Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: про відшкодування шкоди
Дата: 17 листопада 2026 р.
Справа: №916/3596/26
Суддя: Лічман Л.В.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2026 рокум. Одеса Справа № 916/3596/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лічман Л.В.,
судді Богатир К.В., Павленко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одеська стивідорна компанія”
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2026 р., постановлену суддею Мостепаненко Ю.І.,
у справі № 916/3596/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одеська стивідорна компанія”
до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
про стягнення 1463312,11 грн,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Одеська стивідорна компанія” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань 1346324,18 грн збитків у вигляді вартості зберігання товару, 116987,93 грн 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2026 р., зокрема, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/3596/26; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2026 р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) матеріали справи № 916/3596/26 передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що Одеська митниця, являючись відокремленим підрозділом Державної митної служби України, не є юридичною особою та не має самостійної господарської процесуальної дієздатності. При цьому Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.
Враховуючи те, що відповідачем є Одеська митниця, тобто відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, суд першої інстанції дійшов висновку про передачу справи до Господарського судом міста Києва за правилами виключної підсудності, закріпленими в ч. 5 ст. 30 ГПК України
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Одеська стивідорна компанія” подало апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2026 р. у справі № 916/3596/26; справу направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:
- висновок місцевого господарського суду про відсутність у Одеської митниці самостійної господарської процесуальної дієздатності через те, що вона не є юридичною особою, не відповідає приписам ст.ст.4, 45 ГПК України, які пов`язують участь державного органу у господарській справі зі статусом державного органу, а не зі статусом юридичної особи;
- практика розгляду справ за участю Одеської митниці як відповідача свідчить про їх підсудність Господарському суду Одеської області;
- позовні вимоги ґрунтуються на рішеннях Одеської митниці та пред`явлені до неї, а не до Держмитслужби;
- Одеська митниця не належить до кола осіб, пред`явлення вимог до яких згідно з ч.5 ст.30 ГПК України спричиняє розгляд справи Господарським судом міста Києва, в т.ч. не є центральним органом виконавчої влади;
- здійснене в оскаржуваній ухвалі прирівняння Одеської митниці як територіального органу до центрального органу виконавчої влади є розширеним тлумаченням приписів ч.5 ст.30 ГПК України, натомість норми про виключну підсудність розширеному тлумаченню не підлягають. Така позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 911/2390/18.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одеська стивідорна компанія” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2026 р. у справі № 916/3596/26; встановлено Одеській митниці та Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області строк для подачі відзивів на апеляційну скаргу до 05.11.2026 р.; призначено справу № 916/3596/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одеська стивідорна компанія” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2026 р. до розгляду в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на закінчення встановленого судом строку, відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
В ч.1 Закону України ,,Про центральні органи виконавчої влади” закріплено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися в межах граничної чисельності державних службовців та працівників відповідного центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, ліквідовуватися, реорганізовуватися керівником відповідного центрального органу виконавчої влади як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.
Частиною 2 ст.21-1 Закону України ,,Про центральні органи виконавчої влади” передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Відтак, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, є органами державної влади, які утворюються без статусу юридичної особи.
Згідно з п.16 Положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 р. № 489, Одеська митниця утворюється як територіальний орган Державної митної служби України без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюються казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.
Таким чином, Одеська митниця як територіальний орган Державної митної служби України, будучи державним органом, вправі бути відповідачем та мати самостійну процесуальну дієздатність у господарському процесі.
Відповідно до ч.5 ст.30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Апеляційний господарський суд вказує, що названа норма передбачає виключну підсудність справ, у яких відповідачем є центральний орган виконавчої влади, натомість, як вже вказано вище, Одеська митниця являється територіальним органом Державної митної служби України, а не центральним органом виконавчої влади. Правові статуси територіального та центрального органу виконавчої влади є різними та їх не можна ототожнювати лише у зв`язку з відносинами підпорядкування, в т.ч. при визначенні підсудності спору.
Здійснивши прирівняння Одеської митниці як територіального органу до центрального органу виконавчої влади, місцевий господарський суд помилково розширив коло суб`єктів, названих в ч.5 ст.30 ГПК України, не врахувавши висновок, зроблений в п.7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 911/2390/18, згідно з яким правила виключної територіальної підсудності, передбачені у ст.30 ГПК України, розширеному тлумаченню не підлягають.
Отже, Господарський суд Одеської області, неправильно встановивши, що відповідач є центральним органом виконавчої влади, хибно передав справу за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, а не розглянув її за місцем знаходження Одеської митниці, тобто згідно з ч.1 ст.27 ГПК України, з огляду на що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як постановлена з порушенням норм процесуального права з направленням справи до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.232,233,236,269,270,271,275,280,281,282,284 ГПК України, постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одеська стивідорна компанія” задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2026 р. у справі № 916/3596/26 скасувати.
Справу № 916/3596/26 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено та підписано 18 листопада 2026 р.
Головуючий суддя Лічман Л.В.
Судді: Богатир К.В.
Павленко Н.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua