Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
Дата: 30 липня 2026 р.
Справа: №205/7122/26
Суддя: Приходченко О. С.
Єдиний унікальний номер 205/7122/26
Єдиний унікальний номер 205/7122/26
Провадження № 2/205/4838/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 02 червня 2026 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху і запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог п. 1 ч. 3 ст. 175, абз. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивач 16 червня 2026 року подав виправлену позовну заяву.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач у своєму позові, посилався на те, що 16 вересня 2024 року між ним і відповідачем було досягнуто усної домовленості про виконання капітального ремонту квартири АДРЕСА_1 . Відповідач особисто контролювала хід робіт, погоджувала їх вартість та приймала результати. Спілкування відбувалося через застосунок «Телеграм». 08 листопада 2025 року за вимогою ОСОБА_2 роботи раптово були зупинені. Ним було виконано капітальний ремонт у повному обсязі: демонтаж, стяжка підлоги, заміна комунікацій, оздоблювальні роботи, монтаж сантехніки та електрики. Після проведення взаєморозрахунків, з урахуванням вартості матеріалів та недоробок, залишок суми до сплати за виконану роботу склав 75 000 грн. 01 лютого 2026 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату коштів за виконану роботу, яку відповідачем залишено без задоволення. Після отримання претензії ОСОБА_2 , намагаючись приховати докази, видалила переписку. Крім цього, діями відповідача йому завдано моральної шкоди. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за виконані роботи у розмірі 75 000 грн., три відсотки річних у розмірі 562 грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 356 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 360 грн.
Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт укладення договору та його істотних умов. Відповідно до вимог чинного законодавства, правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти в письмовій формі. Письмового договору підряду між нею і позивачем укладено не було. Позивачем не надано кошторису, проекту, дефектного акту чи технічного завдання. Відсутні будь-які акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані відповідачем. Відсутні докази, які свідчать про прийняття будь-яких робіт нею. Єдини доказом, на який посилається позивач, є паперові роздруківки скріншотів листування в застосунку «Телеграм». Оскільки активний чат на пристрої відсутній, письмові роздруківки не можуть бути взяті судом до уваги. Також позивачем не надано підтверджень, що контакт, з яким він вів переписку, дійсно належить і використовується безпосередньо ОСОБА_2 . Оскільки позивачем не доведено факту укладення договору підряду, погодження вартості робіт у розмірі 75 000 грн., виконання цих робіт, прийняття їх замовником, такі вимоги є безпідставними. Також безпідставними є вимоги про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 лютого 2026 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 претензію (вимогу) про сплату 75 000 грн., трьох відсотків річних у розмірі 562 грн. 50 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1 356 грн. (а.с. 28-29), яку 02 лютого 2026 року отримано відповідачем (а.с. 27).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.
За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).
За правилом ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це – обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, позивачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведено факт укладення договору підряду з ОСОБА_2 на виконання робіт, строки їх виконання, вартість тощо, а також факт заподіяння відповідачем йому моральних, чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_1 при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 360 грн. (а.с. 1).
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений позивачем судовий збір слід віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 15, 16, 22, 23, 510, 525-527, 530, 837, 846, 849, 852, 865 ЦК України, ст.ст. 76-81, ч. 6 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) про стягнення грошових коштів та моральної шкоди відмовити.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua