Суд: Херсонський міський суд Херсонської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Державна зрада
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №766/1493/24
Суддя: Валігурська Л. В.
Справа №766/1493/24
н/п 1-кп/766/870/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області колегіально у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5
прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 21.09.2024 під № 62023080200000034, об`єднаного з кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР 23.05.2024 під № 12024230000000805, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ленінки Березанського району Миколаївської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , останнє місце роботи та займана посада: помічник начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)», підполковник внутрішньої служби,
раніше судимого:
- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2023 за ч. 7 ст. 111-1 КК України до 14 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади на строк 10 років та з конфіскацією всього належного йому майна,
- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів),
передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438 КК України, -
в с т а н о в и в:
I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_8 , будучи достовірно обізнаним про те, що між рф та Україною відбувається збройний конфлікт, займаючи посаду начальника установи «Слідчий ізолятор № 1» Управління служби виконання покарань по Херсонській області, створеної окупаційною владою, у період часу з 20.10.2022 по 02.11.2022, діючи на виконання злочинного наказу особи, обвинувальний акт стосовно якої направлено до суду, умисно та за попередньою змовою з іншою особою, обвинувальний акт стосовно якої направлено до суду, а також з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив дії щодо примусового переміщення більше ніж 150 засуджених з установи «Слідчий ізолятор № 1», розташованої у м. Херсоні, до виправної колонії «Голопристанська виправна колонія (№ 7)», яка знаходиться на тимчасово окупованій території України за адресою: вул. Набережна, 1Б, с. Стара Збур?ївка Скадовського району Херсонської області.
ОСОБА_8 на виконання наказу та за попередньою змовою з особами, обвинувальні акти стосовно яких направлені до суду, та іншими невстановленими особами вчинив порушення законів та звичаїв війни, які полягали в переміщенні без згоди та із застосуванням примусу осіб, що перебувають під захистом, з м. Херсона до тимчасово окупованої території України – лівобережної частини Херсонської області, чим порушив вимоги ст. ст. 49, 146, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 85(4) (а) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 08.06.1977.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 438 КК України як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі
і визнане судом недоведеним
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що будучи громадянином України, займаючи посаду помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90) у званні підполковника внутрішньої служби, яке відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону Україні «Про Державну кримінально – виконавчу службу України» встановлюється особам старшого начальницького складу, склавши присягу на вірність українському народові та, серед іншого, зобов`язавшись: неухильно додержуватись Конституції та законів України відповідно до ч. 4 ст. 14. Закон України «Про Державну кримінально – виконавчу службу України», будучи діючим атестованим працівником установи виконання покарань, підпорядкованої Міністерству юстиції України, та яка є правоохоронним органом згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні, розуміючи факт наявності збройного конфлікту на території країни та ведення РФ агресивної війни проти України, захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема, обласного центру – м. Херсона, з розташованими на ній державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими об`єктами, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, з метою утворення, функціонування та утримання на території Херсонської області та, зокрема, м. Херсона, окупаційною адміністрацією РФ системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, задля становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у травні 2022 року, перебуваючи на території м. Херсона (більш точні дата, час та місце досудовим розслідуванням не встановлені), переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи-суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зрадив наданій на вірність державі та народові України присязі та перейшов на бік ворога, що виразилось у тому, що ОСОБА_8 добровільно, за власним бажанням, підтримуючи мету та ідеологію окупаційної влади, очолив підпорядковану незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органу – Управлінню служби виконання покарань по Херсонській області установу кримінально-виконавчої системи та зайняв посаду начальника так званої установи «Слідчий ізолятор № 1» Управління служби виконання покарань по Херсонській області, яка фактично є державною установою «Херсонський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, створеною та діючою відповідно до національного законодавства України.
Очоливши вищевказану установу, ОСОБА_8 здійснював загальне керівництво діяльністю слідчого ізолятора, забезпечував режим та умови для утримання підозрюваних, обвинувачених, засуджених, приймав рішення та звертався з клопотаннями про продовження тримання під вартою відносно підслідних та засуджених, відносно яких вирок не набрав законної сили, які утримувались в СІЗО, зміну запобіжного заходу засудженим, набрання вироками відносно засуджених законної сили, підписував фінансові документи, які стосувалися забезпечення функціонування установи, та здійснював інші повноваження начальника слідчого ізолятора, у тому числі організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські, відповідно до виданих незаконною окупаційною владою нормативно-правових актів.
Перейшовши на бік окупаційної влади РФ, у порушення вимог Конституції та законів України, під час дії воєнного стану та збройного конфлікту, ОСОБА_8 сприяв становленню та функціонуванню правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території м. Херсона та Херсонської області, чим спричинив шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану.
ІI. Застосовані судом правові процедури
Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті. Ухвалою суду від 05.02.2024 було призначено підготовче судове засідання.
Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду в рамках даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 11.03.2024, 03.04.2024, 17.04.2024, 24.04.2024.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , який обвинувачувався органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті. Ухвалою суду від 01.07.2024 було призначено підготовче судове засідання.
Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження було проведено судові засідання: 06.08.2024, 03.10.2024, 10.10.2024, 05.12.2024.
Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_8 не скористався.
Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111 та ст. 438 КК України, за якими пред`явлено обвинувачення і ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу проживання, публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_8 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
ІІІ. Щодо забезпечення права на захист
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Разом з цим стосовно ОСОБА_8 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника для захисту інтересів обвинуваченого.
З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 24.04.2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62023080200000034 від 21.09.2024 пред`явлено щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.
Ухвалою суду від 23.05.2024 був призначений судовий розгляд у кримінальному провадженні № 62023080200000034 від 21.09.2024 з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.
Згідно ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 05.12.2024 задоволено клопотання прокурора і про здійснення спеціального судового розгляду і у кримінальному провадженні № 12024230000000805 від 23.05.2024, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_8 пред`явлено щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.
Ухвалою суду від 16.04.2025 був призначений судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12024230000000805 від 23.05.2024 з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України, а також вирішено питання щодо об`єднання кримінальних проваджень щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК України та ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438 КК України.
