Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №915/1476/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: надання послуг

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №915/1476/25

Суддя: Філінюк І.Г.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1476/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026

по справі №915/1476/25

за позовом: фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича

до відповідача: Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»

про стягнення 292936,00 грн.

суддя суду першої інстанції - Ільєва Л.М.

місце винесення рішення м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Фізична особа-підприємець Британ Микола Павлович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» про стягнення заборгованості за договором в розмірі 292936,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що Приватним науково-виробничою компанією «Інтербізнес» неналежним чином було виконано умови договору про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів №261124 від 26.11.2024 в частині оплати послуг.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 позов фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» про стягнення 292936,00 грн. задоволено.

Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича заборгованість за договором про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів від 26.11.2024 року №261124 у розмірі 292936, 00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3515, 23 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн.

В задоволенні решти вимог фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання філією відповідача зобов`язання з оплати виконаних робіт в сумі 292936,00 грн. (342936,00 грн. - 50000,00 грн.), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на вказану суму перед позивачем.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32100,00 грн. суд зазначає про те, що на думку суду, стягнення повної вартості послуг, визначених в виконаних робіт № 1 від 17.09.2025 року на загальну суму 32100,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватна науково-виробнича компанія «ІНТЕРБІЗНЕС» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 року по справі №915/1476/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича про стягнення з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» заборгованості у розмірі - 292 936, 00 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 3515, 23 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. відмовити та судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачу - ФОП Британ М.П., в особі його представника - адвоката Скок А.В., необхідно було більш уважно досліджувати погоджені сторонами умови укладеного Договору про надання послуг №261124 від 26.11.2024 року та виконати в повному обсязі свої договірні зобов`язання в частині виставлення Рахунків (Рахунків-фактур), як це визначено умовами п.4.1 Договору про надання послуг №261124 від 26.11.2024р. та вимогами статті 530 ЦК України.

Проте, зазначені рахунку позивачем виставлені не були.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було враховано те, що на підставі ст.ст. 530, 628, 901 ЦК України та умовами Договору №261124 від 26.11.2024 року у Відповідача - ПНВК «Інтербізнес» станом на сьогоднішній день так і настав строк оплати за даним договором.

У зв`язку з чим, скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.

Позиції інших учасників провадження у справі.

24.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 року у справі №915/1476/25 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 року у справі №915/1476/25 - залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026

На момент надходження апеляційних скарг матеріали справи №915/1476/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1476/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 по справі №915/1476/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

31.07.2026 матеріали справи №915/1476/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 по справі №915/1476/25 - залишено без руху.

Встановлено Приватній науково-виробничій компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5263,20 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

10.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5263,20 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 по справі №915/1476/25.

Призначено розгляд апеляційної скарги Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 по справі №915/1476/25 до розгляду на 17.11.2026 о 14:00 год.

06.11.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» - Всякого Олександра Миколайовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №915/1476/25, розгляд якої призначено на 17.11.2026 о 14:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2026 заяву представника Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» - Всякого Олександра Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №915/1476/25, розгляд якої призначено на 17.11.2026 о 14:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено.

У судовому засіданні 17.11.2026 представник відповідача адвокат Всякий О.М. здійснив підключення до системи відеоконференцзв`язку. При цьому належний аудіозв`язок із ним забезпечити не вдалося, оскільки суд мав можливість бачити представника відповідача, однак не мав можливості чути його пояснення.

Колегія суддів зауважує, що судом були вжиті необхідні заходи, спрямовані на встановлення належного зв`язку та забезпечення можливості представнику відповідача брати участь у судовому засіданні, однак вжиття таких заходів не призвело до відновлення належного аудіозв`язку, оскільки технічні перешкоди усунуті не були.

За змістом частини п`ятої статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку, коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Таким чином, технічна неможливість забезпечення належного аудіозв`язку з представником відповідача виникла не внаслідок несправності обладнання чи системи відеоконференцзв`язку суду, а з технічних причин на стороні самого представника.

При цьому саме по собі підключення представника відповідача до системи відеоконференцзв`язку не свідчить про його повноцінну участь у судовому засіданні, оскільки така участь передбачає можливість не лише сприймати перебіг судового засідання, а й реалізовувати надані законом процесуальні права, зокрема висловлювати свої доводи, заявляти клопотання та надавати пояснення. За встановлених обставин, незважаючи на наявність відеозв`язку та можливість представника відповідача чути суд, належний двосторонній аудіозв`язок забезпечений не був, у зв`язку з чим фактична участь останнього у судовому засіданні в повному обсязі не відбулася.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності належного аудіозв`язку з представником відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, судом були вжиті залежні від нього заходи для забезпечення участі представника в режимі відеоконференції, а неможливість такої участі була зумовлена технічними обставинами, які не залежали від суду.

Водночас колегія суддів зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості реалізовувати свої процесуальні права шляхом подання письмових пояснень, заперечень та клопотань. Крім того, правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, доводи якої є предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Відтак зазначені технічні обставини самі собою не свідчать про порушення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу.

Представник фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича в судове засідання 17.11.2026 не з`явився.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

26.11.2024 року між Приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес», в особі директора філії «Лозуватська птахофабрика» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (замовник) та фізичною особою-підприємцем Британ Миколою Павловичем (виконавець) було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів №261124 від 26.11.2024, відповідно до умов п. 1.1 якого предметом договору є надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів, чи їх складових частин, у т.ч. з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем (надалі іменуються «послуги» та/або «роботи»).

Згідно з п. 1.2. договору конкретний перелік послуг з технічного обслуговування та діагностики, перелік запасних частин та матеріалів, що використовуються, а також перелік деталей та матеріалів, наданих замовником для виконання робіт, визначається при кожному прийманні транспортного засобу та оформляється в робочій заявці. Перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, що використовує виконавець, зазначаються в актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.13. договору послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими, з моменту підписання акта виконаних робіт, який складається у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки здійснюються замовником в безготівковій формі, на поточний рахунок виконавця, в національній валюті України (гривні), шляхом перерахування попередньої оплати, в розмірі 100%, згідно виставленого рахунку.

Згідно з п. 5.3.1. договору замовник зобов`язаний проводити оплату робіт, виконаних виконавцем, у відповідності умов цього договору.

Відповідно до п. 7.3. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє: до « 31» грудня 2024 року, а в порядку взаємних розрахунків зберігає юридичну силу до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Згідно з п. 7.4. договору у випадку, якщо жодна із сторін, не заявить про свій намір розірвати або змінити умови договору, за два тижні до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, на тих же самих умовах.

Договір підписано представниками позивача та філії відповідача та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з обставин справи, між сторонами погоджено надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів.

Наразі слід зауважити, що ремонт речі відноситься до підряду.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відмінність договору підряду від договору про надання послуг полягає в тому, що за договором підряду оплачується результат, а не процес, при цьому результат є матеріальним та споживається після прийняття замовником, тоді як за договором про надання послуг оплачується саме процес надання такої послуги, яка призводить до результату. Водночас послуга споживається в процесі її надання. Тобто, об`єкт договору підряду є матеріальний, а послуга не має матеріального вираження (п. 5.21 постанови Верховного суду від 14.09.2022 у справі №911/1967/21).

Отже, правовідносини сторін у даному випадку виникли за договором підряду. Вказане відповідає положенню ч. 2 ст. 837 ЦК України, яка передбачає можливість укладення договору підряду на ремонт речі.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів №261124 від 26.11.2024 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 842 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з положеннями п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За умовами п. 2.13. договору послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими, з моменту підписання акта виконаних робіт, який складається у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

Так, на виконання умов договору виконавцем (позивачем) проведено ремонтні роботи на загальну вартість 332896,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, а саме:

- акт виконаних робіт №0904-2 від 09.04.2025 року на суму 3700,00 грн.

- акт виконаних робіт №1604-2 від 16.04.2025 року на суму 24130,00 грн.

- акт виконаних робіт №1804-1 від 18.04.2025 року на суму 27700,00 грн.

- акт виконаних робіт №2604-1 від 26.04.2025 року на суму 20100,00 грн.

- акт виконаних робіт №0805-2 від 08.05.2025 року на суму 67740,00 грн,

- акт виконаних робіт №2005-1/1 від 20.05.2025 року на суму 36690,00 грн.

- акт виконаних робіт №2005-1/2 від 20.05.2025 року на суму 30000,00 грн.

- акт виконаних робіт №2005-1/3 від 20.05.2025 року на суму 38960,00 грн.

- акт виконаних робіт №2005-1/4 від 20.05.2025 року на суму 38846,00 грн.

- акт виконаних робіт №2005-1/5 від 20.05.2025 року на суму 33660,00 грн.

- акт виконаних робіт №2005-2 від 20.05.2025 року на суму 11370,00 грн.

Також судом було встановлено, що при виконанні ремонтних робіт позивачем використано витратні матеріали на суму 10040,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, зокрема:

- видаткова накладна №ВН 0904-1 від 09.04.2025 року на суму 7240,00 грн.;

- видаткова накладна №ВН1804 від 18.04.2025 року на суму 2800,00 грн.

Зазначені вище акти виконаних робіт та видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем за спірним договором робіт з ремонту є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказані роботи відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки здійснюються замовником в безготівковій формі, на поточний рахунок виконавця, в національній валюті України (гривні), шляхом перерахування попередньої оплати, в розмірі 100%, згідно виставленого рахунку.

Згідно з п. 5.3.1. договору замовник зобов`язаний проводити оплату робіт, виконаних виконавцем, у відповідності умов цього договору.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт за договором становить 342936,00 грн. (332896,00 грн. + 10040,00 грн.), які замовник в силу умов п. 4.1., 5.3.1. та приписів ст. 538, ч. 1 ст. 854 ЦК України зобов`язаний сплатити.

Філією відповідача було частково сплачено заборгованість у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №959 від 16.05.2025 р.

Відповідно до наявного в матеріалах справи гарантійного листа №23.05 від 23.05.2025 філія відповідача гарантувала позивачу в термін до 01.08.2025 погасити існуючу заборгованість за договором №261124 від 26.11.2024 в повному обсязі.

З метою отримання оплати за виконані роботи позивачем було направлено відповідачу лист-претензію від 18.07.2025 року №7/п1, в якому позивач вимагав від відповідача виконати свої зобов`язання за договором та оплатити заборгованість у розмірі 292936,00 грн. до 01.08.2025. В подальшому позивачем було направлено досудову вимогу за вих. №1 від 19.09.2025, в якій позивач вимагав від відповідача протягом 5 календарних днів з дати отримання вказаної вимоги оплатити заборгованість у розмірі 292936,00 грн. Факт направлення досудової вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у поштове відправлення з печаткою відділення поштового зв`язку, поштовою накладною №5008603153153 та фіскальним чеком.

Так, в матеріалах справи відсутні докази виконання філією відповідача зобов`язання з оплати виконаних робіт в сумі 292936,00 грн. (342936,00 грн. - 50000,00 грн.), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на вказану суму перед позивачем.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій позивачем в прохальній частині позову саме в сумі 292936,00 грн. за договором про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів №261124 від 26.11.2024, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Щодо тверджень скаржника, що в порушення визначених умовах п.4.1 Договору про надання послуг №261124 від 26.11.2024 та вимогам статті 530 ЦК України, позивачем не були виставлені рахунки на оплату, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.2. договору конкретний перелік послуг з технічного обслуговування та діагностики, перелік запасних частин та матеріалів, що використовуються, а також перелік деталей та матеріалів, наданих замовником для виконання робіт, визначається при кожному прийманні транспортного засобу та оформляється в робочій заявці. Перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, що використовує виконавець, зазначаються в актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.13. договору послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими, з моменту підписання акта виконаних робіт, який складається у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

Як встановлено колегією суддів, на виконання умов договору виконавцем (позивачем) проведено ремонтні роботи на загальну вартість 332896,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, зауважень щодо виконаних робіт не було, отже саме на підставі зазначених Актів виконаних робіт проводяться розрахунки між сторонами.

Крім того, відповідач здійснив часткову оплату та надалі видав Гарантійний лист № 23.05 від 23.05.2025.

Колегія суддів також зазначає, що рахунок на оплату послуг є документом, який передбачає виставлення визначених сум до оплати покупцем за товари, які поставляються (фактично поставлені) або послуги, що надаються (фактично надані) та банківські реквізити, на які проводиться оплата. Рахунок на оплату товару не фіксує факт надання та отримання товарів, виконаних робіт або наданих послуг, оскільки не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

За умови прийняття наданих послуг та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, колегія суддів вважає, що відсутність рахунку на оплату товару не є тією обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов`язку та не звільняє замовника від оплати вартості наданих послуг, які фактично виконано позивачем та прийнято відповідачем.

Колегія суддів зазначає, рахунок на оплату є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою стороною обставиною щодо якої невідомо настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України.

Таким чином, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість наданих позивачем послуг та не є обставиною, з якою пов`язаний строк остаточної оплати за Договором.

Таким чином, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32100,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу )

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №17-09/25 від 17.09.2025, акт виконаних адвокатом Скок А.В. робіт № 1 від 17.09.2025, рахунок-фактуру №1 від 17.09.2025 на суму 32100,00 грн., платіжну інструкцію №Е103-Е0Н8-Н731-К6СТ від 17.09.2025 на суму 32100,00 грн.

Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги №17-09/25 від 17.09.2025, укладеного між ФОП Британ М.П. (клієнт) та Скок А.В. та (адвокат), відповідно до умов п. 1.1. якого предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту, щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів № 261124 від 26.11.2024 року, який укладений між Приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес» в особі філії «Лозуватська птахофабрика» та Фізичною особою-підприємцем Британ Миколою Павловичем.

Згідно з п. 1.2. договору на підтвердження факту надання адвокатом правової допомоги клієнту, відповідно до умов цього договору, складається акт виконаних робіт.

Пунктом 1.3.1 договору передбачено, що на виконання п. 1.1. даного договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката при здійсненні своїх повноважень: представляти клієнта в будь-яких органах, а саме: прокуратури, поліції, Служби безпеки України, державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального статусу.

Відповідно до п. 1.3.2. договору для вчинення вищезазначених дай адвокату надається право: одержувати необхідні довідки та документи, підписувати та подавати претензії, вимоги, заяви, листи, клопотання, позовні заяви, цивільні позови, адміністративні позови, цивільні позови у кримінальних справах, заяви про видачу судових наказів та виконавчих листів, скарги, апеляційні скарги, касаційні скарги, розписуватись на них від імені клієнта, сплачувати від імені клієнта судовий збір, а також знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення (вироки, рішення, постанови, ухвали) судів, збирати будь-які відомості про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, а також користуватися всіма іншими правами, наданими законодавством України для такою роду повноважень та цим договором Адвокату.

Також, адвокат має право: відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) та/або визнати позов (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, збільшити, або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову, підписувати та подавати зустрічний позов, укладати мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 1.4. договору клієнт зобов`язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числу, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги адвоката.

Відповідно до п. 2.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2026 року, але у будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 3.1. договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.1. цього договору, клієнт сплачує адвокату гонорар, остаточний розмір гонорару визначається сторонами актом виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 17.09.2025 року адвокатом була надана правова допомога відповідно до договору про надання правничої допомоги №17-09/25 від 17.09.2025 року, а саме:

- вивчення та попереднє опрацювання матеріалів справи та правовий аналіз наявних у Клієнта доказів й законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості;

- розрахунок суми основної заборгованості, що підлягає стягненню;

- підготовка позовної заяви про стягнення з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь фізичної особи-підприємця Британ Миколи Павловича заборгованості;

- направлення позовної заяви з додатками відповідачу та до суду;

- участь адвоката в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та в залі судових засідань у приміщенні Господарського суду Миколаївської області (п. 1 акту).

Відповідно до п. 2 акту загальна вартість наданих послуг становить 32100 грн.

З метою отримання оплати за договором адвокатом було сформовано рахунок-фактура №1 від 17.09.2025 на суму 32100,00 грн.

Позивачем було перераховано адвокату кошти у розмірі 32100,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № E103-E0H8-H731-K6CT від 17.09.2025 року на суму 32100,00 грн.

Колегія суддів відзначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, відповідачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення 10000,00 грн. правничих послуг, які можуть вважатись розумними і обґрунтованими по даній справі.

Колегія суддів зауважує, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів/доводів, які б доводили надмірність витрат позивача на правову допомогу та не надано доказів на спростування понесення таких витрат.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу, тощо.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2026 у справі №915/1476/25 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватну науково-виробничу компанію «ІНТЕРБІЗНЕС».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2026.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua