Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №377/1426/26 — Славутицький міський суд Київської області

Суд: Славутицький міський суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №377/1426/26

Суддя: Бабич Н. С.

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа №377/1426/26

Провадження №3/377/357/26

17 листопада 2026 року суддя Славутицького міського суду Київської області Бабич Н.С., за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП, що надійшла з Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого ізолювальником у філії ВП «Атомремонтсервіс» ДП «НАЕК» Енергоатом», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30.10.2026 серії ВАД № 971769 29 жовтня 2026 року, о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно свого сина ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, які виражалися у образах, висловлюванні на його адресу нецензурною лайкою, спричинивши шкоду психічному здоров`ю потерпілого, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення на абонентський номер ОСОБА_1 за його заявою, яка знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою для розгляду даної справи за правилами статті 268 КУпАП, то справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зробити такий висновок.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами частини 1 статті 9 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

На підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду надано:

- протокол серії ВАД № 971769 від 30.10.2026 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП;

- рапорт старшого інспектора - чергового ВП № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Праути С. В. від 30.10.2026 про отримання зі служби 102 29.10.2026 о 23:38 повідомлення про виклик поліції за адресою: АДРЕСА_1 , де буянить батько;

- письмову заяву ОСОБА_2 від 30.10.2026, в якій він просив провести перевірку за фактом вчинення домашнього насильства відносно його батька, який 29.10.2026, близько 21:00 години, за місцем проживання вчинив сварку, в ході якої ображав, висловлювався нецензурною лайкою, своїми діями завдав шкоду його психічному здоров`ю;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 30.10.2026, згідно з якими він проживає за адресою: АДРЕСА_1 з батьком ОСОБА_1 та його співмешканкою Світланою. 29.10.2026 близько 21:00 години батько прийшов до дому у стані алкогольного сп`яніння та почав з ним сваритися. Ображав нецензурними словами. На протязі тривалого часу батько зловживає алкогольними напоями, після чого вчиняє з ним сварки ображає та виганяє з дому;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.10.2026, з яких вбачається. що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїм сином ОСОБА_2 . Він дійсно перебував 29.10.2026 у стані алкогольного сп`яніння, але домашнього насильства не вчиняв, у нього із сином виникли суперечки, оскільки син не поділяє його думки про необхідність придбання інверторного джерела живлення. Коли він вживає алкоголь, то багато говорить, пристає до сина, хоче, щоб той проживав від нього окремо;

- заповнену форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно кривдника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 ;

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 519680, виданий 30.10.2026 поліцейським СРПП ВП №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції Ситенком С.М., копія якого знаходиться в матеріалах справи, відповідно до якого, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 , який є його сином, застосовано наступні заходи термінового заборонного припису: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 3 доби з 23 години 50 хвилин 29.10.2026 до 23 години 50 хвилин 01.11.2026;

- копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , виданого 21.08.2024;

- паспорт громадянина України ОСОБА_1 СТ НОМЕР_2 , копія сторінок якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП настає виключно за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині 1 статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.

Аналіз диспозиції та санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді даної справи та при наданні оцінки доказам необхідно застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до пункту 10 частини першої статті 7, статті 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Конституції України.

Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 29 жовтня 2026 року, о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , він вчинив відносно свого сина ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, які виражалися у образах, висловлюванні на його адресу нецензурною лайкою, спричинивши шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

Проте, як вбачається із письмових пояснень батька ОСОБА_1 та сина ОСОБА_2 між ними виникають сварки на ґрунті вживання батьком ОСОБА_1 алкоголю, які зводяться до вирішення житлових питань та придбання інверторного джерела живлення, тобто вирішення побутових питань, а отже між батьком та сином виник конфлікт на побутовому ґрунті.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Дії, вчинені ОСОБА_1 стосовно сина ОСОБА_2 в межах цього конфлікту не вказують на вчинення ним того виду насильства, який визначений в диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що такі дії призвели до настання для потерпілого ОСОБА_3 наслідків, вказаних у цій статті, матеріали справи не містять. В заяві ОСОБА_3 та в його письмових поясненнях не зазначено, в чому саме полягали образи з боку ОСОБА_1 , які саме дії свідчать про вчинення ним домашнього насильства та настання негативних наслідків для психічного здоров`я потерпілого.

Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно свого сина ОСОБА_2 , до протоколу не додано.

Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року Суд зазначив, що у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин необхідно закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173- 2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 279, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. С. Бабич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua