Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №332/6831/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Заводський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №332/6831/26

Суддя: Безлер Л. В.

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6831/26

Провадження №: 2-а/332/107/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Безлер Л.В., за участю секретаря судового засідання Гмирі М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Запоріжжі в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волжин Євген Юрійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Волжина Є.Ю., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що 20 жовтня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 1435 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що громадянину ОСОБА_1 направлено повістку № 8947606 засобами поштового зв`язку про необхідність прибуття 28.09.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою виконання військового обов`язку щодо актуалізації облікових даних у єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Громадянин ОСОБА_1 у встановлений у повістці час не з`явився, чим порушив вимоги діючого законодавства. Оскаржуваною постановою № R851268 від 22.10.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а саме: « ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в умовах дії особливого періоду, належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: повістка №8947606, з обов`язком з`явитись 28.09.2026 року о 09.00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою призову на військову службу, незважаючи на належне повідомлення, у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, про причини неявки ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомив, документів, що підтверджують поважність причини неявки не надав, обов`язок щодо явки не виконав.» Також, на думку начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , вина особи підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: протоколом № 1435 від 20.10.2026, копією повістки № 8947606 від 28.09.2026, даними в ЄДРПВР. Надані докази, на переконання посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_5 , є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою на підтверджують факт вчинення правопорушення. У зв`язку з викладеним начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було накладено штраф у сумі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки повістка була надіслану йому засобами поштового зв`язку, а належним підтвердженням оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою про закінчення встановленого терміну зберігання.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, представник позивача надав заяву, в якій просив задовольнити позов з врахуванням доводів, викладених у ньому. Представник відповідача надала заяву в якій просила у позові відмовити в повному обсязі.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.10.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складено протокол №1435 про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу, громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , направлено повістку №8947606 засобами поштового зв`язку про необхідність з`явитись о 09 год. 00 хв. 28.09.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою виконання військового обов`язку щодо актуалізації облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Громадянин ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом надсилання повістки засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом) , у встановлений у повістці час не з`явився та не надав документи, що підтверджують поважність причини неявки, чим порушим вимоги ч.1 ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо обов`язку з`являтися за викликом до ТЦК та СП), п.2 Правил військового обліку, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, п.47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560. Вказані дії свідчать про ухилення від виконання обов`язків з військового обліку та порушення законодавства про мобілізаційну підготовку в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

22.10.2026 начальником ОСОБА_2 винесено постанову №R851268 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з мотивувальною частиною постанови «за результатами вивчення відомостей, інформації, що міститься в ІНФОРМАЦІЯ_7 та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в умовах дії особливого періоду, належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: повістка №8947606, з обов`язком з`явитися 28.09.2026 о 09-00 годині з метою призову не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн».

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стосовно питання вручення позивачу повістки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі – Порядок № 560), пунктом 41 якого установлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила № 270).

Абзацами другим, четвертим пункту 82 Правил № 270 встановлено, що рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Поштові відправлення з позначкою Вручити особисто, адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою Судова повістка, адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному в таких органах, підприємствах, установах. Рекомендовані листи з позначками Повістка ТЦК, Вручити особисто підлягають врученню особисто адресатам (пункт 85 Правил № 270).

У разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу (пункт 86 Правил № 270).

З огляду на вищевикладене, ІНФОРМАЦІЯ_8 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України повинен був надати докази інформування відділенням поштового зв`язку позивача у будь-який з перелічених у Правилах № 270 способів про направлення на його ім`я повістки ТЦК, але відповідачем не було цього зроблено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про помилковість висновків відповідача щодо необхідності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В порушення вимог ст. 283 КУпАП, у постанові № R851268 від 22.10.2026 відсутні найменування органу, який виніс постанову, вказано лише «Начальник», але не зазначено начальником якого органу, установи чи підприємства було винесено вказану постанову; відсутній опис обставин скоєного адміністративного правопорушення, а саме: ані дати, ані часу, ані місця скоєння правопорушення не зазначено.

Оскаржувана постанова містить відомості, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, але не вказано, до якого саме ТЦК та СП не прибув ОСОБА_1 , відсутнє посилання на дату та час його неприбуття за повісткою.

У оскаржуваній постанові відсутній опис об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 .

Також суд звертає увагу, що накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем суду не надано, до протоколу не додано доказів, на підставі яких відповідач прийшов до висновку про притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення та, відповідно, необхідність її скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у зв`язку із встановленням судом відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зазначене є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо заявленої вимоги про стягнення із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статі 134 КАС передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статі суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами частини 7 статті 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи встановлено, що представником позивача адвокатом Волжиним Є.Ю. в інтересах позивача подана дана позовна заява. На підтвердження повноважень адвокат надав копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер. У поданій заяві представник позивача зазначив про розмір витрат на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн. На підтвердження розміру витрат надані: акт прийманні-передачі наданих послуг від 30.10.2026, відповідно до якого сума підготовки та подання позовної заяви до суду становить 5000,00грн.; участь у судовому засіданні 4000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження № К/9901/11835/18).

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн не є пропорційним до предмету спору.

Суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне відповідну вимогу представника позивача задовольнити частково, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу в розмір 4000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.121,241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волжин Євген Юрійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,– задовольнити.

Скасувати постанову № R851268 від 22.10.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 ( чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.В.Безлер

Оригінал: reyestr.court.gov.ua