Разом з цим, за період часу з 05.02.2024 та з 01.07.2024 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 16.11.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
IV. Позиція сторін кримінального провадження
Прокурори в ході судових дебатів висловили позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих ОСОБА_8 злочинів. Просили визнати обвинуваченого ОСОБА_8 винним та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України у виді довічного позбавлення волі, а також ч. 1 ст. 438 КК України, застосувавши правила визначені ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, враховуючи наявність щодо ОСОБА_8 останнього за часом вироку Шевченківського районного суду м. Києва віл 23.12.2023 з призначенням як додаткового покарання у виді позбавлення права зайняття ряду посад, так і додаткового покарання у виді конфіскації всього майна.
Захисник вважав обвинувачення інкриміноване ОСОБА_8 таким, що ґрунтується на припущеннях. Вважав, що обвинувачений діяв в стані крайньої необхідності, оскільки перебував на окупованій території, а відповідно був змушений підкорюватись незаконним вимогам окупаційної влади. Крім того дії ОСОБА_8 свідчили про те, що він продовжив виконання своїх службових повноважень, маючи на меті забезпечення правопорядку на території зокрема м. Херсона. Зауважив, що органом досудового розслідування не було належно встановлено, які саме норми міжнародного права порушив обвинувачений, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 438 КК України.
Просив виправдати обвинуваченого по всіх пред`явлених йому до обвинувачення статтях.
V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення ч. 1 ст. 438 КК України.
Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ухвал слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.06.2024 (справа № 487/4939/24, н/п № 1-кс/487/3405/24) провадження щодо ОСОБА_8 здійснювалося у порядку спеціального досудового розслідування.
Так вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який суду пояснив, що 14.11.2022 приїхав на територію ДУ «Херсонський слідчий ізолятор», де було вилучено певну кількість документів, які вказували про створення та діяльність на базі підконтрольної Україні установи – слідчого ізолятора створеного окупаційною владою. Вказані документи давали можливість стверджувати, що керівником так званої новоствореної установи був ОСОБА_8 , а зі слів засуджених, які залишились в м. Херсоні саме останній всім керував.
- протоколом огляду від 01.05.2024, відповідно до якого оглянуто документи, видані свідком ОСОБА_9 , які останній виявив після звільнення м. Херсона на території ДУ «Херсонський слідчий ізолятор», а саме:
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 23 августа 2022 года № 4 О проведении технического обслуживания аппаратуры ТСО в объеме, установленном «планом ежемесячного технического обслуживания ТСО» в учреждении «следственный изолятор №1». Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 .
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 23 августа 2022 года № 13 О утверждении состава комиссии по подготовке сил и средств, а также инженерно-технических средств охраны и надзора к выполнению служебных задач в осенне-зимний период 2022-2023 годах в учреждении «следственный изолятор №1». Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 .
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 06 сентября 2022 года № 9 Об утверждении порядка пропуска автотранспорта, материальных ценностей и лиц на территорию охраняемой зоны через КПП по пропуску транспорта во втором полугодии 2022 года».
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 23 сентября 2022 года № 11 О проведении сезонного технического обслуживания аппаратуры технических средств охраны в государственном учреждении «следственный изолятор №1» в объеме регламента №3. Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 .
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 05 сентября 2022 г. № 6 Об определении должностных лиц Учреждения, которым предоставляется разрешение на пользование мобильным телефоном на территории «Следственного изолятора №1», что охраняется. Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 .
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 06 сентября 2022 г. № 8 Об организации смены караулов в учреждении здравоохранения. Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 .
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 01 сентября 2022 г. № 6 Об определении должностных лиц Учреждения, которым предоставляется разрешение на пользование мобильным телефоном на территории «Следственного изолятора №1», что охраняется. Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 .
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 23 сентября 2022 г. № 6 Об уточнении системы охраны и надзора учреждения исполнения наказаний «Следственный изолятор №1». Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 .
* супровідні листи направлені на ім`я «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_8 від 17.08.2022 № 1/ХО-120 та від 11.07.2022 № 1/ХО-65, якими направлено «приказы начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 01 июля 2022 года № 17 утвержденные Положения об отделах и службах учреждения «Следственный изолятор №1» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области; от 01 июля 2022 года №11 утвержденное Положение о канцелярии учреждения, а также приказ начальника Управления от 01 июля 2022 года №12 утвержденное Положение об отделе специального учета учреждения для работы». До вказаних супровідних листів долучено і відповідні документи;
* «приказ учреждения «следственный изолятор №1 управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 07 сентября 2022 г. № 10 О внесении изменений в приказ № 3 от 23.08.2022 года «О закреплении оружия за личным составом «Следственный изолятор №1». Так вказаний документ містить підпис від імені «начальника учреждения «Следственный изолятор №1» подполковника внутренней службы ОСОБА_10
- списками громадян, які з травня по листопад 2022 року утримувались в «Следственном изоляторе №1» (лист-відповідь від 27.01.2023 № 104/ВС/нв), за змістом яких в умовах слідчого ізолятора перебувало 299 осіб;
- листом-повідомленням від 01.02.2023 №4/1-1899/Гр Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, за змістом якого зазначено, що після деокупації Херсонської області в Державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» виявлено відсутність засуджених та ув`язнених;
- копією наказу «Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 23.05. №4», відповідно до якого « ОСОБА_8 назначено на должность начальника учреждения «Следственный изолятор №1» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области», огляд якого здійснено відповідно до протоколу огляду від 20.06.2024;
- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який дав суду показання про те, що його син ОСОБА_12 , 1989 року народження, був засуджений та перебував в умовах Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор». На початку лютого 2022 року його перевели до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)».
Коли у вересні 2022 року почалася так звана евакуація з м. Херсона, то сина з іншими засудженими перевели до Збур`ївської виправної колонії № 7 в Голопристанському районі, після чого зв`язок з сином перервався на 3 або 4 місяці. Коли ж син зміг з ним зв`язатись, то повідомив, що вони перебувають в Краснодарському краї рф.
Його син ОСОБА_12 згоду на евакуацію не надавав, тоді як ініціаторами евакуації була окупаційна влада, яка і приймала всі відповідні рішення.
- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка суду пояснила, що на момент початку окупації м. Херсона в березні 2022 року її син ОСОБА_14 перебував в умовах Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор». З початком окупації зв`язок з сином ще був і він розповідав, що вони просили, щоб їх відпустили, проте їх спочатку перевезли для утримання до ПВК № 90, а перед деокупацією м. Херсона на лівобережну частину Херсонської області. Вже після того син телефонував і повідомив, що перебуває в Краснодарському краї рф.
Як розповідав син, то під час перебування в слідчому ізоляторі представниками окупаційних військ був вбитий один затриманий, в умовах ПВК № 90 над ними теж знущались, коли вивезли до Криму, то не було особистих речей.
- показаннями свідка ОСОБА_15 , який суду повідомив, що під час окупації м. Херсона був затриманий і поміщений до слідчого ізолятора в м. Херсоні, де перебував з 15.09.2022 до 22.10.2022, після чого в період часу з 09.06.2023 до 31.08.2023 перебував в слідчому ізоляторі, розміщеному на Чонгарі. Обидві установи очолював ОСОБА_8 .
В камері в слідчому ізоляторі було 22 затримані особи, зокрема ув`язнені і до окупації, і вже під час окупації. Про те, що затриманих будуть вивозити на територію Криму ніхто не попереджав, як і не питали їх згоди. На його переконання відповідні рішення приймались в тому числі і ОСОБА_8
- показаннями свідка ОСОБА_16 , який суду пояснив, що до початку окупації м. Херсона займав посаду начальника соціально-психологічної служби ДУ ПВК №90, залишився на цій посаді і після окупації м. Херсона в 2022 році. Під окупації м. Херсона ОСОБА_8 очолив слідчий ізолятор в м. Херсоні, який перебував під керівництвом окупаційної влади. Станом на вересень 2022 року в слідчому ізоляторі перебувало близько 400 осіб, з яких певну частину за станом здоров`я перемістили до виправної колонії № 7 в с. Збур`ївка Голопристанського району. Враховуючи посаду, займану обвинуваченим, він мав можливість вирішувати питання переміщення затриманих та засуджених.
VІ. Докази сторони обвинувачення, якими обґрунтовано обвинувачення
за ч. 2 ст. 111 КК України
Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду від 26.12.2023 (справа № 487/7163/23, номер провадження 11-сс/812/908/23), по кримінальному провадженню № 62023080200000034 від 21.09.2024 здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
Так вина ОСОБА_8 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вказаних вище обставин, обґрунтована стороною обвинувачення сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
- протоколом обшуку від 24.11.2022, відповідно до якого оглянуто адміністративну будівлю штабу Державної установи «Північна виправна колонія № 90», вул. Некрасова, 238, м. Херсон. У кабінеті канцелярії виявлено: * журнал документів вхідної кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, * журнал обліку виданих паперів, * журнал реєстрації вхідної кореспонденції, * журнал реєстрації паперів по особовому складу, * журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, * журнал реєстрації паперів по особовому складу, * журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, * журнал реєстрації вихідної кореспонденції, * журнал реєстрації наказів, що містять помітки «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та «Северная исправительная колония (№90)», * «счёт-фактура №13946 от 10.10.2022» на 1-му аркуші із печаткою синього кольору на ньому із написом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та кодом «1022102652», * «дополнительное соглашение № 2 к срочному трудовому договору от 01.06.2022 года» на працівника ОСОБА_17 у 2-х примірниках на 1 аркуші кожний, * акти технічного огляду території, приміщень та споруд установи, а також акти проведення обшуків (оглядів) загальною кількістю на трьохстах тридцяти (330) аркушах;
- протоколом огляду речей та документів від 07.12.2022, відповідно до якого оглянуто:
* «журнал № 7 регистрации внутренней корреспонденции», на обкладинку якого наклеєно папір з друкованим текстом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области». При відкритті журналу вбачається, що його сторінки є розграфленими на колонки та рядки, які заповнені прописним текстом російською мовою, починаючи з «17.05.2022», закінчуючи «24.08.2022». серед прописного тексту є прізвище « ОСОБА_18 »;
* « ОСОБА_19 ». На обкладинку журналу наклеєно і папір з друкованим текстом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области». При відкритті журналу вбачається, що його сторінки є розграфленими на колонки та рядки, які заповнені прописним текстом російською мовою, починаючи з «19.05.2022», закінчуючи «23.08.2022». Серед прописного тексту є прізвище « ОСОБА_18 »;
* « ОСОБА_20 № 3 регистрации приказов по личному составу». На обкладинку журналу наклеєно і папір з друкованим текстом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области». При відкритті журналу вбачається, що його сторінки є розграфленими на колонки та рядки, які заповнені прописним текстом російською мовою, починаючи з «07.05.2022», закінчуючи «19.08.2022». Серед прописного тексту є прізвище « ОСОБА_18 »;
* «Журнал обліку тимчасових перепусток для осіб, які відвідують виправну колонію (об`єкт, що охороняється). При відкритті журналу зверху наявний друкований текст «ДУ «Північна виправна колонія (№ 90). При відкритті журналу вбачається, що його сторінки є розграфленими на колонки та рядки, які заповнені прописним текстом російською мовою, починаючи з «14.03.2019», закінчуючи «23.6.2022». в період часу з 01.06.2022 по 23.06.2022 серед осіб, які видавались тимчасові перепустки зазначений і «Тютюрай»;
- протоколом огляду речей та документів від 07.12.2022, відповідно до якого оглянуто:
* «РАПОРТ», де у правому верхньому куті записано: «Начальнику учреждения «Следственный изолятор № 1» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, подполковнику внутренней службы, ОСОБА_8 ». Документ датований «26.08.2022». до вказаного документа приєднано 4 аркуші, які мають назву «Объяснение» на імя «Начальнику СИЗО № 1, Подполковнику внутренней службы, ОСОБА_8 », які датовані «27.08.2022»;
* «ЗАКЛЮЧЕНИЕ: по факту получения телесных повреждений подследственным ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У верхньому правому куті наявний напис: «УТВЕРЖДАЮ Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1) подполковнику внутренней службы ОСОБА_8 «24»08.2022, (подпись);
* «СПРАВКА-ВЫПИСКА ПО ЛИЧНОМУ ДЕЛУ ОСУЖДЕННОГО (ЛИЦА, ВЗЯТОГО ПОД СТРАЖУ) № 541/21. У правому нижньому куті предмету міститься напис: «начальник следственного изолятора №1 г. Херсона (подпись), ОСОБА_8 . На предметі огляду наявні відтиски печатки синього кольору округлої форми, всередині якого міститься зображення двоглавого орла та напис: Упраление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та «СИЗО «ХЕРСОНСКИЙ СЛЕДСТВЕННЫЙ ИЗОЛЯТОР»
* «Рапорт 77». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» УСИН по Херсонской области, подполковнику внутренней службы, ОСОБА_8 ». до документа прикріплено акти, які датовані «18.10.2022»;
* «Рапорт». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 ». датований «20.08.2022»;
* «Объяснение». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 ». датований «20.08.2022»;
* «Рапорт», змістом якого є дозвіл на використання транспортних засобів. Складено на імя «Начальнику УСИН по Херсонской области, подполковнику ОСОБА_22 ». підписано від імені «начальник СИЗО № 1, подполковник, (подпись) ОСОБА_8 ». датований «15.06.2022»;
- протоколом огляду речей та документів від 12.12.2022, відповідно до якого оглянуто:
* «рапорт» від 13.10.2022, адресований на ім`я «начальника учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковнику внутренней службы ОСОБА_8
* «рапорт» від 13.10.2022, адресований на ім`я «начальника учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковнику внутренней службы ОСОБА_8
* «приказ №6 от 05 сентября 2022 г. Об определении должностных лиц Учреждения, которым представляется разрешение на пользование мобильными телефонами на территории «Следственного изолятора №1», что охраняется. Подписан Начальник Учреждения службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковник внутренней службы ОСОБА_8 ;
* «приказ №14 от 14 октября 2022 г. Об закреплении персонала учреждения за подучетными категориями осужденных (подследственных). Подписан Начальник Учреждения службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковник внутренней службы ОСОБА_8 ;
* «приказ №16 от 10 октября 2022 г. О создании комиссии по приему продовольствия поступающего в учреждение. Подписан Начальник Учреждения службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковник внутренней службы ОСОБА_8 ;
* «приказ №15 от 11 октября 2022 г. О создании профилактической комиссии. Подписан Начальник Учреждения службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковник внутренней службы ОСОБА_8 ;
* «протокол №3 от 11.10.2022 г. Заседания профилактической комиссии учреждения «Следственный изолятор №1». Подписан Начальник Учреждения службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковник внутренней службы ОСОБА_8 ;
* «приказ №10/ДСП от 09.09.2022. Об обеспечении охраны… Подписан Начальник Учреждения службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковник внутренней службы ОСОБА_8 ;
- копіями наступних документів, наданих виконуючим обов`язки начальника Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» згідно листа від 28.12.2022 № 3169/ВС на виконання доручення слідчого третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі від 14.12.2022:
* «приказ военного коменданта Херсонской области «7» мая 2022 года № 18 г. Херсон О создании управления и назначении начальника службы исполнения наказаний по Херсонской области». За змістом вказаного документа створено «управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», керівником якого призначено ОСОБА_22 ;
* «положение об управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области», затверджено 13.05.2022. До структури зазначеного управління включено також і «Следственный изолятор №1» г. Херсон, ул. Перекопская, 10;
* «положение об учреждении «следственный изолятор №1» управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области», затверджено 17.05.2022.
« 2.1. Предметом и целями деятельности Учреждения являются: содержание под стражей лиц, подозреваемых и обвиняемых в совершении преступлений, исполнение в соответствии с законодательством уголовных наказаний; обеспечение охраны прав, свобод и законных интересов подозреваемых, обеспечение правопорядка и законности в учреждении, интересов подозреваемых, обвиняемых и осужденных, а также работников уголовно исполнительной системы, должностных лиц и граждан, находящихся на территории Учреждения; осуществление охраны и конвоирования подозреваемых, обвиняемых и осужденных; создание охраны подозреваемым, обвиняемым и осужденным условий содержания, соответствующих нормам международного права, положен международных договоров, законов и иных нормативных правовых актов»;
* «выписка из приказа управления службы исполнения наказаний по Херсонской области от 23 мая 2022 № 4-лс», відповідно до якого «1. Назначить: 1.1 ОСОБА_8 на должность начальника учреждения «Следственный изолятор №1» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, присвоивши специальное звание подполковник внутренней службы…»;
* «журнал регистрации внутренней корреспонденции», на обкладинку якого наклеєно папір з друкованим текстом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области». При відкритті журналу вбачається, що його сторінки є розграфленими на колонки та рядки, які заповнені прописним текстом російською мовою, починаючи з «17.05.2022», закінчуючи «24.08.2022». серед прописного тексту є прізвище « ОСОБА_18 »;
* « ОСОБА_23 исходящей корреспонденции». На обкладинку журналу наклеєно і папір з друкованим текстом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области». При відкритті журналу вбачається, що його сторінки є розграфленими на колонки та рядки, які заповнені прописним текстом російською мовою, починаючи з «19.05.2022», закінчуючи «23.08.2022». Серед прописного тексту є прізвище « ОСОБА_18 »;
* «УВЕДОМЛЕНИЕ» на ім`я «начальнику учреждения «Херсонский следственный изолятор № 1 Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области подполковнику внутренней службы ОСОБА_8 от 10.10.2022»
* «справка-выписка по личному делу осужденного (лица взятого под стражу) №541/21» за підписом «начальника Следственного изолятора № 1 г. Херсона ОСОБА_8 ;
* «Объяснение». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 ». датований «27.08.2022»;
* «Объяснение». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 »;
* «Объяснение». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 ». датований «27.08.2022»;
* «Объяснение». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 ». датований «27.08.2022»;
* «Объяснение». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 ». датований «20.08.2022»;
* «Объяснительная». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» подполковнику вн/сл ОСОБА_8 ». датований «20.08.2022»;
* «Рапорт 77». У правому верхньому куті міститься напис «Начальнику учреждения «Следственный изолятор (№ 1)» УСИН по Херсонской области, подполковнику внутренней службы, ОСОБА_8 ».
* «Рапорт», змістом якого є дозвіл на використання транспортних засобів. Складено на імя «Начальнику УСИН по Херсонской области, подполковнику ОСОБА_22 ». підписано від імені «начальник СИЗО № 1, подполковник, (подпись) ОСОБА_8 ». датований «15.06.2022»;
* «протокол №1 совещания руководящего состава учреждения «Следственный изолятор №1 от 12 сентября 2022 года г. Херсон», за змістом якого головуючим зазначений «начальник учреждения подполковник внутренней службы, ОСОБА_8 »;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.08.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_24 впізнав фото із зображенням ОСОБА_8 як особи, яка працювала у незаконно створеній «Северной исправительной колонии №90»;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.08.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_25 впізнала фото із зображенням ОСОБА_8 як особи, яка працювала у незаконно створеній «Северной исправительной колонии №90»;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.08.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_26 впізнала фото із зображенням ОСОБА_8 як особи, яка працювала у незаконно створеній «Северной исправительной колонии №90»;
- показаннями свідка ОСОБА_26 , яка суду пояснила, що з 1980 року працювала на посаді сторожа-вахтера центральної прохідної Державної установи «Північна виправна колонія № 90». ОСОБА_8 на момент окупації м. Херсона займав посаду помічника начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації ДУ ПВК №90. З червня 2022 року ДУ ПВК №90 стала працювати під керівництвом вже окупаційної влади рф, проте ОСОБА_8 залишився працювати. Як їй було відомо, то останнього призначили на посаду начальника слідчого ізолятора м. Херсона, який також перейшов під контроль окупаційної влади. ОСОБА_8 дуже рідко, але приїздив до начальника ДУ ПВК №90 Соболєва.
З червня 2022 року на території колонії було демонтовано українську символіку, а тому було зрозуміло, що колонія перейшла під юрисдикцію рф. Жодних ознак примусу щодо ОСОБА_8 не було, оскільки він вільно пересувався територією колонії і самостійно приїздив на зустріч до начальника ПВК №90;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.08.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_27 впізнав фото із зображенням ОСОБА_8 як особи, яка працювала у незаконно створеній «Северной исправительной колонии №90»;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.08.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 впізнав фото із зображенням ОСОБА_8 як особи, яка працювала у незаконно створеній «Северной исправительной колонии №90»;
- показаннями свідка ОСОБА_28 , який суду пояснив, що до березня 2022 року працював начальником чергової варти в Державній установі «Північна виправна колонія (№90)». ОСОБА_8 займав на той момент посаду помічника начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації ДУ ПВК №90.
З 01.06.2022 ПВК №90 перейшла під керівництво рф, а очолив її ОСОБА_29 . Про відповідні зміни всім працівникам колонії було довдено на загальних зборах. Приблизно у травні 2022 року стало відомо, що саме ОСОБА_8 зайняв посаду начальника слідчого ізолятора в м. Херсоні, який також став підпорядковуватись окупаційній владі.
- показаннями свідка ОСОБА_30 , який суду пояснив, що до окупації м. Херсона ОСОБА_8 займав посаду помічника начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації ДУ ПВК №90. Під час окупації зайняв посаду начальника слідчого ізолятора №1 в м. Херсоні, який був підпорядкований окупаційній адміністрації.
Він зі свого боку займав посаду оперуповноваженого у ДУ ПВК №90, а після окупації залишився виконувати свої обов`язки, проте з 01.06.2022 стало відомо, що колонія підпорядковується рф, також їм надали право вибору – звільнитись або залишитись працювати в новій установі. На його адресу надходили погрози, а тому 27.06.2022 йому довелось приступити до виконання обов`язків в новоствореній рф виправній колонії.
Було декілька нарад під керівництвом ОСОБА_29 , який повідомляв про зміни в роботі ПВК № 90 і як стало зрозуміло, то ОСОБА_8 отримав підвищення, зокрема очолив слідчий ізолятор в м. Херсоні. Ознак того, що ОСОБА_8 зайняв посаду під примусом не було.
- показаннями свідка ОСОБА_31 , який суду пояснив, що до окупації м. Херсона працював водієм в Держаній установі «Херсонській слідчий ізолятор». Під час окупації м. Херсона з червня 2022 року начальником незаконно створеної установи слідчий ізолятор №1 був призначений ОСОБА_8 . Він зі свого боку залишився на раніше займаній посаді і возив автомобілем і ОСОБА_8 . Представляв колективу нового керівника ОСОБА_29 , який на той момент був призначений окупаційною владою керівником установ відбування покарань по Херсонській області. Зокрема останній повідомив ще в середині травня 2022 року, що всі установи відбування покарань в Херсонській області переходять під юрисдикцію рф.
Ознак примусу щодо ОСОБА_8 він не бачив, вважає, що останній діяв добровільно, оскільки отримував паспорт рф і вірогідно у подальшому виїхав на окуповану територію Херсонської області.
- показаннями свідка ОСОБА_32 , яка надала суду покази про те, що до початку окупації займала посаду завідуючої канцелярії Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», яка була розташована за адресою вул. Дружби, 4, м. Херсон. Лише один раз під час окупації м. Херсона бачила ОСОБА_8 , якого ОСОБА_29 представив як нового керівника слідчого ізолятора в м. Херсоні, який за повідомленням того ж ОСОБА_29 з 01.06.2022 перейшов під юрисдикцію рф. До квітня 2022 року вона перебувала на своєму робочому місці, а потім їх перемістили на територію ПВК № 90, де вона продовжила виконувати свої обов`язки, зокрема нею були заповнені журнали обігу документації по «управлению службы исполнения наказаний по Херсонской области».
- показаннями свідка ОСОБА_33 , який надав суду показання про те, що до 01.06.2022 (до моменту переходу ПВК № 90 під юрисдикцію окупаційної влади м. Херсона) працював на посаді старшого інспектора відділу охорони Державної установи «Північна виправна колонія (№90)». Там же працював і ОСОБА_8 на посаді помічника начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації.
Після 01.06.2022 стало відомо, що ОСОБА_8 залишився працювати під керівництвом окупаційної влади.
- показаннями свідка ОСОБА_24 , яка дала суду показання що до 01.06.2022 (до моменту переходу ПВК № 90 під юрисдикцію окупаційної влади м. Херсона) працювала на посаді інспектора відділу охорони Державної установи «Північна виправна колонія (№90)». Там же працював і ОСОБА_8 на посаді помічника начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації. Під час окупації м. Херсона в 2022 році ОСОБА_8 зайняв посаду начальника слідчого ізолятора №1 м. Херсоні, який був створений вже окупаційною владою.
Про відповідне призначення повідомив у червні 2022 року ОСОБА_29 , який також наголосив на тому, що всі установи відбування покарань в Херсонській області перейшли під юрисдикцію рф. Українська символіка в ПВК №90 була демонтована і замінена символіку рф, заробітну плату стали виплачувати в російських рублях.
- показаннями свідка ОСОБА_34 , яка дала суду показання що до лютого 2022 року працювала в Державній установі «Херсонській слідчий ізолятор» на посаді провідного спеціаліста секретної частини. До 25.02.2022 вони залишались на своїх робочих місцях, а після того як вона знищила всю секретну документацію, її перевели працювати до канцелярії установи. До середини травня 2022 року всі залишались на своїх робочих місцях і в якійсь з днів їх н пустили на до приміщення установи, поки наступного дня не приїхав ОСОБА_29 та не зібрав всіх, де представив їм ОСОБА_8 як нового керівника слідчого ізолятора, який перейшов під юрисдикцію рф. Після цього канцелярію та бухгалтерію слідчого ізолятора перевели працювати на територію ПВК №90.
Вона бачила документи за підписом ОСОБА_8 як керівника слідчого ізолятора, який виконував їх приблизно до жовтня 2022 року, поки 18-20 жовтня 2022 року не було розпочато евакуацію на лівобережну частину Херсонської області.
- показаннями свідка ОСОБА_35 , яка під час судового розгляду пояснювала, що станом на 24.02.2022 вона займала посаду оперуповноваженої Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор». Відповідну посаду займала до 11.05.2022, оскільки в цей день установу захопили представники окупаційних військ. У подальшому продовжила роботу з червня 2022 року вже у так званому слідчому ізоляторі №1, де посаду керівника обійняв ОСОБА_8 , який перед тим працював в ПВК №90.
ОСОБА_8 як керівник неодноразово збирав працівників та проводив наради, доводив вказівки вищого керівництва. В слідчому ізоляторі під час окупації діяла надзвичайна комісія, яка займалась питаннями тримання затриманих під вартою. ОСОБА_8 отримував рішення вказаної комісії та скеровував його для подальшого виконання.
Від інших співробітників їй також було відомо, оскільки сама вже не працювала, про те, що засуджених так би мовити евакуювали на лівобережну частину Херсонської області.
VІІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення
за ч. 1 ст. 438 КК України.
Вирішуючи питання щодо винуватості ОСОБА_8 врахуванню з метою подальшої оцінки протиправності дій останнього підлягають наступні норми міжнародного права.
Відповідно до ст. 49 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні. Однак окупаційна держава може здійснювати загальну або часткову евакуацію з певної території, якщо це є необхідним для забезпечення безпеки населення або зумовлено особливо вагомими причинами військового характеру. Проведення таких евакуацій не може передбачати переміщення осіб, що перебувають під захистом, за межі окупованої території за винятком випадків, коли цього неможливо уникнути з матеріальних причин. Особи, яких було евакуйовано в такий спосіб, повинні бути відправлені додому відразу після припинення воєнних дій на цій території. Окупаційна держава, що здійснює таке переміщення або евакуацію повинна в межах своїх можливостей максимально забезпечити розміщення осіб, що перебувають під захистом, у належних приміщеннях, а також забезпечити щоб власне переміщення відбувалось у задовільних умовах з погляду санітарії, здоров`я, безпеки та харчування, а також те, що члени однієї сім ’ї не будуть розлучені. Одразу після здійснення переміщень або евакуації, про них слід повідомити державі-покровительці. Окупаційна держава не повинна затримувати осіб, що перебувають під захистом, на території, що є особливо небезпечною у зв`язку з веденням воєнних дій, за винятком випадків, коли це є необхідним для забезпечення безпеки населення або у зв`язку з особливо вагомими причинами військового характеру. Окупаційна держава не повинна здійснювати переміщення або депортації частини свого громадянського населення на територію, яку вона окуповує.
За змістом ст. ст. 146, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 високі Договірні Сторони зобов`язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті. Кожна Висока Договірна Сторона зобов`язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. Вона може також, якщо вона вважає це потрібним, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за умови, що така Висока Договірна Сторона не має доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб. Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положенням цієї Конвенції, крім серйозних порушень визначених наступною статтею. За будь-яких обставин обвинувачені особи користуються перевагами гарантій належного судового процесу та захисту, що надають не менше переваг, ніж ті, що обумовлені статтею 105, і ті, що випливають з Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949.
Серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув ’язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
На доповнення до серйозних порушень, зазначених у попередніх пунктах цієї статті та в Конвенціях, розглядаються як серйозні порушення цього Протоколу такі дії, коли вони здійснюються навмисне й на порушення Конвенцій або цього Протоколу: a) переміщення окупуючою державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах цієї території чи за її межі на порушення статті 49 Четвертої конвенції; b) невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб; c) застосування практики апартеїду інших негуманних і принижуючих дій, заснованих на расовій дискримінації, які зневажають гідність особи; d) перетворення ясно розпізнаних історичних пам`яток, творів мистецтва або місць відправлення культу, які є культурною або духовною спадщиною народів і яким спеціальною угодою, укладеною, наприклад, у рамках компетентної організації, надається особливий захист на об`єкт нападу, внаслідок чого вони зазнають великих руйнувань, коли немає свідчень про порушення супротивною стороною пункту b статті 53, і коли такі історичні пам`ятки, твори мистецтва та місця відправлення культу не розміщені поблизу воєнних об`єктів; e) позбавлення особи, яка користується захистом Конвенцій або захистом, згаданим у пункті 2 цієї статті, права на неупереджене й нормальне судочинство (ст. 85(4) (а) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 08.06.1977).
Враховуючи викладені норми міжнародного права, суд з огляду на сукупність досліджених доказів, які узгоджуються між собою та у своїй сукупності доводять обсяг інкримінованих обвинуваченому протиправних дій, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, приходить до висновку, що ОСОБА_8 дійсно було допущено порушення останніх, оскільки останній в силу своїх службових повноважень та займаної посади мав можливість на прийняття відповідних рішень щодо переміщення затриманих та засуджених, які на момент початку окупації м. Херсона перебували в умовах Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор».
Оцінюючи ж правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 органом досудового розслідування, суд зауважує, що зайвим є посилання при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 438 КК України на ч. 2 ст. 28 КК України, враховуючи таке.
Як зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 21.10.2025 справа № 459/176/23 покликатися у формулі кваліфікації на форму співучасті, а саме на ст. 28 КК не потрібно і про це вже зазначалося у постанові від 10.12.2024 у справі справа № 163/2670/21.
Суд вже наголошував, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини кримінального закону, статті Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на інші статті Загальної частини кримінального закону (у тому числі на форму співучасті) є зайвою.
У цьому провадженні (№ 459/176/23) засудженим інкриміновано вчинення злочину у складі організованої групи і такі дії у формулі кваліфікації відображені, в тому числі, з посиланням на ч. 3 ст. 28 КК. Однак, як вказано у попередньому абзаці, на форму співучасті у формулі кваліфікації покликатися не потрібно. Натомість якщо сторона обвинувачення вважає, що відповідне кримінально-каране діяння вчинене у співучасті, то вона може це врахувати, інкримінувавши особі кваліфікуючу ознаку, що стосується форми співучасті, якщо вона передбачена у статті Особливої частини кримінального закону.
У такому разі якщо кваліфікуюча ознака за відповідною формою співучасті не передбачена законодавцем, слід покликатися на найбільш наближену форму співучасті. Тобто якщо сторона обвинувачення вважає, що кримінальне правопорушення вчинено організованою групою осіб, однак серед кваліфікуючих ознак законодавцем передбачено менш згуртовану форму співучасті - «за попередньою змовою групо осіб», то саме вона й інкримінується особі.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідне посилання при кваліфікації дій ОСОБА_8 є зайвим, тоді як відповідна ознака (вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) вірно зазначена у формулюванні обвинувачення та обґрунтовано інкримінована як обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, що є достатнім і таким, що в повній мірі характеризує та відображає дії останнього.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст. ст. 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25, заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази за ч. 1 ст. 438 КК України в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілих та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 438 КК України, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 438 КК України, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.
VІІІ. Підстави для виправдання обвинуваченого за ч. 2 ст. 111 КК України та мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення
Оцінюючи обсяг інкримінованих ОСОБА_8 протиправних дій, які органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України, а також обсяг досліджених доказів, суд приходить до наступних висновків.
Так під час судового розгляду було беззаперечно встановлено, що дійсно обвинувачений ОСОБА_8 , займаючи посаду помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90) у званні підполковника внутрішньої служби, погодився на пропозицію окупаційної адміністрації та зайняв посаду начальника так званої установи «Слідчий ізолятор № 1» Управління служби виконання покарань по Херсонській області.
Відповідний факт підтверджено не лише обсягом доказів, досліджених судом в рамках даного кримінального провадження, а й вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2023 (справа № 761/1024/23).
Так за змістом останнього приблизно у травні 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_8 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Херсон, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання очолити незаконний правоохоронний орган, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора – російської федерації, умисно, добровільно зайняв посаду так званого начальника «Херсонський слідчий ізолятор», тобто посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
У той же час на переконання судзміст інкримінованих протиправних дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК України стороною обвинувачення є аналогічним (тотожним) з обставинами, встановленими в рамках раніше ухваленого вироку щодо нього за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Як зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 11.12.2025 справа № 127/7019/24; від 21.07.2025 справа № 331/4882/23; від 08.12.2025 справа № 185/7229/23 ті громадяни України, які зайняли одну з посад у незаконних органах влади, правоохоронних або судових органах на окупованих територіях та почали здійснювати функції, визначені посадою, можуть бути притягнені до відповідальності за сукупністю кримінальних правопорушень: за державну зраду (оскільки їхня діяльність може становити одну з форм державної зради) та колабораційну діяльність (оскільки вони зайняли певну посаду в незаконних органах влади).
Дії особи можуть кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 111 «Державна зрада» та ч. 7 ст. 111-1 «Колабораційна діяльність» КК, якщо вони вчинені окремими, але взаємопов`язаними діями, де перша стаття стосується зради (перехід на бік ворога або допомога в підривній діяльності), а друга – колаборації (зайняття посад у незаконних органах влади), особливо під час воєнного стану, коли ці діяння можуть перетинатися у спробі завдати шкоди Україні.
Відповідно до ст. 111 КК України державна зрада – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Однією із форм державної зради є перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту, та є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. В конкретних випадках цей злочин може полягати у добровільному зайнятті посади у незаконних органах влади на окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях, передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом.
Злочин за ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Зазначений склад правопорушення також передбачає широкий діапазон незаконних дій – від зайняття посад в органах судової влади, правоохоронних органах до надання допомоги збройним формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти України. При цьому надання допомоги може бути у різноманітних формах, у тому числі інформація щодо пересування військової техніки.
Між тим, дійсно, у разі, якщо особа одним єдиним діянням вчиняє одночасно два або більше самостійних злочини, при цьому всі злочини вчиняються одночасно одним актом (нероздільним), в один і той же момент часу, в одному й тому самому місці (одні й ті самі діяння), то за наявності ознак такі кваліфікуються за різними статтями або частинами статті КК і становлять ідеальну сукупність.
У той же час як за матеріалами даного кримінального провадження, так і за змістом вироку Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 інкриміновано зайняття посади начальника так званого «слідчого ізолятора № 1», тоді як дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 7 ст. 111-1 КК України, так і дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 111 КК України не свідчать про різну спрямованість дій ОСОБА_8 під час вчинення одних і тих самих дій, в один і той же момент часу, в одному й тому самому місці, а тому відсутні підстави для висновку про ідеальну сукупність кримінальних правопорушень у цьому провадженні.
Визначені органом судового розслідування дії, які на його переконання підпадають під ознаки саме ч. 2 ст. 111 КК України не свідчать про різну спрямованість, а є лише обсягом функціональних повноважень начальника так званого «слідчого ізолятора № 1», які у свою чергу не можуть бути розцінені як окремі (безпосередні) дії, направлені на шкоду України.
Враховуючи ту обставину, що на момент вчинення протиправних дій ОСОБА_8 був працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання добровільно зайняв посаду у незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі, дії обвинуваченого дійсно могли бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 111 КК України. Оскільки ж дії останнього отримали кримінально-правову оцінку в рамках іншого кримінального провадження за ч. 7 ст. 111-1 КК України, тоді як ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Вказаний принцип окрім Основного Закону закріплений серед іншого і в ч. 1 ст. 19 КПК України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили, тому неможливим є притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності повторно.
Кваліфікація кримінального правопорушення – це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого КК.
Враховуючи викладене, з огляду на наявність ухваленого щодо ОСОБА_36 вироку за ч. 7 ст. 111-1 КК України, тоді як в рамках даного кримінального провадження за ч. 2 ст. 111 КК України судом не було встановлено наявність ідеальної сукупності зазначених злочинів, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Виправдувальний вирок ухвалюється у разі не доведення, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України).
З роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (п. 21) можна зробити висновок, що виправдувальний вирок постановляється за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.
Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішніх переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
ІХ. Призначення покарання
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 438 КК України, особу винного, який на момент вчинення інкримінованого йому злочину до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність – правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим воєнного злочину, враховуючи наявність іншого факту притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання саме в максимальних межах санкції інкримінованого ОСОБА_8 злочину, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання.
Оскільки за правилами, передбаченими в ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку (ч. 4 ст. 70 КК України), а ОСОБА_8 вчинив нове кримінальне правопорушення ще до ухвалення останнього за часом вироку щодо нього, то при призначенні покарання суд має врахувати і правила ч. 4 ст. 70 КК України.
Крім того при призначенні покарання ОСОБА_8 суд враховує наступне.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 55 КК України).
Оскільки ОСОБА_8 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення фактично завдяки зайняттю посади в Державній установі «Півнична виправна колонія (№90)», тоді як його протиправні дії були пов`язані з діяльністю незаконно створеної установи «Слідчий ізолятор № 1» Управління служби виконання покарань по Херсонській області, а тому відсутність обмеження у майбутньому займати відповідні посади може мати своїм наслідком передчасного та необґрунтовано наданої можливості на зайняття посад, пов`язаних з діяльністю органів державної влади, що може негативно впливати як на авторитет останніх, так і на належну їх діяльність.
Таким чином, враховуючи правила ч. 2 ст. 55 КК України суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_8 права обіймати певні посади у якості додаткового покарання, що також відповідає і позиції Верховного Суду, висловленій у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 11.03.2025 (справа № 149/3010/23), відповідно до якої у випадку, коли додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не передбачене в санкції статті Особливої частини КК, суд може призначити його з покликанням на положення ч. 2 ст. 55 КК лише за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
З огляду на ту обставину, що ОСОБА_8 має звання підполковника внутрішньої служби і фактично вчинив тяжкий злочин також завдяки використанню спеціального звання, враховуючи характер вчиненого, суд погоджується з думкою сторони обвинувачення, що ОСОБА_8 підлягає позбавленню спеціального звання, що відповідатиме загальній меті призначеного судом покарання. При прийнятті відповідного рішення суд враховує, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК України).
Таким чином підставами для призначення покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є 1) наявність у особи такого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу; 2) вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Кримінальний закон не передбачає необхідності використання повноважень, які має (мала) особа через наявність у неї військового чи спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу у ході вчинення злочину, за який вона притягується до кримінальної відповідальності. Можливість призначення вказаного покарання не залежить від того який саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин було вчинено. Суд може призначити покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у тих випадках, коли вважатиме неможливим його збереження із вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину особою. Тобто це покарання може бути призначене судом як у випадках, коли вчинений злочин був пов`язаний із використанням повноважень, якими наділяється особа у зв`язку із наявністю у неї відповідного звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу, так і тоді, коли такий зв`язок відсутній.
Х. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Хоча арешт майна було застосовано лише з метою забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 111 КК України, а також з метою запобігання подальшого незаконного відчуження майна третім особам, проте обвинувальний вирок в наведеній частині ухвалено не було, проте судом з урахуванням застосування правил, передбаченим ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень було ухвалено рішення про конфіскацію майна також, суд не вбачає підстав для скасування раніше обраного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом. (ст. 203 КПК України), а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження за ч. 2 ст. 111 КК України припиняє свою дію.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).
Керуючись ст. ст. 100, 170-174, 203, 284, 297-1, 323, 373, 374 КПК України, суд, -
у х в а л и в:
1. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 111 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
2. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 3 (три) роки.
3. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за даним вироком більш суворим, що призначено за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2023 визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг строком на 10 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
4. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання підполковник внутрішньої служби (наказ Міністерства юстиції України від 30.04.2021 № 839/к).
5. Строк відбування призначеного ОСОБА_8 основного покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
6. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг рахувати з моменту відбуття ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі.
7. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.01.2024 (справа № 487/7163/23, провадження № 1-кс/487/790/24) – вважати таким, що припинив свою дію.
8. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.06.2024 (справа № 487/4939/24, провадження № 1-кс/487/3406/24) – залишити без змін до набрання вироком законної сили.
9. Речові докази:
- згідно постанови про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 24.11.2022 (том ІІ, а.п. 118); згідно постанови про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 11.12.2022 (том ІІ, а.п. 120); згідно постанови про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 12.12.2022 (том ІІ, а.п. 141); згідно постанови про визнання речовим доказом від 01.05.2022 (том IV, а.п. 32); згідно постанови про визнання речовим доказом від 01.05.2022 (том IV, а.п. 71) – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_37
Судді: ОСОБА_38
ОСОБА_39
Оригінал: reyestr.court.gov.ua