Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №916/100/20 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: банкрутство юридичної особи

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №916/100/20

Суддя: Аленін О.Ю.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/100/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Арбітражний керуючий Ратушний А.І. – особисто

від уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича - адвокат Погорілий О.А.

від ТОВ "Експерт Партнер" - адвокат Тарасенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 (повний текст складено та підписано 10.07.2026, суддя Грабован Л.І.)

у справі №916/100/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Партнер"

до Публічного акціонерного товариства "Агропромисловий плодовоовочевий комбінат "Одеса"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Агропромисловий плодовоовочевий комбінат "Одеса".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 відмовлено уповноваженій особі акціонерів боржника Абдулжанову Арсланалі Гаджимурадовичу у задоволенні скарги на бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича та відсторонення його від виконання повноважень у справі №916/100/20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 затверджено звіт ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса"; припинено юридичну особу – Публічне акціонерне товариство "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса"; припинено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса" арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича; провадження у справі закрито.

02.03.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі №916/100/20 за нововиявленими обставинами, в якій він просив суд:

- задовольнити заяву про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі №916/100/20 про затвердження звіту ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі та припинення юридичної особи, за нововиявленими обставинами;

- скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі №916/100/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту ліквідатора, затвердженні ліквідаційного балансу, закритті провадження у справі та припинення юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/100/20 відмовлено уповноваженій особі акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанову Арсланалі Гаджимурадовичу у задоволенні заяви про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 за нововиявленими обставинами у справі № 916/100/20 та залишено в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі №916/100/20.

В мотивах оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виснував про недоведеність заявником належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин у контексті приписів п.1 ч.2 ст.320 ГПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась уповноважена особа акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанов Арсланалі Гаджимурадович з апеляційною скаргою в якій просить:

1) ухвалу Господарського суду Одеської області у справі №916/100/20 від 01 липня 2026 року скасувати;

2) задовольнити заяву про перегляд Ухвали Господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року у справі №916/100/20 про затвердження звіту ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі та припинення юридичної особи, за нововиявленими обставинами;

3) скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року у справі №916/100/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту ліквідатора, затвердженні ліквідаційного балансу, закритті провадження у справі та припинення юридичної особи.

Узагальнюючі доводи за апеляційною скаргою є наступними:

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у перегляді ухвали за нововиявленими обставинами, оскільки після її постановлення заявнику стали відомі істотні обставини щодо достовірності висновків про оцінку нерухомого майна боржника;

- нововиявлені обставини полягають у тому, що оцінювач Гриньов С.Л. заперечив проведення оцінки нерухомого майна ПАТ «АПК «Одеса» та належність йому підписів на відповідних висновках. Про це стало відомо заявнику 02.02.2026 після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та отримання відповіді на адвокатський запит;

- вказані обставини спростовують достовірність документів, на підставі яких суд дійшов висновку про отримання боржником ринкової вартості нерухомого майна;

- апелянт вважає передчасним висновок про добровільну відмову боржника від права власності на нерухоме майно та відсутність підстав для його витребування, оскільки такий висновок ґрунтується на припущенні про належне визначення ринкової вартості майна, достовірність якого поставлена під сумнів новими відомостями;

- арбітражний керуючий Ратушний А.І. не надав оригіналів висновків про оцінку майна, попри сумніви апелянта щодо їх достовірності. При цьому, на думку скаржника, документація банкрута, включно з оригіналами відповідних документів, мала передаватися між арбітражними керуючими під час зміни ліквідаторів;

- апелянт наголошує, що за наявності сумнівів щодо відповідності копій письмових доказів оригіналам та ненадання оригіналів суд не повинен брати такі докази до уваги відповідно до частини шостої статті 91 ГПК України;

- на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 320 ГПК України, оскільки не врахував істотності обставин, які не були відомі заявнику під час попереднього розгляду справи та стали доступними лише 02.02.2026. Скаржник наголошує, що йдеться не про просту переоцінку раніше досліджених доказів, а про нові відомості, які ставлять під сумнів достовірність документів, покладених в основу судового рішення;

- апелянт вважає, що встановлення недостовірності висновків про оцінку майна має істотне значення для вирішення питання щодо бездіяльності ліквідатора, оскільки впливає на оцінку обґрунтованості його висновку про відсутність правових підстав для повернення нерухомості до ліквідаційної маси боржника

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 14.10.2026.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Партнер» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень кредитор зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що надані заявником протоколи допиту свідків у кримінальному провадженні та відповідь на адвокатський запит за своєю суттю є новими доказами щодо обставин, які вже були встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили. Відтак указані документи не є нововиявленими обставинами в розумінні приписів чинного процесуального законодавства.

На переконання кредитора, скаржник у цій справі використовує протоколи допитів у кримінальному провадженні не для встановлення невідомих суду фактів, а як привід для ревізії судових актів, що грубо руйнує стабільність цивільного обороту та права кредиторів. Обставини оцінки, передачі та компенсації вартості нерухомого майна боржника остаточно встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили та мають безумовну преюдиційну силу.

Крім того, кредитор вважає, що вимога скаржника застосувати наслідки ч. 6 ст. 91 ГПК України та відхилити копії звітів про оцінку є юридично нікчемною, оскільки переоцінка доказів в силу приписів ст. 320 ГПК України прямо заборонена. Арбітражний керуючий Ратушний А.І. діяв суворо в межах законодавства про банкрутство та Правил діловодства.

Судом апеляційної інстанції також отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Як вважає арбітражний керуючий, оскаржувана ухвала повністю відповідає фундаментальному принципу правової визначеності. Натомість апелянт, висловлюючи незгоду з остаточними висновками судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі та раніше закритій справі про банкрутство,, діє всупереч зазначеному принципу та вдруге намагається спонукати суд апеляційної інстанції здійснити повторний перегляд матеріально-правових питань відчуження майна боржника, які були остаточно вирішені.

Арбітражний керуючий наголошує на тому, що факт надання завідомо неправильного висновку експерта, на який посилається апелянт, ані вироком, ані ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили – не встановлений, отже надані заявником відомості не є доказами виникнення нововиявлених обставин та відповідно не можуть бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Арбітражний керуючий також просить:

- визнати дії представника уповноваженої особи акціонерів ПАТ «АПК «Одеса» адвоката Погорілого Олександра Валентиновича щодо подання завідомо безпідставної заяви про перегляд ухвали про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі №916/100/20 за нововиявленими обставинами, подання клопотання про витребування доказів від 01.05.2026 та подання клопотання про витребування доказів від 19.06.2026 - зловживанням процесуальними правами;

- застосувати до представника акціонерів ПАТ «АПК «Одеса» — адвоката Погорілого Олександра Валентиновича захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в дохід державного бюджету.

Так, за твердженням арбітражного керуючого, ознайомившись зі змістом процесуальних документів поданих представником заявника адвокатом Погорілим О.В., процесуальну спрямованість та підстави їх подання, дії адвоката є такими, що становлять відверте та систематичне зловживання процесуальними правами, з огляду на таке.

Як стверджує арбітражний керуючий, адвокату Погорілому О.В. достеменно відомий принцип правової визначеності, як і той факт, що майнові питання боржника вже були остаточно вирішені в межах іншої справи №916/2606/14, судові рішення в якій набрали законної сили, що в свою чергу неодноразово підтверджено Верховним судом при розгляді касаційних скарг у справі №916/100/20, зокрема постанова від 05.05.2026. Проте, достовірно знаючи про ці обставини, він намагається ініціювати незаконний перегляд остаточних рішень під штучним приводом наявності нововиявлених обставин.

Арбітражний керуючий зазначає, що адвокат обґрунтовує свою заяву відповіддю на адвокатський запит від оцінювача ОСОБА_1 від 02.02.2026 та протоколами допиту з кримінального провадження. Проте ці ж самі докази вже були предметом розгляду Південно-західного апеляційного господарського суду, який у своїй постанові від 05.02.2026 у справі №916/100/20 залишив їх без розгляду, констатувавши, що вони є новими доказами, оскільки виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції. Достеменно знаючи цю правову кваліфікацію, адвокат свідомо ігнорує її та подає ті самі відхилені документи до суду першої інстанції, умисно перейменувавши їх на нововиявлені обставини. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, визнається зловживанням.

Як вважає арбітражний керуючий, викривлення адвокатом Погорілим О.В. змісту норм ГПК які регулюють порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами з метою подолання принципу правової визначеності та повторного перегляду матеріально-правових питань відчуження майна боржника, які були остаточно вирішені ще у справі № 916/2606/14, - є зловживанням процесуальними правами.

З огляду на наведене вище, арбітражний керуючий вважає, що у відповідності до вимог чинного законодавства, такі дії представника акціонерів - адвоката Погорілого О.В. є усвідомленими та умисними. Зазначене свідчить про його недобросовісну поведінку та становить пряме зловживання процесуальними правами у формі використання наданих прав всупереч їх призначенню.

Розглянувши під час судового засідання вищевказану заяву арбітражного керуючого про визнання дії представника уповноваженої особи акціонерів ПАТ “АПК “Одеса” адвоката Погорілого О.В. зловживанням процесуальними правами та застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в дохід державного бюджету, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ст. 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (п. 2 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Отже, чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить визначення поняття “зловживання процесуальними правами”, а визначає у ст. 43 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є, у тому числі: відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору.

При цьому, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству (постанова Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №917/542/22, ухвала КГС ВС від 24.07.2025 у справі №916/4873/24).

Перевірка обґрунтованості доводів, наведених у заявах і клопотаннях учасників справи, є насамперед завданням суду, який, зважаючи на результати такої перевірки, ухвалює відповідне процесуальне рішення.

У даному випадку судова колегія вважає, що сам лише факт звернення уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, із поданням відповідних доказів, якими він таку заяву обґрунтовує, не може бути достатнім для висновку про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Суд приходить до висновку, що звернення учасників справи до суду з відповідними заявами, які передбаченні чинним процесуальним законодавством є формою реалізації їхніх процесуальних прав.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування заходів процесуального примусу (що належить до дискреційних повноважень суду) у вигляді штрафу до заявника, як запропоновано арбітражним керуючим, а відтак, - відмовляє у задоволенні відповідного клопотання.

Під час судового засідання від 11.11.2026 представник апелянта підтримав доводи вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Арбітражний керуючий та представник ТОВ "Експерт Партнер" надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вже було вказано вище та вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 затверджено звіт ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса"; припинено юридичну особу – Публічне акціонерне товариство "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса"; припинено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса" арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича; провадження у справі закрито.

02.03.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича про перегляд вищевказаної ухвали Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі №916/100/20 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування такої заяви заявник послався на наступні обставини.

Матеріали справи №916/2606/14, яку суд досліджував, при постановлені ухвали про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі №916/100/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса", містять копії висновків про оцінку майна, що надані арбітражним керуючим АТ “АПК “Одеса” Селезньовим О.В. з печаткою та власним підписом “З оригіналом згідно 16.01.2016”, а саме висновки про вартість усього нерухомого майна у розмірі 2 378 200, 00 грн.

Окрім того, матеріали справи №916/100/20, яку розглядав суд, містять відповідь слідчого управління ГУНП в Одеській від 22.05.2025 щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42024160000000185 внесеного до ЄРДР 07.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України за фактом заволодіння майном АТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса”, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.

18.02.2026 року слідчим управлінням Головного управління Національної поліції України в Одеській області надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42024160000000185 від 07.10.2024, а саме змісту протоколів допиту свідка ОСОБА_1 (суб`єкт оціночної діяльності) від 21.01.2026 та свідка Селезньова Олександра Вікторовича (арбітражний керуючий АТ “АПК “Одеса””) від 02.02.2026 для використання в рамках судової справі № 916/100/20.

Окрім того, 02.02.2026 отримано відповідь на адвокатський запит від оцінювача Гриньова Сергія Леонідовича щодо питань проведення ним як експертом оцінювачем 13 січня 2016 року оцінок усього нерухомого майна АТ “Агропромисловий плодовоовочевий комбінат “Одеса” від 02.02.2026.

Із вказаної відповіді від 02.02.2026 експертом надана інформація про наступне: 1. Він мешкає у місті Харків та ніколи не проводив оцінок майна адресами: м. Одеса, вул. Моторна, та вул. Генерала Цвєтаєва. у місті Одесі за 2. Підписи на висновках про вартість нерухомого майна йому не належать. 3. Він ніколи не контактував і не має будь якого стосунку до ТОВ “Схід-П Експерт”, яке значиться у надавачі від його імені відповідних висновків. 4. Експерт повідомив, що він не здійснював відповідні оцінки майна та підпис, який стоїть на вказаних копіях документів йому не належить.

За твердженням заявника, матеріали справи №916/2606/14 містять копії висновків про оцінку майна, що надані арбітражним керуючим АТ “АПК “Одеса” Селезньовим О.В., а саме висновки про вартість нерухомого майна: Виробничі та невиробничі будівлі загальною площею 4125,97 кв.м., які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Цвєтаєва генерала, будинок 3/5т - ідентифікатор за базою – 875165_13012016_160113-004; Будівля контори загальною площею 758,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, будинок 8/6; ідентифікатор за базою– 875195_13012016_’ 6011-008 Будівля засолювального цеху загальною площею 789,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, будинок 8/7; ідентифікатор за базою – 875181_13012016_160113-006 Рампа крита загальною площею 561,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, будинок 8/8; ідентифікатор за базою– 875203_13012016_160113-009; Склад солі загальною площею 278,1 кв. м., який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, будинок 8/9, ідентифікатор за базою– 875189_13012016_160113-007; Нежитлові будівлі загальною площею 703,7 кв. м., які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, будинок 8/10.

Заявник вважає, що зазначена обставина, спростовує як висновок суду щодо належності представництва ліквідатором (арбітражним керуючим) банкрута так і щодо отримання підприємством ринкової вартості у розмірі 2 404 270, 00 грн у якості відшкодування переданого за мировою угодою нерухомого майна ПАТ “АПК “Одеса” й фактичної добровільної відмови від права власності у зв`язку із цим.

Таким чином, на переконання заявника про обставину недостовірності доказу стало відомо після ухвалення судом рішення у справі. При цьому зазначені обставини мають суттєве значення для справи.

Як стверджує заявник, арбітражним керуючим АТ “Агропромисловий плодовоовочевий комбінат “Одеса” було надано до матеріалів за своїм підписом про відповідність оригіналам неіснуючі висновки про ринкову вартість майна підприємства у розмірі 2 378 200, 00.

На підтвердження вказаних обставин, до заяви додано: дозвіл слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42024160000000185 від 07.10.2024; Протоколи допиту свідка від 21.01.2026, від 02.02.2026; відповідь на адвокатський запит від 02.02.2026.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також недоведеність заявником належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин у контексті приписів п.1 ч.2 ст.320 ГПК України.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги учасників справи, дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді.

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

Крім того, колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, за змістом якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Звертаючись до категорії "істотності", суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17).

Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти росії").

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Водночас, вирішення питання чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в межах розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Отже, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який:

- передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;

- має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи, оскільки якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду;

- існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;

- не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підкріплюються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть слугувати підґрунтям для перегляду судового рішення, як це відбувається у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021 (пункт 6.38), від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17).

Процесуальні порушення під час розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, але можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, які виникли чи змінилися після винесення судом рішення, також не можуть визнаватися нововиявленими.

Такі висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, наприклад, у постановах від 23.11.2021 в справі № 908/1727/19, від 15.10.2024 у справі № 914/1353/16.

За результатами дослідження ухвали Господарського суду Одеської області від 24.10.2025, яку наразі заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, колегією суддів було встановлено, що судом було в тому числі досліджено доводи (заперечення) представника уповноваженої особи акціонерів ПАТ "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса" Погорілого О.В. на звіт про результати проведення ліквідаційної процедури ПАТ "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса", у яких він посилався на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вжиття арбітражним керуючим дій, спрямованих на встановлення обставин вибуття майна із власності боржника, вжиття заходів з повернення його до ліквідаційної маси або вчинення дій із припинення права власності на це майно з підстав, встановлених законом; відсутність відомостей про припинення права власності на нерухоме майно боржника майно з підстав, встановлених законом.

При цьому, заявник посилався на обставини встановлені у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду та Верховного суду по справі №916/2606/14.

Так, у даному випадку, колегія суддів зазначає, що у справі №916/2606/14 було вирішено питання про повернення майна у власність ПАТ “АПК “Одеса” в порядку ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що підтверджено Південно-західним господарським апеляційним судом у постанові від 18.12.2023 року по справі №916/100/20(916/2423/22), яку залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 28.05.2024 року по справі №916/100/20(916/2423/22).

В свою чергу, представник уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанов Арсланалі Гаджимурадович, вказує про те, що матеріали справи №916/2606/14, містять копії висновків про оцінку майна, що надані арбітражним керуючим АТ “АПК “Одеса” Селезньовим О.В. з печаткою та власним підписом “З оригіналом згідно 16.01.2016”, а саме висновки про вартість усього нерухомого майна у розмірі 2 378 200, 00 грн.

Однак, заявник посилаючись на дозвіл слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42024160000000185 від 07.10.2024; Протоколи допиту свідка від 21.01.2026, від 02.02.2026; відповідь на адвокатський запит від 02.02.2026, ставить під сумнів відповідний висновок про оцінку майна, що наданий арбітражним керуючим АТ “АПК “Одеса” Селезньовим О.В. у межах справи №916/2606/14 та вважає такий доказ недостовірним.

Так, на думку заявника у справі № 916/2606/14 до суду керуючим санацією було надано неіснуючі звіти оцінювача про ринкову вартість майна, що підтверджується протоколами допиту свідка ОСОБА_1 від 21.01.2026 (суб`єкт оціночної діяльності) та свідка Селезньова Олександра Вікторовича (арбітражний керуючий ПАТ “АПК “Одеса” у справі № 916/2606/14) від 02.02.2026 в рамках кримінального провадження №42024160000000185, відповіддю суб`єкта оціночної діяльності Гриньова Сергія Леонідовича на адвокатський запит від 02.02.2026, що є істотними для справи обставинами в розумінні п. 1 ч.2 ст. 32 ГПК України. Отже заявник вважає, що наведене є нововиявленими обставинами для перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі № 916/100/20.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що заявником фактично ставиться під сумнів висновок про оцінку майна, який був наданий в межах іншої справи №916/2606/14, ані ж та, яка наразі є предметом апеляційного перегляду (№916/100/20).

При цьому, судова колегія наголошує на тому, що у межах справи №916/100/20 не надавався та не досліджувався відповідний висновок про оцінку майна, який був долучений до матеріалів справи №916/2606/14.

Підсумовуючи наведене, судова колегія констатує, що доводи та вимоги за заявою уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ “Агропромисловий плодово-овочевий комбінат “Одеса” Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича фактично стосуються перегляду за нововиявленими обставинами рішень у справі №916/2606/14, зокрема щодо матеріально-правових питань відчуження майна боржника.

Необхідно наголосити, що в силу вимог статей 8, 129, 1291 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Верховенство права та обов`язковість судового рішення віднесені до основних засад (принципів) господарського судочинства також положеннями частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема наведеною в рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Ходлинг" проти України", яка застосовується судами як джерело права відповідно до вимог пункту 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України) одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Верховний Суд неодноразово (зокрема у постанові від 27.02.2020 у справі №918/99/19) зауважував на необхідність дотримання принципу юридичної визначеності як одного з основоположних аспектів верховенства права, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто остаточності судових рішень.

Отже рішення у справі №916/2606/14 в яких, серед іншого було досліджено та надано оцінку відповідному висновку про оцінку майна, який наразі ставить під сумнів заявник, які набрали законної сили, в силу принципу правової визначеності не можуть бути поставлені під сумнів в межах перегляду за нововиявленими обставинами іншої справи, зокрема яка наразі є предметом апеляційного перегляду.

Судова колегія також відзначає, що ані після прийняття судом першої інстанції ухвали, яку наразі заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, та набрання неї законної сили, ані після ухвалення судами рішення по справі №916/2606/14 (щодо повернення майна у власність ПАТ “АПК “Одеса” в порядку ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”), не ухвалювалися ані вирок, ані ухвала про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, якими були би встановлені факти надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у справі №916/2606/14, та/ або у справі № 916/100/20.

В той же час, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно з відповіддю Фонду державного майна України від 12.02.2026, наданою на запит представника ТОВ “Експерт Партнер”, у 2016 році інформація зі звітів про оцінку майна вносилась суб`єктами оціночної діяльності до Єдиної бази та в Єдиній базі зареєстровані звіти про оцінку майна з реєстраційними номерами: 875165_13012016_160113-004, 875195_13012016_160113-008, 875181_13012016_160113-006, 875203_13012016_160113-009, 875176_13012016_160113-005. 875189_13012016_160113-007.

Крім того, до відповіді ФДМ України долучив файл з даними щодо реєстрації звітів про оцінку майна ПАТ “АГРОПРОМИСЛОВИЙ ПЛОДООВОЧЕВИЙ КОМБІНАТ “ОДЕСА” з реєстраційними номерами: 875165_13012016_160113-004, 875195_13012016_160113 008, 875181_13012016_160113-006, 875203_13012016_160113-009, 875189_13012016_160113-007, 875176_13012016_160113-005.

Зазначена інформація, відповідно спростовує твердження заявника про те, що у справу №916/2606/14 керуючим санацією було надано не існуючі звіти оцінювача про ринкову вартість майна боржника, а також спростовує пояснення ОСОБА_1 про те, що він ніколи не контактував і не має будь якого стосунку до ТОВ “Схід-П Експерт”, яке значиться у надавачі від його імені відповідних висновків та не здійснював відповідні оцінки майна.

Слід відзначити, що як вже було вказано вище та узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування положень ст.320 ГПК України, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу акти, звіти, листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не може також вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.

Відтак, на переконання колегії суддів, у даному випадку заявник фактично висловлює власну незгоду з висновками викладеними у іншій справі, а саме №916/2606/14, які також були відображені в ухвалі, яка заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, та просить суд здійснити повторний перегляд матеріально-правових питань відчуження майна боржника, які були остаточно вирішені під час розгляду іншої справи.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що у даному випадку відсутні передбачені частиною 2 статті 320 ГПК України підстави для перегляду ухвали про за нововиявленими обставинами, оскільки заявником не доведено наявність таких.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що ліквідатор безпідставно посилається на відсутність у нього оригіналів висновків про оцінку майна, з огляду на те, що відповідна документація мала зберігатися та передаватися між арбітражними керуючими під час зміни осіб, які здійснювали повноваження у справі про банкрутство, оскільки у даному випадку відповідні оригінали звітів про оцінку 2016 були надані в іншій справі № 916/2606/14 та іншим арбітражним керуючим, та не є тотожними до тих, що були надані у справі, яка наразі є предметом апеляційного перегляду.

При цьому, справа № 916/2606/14 була закрита у лютому 2018 року, а у арбітражної керуючої Колмикової Т.О., згідно з вимогами чинного законодавства був відсутній обов`язок щодо передачі будь-яких документів, у тому числі оригіналів звітів, по цій справі, арбітражному керуючому Ратушному А.І., якого було призначено ліквідатором боржника у справу № 916/100/20.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваних ухвал, які наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних ухвал відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваних ухвал без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 по справі №916/100/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua