Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: будівельного підряду
Дата: 17 листопада 2026 р.
Справа: №908/342/26
Суддя: Соп'яненко Оксана Юріївна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2026 року м.Дніпро Справа № 908/342/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Джепи Ю.А.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 (суддя Науменко А.О.) у справі № 908/342/26
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД», ідентифікаційний код юридичної особи 41400018 (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 27/29, кабінет 49)
про стягнення 87 302,17 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 460/08-07/26 від 13.02.2026) Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» про стягнення 87 302,17 грн неустойки за порушення строків завершення будівництва за Договором підряду від 24.03.2025 № 152/4Д.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/342/26 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД», ідентифікаційний код юридичної особи 41400018 (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 27/29, кабінет 49) на користь Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) 80 203 (вісімдесят тисяч двісті три) грн 50 коп. пені та 2 445 (дві тисячі чотириста сорок п`ять) грн 92 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» 12.08.2026 звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/342/26;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача;
- у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги - зменшити на 99% розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам (їх відсутність) порушення строків виконання зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» (вул. Поштова, буд. 27/29, каб. 49, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 41400018) судовий збір.
Апелянт зазначає, що між Військовою частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» було укладено договір на виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд опорного пункту № 511. Відповідно до умов договору кінцевим строком виконання робіт було визначено 10.06.2025, однак фактично роботи завершено 09.07.2025, що підтверджується актом № 1 від 09.07.2025 та актом готовності від 17.11.2025. При цьому всі роботи виконані в повному обсязі, прийняті замовником без зауважень та оплачені.
Основним доводом апеляційної скарги є те, що порушення строків виконання робіт було зумовлене об`єктивними обставинами, які не залежали від волі підрядника та унеможливлювали своєчасне виконання договірних зобов`язань. Скаржник посилається на активізацію бойових дій на Слов`янському та Покровському напрямках, наближення лінії фронту, ракетні й авіаційні загрози, регулярні повітряні тривоги, несприятливі погодні умови, дефіцит будівельних матеріалів та нестачу працівників.
На підтвердження зазначених обставин апелянтом надано матеріали DeepStateMap, листи перевізників, відповіді Донецької та Дніпропетровської обласних військових адміністрацій щодо повітряних тривог та евакуаційних заходів, фотоматеріали будівництва, внутрішню інструкцію з безпеки, а також висновок Рівненської торгово-промислової палати від 12.03.2026 № 56.01/89.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наведеним обставинам та доказам у їх сукупності, не встановив причинно-наслідкового зв`язку між воєнними обставинами й неможливістю своєчасного виконання робіт. При цьому посилається на положення пунктів 14.1, 14.3, 14.4, 14.8 договору та статтю 617 Цивільного кодексу України, наголошуючи, що підтвердження форс-мажорних обставин сертифікатом торгово-промислової палати не є єдиним допустимим способом доказування таких обставин.
Апелянт зазначає, що замовник був обізнаний із перебігом виконання робіт та наявними перешкодами, оскільки здійснював технічний нагляд за будівництвом. Але замовник не направляв підряднику претензій у порядку пункту 18.9 договору та не скористався передбаченими пунктом 4.1 договору правами щодо застосування оперативно-господарських санкцій, зокрема не вимагав розірвання договору у зв`язку з простроченням виконання робіт понад п`ять днів. Натомість прийняв виконані роботи без зауважень та здійснив їх оплату.
На думку апелянта, суд першої інстанції допустив порушення вимог статей 86, 89, 210 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного дослідження доказів, не надав належної оцінки доводам відповідача та обмежився формальним підходом до вирішення спору. Апелянт наголошує на добросовісності своєї поведінки, повному виконанні договірних зобов`язань, важливості збудованого об`єкта для обороноздатності держави та відсутності будь-яких збитків у замовника.
Як альтернативну підставу для скасування або зміни рішення апелянт просить зменшити пеню на 99 % на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. Зазначає, що пеня за 29 днів прострочення становить 80 203,50 грн, а її стягнення в повному розмірі є надмірним, оскільки роботи виконані повністю, замовник збитків не зазнав, а на строки будівництва вплинули воєнні умови та об`єктивні перешкоди.
На підтвердження своєї правової позиції апелянт посилається на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25, від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22, від 20.06.2024 у справі № 910/1779/23, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення неустойки з врахуванням конкретних обставин справи.
Крім того, апелянт посилається на практику Європейського суду з прав людини у справах «Проніна проти України» та «Трофимчук проти України», наголошуючи на обов`язку суду належним чином мотивувати судове рішення та надати оцінку істотним доводам сторін.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Військовою частиною НОМЕР_1 у межах встановлених судом процесуальних строків не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Дармін М.О., Джепа Ю.А.
Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/342/26, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, та витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.
25.08.2026 матеріали справи № 908/342/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» (Підрядник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) укладено договір підряду № 175/4Д (Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 511» (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що роботи виконуються за етапами:
І етап - Проєктування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії «Робочий проєкт» (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору;
ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4).
Відповідно до пункту 2.1 вартість робіт на момент укладення Договору склала 3 010 462,00 грн, в тому числі ПДВ - 501 743,67 грн, визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.
Відповідно до пункту 3.1 Договору строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).
Згідно з пунктом 3.2 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт.
Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) встановлені наступні строки завершення будівельних робіт за Договором - 10.06.2025.
Відповідно до пункту 3.4 Договору після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання Акту готовності Об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками Підрядника.
Згідно з пунктом 8.1 Договору Замовник за Актом приймання-передачі Об`єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).
Відповідно до пункту 10.1 Договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання Сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.
Відповідно до пункту 11.1 Договору розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Протягом 10 (десяти) календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт, затверджених інженером технічного нагляду.
Пунктом 11.6 Договору передбачено, що бюджетні зобов`язання Замовника за Договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного цільового фінансування та наявності заборгованості розрахунок за виконані та прийняті роботи здійснюються протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування.
Відповідно до пункту 13.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Пунктом 13.2 Договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.
Відповідно до пункту 13.5 Договору за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з пунктом 13.13 Договору Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за Договором, якщо таке порушення сталось не з його вини.
Пунктом 14.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). На час дії таких обставин жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання взятих на себе за Договором обов`язків, якщо невиконання їх стало наслідком непереборної сили.
Обставинами непереборної сили визначаються техногенні аварії, стихійні лиха і природні явища, загальні страйки, війни і військові дії, повінь, терористичні акти тощо, які визнані компетентними органами офіційно; а також – обмеженість та неналежне бюджетне фінансування, рішення Уряду, введення законодавчих обмежень або прийняття законодавчих актів, що безпосередньо вплинули на належне виконання цього Договору, якщо їх неможливо було усунути діями Сторін.
Відповідно до пункту 14.3 Договору сторона, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності за таке невиконання або неналежне виконання зобов`язань тільки у разі, якщо ті обставини, на які посилається Сторона, виникли після укладення цього договору, їх виникнення викликано подіями, що не залежать від волі цієї Сторони, цією Стороною було вжито усіх необхідних заходів для того, щоб уникнути або усунути негативні наслідки таких обставин.
У пункті 14.8 Договору визначено, що сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де повинні вчинятися сторонами дії на виконання умов Договору, знищення безпосередньо об`єктів сторін тощо) під час правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.
На виконання вимог пункту 8.1 укладеного Договору Замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 511» від 25.03.2025.
Роботи 1 етапу виконані Підрядником відповідно до умов укладеного договору. Розроблена проектно-кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 21.05.2025 № 08-0137/01-25 передана Замовнику відповідно до Акту виконаних робіт від 01.06.2025 № 1ПКД.
Відповідно до Додаткової угоди від 11.06.2025 № 1 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42,38 грн шляхом внесення змін до пункту 2.1 Договору. Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 11.06.2025 № 1 склала 3 010 419,62 грн, в тому числі ПДВ - 501 736,60 грн.
Платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 800 Замовником проведено оплату за виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації у сумі 57 274,36 грн.
Будівельні роботи по об`єкту було фактично завершено та передано Замовнику 09.07.2025, про що 09.07.2025 Сторонами складено Акт приймання виконаних робіт № 1 від 09.07.2025 на суму 2 864 410,66 грн.
На підставі Акту приймання виконаних робіт № 1 від 09.07.2025 платіжною інструкцією від 15.07.2025 № 1266 Замовником проведено оплату за виконані будівельні роботи у сумі 2 864 410,66 грн.
Актом приймання виконаних робіт № 1А від 23.07.2025 Підрядником передано Замовнику роботи з здійснення авторського нагляду на суму 12 000 грн.
Платіжною інструкцією від 24.07.2025 № 1438 Замовником проведено оплату за виконані роботи з авторського нагляду у сумі 12 000 грн.
Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 17.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 511» виконано в повному обсязі та закінчено 09.07.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 864 410,66 грн.
У зв`язку з тим, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 511» завершено, при цьому фактична вартість будівельних робіт склала 2 864 410,66 грн, Додатковою угодою від 11.11.2025 № 2 зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за договором) на 76 734,60 грн, тобто до 2 933 685,02 грн.
6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проєктно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» (підрядник) укладено договір від 24.03.2025 № 175/4Д, предметом якого є виконання робіт з проєктування та будівництва об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 511».
За умовами договору підрядник зобов`язався власними силами та засобами, на власний ризик виконати передбачені договором роботи у встановлені строки, а замовник - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до частини 1 статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать, що строк виконання будівельних робіт за календарним графіком був визначений до 10.06.2025, тоді як фактично роботи з будівництва об`єкта виконані та передані замовнику 09.07.2025, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 09.07.2025 № 1.
Факт порушення відповідачем встановленого договором строку виконання будівельних робіт підтверджений матеріалами справи та належними доказами. Сам відповідач факту завершення робіт після визначеного договором строку не заперечує, однак пов`язує допущене прострочення з обставинами, які на його думку, мали характер форс-мажорних.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що порушення строків виконання робіт було зумовлене обставинами непереборної сили, а тому відповідач має бути звільнений від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, або відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору або обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Сам факт запровадження воєнного стану, ведення бойових дій, повітряних тривог чи існування інших небезпечних обставин не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності.
Особа, яка посилається на форс-мажор, повинна довести, що ці обставини безпосередньо вплинули саме на неї, унеможливили виконання конкретного зобов`язання у встановлений строк і стали причиною його невиконання. При цьому такі обставини мають бути надзвичайними та невідворотними.
При цьому обставини непереборної сили мають оцінюватися не абстрактно, а з врахуванням конкретного зобов`язання, місця та часу його виконання, характеру діяльності боржника, умов договору, а також наявності реальної можливості виконати зобов`язання іншим способом або в інший час у межах погодженого сторонами строку.
Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, зокрема від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 16.05.2024 у справі № 913/308/23.
Зі змісту договору вбачається, що його укладено 24.03.2025, тобто в умовах дії воєнного стану. Сторони прямо врегулювали питання впливу таких обставин на виконання договірних зобов`язань.
Пунктом 14.1 договору передбачено звільнення сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань внаслідок дії форс-мажорних обставин. Водночас пунктом 14.3 договору встановлено, що сторона, яка посилається на такі обставини, звільняється від відповідальності лише за умови, що вони виникли після укладення договору, перебували поза її контролем та що нею було вжито всіх необхідних заходів для уникнення або усунення негативних наслідків їх дії.
Пунктом 14.8 договору сторони окремо погодили, що укладення договору в період дії воєнного стану не є форс-мажорною обставиною. Виняток становлять конкретні події, визначені цим пунктом, зокрема окупація території виконання робіт або знищення об`єктів сторін, за умови їх належного документального підтвердження.
Пунктом 4.3.7 договору на підрядника покладено обов`язок забезпечити дотримання працівниками правил поведінки під час оголошення повітряної тривоги, провести відповідні інструктажі та визначити місця укриття. Зазначена умова свідчить, що сторони під час укладення договору усвідомлювали можливість виникнення повітряних тривог та інших безпекових ризиків і передбачили порядок організації робіт з врахуванням таких обставин.
Сам факт виконання будівельних робіт під час воєнного стану не означає, що їх неможливо було виконати у встановлений договором строк.
Відповідач повинен був довести, що конкретні обставини, на які він посилається, дійсно перешкоджали виконанню робіт за цим договором у визначений строк, а також що він не мав можливості усунути ці перешкоди шляхом вжиття необхідних і доступних заходів.
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що в період з 11.06.2025 до 08.07.2025 виконання будівельних робіт на об`єкті було об`єктивно неможливим внаслідок конкретних бойових дій, окупації території, знищення майна, блокування доступу до будівельного майданчика або інших обставин, які відповідали б ознакам непереборної сили.
Посилання скаржника на наближеність району виконання робіт до зони бойових дій, матеріали інформаційних ресурсів щодо оперативної обстановки, повітряні тривоги, несприятливі погодні умови, нестачу будівельних матеріалів та працівників не підтверджують об`єктивної неможливості виконання зобов`язання у визначений договором строк.
Такі докази можуть свідчити про складність організації будівельного процесу та наявність певних ризиків, однак не доводять, що ці обставини унеможливили виконання робіт саме відповідачем, саме на цьому об`єкті та саме протягом усього періоду прострочення.
Загальні відомості про оперативну обстановку або наявність повітряних тривог не дають змоги встановити, у які конкретно дні та протягом якого часу виконання робіт було припинено, які саме роботи не могли виконуватися, яким чином це вплинуло на календарний графік та чому відповідач не мав можливості компенсувати відповідне відставання шляхом належної організації робіт.
Листи перевізників, документи щодо нестачі матеріалів та працівників не підтверджують, що відповідач вичерпав всі розумні можливості для забезпечення будівництва необхідними ресурсами. Саме порушення зобов`язань постачальниками, складність логістики, дефіцит робочої сили чи відсутність необхідних матеріалів не є достатніми підставами для звільнення підрядника від відповідальності за статтею 617 Цивільного кодексу України.
Наведені апелянтом обставини не супроводжуються належним документальним обґрунтуванням їхнього безпосереднього впливу на конкретні етапи виконання робіт за договором. Відповідач не надав розрахунку або іншого належного підтвердження того, на скільки днів кожна з таких обставин фактично затримала виконання робіт та чому відповідне відставання не могло бути усунуте.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 4.4.16 договору підрядник був зобов`язаний повідомляти замовника про обставини, які перешкоджають належному виконанню договору, у встановленому договором порядку.
Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення замовника про обставини, які перешкоджали своєчасному виконанню робіт, а також доказів погодження сторонами продовження строку їх виконання чи укладення відповідної додаткової угоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності обставин непереборної сили, які перебували у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням строку виконання будівельних робіт.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок Рівненської торгово-промислової палати від 12.03.2026 № 56.01/89, не спростовують правильності висновків суду.
Колегія суддів зауважує, що сертифікат торгово-промислової палати не є єдиним допустимим доказом існування форс-мажорних обставин. Закон не позбавляє сторону можливості підтверджувати такі обставини іншими належними та допустимими доказами.
Обов`язок довести наявність форс-мажорних обставин, їх надзвичайність, невідворотність та безпосередній вплив на виконання конкретного зобов`язання покладається на сторону, яка на них посилається. При цьому відсутність сертифіката ТПП не виключає можливості доведення форс-мажору іншими доказами, однак кожен із них має оцінюватися з врахуванням його змісту та обставин справи.
Висновок Рівненської ТПП від 12.03.2026 № 56.01/89 стосується істотної зміни обставин та можливості зміни умов договору, а не підтвердження форс-мажору, який унеможливив своєчасне виконання робіт. Такі обставини мають різні правові підстави та регулюються статтями 617 і 652 Цивільного кодексу України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив цей висновок разом з іншими доказами та дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності.
Доводи апелянта про те, що замовник був обізнаний із ходом будівництва, здійснював технічний нагляд, не висловлював зауважень та в подальшому прийняв і оплатив виконані роботи, не спростовують факту порушення строків їх виконання.
Відповідно до статей 853, 882 Цивільного кодексу України прийняття та оплата робіт підтверджують їх виконання і відсутність зауважень щодо результату, однак не означають відмову замовника від права на стягнення неустойки за прострочення.
Предметом спору є саме порушення підрядником погодженого строку виконання робіт, а не їх якість чи оплата. Оскільки роботи прийнято 09.07.2025, тобто після встановленого договором строку, факт прострочення є підтвердженим.
При цьому доказів погодження сторонами продовження строку виконання робіт або відмови замовника від права на стягнення неустойки матеріали справи не містять. Незастосування замовником інших заходів впливу на підрядника також не позбавляє його права вимагати сплати договірної пені.
За таких обставин, прийняття та оплата робіт, а також здійснення технічного нагляду не звільняють підрядника від відповідальності за порушення договірних строків.
Апелянт просить зменшити розмір пені на 99 відсотків, посилаючись на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначена норма надає суду право, а не встановлює обов`язок зменшувати розмір неустойки в кожному випадку, коли боржник посилається на відсутність збитків або на незначну тривалість прострочення.
Вирішуючи питання про зменшення неустойки, суд має враховувати сукупність обставин справи, зокрема ступінь виконання зобов`язання боржником, причини порушення, тривалість прострочення, поведінку сторін, майнові та інші інтереси сторін, співвідношення розміру неустойки з наслідками порушення, а також принципи справедливості, добросовісності та розумності.
При цьому зменшення неустойки не повинно призводити до нівелювання її правового призначення як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності за його порушення.
Відповідач не надав достатніх доказів того, що розмір нарахованої пені є явно неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання та що існують підстави для її зменшення на 99 відсотків.
Колегія суддів враховує, що предметом договору було будівництво фортифікаційної споруди опорного пункту, тобто об`єкта, своєчасне спорудження якого в умовах збройної агресії має особливе значення для забезпечення обороноздатності держави, безпеки військовослужбовців та належного облаштування оборонних позицій.
За таких умов дотримання строків виконання робіт мало для замовника істотне значення, що об`єктивно випливає з характеру та призначення об`єкта будівництва.
Відсутність доказів фактичних збитків замовника не позбавляє його права на стягнення договірної пені та не є підставою для її зменшення.
Відповідач, здійснюючи господарську діяльність, усвідомлено взяв на себе зобов`язання виконати роботи у визначені договором строки та погодив відповідальність за їх порушення, проте не підтвердив наявності об`єктивних перешкод для своєчасного виконання робіт.
Подальше виконання та прийняття робіт не усуває відповідальності відповідача за допущене прострочення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог статей 86, 89, 210 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів також відхиляє.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, при цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дослідив умови договору, строки виконання робіт, акти їх приймання, документи щодо оплати, доводи відповідача про форс-мажорні обставини та надані докази, а також перевірив розрахунок пені.
За результатами такого дослідження суд навів мотиви своїх висновків та обґрунтував часткове задоволення позову.
Незгода апелянта з оцінкою доказів та висновками суду не є підставою для скасування рішення, якщо не доведено неправильного встановлення обставин справи, недослідження істотних доказів або порушення норм процесуального права.
Посилання на практику ЄСПЛ у справах «Проніна проти України» та «Трофимчук проти України» також не свідчать про необґрунтованість рішення, оскільки право на вмотивоване судове рішення не вимагає надання окремої відповіді на кожен аргумент сторони, але зобов`язує суд розглянути істотні доводи, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно, суд першої інстанції надав оцінку основним запереченням відповідача, зокрема щодо впливу воєнних обставин, відсутності вини, прийняття робіт замовником та зменшення пені.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції не дослідив істотні обставини справи або не навів належних мотивів прийнятого рішення.
Перевіряючи правильність визначення судом першої інстанції суми пені, колегія суддів виходить із того, що відповідно до пункту 13.5 договору за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка договірної ціни за кожен день прострочення.
Як встановлено судом першої інстанції, фактичне виконання будівельних робіт підтверджується актом від 09.07.2025 № 1 на суму 2 864 410,66 грн. Роботи з проєктування були виконані та передані замовнику раніше, що підтверджується актом від 01.06.2025 № 1ПКД.
Отже, прострочення стосувалося саме виконання будівельних робіт, тоді як роботи з проєктування були виконані в межах погодженого сторонами етапу та не становили предмета прострочення, за яке заявлено пеню.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір пені, виходив із вартості прострочених будівельних робіт, а не з повної вартості договору, до якої входили також інші роботи та послуги, що не були прострочені. Такий підхід дає змогу визначити відповідальність відповідно до обсягу зобов`язання, яке було виконано з порушенням строку.
Крім того, суд першої інстанції визначив період прострочення з 11.06.2025 до 08.07.2025 включно, тобто 28 календарних днів, не включаючи дату фактичного завершення робіт - 09.07.2025.
Розрахунок пені становить:
2 864 410,66 грн х 0,1 % х 28 днів = 80 203,50 грн.
Визначена сума є меншою за розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги не в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 80 203,50 грн пені ґрунтується на встановлених обставинах справи та здійсненому розрахунку.
Водночас колегія суддів зазначає, що застосування вартості саме прострочених будівельних робіт як бази нарахування пені має відповідати змісту пункту 13.5 договору та розмежуванню сторонами окремих етапів його виконання. За умови встановлення, що договірна ціна в розумінні цього пункту охоплює весь комплекс робіт незалежно від їх етапу, відповідна умова підлягає окремому тлумаченню з врахуванням статей 213, 637 Цивільного кодексу України.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
8. Розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись статями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/342/26 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/342/26 – залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко
Суддя М.О. Дармін
Суддя Ю.А. Джепа
Оригінал: reyestr.court.gov.ua