Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №369/6222/25
Суддя: Янченко А. В.
Справа № 369/6222/25
Провадження № 2/369/3655/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Цибульської О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження в м. Києві в залі судових засідань Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/6222/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Києво-Святошинського суду Київської області із позовом до ОСОБА_3 (далі – Відповідач) про поділ спільного майна подружжя.
Свою позовну заяву позивач аргументує наступним.
08 серпня 2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано за рішенням Могилів-Подільського міського районного суду Вінницької області від 17 липня 2024 року, рішення набрало законної сили 17 серпня 2024 року.
Рішенням Могилів-Подільського міського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2024 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
За час шлюбу Позивач з Відповідачем набули наступне спільне майно:
-однокімнатна квартира, загальною площею 46,9 кв.м., житлова площа 15,2 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1647124632224).
-земельна ділянка площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне, садове товариство «Машинобудівник», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1508143232224.
В своїй позовній заяві Позивач вказує на те, що на земельній ділянці площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне та є предметом спору знаходиться об`єкт незавершеного будівництва на котрий відсутні будь-які документи дозвільного характеру.
Разом з позовною заявою до суду було надано грошову оцінку однокімнатної квартири та земельної ділянки, яка є предметом спору. Оцінку об`єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:5652 Позивач не надав у зв`язку з неможливістю проведення вартості грошової оцінки з метою включення до загальної суми вартості ліквідного майна колишнього подружжя, про що зазначив в своїй позовній заяві.
Також в позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем здається в оренду однокімнатна квартира яка є предметом поділу та всі виручені кошти від оренди спрямовані на користь відповідача.
06 травня 2025 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження та відкрито загальне позовне провадження по справі №369/6222/25. Призначено підготовче судове засідання.
03.06.2025 року через Електронний кабінет суду представником Відповідача адвокатом Гримайло Катериною Леонідівною було подано відзив на позовну заяву в якому вона заперечувала проти позову з наступних підстав:
04.10.2014 року, ОСОБА_3 отримала в борг від
ОСОБА_4 , який є батьком позивачки, грошові кошти в розмірі 200000,00 (двісті тисяч гривень), що еквівалентно на день написання розписки 15000,00 тисяч доларів США. на купівлю квартири в АДРЕСА_2 .. Кошти зобов`язувалася повернути на першу вимогу, але не раніше 04.10.2024 року (в підтвердження чого надано копію розписки, оригінал якої зберігається у спадкоємців ОСОБА_4 , так як ОСОБА_4 – загинув при захисті Батьківщини). Борг станом на день написання відзиву – не повернуто.
За дані кошти було придбано квартиру в АДРЕСА_2 ., в подальшому дану квартиру було продано, а за виручені кошти було куплено:
- (зроблено пайовий внесок на придбання - однокімнатної квартири): загальною
площею 46.9 кв.м., житловою площею 15.2 кв.м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , згідно договору №Од-44-38 від 22.08.2018 року та
зареєстрованому в ДРРП державним реєстратором- приватним нотаріусом Саєнко
Ольгою Олександрівною 18.09.2018 року; - земельну ділянку площею: 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5626, що знаходиться за адресою: с. Гатне, Фастівський (Києво – Святошинський) район, Київська область, садове товариство
«МАШИНОБУДІВНИК».
До відзиву представником відповідача було надано фото зображення будинку, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222481600:02:010:5626 та розписку про отримання ОСОБА_3 грошових коштів від батька позивача ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 200000,00 (двісті тисяч гривень), що еквівалентно на день написання розписки 15000,00 тисяч доларів США.
У відзиві представник Відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та просила призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, дату час та місце його проведення.
Представником позивача адвокатом Зінченко О.В. 25.09.2025 року через канцелярію було подано відповідь на відзив, в якому вона заперечувала проти доводів представника Відповідача та ставить під сумнів надану з відзивом розписку, оскільки йому про це не було відомо. Представник Позивача вказує на те, що між подружжям не було ніяких секретів за 18 років подружнього життя, тому оцінює критично надану до суду розписку.
Крім того, Позивач підтверджує факт спільної роботи з покійним батьком Відповідачки ОСОБА_4 в одній будівельній бригаді, наголошує на їх тісному зв`язку та вказує, що питання розписки ніколи між ними не піднімалося.
З цієї причини Позивач ставить під сумнів розписку та вказує на те, що дана розписка є нічим іншим, як намаганням Відповідача ввести суд в оману.
Представник позивача стверджує, що негаразди між подружжям почалися коли у позивача від тяжкої праці на будівництві погіршився стан здоров`я і єдиним можливим виходом для відновлення працездатності постала необхідність трансплантації серця, про що зазначається в наданих позивачем документах разом з позовною заявою.
06.03.2026 року представником Відповідача адвокатом Цибульською О.В. було направлено через Електронний кабінет суду заперечення на відповідь на відзив, в якій заперечувала проти доводів наведених представником позивача у відповіді на відзив та наголошує, що обставини викладені в позовній заяві позивачем вводять суд в оману для можливості отримання більшої частини майна при його поділі. Представник відповідача акцентувала увагу суду на наступні обставини, що мають істотне значення для винесення судом рішення.
З аргументів представника Відповідача, Позивач в позовній заяві зазначає, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне, розташований об`єкт незавершеного будівництва, що унеможливлює його вартісну грошову оцінку з метою включення до загальної суми вартості ліквідного майна колишнього подружжя.
На думку представника відповідача, позивач хоче ввести суд в оману намагаючись штучно «збільшити» частку спільного майна подружжя, а саме квартиру, одночасно зменшуючи вартість земельної ділянки на якій стоїть об`єкт нерухомого майна, придатний для проживання. Таким чином позивач має намір залишити відповідачу однокімнатну квартиру не можливу для проживання її та двох різностатевих дітей, залишивши собі земельну ділянку та повноцінний будинок, в якому він зараз проживає. Представником відповідача ОСОБА_5 разом з відзивом на позовну заяву надані фото будинку, який добудований, з внутрішнім ремонтом, побутовою технікою та меблями, тобто повністю придатним для життя. Той факт, що позивач там проживає також підтверджує той факт, що будинок придатний до життя та відповідно має свою вартість.
В даному будинку відповідач разом з дітьми також проживали протягом трьох місяців перед виїздом за кордон в 2022 році.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц (провадження № 61-45361св18) Верховний Суд розмежував правовий статус незавершеного та самочинного будівництва, зазначивши, що об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил може підлягати поділу між ними, а щодо самочинного будівництва такі способи захисту прав не застосовуються.
Водночас при вирішенні спору про поділ майна подружжя Верховний Суд України зазначив, що в разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання (постанова від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15).
Позивач умисно не надав до суду вартість будівельних матеріалів використаних на будівництво будинку не введеного в експлуатацію, придбаних під час шлюбу для заниження вартості спільно нажитого майна та отримання більшої частки. Адже у разі задоволення судом його позовних вимог будинок загальною площею 120 кв.м. буде введено в експлуатацію та позивач отримає більшу частину від спільно нажитого майна, в той час, як колишня дружину та двоє різностатевих дітей змушені будуть проживати в однокімнатній квартирі.
Щодо розписки, яку позивач ставить під сумнів то слід зазначити, що позивач вводить суд в оману стверджуючи, що він не знав про її наявність та отримання від вітчима відповідача грошових коштів в сумі 200 000,00 гривень.
Щодо аргументів Позивача у відповіді на відзив на те, що перебуваючи в шлюбі він працював та отримував дохід, який був направлений на придбання спільного майна. Натомість позивач та його представник, а ні разом з позовною заявою, а ні з відповіддю на відзив не подав документи, що підтверджують той факт, що в період шлюбу з відповідачем він отримував дохід. Документ про реєстрацію його, як ФОП не підтверджує факту отримання ним доходу. У відповіді на відзив позивач зазначає, що він отримував, як офіційний дохід так і не офіційний, натомість позивач ніяк не довів отримання офіційного доходу.
Стосовно тверджень позивача, щодо здачі відповідачем в оренду спірної однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 та отримання нею від оренди коштів то Відповідач звернула увагу суду, що термін дії договору закінчився 10.02.2022 року та не пролонгований на новий термін. Тобто аргументи, які наводить позивач є не обгрунтованими та такими що не відповідають дійсності. Відповідач змушена сама забезпечувати дітей, оплачувати одяг, їжу, навчання, дозвілля та інше.
Позивач у відповіді на відзив аргументує не сплату аліментів на утримання дітей тим, що він є інвалідом та єдиним його доходом є призначена державою соціальна пенсія, як особі з інвалідністю. Натомість позивач звернула увагу суду, що судовий наказ був виданий Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 23.12.2024 року, а посвідчення про інвалідність видано позивачу 04.10.2024 року. Тобто в період призначення аліментів на утримання дітей позивач вже набув статусу інваліда з березня 2024 року, натомість позивач не заперечував проти стягнення з нього аліментів та не оскаржував судовий наказ, що підтверджує той факт, що позивач погодився на сплату аліментів в розмірі встановленому в судовому наказі. Натомість погодившись з розміром аліментів на утримання дітей позивач жодного разу не сплатив аліменти.
У своєму запереченні відповіді на відзив позивач просила: Визнати право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне за відповідачем; Визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв.м за позивачем.
На підтвердження несплати позивачем аліментів на утримання дітей представником відповідача разом з клопотанням про приєднання письмових доказів 08.05.2026 року через Електронний кабінет суду був поданий відповідний розрахунок заборгованості з квітня 2024 року по квітень 2026 року. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів борг позивача становить 183 457,27 гривень. З даного розрахунку вбачається що позивач жодного місяця за весь цей період не сплачував аліменти.
На заяви Позивача та Відповідача були викликані в судове засідання свідки, ОСОБА_6 , які засвідчили, що подружжя проживали разом, мають двох спільних дітей, Позивач працював на будівництві, а Відповідач в садочку та Головою ОСББ, в період коли не знаходилася в декретній відпустці по догляду за дітьми. Свідки також засвідчили, що в с. Гатному Позивач з Відповідачем мають будинок, який відповідає будинку на фото, які були надані до суду представником Відповідача, що вони неодноразово відвідували цей будинок приїжджаючи до колишнього подружжя в гості. Свідки засвідчили, що будинок придатний для життя, оскільки на першому поверсі зроблено ремонт, придбані меблі та побутова техніка, проведена електроенергія, водопостачання та водовідведення. Свідок з боку Позивача ОСОБА_7 засвідчив, що він є сусідом Позивача, який проживає в цьому будинку та часто йому допомагає з придбанням ліків та продуктів, оскільки Позивач є інвалідом та не може самостійно сходити в магазин та аптеку.
В судовому засіданні 25 серпня 2026 року в режимі відеоконференції надала свої пояснення Відповідач, яка наголошувала на тому, що на земельній ділянці, яка є предметом спору побудований будинок, який побудований в період шлюбу Позивача та Відповідача за кошти її вітчима, які вона взяла в борг та з його фізичною допомогою, в якому вся сім`я проживала перед повномасштабним вторгненням. Перебуваючи в шлюбі Відповідач працювала в дитячому садочку та Головою ОСББ, інший час вона перебувала в декретній відпустці. Наголосила на тому, що будинок придатний для життя, оскільки повністю облаштований комунікаціями, меблями та побутовою технікою. Також у колишнього подружжя є квартира в с. Крюківщина, в якій проживають люди, які приїхали з окупованої території та втратили житло. Відповідач дозволила їм там жити на умовах сплати ними комунальних послуг, ніякої орендної плати вона від них не отримує. Квартира однокімнатна та не придатна для проживання для неї та її двох різнополих дітей, тому просила суд залишити за собою земельну ділянку площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне, а Позивачу залишити квартиру АДРЕСА_3 .
Свою позицію Відповідач аргументувала не лише не можливістю проживання різностатевих дітей в квартирі, а ще й тим, що будинок знаходиться в місці, де відсутня інфраструктура, натомість Позивачу квартира більше підходить, оскільки знаходиться в житловому комплексі де є магазини, аптеки та інші місця загального користування. Відповідач зазначила, що Позивач з 2022 року не утримує дітей фінансово, не сплачує з 2024 року аліменти та не оплачує сину навчання. Відповідач наголосила на тому, що Позивач, з його слів та аргументів наведених у відзиві на позовну заяву про стягнення пені за несплату аліментів на утримання дітей, посилається на той факт, що він є інвалідом 2 групи, ніде не працює та отримує лише соціальну допомогу. Відповідач вважає, що це є ще одним аргументом залишення за Позивачем квартири, оскільки на утримання квартири не потрібно витрачати кошти, а лише сплачувати комунальні послуги, натомість утримання будинку потребує значних фінансових вкладень, які Позивач не має. Відповідач також зазначила, що Позвач часто вживав спиртні напої, що й стало наслідком отримання ним інвалідності 2 групи.
В судове засідання 21 жовтня 2026 року разом з представником в залу судового засідання прибув також Позивач. Позивач надав свої пояснення щодо поданої ним позовної заяви, просив суд її задовольнити. Він також наголосив на тому, що він є інвалідом 2 групи, тому не має фінансової можливості утримувати своїх дітей. Він не заперечував, що проживає в спірному будинку в с. Гатне разом з мамою та не заперечував, що будинок придатний для життя. Позивач також не заперечував що вітчим Відповідача допомагав йому в будівництві даного будинку та зауважив, що будинок потребує ще проведення деяких ремонтних робіт, також не заперечував щодо того, що Відповідач працювала, а потім знаходилася в декретній відпустці по догляду за двома дітьми.
На запитання представника Відповідача адвоката Цибульської Олени Василівни яким чином Позивач прибув в судове засідання то Позивач зазначив, що він прибув на власному транспортному засобі, особисто керуючи транспортних засобом. Він не заперечував того факту що не обмежений в користуванні транспортного засобу та керує ним особисто у разі потреби. Також на запитання представника Відповідача щодо утримання будинку в майбутньому то Відповідач зазначив, що сподівається на фінансову допомогу матері, оскільки він не працює та не має доходів.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши
докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши
обставини справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають
значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи
не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи
або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,
об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює
належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також
достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти,
користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння,
користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше
осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне
майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві
спільної сумісної власності.
Судом встановлено, що 08 серпня 2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано за рішенням Могилів-Подільського міського районного суду Вінницької області від 17 липня 2024 року, рішення набрало законної сили 17 серпня 2024 року.
З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,
Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів
нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.11.2024 р. вбачається,
що за відповідачем зареєстровано однокімнатну квартиру, загальною площею 46,9 кв.м., житлова площа 15,2 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне, садове товариство «Машинобудівник».
Як вбачається з довідки суб`єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_8 » станом на 14.02.2025 р.:
- ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_3 складає 2 175 000, 00 (два мільйони сто сімдесят п`ять тисяч грн 00 коп) гривень
- ринкова вартість земельної ділянки площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне, садове товариство «Машинобудівник» складає 959 310, 00 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста десять грн 00 коп) гривень.
Позивачем в позовній заяві вказано, що на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва. Оцінку об`єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:5652 Позивач не надав у зв`язку з неможливістю проведення вартості грошової оцінки з метою включення до загальної суми вартості ліквідного майна колишнього подружжя, про що зазначив в своїй позовній заяві.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це
право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю
дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час
шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної ласності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року “ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна” - поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. У разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно
подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Враховуючи зазначене, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям. Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції,
покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14- 325цс18).
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Отже, як було встановлено судом, за час шлюбу сторонами за спільні сумісні кошти була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_3 та земельна ділянка площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне, садове товариство «Машинобудівник».
Дані обставини, перелік спірного майна та його вартість відповідачем
ОСОБА_3 не спростовані.
Виходячи з такого та враховуючи положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд
вважає доведеним факт набуття за спільні сумісні кошти подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 спірного рухомого та нерухомого майна у виді: однокімнатної квартири АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне, садове товариство «Машинобудівник» тому таке майно є спільним сумісним і підлягає поділу відповідно до положень ст.ст. 70-71 СК України.
Судом також встановлено та Позивачем не заперечувався факт його заборгованості зі сплати аліментів на утримання двох спільних дітей.
Суд за наявними в матеріалах справи документами встановив факт набуття Позивачем інвалідності 2 – ї групи, що не заперечувалося а ні Позивачем, а ні Відповідачем.
Приймаючи рішення суд виходив з обставин наявності дітей, які проживають разом з Відповідачем, наявності заборгованості Позивача зі сплати аліментів на утримання дітей, повного забезпечення Відповідачем потреб спільних дітей та умов проживання для Позивача, який має 2-гу групу інвалідності та Відповідача.
У справі № 725/5693/21 від 07.08.2024 Верховний Суд звернув увагу, що суд повинен перевірити альтернативний варіант поділу, доводи відповідача, інтереси дітей та можливість поділу майна без грошової компенсації або з її мінімальним розміром.
Крім того, у справі № 199/291/21 від 06.04.2023 Верховний Суд підтвердив, що суд може обрати інший варіант поділу, ніж запропонував позивач, і це саме по собі не є виходом за межі позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне та визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,051 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5652, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Гатне.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти вимог позову – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено: 17.11.2026 року.
Суддя А.В. Янченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua