Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: щодо оренди
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №916/955/26
Суддя: Аленін О.Ю.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/955/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
Представники учасників справи у судове засідання не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Федевича Віталія Стефановича
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 (повний текст складено та підписано 02.07.2026, суддя Волков Р.В.)
у справі №916/955/26
за позовом першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі:
1) Міністерства оборони України
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до Фізичної особи-підприємця Федевича Віталія Стефановича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс"
про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ
Перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1, Міноборони) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - позивач-2, Регіональне відділення) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Федевича Віталія Стефановича (далі - відповідач, Підприємець), в якому просив суд:
1) стягнути з Підприємця на користь держави в особі Регіонального відділення грошові кошти у розмірі 68 369,21 грн, з яких: 61 821,49 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.04.2025 № 209840912416; 5 428,84 грн пені, нарахованої відповідно до п. 3.8 зазначеного договору; 588,10 грн інфляційних втрат; 530,78 грн 3% річних;
2) розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.04.2025 № 209840912416, укладений між Регіональним відділенням, Підприємцем та Концерном "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс", предметом якого є частина будівлі літ. В, загальною площею 239,7 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32;
3) зобов`язати Підприємця повернути балансоутримувачу - Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" частину будівлі літ. В, загальною площею 239,7 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.04.2025 № 209840912416.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 по справі №916/955/26 провадження у справі № 916/955/26 закрито в частині вимог про стягнення з відповідача 61 821,49 грн заборгованості з орендної плати, 5 428,84 грн пені, 588,10 грн інфляційних втрат та 530,78 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 по справі №916/955/26 позов задоволено, розірвано Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.04.2025 № 209840912416, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Фізичною особою-підприємцем Федевичем Віталієм Стефановичем та Концерном "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс", предметом якого є частина будівлі літ. В, загальною площею 239,7 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Федевича Віталія Стефановича повернути балансоутримувачу - Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" частину будівлі літ. В, загальною площею 239,7 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.04.2025 № 209840912416. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Федевича Віталія Стефановича на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати зі сплати судового збору у сумі 7 987,20 грн.
В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про розірвання Договору та зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, місцевий господарський суд пославшись на приписи ст. 129 ГПК України зазначив, що враховуючи те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі та, водночас, через те, що спір виник внаслідок порушення відповідачем умов Договору, суд покладає на останнього повну суму витрат прокуратури, пов`язаних зі сплатою судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22 червня 2026 року у справі №916/955/26 в частині визначення та розподілу судового збору та встановити, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5324,80 грн.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив помилку у застосуванні норм матеріального та процесуального права, а саме – ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір», що призвело до неправильного визначення та розподілу судових витрат, з огляду на наступне:
- оскільки суд задовольнив клопотання відповідача про закриття провадження у справі та ухвалою закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних, тож підстава для стягнення відповідної частини судового збору відпала. Суд мав би здійснити коригування розміру збору пропорційно до залишених до розгляду вимог;
- відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому судовий збір у розмірі 2 662,40 грн необхідно повернути з державного бюджету згідно з приписами ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із закриттям провадження в частині вимог;
- фактично суд першої інстанції стягнув із відповідача повний розмір збору, ніби всі позовні вимоги були розглянуті та задоволені. Проте, на думку апелянта це суперечить принципу пропорційності, закріпленому в ст. 129 ГПК України;
- суд першої інстанції помилково визначив суму судового збору, поклавши на відповідача обов`язок сплатити 7 987,20 грн, тоді як з огляду на закриття провадження в частині вимог ця сума підлягає зменшенню на 2 662,40 грн та поверненню з державного бюджету.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 21.10.2026.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді Аленіна О.Ю. у відрядженні з 21.10.2026 по 25.10.2026, судове засідання по справі №916/955/26 призначене на 21.10.2026 не відбулось.
Ухвалою суду від 15.10.2026 повідомлено учасників справи №916/955/26 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Федевича Віталія Стефановича на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 відбудеться – 11.11.2026.
У судове засідання призначене на 11.11.2026 представники учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 по даній справі оскаржується відповідачем лише в частині розподілу судових витрат (судового збору), у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 18/266 (провадження № 12-186звг19).
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина четверта статті 231 ГПК України).
У статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
У частині третій вказаної статті зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Такий висновок відповідає висновку у постанові 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц в якій Верховний Суд також зазначив, що "у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову".
Враховуючи, що відповідачем заборгованість, яка була предметом спору, погашена після звернення позивача до суду з відповідним позовом, тобто внаслідок задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору.
При цьому закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору не виключає можливості покладення на відповідача судових витрат, оскільки такі витрати виникли внаслідок необхідності звернення позивача до суду через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2023 у справі № 921/481/22 та від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 в частині розподілу судових витрат підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 по справі №916/955/26 в частині розподілу судових витрат залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua