порушення строків його виплати більш ніж на один календарний місяць.

Разом з тим при визначенні розміру компенсації підлягають застосуванню правила статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункту 4 Порядку № 159, відповідно до яких компенсація обчислюється щодо доходу за кожний відповідний місяць з урахуванням приросту індексу споживчих цін у період його невиплати.

Позивачем розмір компенсації визначено шляхом застосування сукупного індексу інфляції за період з квітня по серпень 2026 року до всієї суми заборгованості у розмірі 131 227,26 грн та визначено компенсацію у сумі 3 302,99 грн.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, господарський суд встановив, що останній здійснено виходячи із суми нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати та індексів споживчих цін за період прострочення її виплати.

Матеріалами справи підтверджується факт нарахування позивачу відповідного доходу, порушення встановлених строків його виплати більше ніж на один календарний місяць та наявність заборгованості відповідача.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення компенсації не надав, правильність застосованих позивачем показників індексу споживчих цін не спростував та доказів погашення відповідної заборгованості суду не подав.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок у межах заявлених вимог та оцінивши його у сукупності з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у заявленому розмірі 3 302,99 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що тривала невиплата відповідачем належних йому грошових коштів суттєво погіршила його матеріальне становище, позбавила можливості своєчасно забезпечувати власні та сімейні потреби, спричинила душевні переживання, психологічне напруження, почуття тривоги та невпевненості у завтрашньому дні, а також зумовила необхідність докладати додаткових зусиль для захисту своїх трудових прав.

Посилаючись на характер та тривалість порушення трудових прав, позивач оцінила завдану йому моральну шкоду у розмірі 131 227,26 грн та просить стягнути зазначену суму з Акціонерного товариства "Дніпроазот".

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01, § 62, рішення від 12.07.2007).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначила, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання такої шкоди іншій особі, а у разі відсутності домовленості сторін спосіб та розмір її компенсації визначає суд.

У постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зобов`язання з компенсації моральної шкоди виникає за наявності таких умов: моральної шкоди; протиправності поведінки особи, яка її завдала; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною моральною шкодою; вини особи, яка завдала шкоди.

При цьому у спорах про відшкодування шкоди позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і такою шкодою, тоді як на особу, яка завдала шкоди, покладається обов`язок доведення відсутності протиправності та вини.

Отже, сам по собі встановлений судом факт порушення роботодавцем трудових прав працівника не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує виникнення права на відшкодування моральної шкоди, зокрема факт заподіяння такої шкоди, характер і обсяг моральних страждань, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою роботодавця та негативними наслідками, на які посилається працівник.

У цій справі судом установлено факт порушення Акціонерним товариством "Дніпроазот" трудових прав позивача внаслідок непроведення повного розрахунку при звільненні.

Разом з тим, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач посилається переважно на тривалу невиплату належних йому коштів, погіршення матеріального становища, необхідність пошуку додаткових джерел коштів, психологічне напруження, почуття тривоги та необхідність звернення до суду для захисту своїх прав.

Водночас матеріали справи не містять доказів, які б давали суду можливість установити конкретний характер, обсяг та інтенсивність моральних страждань позивача, істотність змін у його звичайному способі життя, необхідність докладання ним додаткових зусиль саме внаслідок установленого порушення трудових прав, а також причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача та заявленими позивачем немайновими втратами.

Саме лише зазначення позивачем про переживання, психологічне напруження, погіршення матеріального становища та необхідність звернення до суду без належного підтвердження відповідних обставин не є достатнім для встановлення судом факту заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі.

Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, при зверненні до суду з позовом позивач фактично співвідносить його з розміром заборгованості із заробітної плати.

Суд зазначає, що розмір моральної шкоди не перебуває у прямій арифметичній залежності від розміру майнової заборгованості, а має визначатися з урахуванням характеру та глибини моральних страждань, тривалості та наслідків порушення прав особи, інших істотних обставин, а також засад розумності і справедливості.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності моральної шкоди у розумінні статті 237-1 Кодексу законів про працю України та статті 23 Цивільного кодексу України, її характеру й обсягу, а також причинно-наслідкового зв`язку між установленим порушенням відповідачем трудових прав позивача та заявленими ним моральними стражданнями.

За таких обставин правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" 131 227,26 грн моральної шкоди слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як встановлено судом, загальна ціна позову становить 344 565,11 грн, а розмір судового збору, обчислений за ставкою 1,5 відсотка із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі, - 4 134,78 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

За результатами розгляду справи господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема про задоволення вимог щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, водночас у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Враховуючи, що загальний розмір позовних вимог, за які позивачем сплачено судовий збір, становить 210 034,86 грн, з яких задоволено вимогу про стягнення середнього заробітку в розмірі 78 807,60 грн, господарський суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 998,96 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим позивач звільнений від сплати судового збору за вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, які судом задоволено повністю.

З огляду на те, що загальний розмір судового збору за сукупністю заявлених майнових вимог становить 4 134,78 грн, з яких позивачем сплачено 2 662,40 грн, господарський суд, виходячи з єдиної ціни позову та необхідності врахування фактично сплаченої суми судового збору, дійшов висновку про покладення на відповідача судового збору в дохід Державного бюджету України в розмірі 1 472,38 грн.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, за загальним правилом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги та документ, що підтверджує сплату 3 000,00 грн за надані адвокатом послуги.

Водночас відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданої позивачу професійної правничої допомоги, співмірність заявлених витрат, а також те, що необхідність звернення позивача до суду була зумовлена неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасного проведення розрахунку при звільненні, господарський суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в повному розмірі - 3 000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 26,62 грн банківської комісії, сплаченої під час перерахування судового збору, господарський суд зазначає, що такі витрати не належать до судового збору або інших судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підстави для їх покладення на відповідача відсутні.

Отже, з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 998,96 грн витрат зі сплати судового збору та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в дохід Державного бюджету України - 1 472,38 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 131 227,26 грн - заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, 78 807,60 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів, 3 302,99 грн - компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати при звільненні, 3000,00 грн - судових витрат на правничу (правову) та 998,96 грн - судових витрат зі сплаті судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) в дохід Державного бюджету ((отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 472,38 грн - судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.11.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua